КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2008 № 27/136

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів:

За участю представників:

від позивача: Крадінова В.В. – представник за довіреністю,

від відповідача: Цимбровська Ю.О. – представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної спеціалізованої бюджетної установи "Аграрний фонд"

на рішення Господарського суду м.Києва від 04.02.2008

у справі № 27/136

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Чортківський цукровий завод"

до Державної спеціалізованої бюджетної установи "Аграрний фонд"

про зобов"язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2006 року Відкрите акціонерне товариство „Чортківський цукровий завод” звернулось з позовом про зобов’язання Державної спеціалізованої бюджетної установи „Аграрний фонд” виконати зобов’язання, передбачені Договором зберігання №Р2005хр2 від 26.12.2005р., а саме: забрати зі зберігання цукор-пісок у кількості 4820,750 тонн, що належать позивачу.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 04.02.2008 р. у справі №27/136 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, Державна спеціалізована бюджетна установа „Аграрний фонд” звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 04.02.2008р. скасувати, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що позивач не має права відмовитись від укладання договору зберігання, оскільки такі його дії не відповідають вимогам ст.940 ЦК України.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду – без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія встановила наступне.

Відповідно до ч.1 ст.936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві в схоронності.

26 грудня 2005 року між Відкритим акціонерним товариством «Чортківський цукровий завод» (зберігач) та Державною спеціалізованою бюджетною установою «Аграрний фонд» (поклажодавець) укладено Договір зберігання № Р2005хр2 (надалі договір).

Згідно з умовами даного Договору Аграрним фондом було передано Відкритому акціонерному товариству «Чортківський цукровий завод» на зберігання цукор-пісок в кількості 5000 тонн на строк до 01.07.2006 року, який згідно додаткової угоди від 20.09.2006 року до цього договору було продовжено лише до 31.12.2006 року та передбачено, що строк зберігання може бути продовжено по домовленості сторін шляхом підписання відповідної додаткової угоди.

Встановлено, що сторони відповідної додаткової угоди не підписали, строк дії договору не продовжили, відповідач в установленому законом порядку не звертався до суду за захистом свого порушеного права щодо спонукання позивача продовжити строк дії договору.

За приписами частини 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 7.3 Договору поклажодавець зобов'язувався своєчасно до закінчення строку зберігання розпорядитися з товаром, який знаходиться на зберіганні у зберігача.

Відповідно до ст.948 Цивільного кодексу України поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо (виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Встановлено, що у зв”язку з тим, що складські приміщення для зберігання цукру-піску ВАТ «Чортківський цукровий завод» потребують капітального ремонту, про що санітарно - епідемологічною станцією винесено припис № 484/02 від 15.05.2007 року, позивач неодноразово листами попереджав відповідача про те, що не має можливості продовжити термін зберігання цукру-піску відповідно до вищевказаного договору зберігання на 2007 рік, у зв'язку з чим запропонував перевезти цукор-пісок в кількості 5000 тон на ТОВ «Сабліно-Знам"янський цукровий комбінат», який в свою чергу листом № 15 від 06.12.2006 року гарантував прийняття для зберігання на свої склади цукор, що належить Аграрному фонду.

18.12.2006р. ВАТ «Чортківський цукровий завод» здійснив відвантаження на адресу ТОВ «Сабліно-Знам"янський цукровий комбінат» цукру-піску у кількості 179,250 тонн.

28.12.2006р. Державною спеціалізованою бюджетною установою «Аграрний фонд» листом №41-07/219 зобов'язав позивача зупинити відвантаження цукру-піску та не здійснювати відвантаження цукру-піску для перевезення на ТОВ «Сабліно-Знам"янський цукровий комбінат», так як уповноважених представників Аграрного фонду не допустили на ТОВ «Сабліно-Знам"янський цукровий комбінат» для здійснення перевірки наявності та стану зберігання. Позивач виконав лист відповідача та зупинив відвантаження цукру.

Матеріали справи свідчать про те, що станом на день прийняття оскаржуваного рішення у ВАТ «Чортківський цукровий завод» знаходиться на зберіганні 4 820,750 тонн цукру-піску, що належить Аграрному фонду та не забрано останнім.

З встановлених та викладених вище обставин вбачається, що позивач виконав в повному обсязі зобов'язання, покладені на нього договором та нормами чинного законодавства, а відповідач безпідставно ухиляється від свого обов'язку забрати товар, переданий на зберігання.

Щодо листа відповідача № 41-10-1/546 від 05.12.2006 року на адресу позивача про пропозицію укласти додаткову угоду на продовження строку зберігання цукру-піску, та щодо відмови ВАТ «Чортківський цукровий завод» від її підписання, колегія суддів зважає на наступне.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що відмова ВАТ «Чортківський цукровий завод» в продовженні строку зберігання цукру-піску є обгрунтованою, враховуючи те, що ДСТУ 4245:2003 (Цукор. Умови тривалого зберігання), передбачають наступний термін зберігання упакованого цукру для цукру-піску і цукру-рафінаду :

- в опалюваних складах - до 8 років;

- в неопалюваних складах - від 1,5 до 4 років залежно від кліматичних умов та виду тари.

Цукор-пісок чи рафінований цукор-пісок упакований в поліпропіленові мішки, виготовлені з поліпропіленової тканини згідно з ДСТУ 3748 з поліетиленовими чи поліпропіленовими мішками-укладками, в неопалюваних складах зберігають до 2 років, за умови суворого дотримання температурно-вологісного режиму та обов'язковій відповідності його вимогам ДСТУ 2316 (ГОСТ 21) і ДСТУ 2213 (ГОСТ 22) - пункт 3.2. Стандартів.

За змістом довідки ВАТ «Чортківський цукровий завод» № 3/218 від 25.01.2008 р. склад, де зберігається упакований в поліпропіленові мішки цукор-пісок, в тому числі цукор відповідача, є не опалюваним.

Окрім того, на запит ВАТ «Чортківський цукровий завод» Санітарно-епідеміологічна станція Чортківського району Тернопільської області листом № 42/02 від 25.01.2008 р. відповіла, що термін зберігання цукру-піску на складі заводу встановлюється до 2-х років згідно з п. 3.2. Стандартів та враховуючи той факт, що склади заводу не опалюютьтся.

Отже, місцевим судом вірно встановлено, що згідно з ДСТУ 4245:2003 строк зберігання цукру-піску Аграрного фонду, переданого на зберігання ВАТ «Чортківський цукровий завод», на складі позивача не може бути передбачений після 26 грудня 2007 р.

Окрім того, встановлено, що ВАТ «Чортківський цукровий завод» не має можливості зберігати на своєму складі цукор Аграрного фонду, оскільки склад потребує термінового капітального ремонту, що є істотною та важливою обставиною, яка виключає можливість належної схоронності цукру.

Договір зберігання має укладатись за взаємним
волевиявленням сторін. В даному випадку позивач не бажає та не має
можливості продовжити дію договору зберігання, а тому відсутні правові
підстави для подальшого зберігання позивачем цукру-піску, переданого
позивачем.

Відповідач в порушення умов чинного законодавства та домовленості сторін, порушує умови договору, після закінчення строку зберігання не забирає цукор-пісок, який був переданий позивачу на зберігання, чим порушує права Відкритого акціонерного товариства «Чортківський цукровий завод» та позбавляє можливості останнього провести ремонт у відповідності до припису санітарно-епідемологічної станції № 484/02 від 15.01.2007 року.

Таким чином, колегія суддів вважає висновок місцевого суду щодо обґрунтованості позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Чортківський цукровий завод» таким, що відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.

Згідно з положеннями ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно зі ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів, які б спростовували встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції з огляду на вищевикладене.

Окрім того, щодо посилань апелянта про те, позивач не має права відмовитись від укладання договору зберігання, оскільки такі його дії не відповідають вимогам ст.940 ЦК України, колегія суддів зважає на наступне.

За приписами ч.1 та 2 ст.940 ЦК України професійний зберігач, який зберігає речі на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування, не має права відмовитися від укладення договору зберігання за наявності у нього такої можливості.

Зберігач звільняється від обов”язку прийняти річ на зберігання, якщо у зв”язку з обставинами, які мають істотне значення, він не може забезпечити її схоронності.

За змістом ч.1 ст. 956 Цивільного кодексу України товарним складом є організація, яка зберігає товар та надеє послуги, пов”язані із зберіганням, на засадах підприємницької діяльності.

Товарний склад є складом загального користування, якщо відповідно до закону, інших нормативно-правових актів або дозволу (ліцензії ) він зобов”язаний приймати на зберігання товари від будь-якої особи.

Законом України «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва» передбачено, що товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані із зберіганням, на засадах підприємницької діяльності.

Статутом ВАТ «Чортківський цукровий завод» не передбачено надання заводом послуг професійного зберігача на складах загального користування на засадах підприємницької діяльності.

Встановлено, що ВАТ «Чортківський цукровий завод» на своєму складі зберігає цукор лише власного виробництва після його виготовлення та до відвантаження третім особам за договорами поставки. Зберігання цукру-піску не власного виробництва цукровий завод не здійснює.

Враховуючи викладений вище аналіз правових норм та встановлених обставин, колегія суддів вважає, що посилання відповідача на невідповідність дій позивача положенням ст.940 ЦК України є безпідставним, оскільки доведено, що ВАТ «Чортківський цукровий завод» не є професійним зберігачем; встановлено, що останній не є товарним складом загального користування та немає складів загального користування.

Окрім того, як зазначалось та доведено вище, що ВАТ «Чортківський цукровий завод» не має можливості зберігати на своєму складі цукор Аграрного фонду, оскільки склад не відповідає санітарним вимогам та потребує термінового капітального ремонту, що є істотною обставиною, яка виключає можливість належної схоронності цукру, що може вплинути на якість цукру.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду, яким повністю задоволені позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної спеціалізованої бюджетної установи „Аграрний фонд” на рішення Господарського суду м. Києва від 04.02.2008 р. залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м.Києва від 04.02.2008 р. у справі №27/136 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 27/136 направити до Господарського суду м.Києва.

Головуючий суддя

Судді