ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" вересня 2011 р.Справа № 22/5025/1488/11

За позовом Шепетівського підприємства теплових мереж м. Шепетівка

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Епас” м. Нетішин

про стягнення 2302,87 грн., з якої 2235,79 грн. основної заборгованості, 44,72 грн. інфляційних втрат та 22,36 грн. 3% річних.

Суддя Заверуха С.В.

За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1. по довіреності № 800 від 01.12.2010р.

відповідача: не зявився

Повне рішення складено та підписано 20.09.2011 р.

Суть спору: позивач Шепетівське підприємство теплових мереж звернулося з позовом до суду про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Епас” 5275,12 грн. заборгованості, з якої 2235,79 грн. основної заборгованості за надану теплову енергію у відповідності до укладеного між сторонами договору №9 на відпуск теплової енергії від 01.11.2000 р., 2235,79 грн. пені, 630,49 грн. інфляційних втрат та 173,05 грн. 3% річних.

Як на підставу позовних вимог посилається на укладений між ними договір на відпуск теплової енергії №9 від 01.11.2000 р., рахунки № 147 від 22.04.2011р. на суму 288,32грн., № 148 від 23.03.2011р. на суму 402,31грн., №142 від 23.02.2011р., № 144 від 25.01.2011р. на суму 409,02грн., № 165 від 21.12.2010р. на суму 429,14грн., № 99 від 23.11.2010р. на суму 234,68грн., №170 від 26.10.2010р. на суму 40,24 грн., № 161 від 22.04.2010р. на суму 147,52грн., № 157 від 25.03.2010р. на суму 328,56грн., № 158 від 23.02.2010р. на суму 509,60 грн., № 170 від 27.01.2010р. на суму 482,78грн., № 177 від 25.12.2009р. на суму 174,34грн., № 175 від 30.11.2009р. на суму 415,38грн., № 162 від 30.10.2009р. на суму 147,47грн., № 193 від 22.04.2009р. на суму 140,81грн., № 196 від 27.03.2009р. на суму 274,92грн., № 193 від 26.02.2009р. на сум 271,85грн., № 194 від 28.01.2009р. на суму 371,95грн.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обємі, посилаючись на те, що вони підтверджені доказами, наявними в матеріалах справи.

Представник позивача в судовому засіданні 20.09.2011р. подав суду письмові пояснення, відповідно до яких зазначає, що основний борг відповідача за спожиту теплову енергію станом на 20.09.2011р. складає 2235,79 грн., інфляційні втрати за період з 01.04.2011р. по 01.08.2011р.- 44,72 грн., три процента річних за період з 01.04.2011р. по 01.08.2011р. - 22,36 грн. Стосовно терміну дії договору пояснює, що п. 6.1. договору передбачено, що договір складений терміном на один рік і вважається продовжений, якщо одна з договірних сторін не заявила про намір перегляду договору або його розриву за 20 діб. Оскільки, стверджує позивач, відповідач не заявляв про намір перегляду або розриву договору, то договір продовжувався на наступні роки і є дійсним на момент вирішення спору. Також, відмічає позивач, що згідно п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630 розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. На підставі наведеного відповідач повинен був здійснити остаточні розрахунки за спожиту теплову енергію до 20 травня 2011р.

Також позивачем подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 2235,79 грн. основного боргу, 44,72 грн. інфляційних втрат, 22,36 грн. три процента річних, загалом 2302,87 грн.

Оскільки зменшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, вони господарським судом приймаються.

Відповідач відзиву на позов не подав, його представник в судове засідання не зявився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду не виконав. Ухвала про порушення провадження у справі надіслана на адресу відповідача рекомендованим листом та вручена останньому, про що свідчить поштове повідомлення від 01.09.2011р.

Відповідно до ст. 75 ГПК справа вирішується за наявними в ній матеріалами.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Шепетівське підприємство теплових мереж, м. Шепетівка, як субєкт підприємницької діяльності юридична особа зареєстрована виконавчим комітетом Шепетівської міської ради, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 181059.

Згідно витягу з ЄДР станом на 05.09.2011 р. відповідач зареєстрований як юридична особа за адресою: Хмельницька область, місто Нетішин, вул. Лісова 10.

01.11.2000р. між сторонами укладено договір на відпуск теплової енергії №9, відповідно до п.1 якого позивач (постачальник) зобовязався забезпечувати відповідачеві (споживач) теплову енергію на потребу опалення, гарячого водопостачання, вентиляції, технічні потреби відповідно з установленим планом теплопостачання.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що облік теплопостачання споживача повинен базуватися на приладах комерційного обліку тепла. В разі відсутності приладів обліку кількість спожитої теплової енергії визначається розрахунком.

Згідно п. 4.6 договору, оплата за теплову енергію на потреби опалення, кондиціонування, вентиляцію для споживачів, не обладнаних лічильниками теплової енергії та тимчасовими споживачами (будівельними організаціями), здійснюється щорічно по тарифах, діючих на день надходження коштів в установу банку.

Розділом 5 сторони погодили порядок розрахунків, зазначивши що розрахунки між споживачем та постачальником здійснюються тільки на умові попередньої оплати грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок постачальника вартості теплової енергії, необхідної споживачеві для опалення (п. 5.1. договору).

На оплату наданих послуг з теплопостачання позивачем виставлялися відповідачу рахунки.

В разі зміни тарифів споживача повідомляють письмово. Повідомлення про зміну тарифу є невідємною частиною і не підлягає додатковому погодженню із споживачем, якщо тариф не виходить за межі рівня обумовленого Постановою Кабінету Міністрів. В розрахунковий тариф не включені витрати теплової енергії від межі розподілу мереж до обєкта лічильника тепла. Витрати нараховуються постачальником і підлягають додатковій оплаті споживачем. (п.п. 5.4, 5.6. договору).

Відповідно до п. 5.7. розрахунковий рік для цілорічної оплати за спожите тепло розпочинається з дня прийняття рішення про початок опалювального сезону.

Дійсний договір складений терміном на 1 рік і вважається продовжений, якщо одна з договірних сторін не заявила намір перегляду договору або його розриву попередньо за 20 діб.

Опалювальна площа становить 25,43 кв.м. (відповідно до таблиці до договору).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками.

Станом на час розгляду справи будь-яких заяв від сторін про намір перегляду договору або його розірвання не надходило та будь-яких інших договорів про постачання теплової енергії не укладалося.

Позивач надав послуги з теплопостачання на суму 5477,91грн., що підтверджується надісланими на адресу відповідача рахунками на оплату послуг теплопостачання: рахунки № 147 від 22.04.2011р. на суму 288,32грн., № 148 від 23.03.2011р. на суму 402,31грн., №142 від 23.02.2011р., № 144 від 25.01.2011р. на суму 409,02грн., № 165 від 21.12.2010р. на суму 429,14грн., № 99 від 23.11.2010р. на суму 234,68грн., №170 від 26.10.2010р. на суму 40,24 грн., № 161 від 22.04.2010р. на суму 147,52грн., № 157 від 25.03.2010р. на суму 328,56грн., № 158 від 23.02.2010р. на суму 509,60 грн., № 170 від 27.01.2010р. на суму 482,78грн., № 177 від 25.12.2009р. на суму 174,34грн., № 175 від 30.11.2009р. на суму 415,38грн., № 162 від 30.10.2009р. на суму 147,47грн., № 193 від 22.04.2009р. на суму 140,81грн., № 196 від 27.03.2009р. на суму 274,92грн., № 193 від 26.02.2009р. на сум 271,85грн., № 194 від 28.01.2009р. на суму 371,95грн.

Однак, відповідачем умови договору належним чином не були виконані, у звязку з чим, станом на день звернення позивача до суду з позовними вимогами за ним рахується заборгованість за спожиту в період з 01.01.2009р. по 01.08.2011р. теплову енергію в сумі 2235,79 грн. При цьому судом враховано, що відповідачем частково сплачено суму боргу, про що свідчать банківські виписки.

Відповідачем доказів погашення вказаної суми заборгованості в повному обсязі не надано.

Крім того, за період прострочення відповідачем виконання грошового зобовязання, позивач, згідно уточнених позовних вимог, просить стягнути з відповідача три відсотки річних в сумі 22,36 грн. та 44,72 грн. інфляційних втрат.

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобовязання не виконав позивач звернувся до суду з позовом про примусове стягнення заборгованості.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності судом враховується наступне:

Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст.11, ст.509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплатити кошти.

Як передбачено приписами ст.ст.525,526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу , яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу , якщо інше не встановлене договором.

Згідно зі ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору на відпуск теплової енергії №9 від 01.11.00 р., суд приходить до висновку, що він має ознаки договору постачання енергетичними ресурсами.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Судом враховується, що згідно п.1 ст.32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.04р. плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору.

Згідно з ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Укладеним договором сторони домовились, що розрахунок проводиться шляхом попередньої оплати.

Тобто, до першого числа місяця, в якому споживаються послуги (надаються позивачем), відповідач зобов'язується оплатити останні у повному об'ємі. Однак, відповідачем вказаний обов'язок виконаний неналежним чином та своєчасно не здійснена оплата у повному об'ємі.

Як вбачається з матеріалів справи у відповідача станом на час вирішення справи існує заборгованість за послуги з теплопостачання відповідно до договору №9 від 01.11.2000 р. за період з січня 2009 року по 01.08.2011р. в сумі 2235,79 грн., що підтверджується вказаним договором, рахунками. Судом враховано, що будь-яких інших договорів сторонами не укладалося.

Відповідачем доказів погашення заборгованості не надано, як і не спростовано факту споживання теплової енергії.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості в сумі 2235,79 грн. відповідають нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами пов'язанами з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати за період з 01.04.2011р. по 01.08.2011р. в сумі 44,72 грн. та 3% річних за період з 01.04.2011 р. по 01.08.2011р. в сумі 22,36 грн.

Судом приймається до уваги наданий в матеріали справи розрахунок заборгованості 3% річних, що відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Таким чином, враховуючи вимоги до ст. 625 ЦК України, позивач правомірно нарахував відповідачу 3% річних за несвоєчасне виконання зобовязання в сумі 22,36 грн. за період з 01.04.2011 р. по 01.08.2011р., які підлягають задоволенню судом в повному обсязі.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, судом встановлено в ньому помилку, зокрема позивачем не враховано, що в липні місяці індекс інфляції становив 98,7%, тобто була деінфляція. Отже, за розрахунком суду індекс інфляції за період з 01.04.2011р. по 01.08.2011р. з врахуванням заборгованості в сумі 2235,79 грн. складає 26,52 грн.

Таким чином, позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають судом задоволенню частково в сумі 26,52 грн., в решті частині в сумі 18,2 грн. суд відмовляє з огляду на необґрунтованість.

Як вбачається з матеріалів справи у відповідача станом на час вирішення справи існує заборгованість в сумі 2284,67 грн., з яких 2235,79 грн. основного боргу, 26,52грн. - інфляційних втрат, 22,36грн. три процента річних, яка відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи, підтверджена належними доказами та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам (99,21%).

Керуючись ст. ст. 1, 45, 47, 13, 15, 33, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД

В И Р І Ш И В:

Позов Шепетівського підприємства теплових мереж, м. Шепетівка до товариства з обмеженою відповідальністю "Епас" м. Нетішин про стягнення 2302,87 грн. задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Епас" м. Нетішин (Хмельницька область, м. Нетішин, пр. Незалежності, блок"А", іден. код 14154391) на користь Шепетівського підприємства теплових мереж (м. Шепетівка, провул. Короленка, 1а, код 02091981) 2235,79 грн. (дві тисячі двісті тридцять п'ять гривень 79 коп.) основного боргу, 26,52 грн. (двадцять шість гривень 52 коп.) інфляційних втрат, 22,36 грн. (двадцять дві гривні 36 коп.) три процента річних, 101,19 грн. (сто одну гривню 19 коп.) державного мита та 234,14 грн. (двісті тридцять чотири гривні 14 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Суддя С.В. Заверуха

віддруковано 3 примірника: 1. в справу, 2. позивачу, 3. відповідачу.

Повне рішення складено та підписано 20.09.2011 р.

Помічник судді Гураль Л.Л.