ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" вересня 2011 р.Справа № 16/17-2750-2011


Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: не зявився;

Від відповідача: не зявився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства „Незалежна Страхова Компанія” до страхового акціонерного товариства „Остра” про стягнення 23154,10 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Незалежна Страхова Компанія” (надалі за текстом ПАТ „Незалежна Страхова Компанія”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до страхового акціонерного товариства „Остра” (надалі за текстом САТ „Остра”), фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (надалі за текстом ФОП ОСОБА_2) про стягнення 24144,10 грн. збитків по виплаті страхового відшкодування за регресною вимогою, з яких до відповідача САТ „Остра” було предявлено позовні вимоги в розмірі 23154,10 грн., а до відповідача ФОП ОСОБА_2, відповідно, вимоги в сумі 990 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ПАТ „Незалежна Страхова Компанія” посилається на необхідність відшкодування збитків, які були заподіяні позивачу у звязку з виплатою ОСОБА_3 (надалі за текстом ОСОБА_3) страхового відшкодування, здійсненого відповідно до договору добровільного страхування транспортного засобу, наданого у заставу ТЗМ № 622771 від 20.07.2007р., укладеного між ПАТ „Незалежна Страхова Компанія” (страховиком) та ОСОБА_3 (страхувальником).

Ухвалою суду від 29.07.2011р. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України було припинено провадження у даній справі в частині позовних вимог до ФОП ОСОБА_2 про стягнення 990 грн. у звязку із добровільним погашенням даним відповідачем суми спірної заборгованості, покладено на ФОП ОСОБА_2 судові витрати пропорційно заявлених до неї позовних вимог.

В процесі розгляду справи до суду неодноразово надходили клопотання ПАТ „Незалежна Страхова Компанія” (від 03.08.2011р. вх. № 25864/2011 та від 06.09.2011р. вх. № 30783/2011) про розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, однак у судове засідання, призначене на 12.09.2011р. представник останнього не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. У відповідності до наданого САТ „Остра” відзиву на позов, заявлені позивачем позовні вимоги заперечуються у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між відкритим акціонерним товариством страховою компанією „Правекс Страхування”, яке було перейменовано у відкрите акціонерне товариство „Незалежна Страхова Компанія, а з 06.04.2011р. у ПАТ „Незалежна Страхова Компанія”, що підтверджується витягом з статуту публічного акційного товариства „Незалежна Страхова Компанія” та свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 769973, (Страховик) та ОСОБА_3 (Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, наданого у заставу ТЗМ № 622771 від 20.07.2007р. (надалі за текстом договір ТЗМ № 622771 від 20.07.2007р.), у відповідності до п.п. 1.1, 1.2, 1.4 якого предметом цього договору є страхування Страховиком транспортних засобів, що належать Страхувальнику, визначених в сертифікатах до цього договору страхування. Сертифікати є невідємною частиною цього договору. Сертифікати містять суттєві умови договору страхування стосовно кожного окремого транспортного засобу, зокрема розмір страхової суми, термін дії страхового захисту, розмір страхового платежу, номер кредитного договору тощо. Обєктом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать законодавству, повязані з володіннями, користуванням, розпорядженням застрахованим транспортним засобом, що перебуває у заставі, яка надана вигодонабувачу під забезпечення зобовязань Страхувальника як позичальника за кредитним договором.

Сертифікатом № 622771-1 від 20.07.2007р. було посвідчено, що обєктом страхування за договором ТЗМ № 622771 від 20.07.2007р. є транспортний засіб марки FORD, модель FOCUS, 2007 року випуску, колір чорний, реєстраційний номер НОМЕР_1. Строк дії страхового захисту за даним сертифікатом встановлено з 20.07.2007р. до 19.07.2008р.

Згідно ст. 1 Закону України „Про страхування” від 07.03.1996р. N 85/96-ВР (з подальшими змінами та доповненнями; надалі за текстом Закон України „Про страхування”) страхуванням є вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Стаття 6 Закону України „Про страхування” визначає добровільне страхування як страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 16 Закону України „Про страхування” договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. За змістом статті 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

У відповідності до ст. 2 зазначеного Закону страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Згідно ст. 3 Закону України „Про страхування” страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

У відповідності до ч.2 ст. 8 Закону України „Про страхування” страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обовязок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Як вбачається з довідки про дорожньо-транспортну пригоду, виданої 31.07.2008р. відділом ДАІ з обслуговування адміністративної території та автомобільно-технічної інспекції м. Керчі за вих. № 11/20-4774, 18.06.2008р. о 10 год. 30 хв. в м. Керч по вул. Горького відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю наступних транспортних засобів: автомобіля марки ГАЗ РУТА-19, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4; автомобіля марки ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_5; автомобіля марки Форд Фокус, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3 Дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення водієм ОСОБА_4 п.п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України. Зібрані матеріали направлені для розгляду до Керченського міського суду.

Постановою Керченського міського суду від 08.07.2008р. по справі № 3-9485 2008 рік за наслідком розгляду матеріалів, які надішли з ІІІ міжрайонного відділу при УДАІ ГУ МВС України в АРК щодо вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_4 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпроАП шляхом накладення штрафу в дохід держави в сумі 51,00 грн. Наявний у справі примірник даної постанови містить відмітку про сплату штрафу, скріплену печаткою суду.

З матеріалів справи вбачається та, в свою чергу, не заперечується відповідачем, що внаслідок вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди автомобілю марки FORD, модель FOCUS, реєстраційний номер НОМЕР_1, належного ОСОБА_3, були нанесені механічні пошкодження.

Відповідно до ст. 25 Закону України „Про страхування” здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

На підставі заяви від 18.06.2008р. ОСОБА_3 повідомив позивача про настання вищезазначеного страхового випадку та звернувся з вимогою про виплату відповідного страхового відшкодування.

З метою визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля марки FORD, модель FOCUS, реєстраційний номер НОМЕР_1, страховиком було замовлено проведення автотоварознавчого дослідження вказаного автомобілю. Відповідно до звіту про оцінку збитків, нанесених власнику транспортного засобу від 14.07.2008р. № 2171.-07/08, складеного закритим акціонерним товариством Український центр післяаварійного захисту „Експерт-Сервіс” в особі оцінювача СПД ОСОБА_7, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки FORD, модель FOCUS, реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 24303,67 грн. За проведення даного експертного дослідження позивачем було сплачено оцінювачу 480 грн. плати, що підтверджується платіжним дорученням № 5480 від 26.08.2010р.

Розпорядженням на виплату страхового відшкодування від 02.09.2008р. за № 120103/67 акціонерний комерційний банк „Правекс-Банк” як вигодонабувач за договором ТЗМ № 622771 від 20.07.2007р. відмовився від отримання страхового відшкодування завданих автомобілю марки FORD, модель FOCUS, реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 18.06.2008р., збитків в розмірі 23664, 10 грн. На підставі заяви від 05.09.2008р. ОСОБА_3 просив здійснити йому виплату страхового відшкодування шляхом перерахування на запропонований ним розрахунковий рахунок для отримання цієї суми готівкою через касу.

В подальшому, позивачем згідно зібраних документів по настанню страхового випадку було складено страховий акт № 10339 від 10.09.2008р., яким встановлено розмір страхового відшкодування в сумі 23664,10 грн., яке підлягає відшкодуванню ОСОБА_3 у звязку із вищезазначеною дорожньо-транспортною пригодою. З розрахунку суми страхового відшкодування, яке виплачується ОСОБА_3, вбачається, що названа сума страхового відшкодування була зменшена на відповідну суму франшизи.

На виконання умов договору ТЗМ № 622771 від 20.07.2007р. позивачем 10.09.2008р. було виплачено ОСОБА_3 страхове відшкодування в сумі 23664,10 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5907 від 10.09.2008р.

Маючи на меті відшкодування збитків в порядку регресу, спричинених виплатою ОСОБА_3 страхового відшкодування, позивач звернувся з відповідним позовом до Керченського міського суду Автономної республіки Крим з вимогами до відповідачів ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_2 та САТ „Остра” про компенсацію страхового відшкодування.

Згідно з ухвалою Керченського міського суду Автономної республіки Крим по справі № 2/0108/842/2011 рік було частково закрито провадження у справі за позовом відкритого акціонерного товариства „Незалежна Страхова Компанія” до ФОП ОСОБА_2, страхової компанії „Остра” про компенсацію страхового відшкодування, оскільки у цій частині справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. При цьому, рішенням з вищезазначеної справи у частині позовних вимог до ОСОБА_4 було відмовлено з посиланням на ст. 1172 ЦК України, оскільки під час керування автомобілем ГАЗ РУТА 19, реєстраційний номер НОМЕР_2, належного ФОП ОСОБА_2, ОСОБА_4 перебував із власником цього транспортного засобу у трудових відносинах, що було підтверджено трудовим договором від 01.09.2007р. та відповідним подорожнім листом. Докази скасування даного судового рішення в матеріалах справи відсутні.

В свою чергу, з матеріалів справи, а саме: рішення Керченського міського суду Автономної республіки Крим від 07.04.2011р. по справі № 2/0108/842/2011 рік, довідки про дорожньо-транспортну пригоду, виданої 31.07.2008р. відділом ДАІ з обслуговування адміністративної території та автомобільно-технічної інспекції м. Керчі за вих. № 11/20-4774, вбачається, що на момент настання дорожньо-транспортної пригоди від 18.06.2008р. автомобіль марки ГАЗ РУТА, реєстраційний номер НОМЕР_2, внаслідок винних дій водія якого сталась дана дорожньо-транспортна пригода, належав ОСОБА_2.

Так, власник автомобілю марки ГАЗ РУТА, реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_2 застрахувала свою обовязкову цивільно-правову відповідальність як власник даного автотранспортного засобу у страховика САТ „Остра”, шляхом укладення договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності першого типу, про що їй було видано страховий поліс № ВВ/0828130, строк дії якого встановлений з 05.09.2007р. по 04.09.2008р., з лімітом відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, в сумі 25500 гривень на одного потерпілого.

У відповідності до ст. 1 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004р. № 1961-IV (в редакції Закону України від 22.09.2005р., чинній на час виникнення дорожньо-транспортної пригоди від 18.06.2008р.; надалі за текстом - Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”) страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.

Статтею 15 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” встановлено, що договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах зокрема страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу).

Відповідно до ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. При цьому, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (ст. 6 названого Закону України).

У відповідності до ст. 9 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”обовязковий ліміт відповідальності страховика це грошова сума, в межах якої страховик зобовязаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого.

Згідно ст. 27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Крім того, відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Посилаючись на виплату страхового відшкодування за пошкодження автомобілю, завдані ОСОБА_4 в результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілій стороні, позивач звернувся до САТ „Остра”, як до страховика обовязкової цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу ГАЗ РУТА, реєстраційний номер НОМЕР_2, згідно з полісом № ВВ/0828130, із вимогою від 27.05.2009р. за вих. № 10502 про відшкодування в порядку регресу витрат по сплаті страхового відшкодування у сумі 24144,10 грн., яка була залишена відповідачем без відповіді та виконання. До складу даної суми збитків ПАТ „Незалежна Страхова Компанія” було включено витрати зі сплати страхового відшкодування ОСОБА_3 в сумі 23664,10 грн. та витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 480 грн.

Скориставшись наданим відповідно до ст. 27 Закону України „Про страхування” правом на предявлення вимог в порядку регресу, ПАТ „Незалежна Страхова Компанія” звернулося до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до САТ „Остра” про стягнення в порядку регресу збитків у сумі 23154,10 грн. Заявляючи даний розмір позовних вимог до страховика САТ „Остра”, позивачем було зменшено розмір збитків, завданих виплатою страхового відшкодування, на суму франшизи згідно зі страховим полісом № ВВ/0828130 в розмірі 510 грн. та на суму витрат на проведення експертного дослідження розміру збитків в сумі 480 грн., які були віднесені позивачем на рахунок ФОП ОСОБА_2 та були сплачені останньою у повному обсязі.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Відповідно до ч. 6 вказаної статті, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події. Зобовязання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 28 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що до шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, відноситься зокрема шкода пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до ст. 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Матеріалами справи повністю підтверджено здійснення позивачем відшкодування шкоди у розмірі 24144,10 грн., яка складається з вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу в сумі 23664,10грн. та повязаними з ним витратами в сумі 480 грн. на проведення експертного дослідження розміру спричинених збитків, завданої майну власника автомобіля марки FORD, модель FOCUS, реєстраційний номер НОМЕР_1, шляхом пошкодження названого транспортного засобу внаслідок винних дій ОСОБА_4 Таким чином, заявлена до стягнення сума збитків, спричинених виплатою страхового відшкодування, з урахуванням її зменшення на зазначені вище по тексту рішення суми, в розмірі 23154,10 грн. є обґрунтованою.

Вирішуючи питання про особу, яка є відповідальною за вищезазначене пошкодження транспортного засобу марки FORD, модель FOCUS, реєстраційний номер НОМЕР_1, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При цьому, у відповідності до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків.

Як вже зазначалось вище по тексту рішення, матеріалами справи, а саме копіями судових рішень Керченського міського суду Автономної республіки Крим зі справи № 2/0108/842/2011 рік, підтверджено, та, в свою чергу, не оспорюється відповідачем, що водій автомобілю ГАЗ РУТА, реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_4 на час спричинення ним дорожньо-транспортної пригоди від 18.06.2008р. перебував у трудових відносинах із власником даного транспортного засобу ОСОБА_2 та виконував відповідні трудові (службові) обовязки.

Враховуючи даний факт та положення ст. 1172 ЦК України, господарський суд дійшов висновку, що за шкоду, спричинену дорожньо-транспортною пригодою від 18.06.2008р. внаслідок винних дій ОСОБА_4 несе відповідальність його роботодавець та власник транспортного засобу марки ГАЗ РУТА, реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_2, обовязкова цивільно-правова відповідальність якої відповідно до умов Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” на час даної дорожньо-транспортної пригоди застрахована страховиком САТ „Остра”.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у ПАТ „Незалежна Страхова Компанія” на підставі ст. 27 Закону України „Про страхування”, ст.ст. 993, 1172, 1187, 1191 ЦК України виникло право вимоги до страховика цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2 САТ „Остра” у межах фактичних витрат на суму 23154,10грн.

Як вже зазначалось вище по тексту рішення, позивачем, в порядку ст.ст. 35-37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, було надіслано відповідачу регресну вимогу від 27.05.2009р. за вих. № 10502, до якої було додано перелік документів, що підтверджують виникнення страхового випадку, а також докази здійснення страхового відшкодування на суму 24144,10 грн.

Статтею 35 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” встановлено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

В силу положень ст. 36 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, після розгляду страховиком наданих йому визначених у статті 35 цього Закону документів про дорожньо-транспортну пригоду страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення щодо прийнятого рішення.

Згідно зі ст. 37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Однак, за наслідком розгляду вищезазначеної заяви про здійснення страхового відшкодування відповідач, в порушення вимог ст.ст. 35-37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” відповідного рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування не надав, а також не здійснив позивачу виплату страхового відшкодування в сумі 23154,10 грн. в місячний строк, чим порушив прийняті на себе зобовязання як страховик цивільно-правової відповідальності за шкоду, спричинену винною особою.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

З огляду на викладене, розмір заборгованості САТ „Остра” перед ПАТ „Незалежна Страхова Компанія” по відшкодуванню збитків в сумі 23154,10 грн., які були заподіяні позивачу у звязку з виплатою ОСОБА_3 страхового відшкодування, здійсненого відповідно до договору ТЗМ № 622771 від 20.07.2007р., витікає з вимог діючого законодавства України та підтверджується матеріалами справи.

При цьому, господарським судом не приймаються до уваги низка доводів відповідача, покладених в основу його заперечень по суті заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

По-перше, САТ „Остра” наголошувало, що подані позивачем в якості доказів здійснення страхового відшкодування копії платіжних доручень не були засвідчені в установленому порядку, у звязку з чим, за переконанням відповідача, суд не має приймати їх в якості письмових доказів.

Дійсно, у відповідності до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

З матеріалів справи вбачається, що платіжні доручення від 26.08.2008р. № 5480 та від 10.09.2008р № 5907 були долучені ПАТ „Незалежна Страхова Компанія” в якості додатків до позовної заяви. При цьому, усі додатки були підшиті до позовної заяви з визначенням кількості аркушів, та напис про їх прошиття на звороті останнього додатка до позовної заяви був скріплений печаткою позивача з відміткою „згідно з оригіналом”.

Дані обставини підтверджують подання позивачем всіх письмових доказів, долучених до позовної заяви, в належним чином засвідчених копіях, у звязку з чим. вони були прийняті судом та їм була надана відповідна правова оцінка. Будь-яких доказів та/або обставин, які б спростовували достовірність відображеної у поданих позивачем матеріалах інформації, відповідачем суду надано не було.

По-друге, САТ „Остра” висувались заперечення щодо наданого позивачем розрахунку суми збитків, оформленого висновком № 2171.-07/08 від 14.07.2008р. оцінювача СПД ОСОБА_7, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, оскільки в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували кваліфікаційний рівень експерта, яким було зроблено дане дослідження. Крім того, САТ „Остра” взагалі вважало даний експертний висновок необґрунтованим та значно завищеним.

У відповідності до ст. 5 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” від 12.07.2001р. № 2658-ІІІ (в редакції Закону України від 09.09.2004р.; надалі за текстом Закон України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”) суб'єктами оціночної діяльності є зокрема суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Згідно зі ст. 17 цього Закону Фонд державного майна України веде Державний реєстр оцінювачів, які отримали кваліфікаційне свідоцтво. У Державному реєстрі оцінювачів зазначається така інформація про оцінювачів: прізвище, ім'я та по батькові оцінювача, дата видачі та номер кваліфікаційного свідоцтва, назва навчального закладу, який здійснював підготовку оцінювача, дата та номер протоколу рішення Екзаменаційної комісії про видачу кваліфікаційного свідоцтва, напрями оцінки майна, що зазначені в кваліфікаційному свідоцтві, інформація про підвищення кваліфікації за зазначеними напрямами, інформація щодо зупинення дії чи позбавлення кваліфікаційного свідоцтва, місце роботи оцінювача.

Так, текст вищеназваного висновку містить інформацію про наявність у оцінювача сертифікату Фонду державного майна України № 5052/06 від 28.08.2006р. Виходячи з положень ст. 17 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”, у випадку відсутності у оцінювача відповідного кваліфікаційного свідоцтва, дана інформація буде також відсутньою у Державному реєстрі оцінювачів, ведення якого віднесено до повноважень Фонду державного майна України.

Статтями ст.ст. 32, 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Виходячи з законодавчого закріплення у процесуальному законі принципу змагальності сторін, який знайшов своє відображення зокрема у приписах ст.ст. 32, 33 ГПК України, у випадку, якщо сторона заперечує достовірність викладеної у будь-якому документі інформації, саме вона зобовязана довести суду даний факт належними доказами. З викладеного вбачається, що саме САТ „Остра”, ставлячи під сумнів наявність у СПД ОСОБА_7 права на здійснення оціночної діяльності в порядку, передбаченому Законом України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”, зобовязано було надати суду відповідну інформацію про відсутність у даного оцінювача кваліфікаційного свідоцтва, отриману від Фонду державного майна України. Однак в порушення вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України даної інформації відповідачем надано не було, а посилання на даний факт мали виключно декларативний характер.

До переліку доводів САТ „Остра”, якими заперечувалась обґрунтованість висновку № 2171.-07/08 від 14.07.2008р. оцінювача СПД ОСОБА_7, відносились також посилання на використання оцінювачем неліцензійної програми „Аудатекс”. Дані обставини взагалі не заслуговують на увагу, оскільки вони ніяким чином не підтверджені відповідачем та посилання на недостовірність даного висновку з наведених підстав ніяким чином не обґрунтовані, а тому дані твердження відповідача оцінюються господарським судом як декларативні та безпідставні.

Так само господарський суд оцінює і зауваження відповідача про фотознімки низької якості, відображені у розділі „Фототаблиця” висновку № 2171.-07/08 від 14.07.2008р. оцінювача СПД ОСОБА_7, оскільки дані зауваження є надуманими та ніяким чином не обґрунтовують причинно-наслідковий звязок між фотознімками низької якості та недостовірністю цього висновку.

Господарський суд вважає за необхідне зауважити, що виходячи з характеру правовідносин сторін по справі та висновків суду, саме САТ „Остра”, яка є відповідальною особою за збитки, спричинені власнику автомобіля марки FORD, модель FOCUS, реєстраційний номер НОМЕР_1, зобовязане їх відшкодувати у повному обсязі в межах встановлених лімітів. В контексті спірних правовідносин відповідач в будь-якому разі зобовязаний відшкодувати вищезазначені збитки. У випадку, якщо, за переконанням відповідача, розмір збитків, які підлягають відшкодуванню, є значно завищеним та необґрунтованим, саме він зобовязаний надати суду розрахунок суми цих збитків, здійснений уповноваженим на те оцінювачем-автотоварознавцем, якому, в свою чергу, була би надана судом правова оцінка з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності. Однак такого розрахунку відповідачем надано не було, у звязку з чим, господарським судом не приймаються до уваги викладені у відзиві на позов зауваження до висновку № 2171.-07/08 від 14.07.2008р., здійсненого оцінювачем СПД ОСОБА_7

Посилання САТ „Остра” на необхідність зменшення суми здійсненого позивачем страхового відшкодування на суму ПДВ в розмірі 20% у звязку з тим, що операції зі здійснення страхових відшкодувань не є обєктом оподаткування податком на додану вартість, взагалі є надуманими та спростовуються матеріалами справи - платіжними дорученнями від 26.08.2008р. № 5480 та від 10.09.2008р № 5907, які містять у графі „Призначення платежу” відповідну позначку „Без ПДВ”.

По третє, відповідач з посиланням на ч. 3 п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992р. „Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди”, просив суд передати пошкоджені внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 18.06.2008р. деталі автомобіля марки FORD, модель FOCUS, реєстраційний номер НОМЕР_1, або відрахувати суму їх вартості з загальної суми страхового відшкодування.

Приписами вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України дійсно передбачено, що постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Однак, як і стосовно попередніх доводів, в порушення вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, САТ „Остра” не було надано суду жодних доказів, підтверджуючих, що пошкоджені внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 18.06.2008р. деталі автомобіля марки FORD, модель FOCUS, реєстраційний номер НОМЕР_1, на ремонт та заміну яких позивачем було здійснене відповідне страхове відшкодування, взагалі мали та мають будь-яку цінність, а дана вимога у тексті відзиву була висловлена, на думку суду, виключено у формі припущення.

З огляду на вищезазначені висновки, господарським судом не приймаються до уваги заперечення САТ „Остра”, викладені у відзиві на позов, оскільки вони є декларативними, надуманими, необґрунтованими та ніяким чином не спростовують доводів позивача та висновків суду.

Підсумовуючи зазначене, суд доходить висновку щодо обґрунтованості, правомірності заявлених ПАТ „Незалежна Страхова Компанія” позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення у повному обсязі відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 610, 615, 993, 1172, 1187, 1191 ЦК України, ст.ст. 1 3, 6, 8, 16, 25, 27 Закону України „Про страхування” від 07.03.1996р. N 85/96-ВР (з подальшими змінами та доповненнями), ст.ст. 1, 6, 9, 15, 22, 28, 29, 35-37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004р. № 1961-IV (з подальшими змінами та доповненнями), у звязку з чим, з відповідача слід стягнути на користь ПАТ „Незалежна Страхова Компанія” 23154,10 грн. збитків.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України. При цьому, господарський суд враховує часткове покладення на відповідача ФОП ОСОБА_2 витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, здійснене на підставі ухвали суду від 29.07.2011р.

Керуючись до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 610, 615, 993, 1172, 1187, 1191 ЦК України, ст.ст. 1 3, 6, 8, 16, 25, 27 Закону України „Про страхування” від 07.03.1996р. N 85/96-ВР (з подальшими змінами та доповненнями), ст.ст. 1, 6, 9, 15, 22, 28, 29, 35-37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004р. № 1961-IV (з подальшими змінами та доповненнями), ст.ст. 32, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з страхового акціонерного товариства „Остра” /65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 13, код ЄДРПОУ 14288111/ на користь публічного акціонерного товариства „Незалежна Страхова Компанія” /01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/2, код ЄДРПОУ 20036721, р/р 2650600004267 в ПАТ КБ „Правекс-Банк”, МФО 321983/ 23154 грн. 10 коп. / двадцять три тисячі сто пятдесят чотири грн. 10 коп. / - збитків, 231 грн. 54 коп. / двісті тридцять одна грн. 54 коп./ - держмита; 226 грн. 32 коп. /двісті двадцять шість грн. 32/ - витрат на ІТЗ судового процесу. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 19.09.2011р.

Суддя Желєзна С.П.