УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого:Орлянської В.І.,суддів:Суржка А.В., Франтовської Т.І.,за участю прокурора:Парусова А.М.розглянула в судовому засіданні 1 вересня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Донецької області на вирок Ворошиловського районного суду м. Донецька від 16 листопада 2010 року щодо засудженого ОСОБА_1

Вироком Ворошиловського районного суду м. Донецька від 16 листопада 2010 року засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина

Республіки Азербайджан, не судимого,

за ст. 128 КК України до покарання у виді 150 годин громадських робіт.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 4 червня 2009 року, о 15.00 годині, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, на території «Центрального критого ринку» по бульварі Шевченка, 6-б у Ворошиловському районі міста Донецька, під час сварки з ОСОБА_2, діючи необережно, завдав удар ножем в праву бокову область живота останнього, заподіявши колото-різану рану порожнини з пошкодженням печінки та жовчного пузиря, внутрішнім крововиливом та розвитком геморагічного шоку, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1 у звязку з неправильним застосуванням судом кримінального закону.

На обґрунтування своїх вимог зазначає наступне.

Після вчинення злочину ОСОБА_1 виїхав за межі України та переховувався на території Російської Федерації, у звязку з чим його було оголошено у розшук.

10 червня 2009 року стосовно нього було порушено кримінальну справу за ч. 1 ст. 121 КК України.

18 травня 2010 року Генеральною Прокуратурою Російської Федерації було задоволено запит Генеральної Прокуратури України про видачу ОСОБА_1 для притягнення його до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КК України.

Під час розгляду справи по суті підсудному було змінено обвинувачення з ч. 1 ст. 121 КК України на ст. 128 КК України, яка передбачає кримінальну відповідальність за злочин, який не тягне за собою видачу особи. На підставі ст. 2 Європейської Конвенції про видачу правопорушників, 1957 року, злочин, передбачений ст. 128 КК України є неекстрадиційним злочином, оскільки не передбачає позбавлення волі.

Суд у порушення ст. 14 названої конвенції, ст. 454 КПК України, проігнорував положення про те, що видана особа в Україні може бути притягнута до кримінальної відповідальності або щодо неї може бути виконано вирок суду лише за той злочин, за який здійснена видача (екстрадиція).

Зазначена вище міжнародна конвенція Україною ратифікована, згода на її обовязковість Верховною Радою України надана.

Тому ст. 128 України до ОСОБА_1 судом застосована безпідставно, у звязку з чим вирок підлягає скасуванню як незаконний, а справа закриттю на підставі п. 12 ст. 6 КПК України.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити її з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 скоїв злочин 4червня 2009 року, після чого 7 червня 2009 року виїхав за межі України ( а.с. 19) та переховувався на території Російської Федерації, у звязку з чим був оголошений в розшук.

10 червня 2009 року щодо нього було порушено кримінальну справу за ч. 1 ст. 121 КК України.

На підставі запиту Генеральної Прокуратури України від 25 березня 2010 року ОСОБА_1 був виданий Російською Федерацією для притягнення його до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст.121 КК України, на що була дана згода 18 травня 2010 року.

Під час слухання справи по суті 16 листопада 2010 року, прокурором було змінено обвинувачення з ч. 1 ст. 121 КК України на ст. 128 КК України, тобто завдання тяжкого тілесного ушкодження з необережності, відповідальність за яке передбачена у виді громадських робіт, або виправних робіт, або обмеження волі. Позбавлення волі цією нормою закону не передбачено. Вироком від 16 листопада 2010 року ОСОБА_1 був засуджений за ст.128 КК України до покарання у виді громадських робіт на 150 годин.

Відповідно до ст. 14 Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1957 року, видана особа не може переслідуватися, засуджуватися або затримуватися з метою виконання вироку чи постанови про утримання під вартою ні за яке правопорушення, вчинене до її видачі, крім правопорушення, за яке вона була видана, і її особиста свобода ні з яких інших причин не може обмежуватися; якщо кваліфікація правопорушення, у зв'язку з яким пред'являється обвинувачення, змінюється в ході розгляду справи, видана особа може переслідуватися або засуджуватися, тільки коли кваліфікуючи ознаки нового складу правопорушення свідчать про те, що це правопорушення є таким, що тягне видачу.

Аналогічне за змістом правило закріплене і в ст. 454 КПК України, а саме: видана особа може бути притягнена до кримінальної відповідальності або щоо неї може бути виконано вирок суду лише за той злочин, за який здійснена видача (екстрадиція).

В ст. 3 КК України міститься перелік законодавства України, яке регулює кримінальну відповідальність, до якого віднесено КК України, що ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Також зазначено, що закони України про кримінальну відповідальність повинні відповідати положенням, які містяться в чинних міжнародних договорах, згоду на обовязковість яких надано Верховною Радою України.

Зазначена вище міжнародна конвенція Україною ратифікована Законом України «Про ратифікацію Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1957 рік, Додаткового протоколу
1975 року та Другого додаткового протоколу 1978 року
до Конвенції» N 43/98-ВР від 16 січня 1998 року, із останніми змінами, внесеними згідно із Законом № 3453-VI від 2 червня 2011 року.

За таких обставин, суд не мав права постановляти вирок щодо ОСОБА_1 за ст. 128 КК України, оскільки він не видавався Російською Федерацією для притягнення до кримінальної відповідальності за цей злочин, а кваліфікуючі ознаки нового складу правопорушення свідчать про те, що це правопорушення є таким, що не тягне видачу. Тому вирок підлягає скасуванню, а справа закриттю на підставі п. 12 ст. 6 КПК України.

Керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

вирок Ворошиловського районного суду міста Донецька від 16листопада 2010 року щодо засудженого за ст. 128 КК України ОСОБА_1 скасувати, кримінальну справу стосовно нього закрити на підставі п. 12 ст. 6 КПК України.

Касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області задовольнити.

СУДДІ:

В.І.Орлянська А.В.Суржок Т.І.Франтовська