АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 серпня 2011 року м. Сімферополь

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду

Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого судді: Дралла І.Г.,

суддів: Павловської І.Г., Пономаренко А.В.,

при секретарі: Таранець О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту, за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Державний ощадний банк України», ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним, за апеляційною скаргою ВАТ «Державний ощадний банк України» на рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 10 травня 2011 року, -

в с т а н о в и л а :

ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Євпаторійського відділення №4551 ВАТ «Державний ощадний банк України» (далі ВАТ «Ощадбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вимоги мотивовані тим, що 7 березня 2007 року між ВАТ «Ощадбанк» в особі Євпаторійсього відділення та відповідачем ОСОБА_1 (до шлюбу ОСОБА_1) укладено кредитний договір №44. за умовами якого банк зобовязався надати ОСОБА_1 кредит в сумі 100000 грн., а ОСОБА_1 зобовязалася прийняти кредит, належно його використати та повернути кредит у визначені договором строки, а також оплатити за користування кредитом 20% річних, а також інші платежі передбачені договором. У забезпечення вказаного договору було укладено договір поруки № 38 від 7 березня 2007 року з відповідачем ОСОБА_2 та договір залогу майна №37 від 7 березня 2007 року. Оскільки позичальник не виконує належним чином умови договору у неї станом на 11 серпня 2010 року утворилася заборгованість по договору, яка становить 132 970,35 грн. Позивач просить суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за договором в сумі 103976,40 грн. Позовні вимоги було уточнено та зазначено, що у забезпечення виконання зобовязання за договором кредиту також 21 січня 2008 року було укладено договір поруки з ОСОБА_3 Рішенням Євпаторійського міського суду від 21 січня 2010 року з поручителя ОСОБА_3 було стягнуто суму заборгованості за договором кредиту станом на 13 жовтня 2009 року в сумі 93478,39 грн., проте рішення суду не виконано. Позивач просить суд стягнути з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно кредитну заборгованість утворену за період з 7 травня 2008 року по 21 січня 2010 року в сумі 103976 гривень 40 копійок та солідарно стягнути з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кредитну заборгованість за період з 21 січня 2010 року в сумі 10498,01 грн.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ВАТ «Ощадбанк», ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_2 про визнання кредитного договору №44 від 7 березня 2007 року недійсним.

Вимоги мотивовані тим, що між нею та ВАТ «Ощадбанк» було укладено кредитний договір №44 від 7 березня 2007 року. У забезпечення вказаного кредитного договору було укладено договори поруки з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Рішенням суду від 21 січня 2010 року заборгованість по кредиту було стягнуто з поручителя ОСОБА_3 та зазначеним рішенням встановлено, що грошові кошти, які отримані ОСОБА_1 призначалися ОСОБА_3 та фактично були ним витрачені на його потреби, що підтвердив і сам ОСОБА_3, а отже станом на 13 жовтня 2009 року за ОСОБА_3 утворилася заборгованість по кредитному договору в сумі 93478,39 грн. тобто кредитні зобовязання за договором №44 від 7 березня 2007 року були визнані за ОСОБА_3

6 квітня 2011 року набрав чинності вирок суду від 21 березня 2011року відносно ОСОБА_3 яким було встановлено, що ОСОБА_3 будучи посадовою особою, схилив працівника підприємства ОСОБА_1 документально оформити кредитний договір з ВАТ «Ощадбанк». За вироком суду дії ОСОБА_3 були кваліфіковані за ч.2 ст.364 КК України, як зловживання посадовим становищем. Отже кредитний договір було укладено з пороком волі, у звязку з чим відповідно до ст. 231 ЦК України він є недійсним. Просить суд визнати договір кредиту №44 від 7 березня 2007 року недійсним в частині сторони договору.

Рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від 10 травня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.

Кредитний договір №44, укладений 7 березня 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 визнано недійсним в частині зазначення позичальником ОСОБА_1 Вирішено вважати позичальником ОСОБА_3 Стягнуто з ВАТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 відшкодування судових витрат 1120 гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 та позовних вимог ВАТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту відмовлено.

Провадження у справі за позовом ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по договору кредиту закрито.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ВАТ «Ощадбанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити у справі нове рішення про задоволення позовних вимог ВАТ «Ощадбанк». Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, постановлено по неповно зясованим обставинам у справі, з порушенням норм матеріального та процесуального права, при висновках суду, які не відповідають фактичним обставинам.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги ВАТ «Ощадбанк» не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставами для скасування чи зміни рішення суду.

Так, доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права є необґрунтованими. Судом першої інстанції правильно визначені правовідносини, які виникли між сторонами і застосовані норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Також необґрунтованим є довід апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам. Судом першої інстанції повно та всебічно зясовані фактичні обставини і ухвалено судове рішення на підставі доказів, які надані особами, які беруть участь у справі, відповідно до правил статей 10, 11, 60 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що 7 березня 2007 року між ВАТ «Ощадбанк», в особі керуючого філії Євпаторійське відділення №4551 ВАТ «Ощадбанк» ОСОБА_7, що діяла на підставі довіреності від 12.12.2006 р. №9901, і ОСОБА_1 укладений кредитний договір №44 про видачу кредиту в сумі 100 000,00 грн.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору позичальник зобов'язаний прийняти, належним чином використати і повернути кредит в сумі 100 000,00 грн. і сплатити за користування кредитом 20% річних, а також інші платежі, передбачені цим договором. Відповідно до п. 1.2 кредитного договору вказана сума видана позичальнику на 36 місяців з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 6 березня 2010 року.

У забезпечення вказаного кредитного договору було укладено договір поруки №38 від 7 березня 2007 р. з відповідачем ОСОБА_2 та договір застави майна №37 від 7 березня 2007 року.

21.08.2008 р. також у забезпечення кредитного договору було укладено договір поруки №109, за яким поручителем виступив ОСОБА_3

Вироком Євпаторійського міського суду АРК від 21.03.2011 року, який набрав законної сили 06.04.2011 року, ОСОБА_3 визнаний винним в скоєні злочинів, передбачених ст. ст. 364 ч. 2, ст. 366 ч. 2 КК України, в тому числі в тому, що у серпні 2007 року ОСОБА_3, який займав посаду директора і за сумісництвом головного бухгалтера ЧП «К&К», пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських обов'язків згідно статуту, зловживаючи своїм службовим положенням, у своїх особистих інтересах, шляхом здійснення службової фальсифікації і надання підробленого документа в банк, заволодів грошовими коштами Євпаторійського відділення №4551 ВАТ «Державний ощадний банк України» в сумі 100000 грн., чим заподіяв збиток на вказану суму. Також вказаним вироком встановлено, що на оформлення кредиту ОСОБА_1 погодилася під психологічним тиском з боку ОСОБА_3

Вище вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_3 зробив ряд навмисних дій, направлених на протиправне використання свого посадового положення і отримання від цього певних благ, зокрема отримання необхідної йому суми грошей у вигляді кредитів.

Крім того, вироком суду встановлений факт, що всі грошові зобов'язання за кредитним договором виконував саме ОСОБА_3 та працівникам банку, у тому числі посадовим особам, що уповноважені діяти від імені банку, було відомо під час укладання договору, що дійсним позичальником є саме ОСОБА_3 Зазначені обставини стали підставою для виправдання ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 190 КК України.

Відповідно до ст. 61 ч. 4 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Зазначені обставини також встановлені рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від 18 квітня 2011 року залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 19 липня 2011 року у цивільній справі за позовом ВАТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за позовом ОСОБА_2 до ВАТ «Ощадбанк» і ОСОБА_3 про визнання договору недійсним.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що кредитний договір від 7 березня 2007 року укладений між ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1, носив удаваний характер, оскільки фактично стороною в цьому договорі виступав ОСОБА_3 ОСОБА_1 виступила стороною угоди не внаслідок свого вільного волевиявлення, а внаслідок примушення з боку ОСОБА_3, який вчинив психологічний тиск на свого підлеглого працівника, внаслідок чого останній був вимушений підкоритися та виступити стороною в угоді, яку фактично не мав наміру укладати.

Отже, при укладанні зазначеної угоди, порушені вимоги частині 3 ст. 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої волевиявлення учасника угоди має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

Частиною 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що угода має бути спрямована на реальне настання правових наслідків, обумовлених нею.

Для ОСОБА_1 такі наслідки не наступили, оскільки судом встановлено, що кредитні гроші отримала фактично не вона, а ОСОБА_3, зобов'язання по поверненню кредитних коштів протягом більш року фактично виконувала також не ОСОБА_1, а ОСОБА_3, та до теперішнього часу останній визнає свої зобов'язання та приймає заходів щодо їхнього виконання. Зазначені обставини також встановлені змістом вироку Євпаторійського міського суду АР Крим від 21.03.2011 року.

Згідно з правилами ст. 215 Цивільного кодексу України підставою для визнання угоди недійсною є її невідповідність вимогам встановлених ч...1, 2, 3, 5, 6 ст.203 ЦК України.

Недійсність окремих частин угоди не тягне недійсності інших її частин та угоди в цілому, якщо б можна було припустити , що угода була би укладена і без включення в неї недійсної частини, що передбачає ст. 217 ЦК України.

За правилами ст.231 ЦК України, правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Статтею 236 ЦК України передбачено, що угода, визнана судом недійсною, є недійсною з моменту її вчинення.

Згідно з рішенням Євпаторійського міського суду АРК від 21.01.2009 року за даним кредитним договором заборгованість встановлена в розмірі 93478,39 грн. на 13.08.2009 року. Зазначена заборгованість стягнута за вимогою банку з ОСОБА_3

Вироком Євпаторійського міського суду від 21.02.2011 року стягнута матеріальна шкода в розмірі 48805,89 грн. з ОСОБА_3, яка складається з заборгованості по трьох кредитних договорах, у тому числі за кредитним договором від 7 березня 2007 року.

Таким чином, на день розгляду справи заборгованість за оспорюваним кредитним договором повністю стягнута з ОСОБА_3 - особи, яка фактично заволоділа цими кредитними коштами, використала їх, та прийняла на себе всі зобов'язання по їх поверненню згідно з умовами кредитного договору.

Проте, оскільки вище вказані судові рішення не виконані, тобто момент припинення нарахування відсотків не наступив, позивач має право на їх одержання і в подальшому до повного виконання зобов'язання. Тому оспорювану угоду правильно визнано недійсною лише в частині зазначення позичальником ОСОБА_1 із застосуванням наслідків передбачених ст. 231 ЦК України.

Вирішуючи вимоги ВАТ «Ощадбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача ОСОБА_2, поручителя за кредитним договором від 7 березня 2007 року солідарно з боржником, суд першої інстанції дійшов висновку, що підстави для стягнення заборгованості з ОСОБА_2 відсутні, оскільки ОСОБА_2 поручався за договором, який є недійсним в частині визначення позичальника, тобто він не може свідчити про виникнення зобовязання у поручителя відносно іншого боржника ОСОБА_3

Такі висновки колегія суддів також вважає правильними.

Так, згідно ст. 543 ЦК України при солідарній відповідальності боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному об'ємі як від всіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно ч. 1 і 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними до тих пір, поки їх обов'язок не буде виконаний в повному об'ємі.

ОСОБА_2 поручався за зобов'язаннями, які брала на себе за умовами договору ОСОБА_1, згоду про заміну особи боржника на ОСОБА_3 - фактичного позичальника за договором кредиту, - він будь-яким чином не виявив.

За п. 4.3 договору поруки такі обставини є передбаченою підставою для припинення поруки.

З врахуванням наведених обставин та аналізу норм матеріального права, суд апеляційної інстанції приходить до переконання в тому, що висновки суду першої інстанції є вірними і норми матеріального права застосовані правильно.

Інші доводи апеляційної скарги не містять в собі посилань на правові підстави для висновку в тому, що рішення суду не відповідає вимогам статті 213 ЦПК України і підлягає скасуванню за доводами апеляційної скарги.

Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів наданих сторонами в порядку правил статті 60 ЦПК України.

Рішення суду першої інстанції постановлено у відповідності до норм матеріального і процесуального права при висновках суду, які відповідають фактичним обставинам і наданим сторонами доказам, що відповідно до ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Євпаторійського відділення № 4551 «Державний ощадний банк України» відхилити.

Рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 10 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді : Дралло І.Г. Павловська І.Г. Пономаренко А.В.