ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ України

8 квітня 2008 року м. Київ

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого: Барбари В.П.,

Суддів: Карпечкіна П.Ф., Колесника П.І., Потильчака О.І.,

Черногуза Ф.Ф., Шицького І.Б., Щотки С.О.,

за участю представників Товариства з обмеженою відповідальністю “Луцький завод “Прогрес” - Вальчук Н.В., Парицької Н.О.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Луцький завод “Прогрес” на постанову Вищого господарського суду України від 16 січня 2008 року у справі № 37/303 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Луцький завод “Прогрес” до Міністерства оборони України, Товариства з обмеженою відповідальністю “Лайн-М” про визнання договору недійсним, -

в с т а н о в и л а :

У травні 2007 року Товариством з обмеженою відповідальністю “Луцький завод “Прогрес” заявлено позов до Міністерства оборони України, Товариства з обмеженою відповідальністю “Лайн-М” про визнання недійсним договору на спільне будівництво (реконструкцію) об'єктів житлово-цивільного призначення № 20/05-06 від 26 травня 2006 року.

В обґрунтування позову позивач вказував, що вказаний договір від Міністерства оборони України підписано директором філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони України - “Укроборонбуд” ОСОБА_1, який діяв з перевищенням повноважень.

Одночасно позивач зазначав, що вказаний договір порушує його законні інтереси і права, оскільки 28 липня 2006 року за результатами проведеного конкурсного відбору найкращої пропозиції між ТОВ “Луцький завод “Прогрес” та Міністерством оборони України в особі директора Департаменту будівництва Міністерства оборони України Ісаєнко Д.В., що діяв на підставі наказу Міністра оборони України від 28 грудня 2005 року №772, було укладено договір № 227/ДБ-15СПЗ про спільну діяльність у будівництві житла.

Рішенням господарського суду м. Києва від 13 липня 2007 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 3 жовтня 2007 року, позов задоволено.

Визнано недійсним договір на спільне будівництво (реконструкцію) об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін № 20/05-06 від 26 травня 2006 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 16 січня 2008 року скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 3 жовтня 2007 року та рішення господарського суду м. Києва від 13 липня 2007 року, а справу передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю “Луцький завод “Прогрес” просить скасувати постанову Вищого господарського суду України з мотивів виявлення різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах, неправильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду України від 6 березня 2008 року порушено касаційне провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 16 січня 2008 року у справі № 37/303.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, Судова палата вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що предметом договору № 20/05-06 від 26 травня 2006 року є проектування та будівництво (реконструкція) об'єктів житлово-цивільного призначення з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та адміністративного призначення, підземним паркінгом та інженерними мережами на будівельному майданчику, що знаходиться на території військового містечка № 1 Міністерства оборони України у м. Дніпропетровську, вул. Наримська, буд. 96к.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що пайовим внеском ТОВ “Лайн-М” будуть його витрати на проектування та будівництво (реконструкцію) об'єкту.

Земельні права разом з будівлями та спорудами (іншим нерухомим майном) розташованим за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Наримська, буд. 96к (територія військового містечка № 1) складають пайовий внесок Міністерства оборони України. (п. 2.1 договору).

Внесення паю Міністерством оборони України на виконання договору № 20/05-06 передбачало відчуження державного майна військового містечка № 1 та передачу земельної ділянки у м. Дніпропетровськ, вул. Наримська, буд. 96к.

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України” відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання.

Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

Отже, законодавство передбачає особливий порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил України.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанції встановлено відсутність обставин, які б свідчили про визнання ТОВ “Лайн-М” переможцем конкурсу по відбору найкращої пропозиції.

Господарськими судами встановлено, що 28 липня 2006 року за результатами проведеного конкурсного відбору найкращої пропозиції між ТОВ “Луцький завод “Прогрес” та Міністерством оборони України в особі директора Департаменту будівництва Міністерства оборони України Ісаєнко Д.В., що діяв на підставі наказу Міністра оборони України від 28 грудня 2005 року № 772, було укладено договір № 227/ДБ-15СПЗ про спільну діяльність у будівництві житла.

Встановивши, що ТОВ “Лайн-М” не брало участі у конкурсі по відбору найкращої пропозиції для здійснення спільної діяльності щодо будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку, що спірний договір № 20/05-06 від 26 травня 2006 року не відповідає вимогам закону і порушує законні права та інтереси позивача як переможця конкурсу по відбору найкращої пропозиції.

Господарські суди дійшли цих висновків на підставі повно встановлених обставин справи, які підтверджені належно дослідженими доказами, яким суди надали об'єктивну оцінку відповідно до вимог закону.

Посилання Вищого господарського суду України на те, що суди неправильно встановили характер спірних відносин, неповно з'ясували суттєві обставини справи, помилково застосували норми матеріального права суперечать матеріалам справи і позбавлені правового обґрунтування.

Враховуючи викладене, постанова Вищого господарського суду України від 16 січня 2008 року підлягає скасуванню як незаконна, а постанова Київського апеляційного господарського суду від 3 жовтня 2007 року залишенню в силі.

Верховний Суд України в силу положень ст.ст. 6, 8 Конституції України не вважає необхідним направити справу на новий розгляд суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням ст.125 Конституції України і ст.ст. 2, 39 Закону України “Про судоустрій України” в частині визначення статусу Верховного Суду України та його завдання забезпечити законність в здійсненні правосуддя і викликало б конституційно недопустиму необхідність скасування законного рішення суду апеляційної інстанції. В зв'язку з цим наведений в ст.111¹⁸ Господарського процесуального кодексу України перелік наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України не вважається правовою перешкодою для прийняття зазначеного рішення.

Керуючись ст. 111¹⁹, ст.111²⁰ Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах, -

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Луцький завод “Прогрес” задовольнити.

Скасувати постанову Вищого господарського суду України від 16 січня 2008 року, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 3 жовтня 2007 року у справі № 37/303 залишити в силі.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.П. Барбара

Судді П.Ф. Карпечкін

П.І. Колесник

О.І. Потильчак

Ф.Ф. Черногуз

І.Б. Шицький

С.О. Щотка

Правова позиція (справа №3-955к08)

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України” рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.