-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.07.2011р.м.Київ№ 46/204-А
12:15
Господарський суд м.Києва у складі суддів Ягічевої Н.І. (головуючий суддя), судді Джарти В.В., Смирнова Ю.М., за участі секретаря судового засідання Іванова О.В. розглянувши матеріали справи
за позовною заявою Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтек Гео”
2)Міністерства охорони навколишнього природного середовища України
третя особа-1 Концерн “Гео Альянс”
третя особа-2 Товариство з обмеженою відповідальністю “Гео Альянс Південно-Орільське”
третя особа-3 Державна служба геології та надр України
про визнання недійсним дозволу, зобовязання вчинити певні дії та розірвання угоди
Головуючий суддя - Ягічева Н.І.
Суддя - Джарти В.В.
Суддя - Смирнова Ю.М.
Представники:
від прокуратури: ОСОБА_1(дов. №24);
від позивача: ОСОБА_2 (дов. №29-22/529);
від відповідача 1: ОСОБА_3. (дов. №01/04-11);
ОСОБА_4 (дов. №02/05-11);
від відповідача 2: Жукович Л.В.
від третьої особи 1: ОСОБА_5 (дов. №02/11);
від третьої особи 2: ОСОБА_5 (дов. №02/11);
від третьої особи 3: ОСОБА_6 (дов.№02);
від Міністерства юстиції України: Сальник С.В.
СУТЬ СПРАВИ:
В березні 2006 року Заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтек Гео", Міністерства охорони навколишнього природного середовища України з позовною заявою про:
- визнання недійсним дозволу на користування надрами за №2586, виданий Державним комітетом природних ресурсів України 01.11.2004р.,
- зобов'язання Міністерство охорони навколишнього природного середовища України вчинити дії по анулюванню спеціального дозволу на користування надрами, виданого ТОВ «Інтек Гео»,
- розірвання угоди №2586 від 01.11.2004 про умови користування нафтогазоносними надрами Південо-Орільської площі, укладеної між Державним комітетом природних ресурсів України та ТОВ «Інтек Гео».
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спеціальний дозвіл №2586 від 01.11.2004 з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка), видано ТОВ "Інтек Гео" з порушенням вимог Закону України “Про державний бюджет України на 2004 рік” без проведення аукціону.
Ухвалою господарського суду мiста Києва від 2 вересня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року, провадження у справі закрито. Суд першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На ухвалу господарського суду мiста Києва від 2 вересня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року надійшла касаційна скарга Генеральної прокуратури України, в якій скаржник посилаючись на порушення норм процесуального права ставить питання про їх скасування та направлення справи на новий розгляд.
31.03.2011 р. Вищим адміністративним судом України винесено ухвалу про задоволення касаційної скарги Генеральної Прокуратури України, скасування ухвали господарського суду міста Києва від 02.09.2008 р. та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2009 р., з передачею справи для продовження розгляду.
20.04.2011 р. колегією суддів у складі: Головуючий суддя Ягічева Н.І., судді Джарти В.В., Смирнова Ю.М. було винесено ухвалу про прийняття справи до провадження та призначено її розгляд на 26.05.2011 р.
25.05.2011 р. через канцелярію суду від Концерну “Гео Альянс” надано заперечення на позов, якими Відповідач 1 заперечив позовні вимоги у повному обсязі посилаючись на практику Європейського суду, Постанову Вищого господарського суду України від 21.07.2010р. №8/19пд, Постанову Верховного Суду України від 14.03.2007р. у справі №21-8во07, Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.101.2010р. у справі № 2а-8425/10/2670. Надав копії платіжних доручень про сплату за надання спеціального дозволу, придбання у державних органів геологічної інформації, здійснення інвестицій в геологорозвідку Південно-Орільської площі.
25.05.2011 р. через канцелярію Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю “Гео Альянс Південно-Орільське” надійшло клопотання про залучення його до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору. В обґрунтування зазначеного клопотання зазначається, що виданий ТОВ “ІНТЕК Гео” спеціальний дозвіл на користування надрами Південно-Орільської площі №2586 від 01.11.2004 р., який оскаржується, був переоформлений наприкінці 2007 року на ТОВ “Гео Альянс Південно-Орільське”. В порядку переоформлення на підставі абз.3 п.16 Порядку надання у 2007 році спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою КМУ від 14.03.2007 р. № 480, ТОВ “Гео Альянс Південно-Орільське” було надано спеціальний дозвіл № 3209 від 12.12.2007 р. на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку, з подальшим видобуванням нафти і газу (промисловою розробкою родовищ) Південно-Орільської площі. Отже, в даний час надрокористувачем Південно-Орільської площі є ТОВ “Гео Альянс Південно-Орільське”.
Відповідно до ч.2 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України ТОВ “Гео Альянс Південно-Орільське” було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.
У судове засідання, призначене на 26.05.2011 р. зявились представники сторін. Судом було задоволено подане клопотання про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору. Представник третьої особи подав через канцелярію суду додаткові документи по справі. Від Відповідача 2 через канцелярію суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. У звязку із поданим клопотанням про відкладення розгляду справи та залученням третьої особи судом було винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 08.06.2011 р.
26.05.2011р. представники сторін подали клопотання про продовження терміну розгляду справи протягом розумного строку, яке було задоволено судом враховуючи приписи ст.102 Кодексу адміністративного судочинства України.
01.06.2011 р. через канцелярію суду від Відповідача-1 надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьої особи та відкладення розгляду справи.
08.06.2011 р. в судовому засіданні були присутні представники сторін, які не заперечили проти поданого клопотання про залучення до участі у справі третьої особи-3 Державну службу геології та надр України. Також, через канцелярію суду від Відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Судом було задоволено подані клопотання та відкладено розгляд справи на 07.07.2011 р.
06.07.2011 р. через канцелярію суду Відповідача-2 надав письмові пояснення по справі, вказав, що спеціальний дозвіл № 2586 від 01.11.2004 TOB “ІНТЕК Гео” було видано із дотриманням чинного на той момент законодавства поза аукціонного порядку. Лист Міністерства юстиції України від 31.03.2005 № 23-9-2810, на який посилається позивач, стосується лише правових підстав надання Державного комітету природних ресурсів України спеціальних дозволів на користування надрами лише в період з 01.07.2004 до 15.10.2004, тобто до прийняття розпорядження № 745-р.
У висновках Мін'юсту, що зроблені у цьому листів зазначено, що саме в період з 01.07.2004 по 15.10.2004 була відсутня нормативно-правова база стосовно реалізації абзацу 13 статті 9 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004”, отже саме в цей період не існувало правових підстав для видачі спеціальних дозволів на користування надрами без проведення аукціону.
Спірний спеціальний дозвіл, як вже зазначалося вище, надано після 15.10.2004 (а саме 01.11.2004), відтак правові підстави для його видання без проведення аукціону вже існували. Таким чином, Державний комітет природних ресурсів України діяв на підставі закону та у межах повноважень під час надання TOВ “ІНТЕК Гео” спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами Південно-Орільської площі.
У судове засідання, призначене на 07.07.2011 р. зявились представники сторін, підтримали власні позиції щодо позовних вимог, надали додаткові документи по справі.
Представник третьої особи-3 заявив клопотання про відкладення розгляду справи для необхідності ознайомлення з матеріалами справи. Судом відмовлено в задоволенні поданого клопотання у звязку з його необґрунтованістю. При цьому судом враховано, що у Третьої особи -3 було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи №46/206-А. Ухвала суду про залучення Державної служби геології та надр України в якості третьої особи 3 без самостійних вимог на предмет спору та відкладення розгляду справи на 07.07.2011р., згідно відмітки про відправку, відправлена учасникам справи та сторонам 21.06.2011р. Поважних причин неможливості представнику Третьої особи 3 ознайомитись з матеріалами справи у період до дати слухання 07.07.2011р. до суду не надано.
На підставі ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заступником Генеральної прокуратури України подано клопотання про поновлення строку для звернення до адміністративного суду, передбаченого ст.ст. 99, 102 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки про порушення, які зумовили звернутися до суду прокуратурі стало відомо в ході перевірки у січні 2006 року.
Суд, враховуючи матеріали справи дійшов до висновку про наявність підстав для поновлення строку Заступником Генеральної прокуратури України для звернення до адміністративного суду.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “ІНТЕК Гео” 01.11.2004 р. стало власником спеціального дозволу № 2586 на користування надрами Південно-Орільської площі з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка). Термін дії дозволу двадцять років.
Спеціальний дозвіл видано Державним комітетом природних ресурсів України, який на дату його видачі був визначений спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр відповідно до Указу Президента України від 10.02.2004 р.
У подальшому, Указом Президента України “Про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України” від 20.04.2005 р. ліквідовано Державний комітет природних ресурсів України. Функції вказаного органу, а також виконання його зобовязань покладено на Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, у тому числі функції по видачі спеціальних дозволів на користування надрами.
Видача зазначеного спеціального дозволу проводилась на підставі рішення Робочої комісії Державного комітету природних ресурсів України (протокол № 21 від 28.10.2004 р.).
За результатами розгляду протесту Генеральної прокуратури України від 01.02.2006 р. вказане рішення Робочої комісії скасовано наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 55 від 09.02.2006 р.
На виконання вимог законодавства, зокрема ст. ст. 1, 15 та 28 Закону України “Про нафту і газ”, Державний комітет природних ресурсів України та ТОВ “ІНТЕК Гео” 01.11.2004 р. уклали угоду № 2586 про умови користування нафтогазоносними надрами Південно-Орільської площі, яка є невідємним додатком до спеціального дозволу № 2586 від 01.11.2004 р.
Перевіркою Генеральної прокуратури України встановлено, що при отриманні спеціального дозволу на користування надрами № 2586 від 01.11.2004 р. допущені грубі порушення законодавства та інтересів держави, що і стало підставою для звернення Заступника Генеральної прокуратури України із зазначеним позовом.
Представники позивача та Генеральної прокуратури України підтримали позовні вимоги.
Представники Відповідачів заперечили проти позовних вимог з підстав викладених у відзивах на позовну заяву.
Представники Третіх особі 1, 2 підтримали заперечення Відповідачів.
Представник Третьої особи 3 заявив про вирішення спору в межах чинного законодавства України.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи та розглянувши надані суду пояснення представників сторін, колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги Заступника Генерального прокурора України є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав:
Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу ч.1 ст.324 ЦК України). Надра є виключною власністю народу України (ст.4 Кодексу України про надра).
Згідно з ч.1 ст. 11 Закону України «Про нафту і газ»користування нафтогазоносними надрами, пошук і розвідка родовищ нафти і газу, їх експлуатація, спорудження та експлуатація підземних сховищ для зберігання нафти і газу здійснюються лише за наявності спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами.
Відповідно до абз.4 ст.12 Закону України «Про нафту і газ»держава гарантує власникам спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами забезпечення та захист їх інтересів відповідно до законодавства протягом усього строку дії спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами.
Отже, лише власники спеціальних дозволів мають право на користування нафтогазоносними надрами, причому поки існує право власності на спеціальний дозвіл, доти його власник має право на користування надрами. Таким чином, держава визнає за особами, яким були видані спеціальні дозволи, право власності на них, тому після отримання спеціального дозволу №2586 від 01.11.2004 року TOB «ІНТЕК Гео»стало його власником.
Права на користування надрами, що надаються надрокористувачу спеціальним дозволом, є майновими правами та підлягають бухгалтерському обліку як нематеріальний актив надрокористувача відповідно до абз.2 п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженого Міністерством фінансів України від 18 жовтня 1999 р. N 242, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. за N750/4043, згідно з яким права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо) є нематеріальним активом.
Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно зі статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст.69 Кодексу України про надра якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться в законодавстві України про надра, то застосовуються правила міжнародного договору.
Відповідно до статей 2, 8 Закону України «Про міжнародні договори України»згода України на обов'язковість для неї міжнародного договору може надаватися шляхом підписання, ратифікації, затвердження, прийняття договору, приєднання до договору.
Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції»№475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцією про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі-Конвенція), Перший протокол та протоколи №2, 4, 7, 11 до Конвенції.
Згідно із статтею 2 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Пунктом 21 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України»від 30.06.2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном»або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтувати їх принаймі «виправданими очікування»щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
В справі «Стретч проти Сполученого Королівства»підставою для звернення до суду була відмова національного органу влади визнати право інвестора набувача за договором на продовження договору оренди земельної ділянки на 21 рік. Таке право було передбачено пунктом первісного договору оренди, укладеного в 1969 році на 22 роки. У 1990 році заявник поінформував місцеву владу про намір продовжити договір оренди. Проте орган місцевої влади повідомив заявнику, що продовження неможливе, зокрема, тому що таке продовження було би 'ultra vires'. Правомірність позиції органу влади була підтверджена національним судом. Відповідне положення договору, яким було надане право на продовження договору, було визнано недійсним.
Як зазначено в п.28 у рішенні по справі Стретча, заявник стверджував, що відмова органу влади надати можливість реалізувати право та відмова судів зробити це в примусовому порядку порушили це право. Згідно з п.30 рішення уряд Великобританії заперечував проти заяви на тих підставах, що орган не мав законних повноважень надавати право і воно було недійсним в смислі національного права. На думку уряду, заявник, таким чином, ніколи не мав ніякого права. Проте Європейський суд визнав, що така позиція є неправильною та такою, що не відповідає вимогам Конвенції. У п.28 судового рішення викладені пояснення Стретча: «Хоча він погодився, що особливо тоді, коли його представляли адвокати, він мав можливість перевірити межі повноважень Ради Дорчестера перед укладенням договору оренди, він стверджував, що в 1969 році це було «зовсім не зрозумілим»для всіх, хто брав участь в укладенні договору, що Рада Дорчестера не мав повноважень надавати право». При цьому суд визнав: Проте, оскільки місцевий орган сам вважав, що має повноваження включити таку умову, не здається нерозумним, що заявник та його юридичні радники взяли до уваги цю саму впевненість».
З огляду на викладене Європейський суд прийшов до висновку, що урядом Великобританії було допущено порушення права заявника на мирне володіння майном (стаття 1 Протоколу №1 до Конвенції).
Аналогічно ситуації, викладеній у рішенні Європейського суду по справі Стретча, в ситуації з наданням у 2004 році Держкомприродресурсів спеціальних дозволів на користування надрами та укладення відповідних угод про умови користування надрами, зокрема, спеціального дозволу №2586 від 01.11.2004р. на Південно-Орільську площу державний орган (Держкомприродресурсів) був упевнений, що діяв правомірно, та не сумнівався в своїх повноваженнях надавати без аукціону спецдозволи на користування надрами, в тому числі щодо наявності у нього повноважень визначати випадки (у тому числі й індивідуально визначені) надання спецдозволів без аукціону.
Слід зауважити, що відповідно до ст.80 Закону України “Про державний бюджет на 2004 рік” було зупинено дію частини 2 та частини 6 статті 16 Кодексу України “Про надра”, які передбачали умови надання спеціальних дозволів на користування надрами.
Проте, Законом України № 1801-IV від 17.06.2004, який набрав чинності 01.07.2004, статтю 9 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” було викладено в такій редакції: “продаж спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами здійснюється на аукціонах (крім випадків, визначених спеціально уповноваженим Кабінетом Міністрів України органом виконавчої влади), порядок проведення яких встановлюється Кабінетом Міністрів України”.
Відповідно до Положення про Державний комітет природних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 10.02.2004 № 177/2004, Державний комітет природних ресурсів України видає в установленому законодавством порядку спеціальні дозволи на користування ділянками надр, дозволи (ліцензії) на пошук (розвідку) та експлуатацію родовищ корисних копалин, на проведення топографо-геодезичних та картографічних робіт та в інших випадках, передбачених законодавством, а також контролює додержання умов виданих дозволів (ліцензій), зупиняє та анулює їх дію (пункт 13 Положення)
Законом України “Про державний бюджет на 2004 рік” було визначено, що виключні випадки надання спеціальних дозволів на користування надрами визначаються спеціально уповноваженим Кабінетом Міністрів України органом виконавчої влади. Проте, законом не було встановлено спосіб або механізм визначення випадків надання спеціальних дозволів (шляхом видання наказу або в кожному випадку звернення суб'єктів окремо).
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.10.2004 № 745 спеціально уповноваженим органом виконавчої влади стосовно визначення випадків надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами без проведення аукціонів було визначено Державний комітет природних ресурсів України.
Таким чином, на момент надання спеціального дозволу на користування надрами № 2586 TOB “ІНТЕК Гео” (01.11.2004) Державний комітет природних ресурсів України був уповноваженим органом щодо визначення випадків, коли спеціальні дозволи на користування надрами надаються у безаукціонному порядку.
Для визначення єдиного способу надання спеціальних дозволів без проведення аукціону та на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.10.2004 № 745, Державним комітетом природних ресурсів України затверджено Перелік випадків надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами без проведення аукціонів наказом Державного комітету природних ресурсів України від 25.10.2004 № 199, який набрав чинності лише 17.12.2004.
Відповідач 1 зазначає, що на момент отримання дозволу у листопаді 2004 році, як і у справі Стретча, надрокористувачам, які зверталися до Держкомприродресурсів щодо отримання спецдозволів, було зовсім не зрозумілим, що Держкомприродних ресурсів не мав повноважень надавати спеціальні дозволи на право користування надрами; надрокористувачі розумно покладалися на впевненість Держкомприродресурсів в його повноваженнях.
Тобто, ТОВ «ІНТЕК Гео»після надання йому спеціального дозволу №2586 від 01.11.2004 року мало всі обґрунтовані та розумні законні сподівання того, що воно має право мирного володіння цим спеціальним дозволом.
Крім того, судом враховано, що законність первісного надання ТОВ «ІНТЕК Гео»оскаржуваного спецдозволу була в подальшому підтверджена діями державних органів під час взаємовідносин з ТОВ «ІНТЕК Гео»(надання позитивних висновків перевірок дотримання законодавства про надрокористування, проведення переоформлення спеціального дозволу, як-то Акт перевірки діяльності користувача надр з геологічного вивчення та ДПР родовищ нафти і газу.).
Як вбачається з позовної заяви Заступника Генпрокурора, обґрунтовуючи недійсність спеціального дозволу №2586, Позивач зазначає, що Держкомприродресурсів України не мав передбачених законом повноважень видавати спеціальний дозвіл №2586 без проведення аукціону. Однак, з точки зору статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції, видача спеціального дозволу з перевищенням компетенції (ultra vires) органу, що його видав не є підставою для позбавлення права, якщо особа мала законні очікування на отримання такого права.
Колегія суддів зазначає, що у випадку допущення Державним комітетом природних ресурсів України порушення приписів законодавства при наданні дозволу на користування надрами №2586 від 01.11.2004р. само по собі не може бути безумовною підставою для визнання недійсним вказаного дозволу №2586, його анулювання та розірвання угоди №2586 про умови користування нафтогазоносними надрами Південно-Орільської площі від 01.11.2004року, укладеної між Державним комітетом природних ресурсів України та ТОВ «ІНТЕК Гео».
Крім того, матеріалами справи не підтверджено, а Заступником Генеральної прокуратури України не доведено, які життєво важливі інтереси суспільства були порушені наданням оскаржуваного спеціального дозволу. Також немає даних про порушення будь-яких прав третіх осіб.
Таким чином, само по собі надання ТОВ «ІНТЕК Гео»спеціального дозволу на користування надрами Південно-Орільської площі не було якоюсь надзвичайною, а тим більше протиправною подією. Навпаки, судом встановлено, що ТОВ «ІНТЕК Гео»сплатив плату за надання спеціального дозволу, також придбавав у державних органів геологічну інформацію, належним чином виконував усі зобов'язання надрокористувача, здійснював інвестиції в геологорозвідку Південно-Орільської площі (копії платіжних доручень додані до матеріалів справи).
Крім того, не було само по собі нічого спірного або неправомірного в тому, що Держкомприродресурсів, який мав статус спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр та мав повноваження на надання спеціальних дозволів на користування надрами, надавав надрокористувачам спеціальні дозволи та укладав відповідні угоди про користування надрами.
Окрім того, судом не встановлено що ТОВ «ІНТЕК Гео»мав відношення до обставин, які, на думку заступника Генеральної прокуратури України, спричинили порушення порядку надання спеціального дозволу, а саме: надання дозволу Держкомітетом природних ресурсів України за межами його повноважень. Жодних доказів вини ТОВ «ІНТЕК Гео»Позивач не надано.
Таким чином, оскільки сам Держкомприродресурсів вважав, що він вправі надавати спецдозволи, ТОВ «ІНТЕК Гео»та інші надрокористувачі могли на розумних підставах сподіватися на можливість мирного володіння отриманими майновими правами на підставі наданих Держкомприродресурсів дозволів (правами на користування надрами).
Отже, визнання недійсним спеціального дозволу про умови користування надрами Південно-Орільської площі у зв'язку із ultra vires діями Держкомприродресурсів України (дії за межами повноважень) призведе до непропорційного втручання в право мирного володіння майном, що безумовно призведе до порушення гарантованого статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції права ТОВ «ІНТЕК Гео»на мирне володіння майном.
Відповідно до ст.25 Закону України «Про нафту і газ»спеціальні дозволи на користування нафтогазоносними надрами, видані з порушенням встановленого порядку їх отримання, визнаються недійсними в судовому порядку.
Статтею 27 закону України «Про нафту та газ»однією з підстав анулювання спеціального дозволу на користування надрами визнання його недійсним. Анулювання спеціального дозволу тягне за собою розірвання з надрокористувачем угоди про умови користування надрами.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а ч.1 ст.71 КАСУ зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для визнання недійсним спеціального дозволу на користування надрами №2586, як наслідок відсутність підстав для задоволення вимог про зобов'язання Міністерство охорони навколишнього природного середовища України вчинити дії по анулюванню спеціального дозволу на користування надрами, виданого ТОВ «Інтек Гео»та розірвання угоди №2586 від 01.11.2004 про умови користування нафтогазоносними надрами Південо-Орільської площі, укладеної між Державним комітетом природних ресурсів України та ТОВ «Інтек Гео», в звязку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.2, 7, 17, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
1. У позові Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України відмовити повністю.
2. Постанова підлягає оскарженню та набирає законної сили відповідно до вимог ст.ст. 186, 254 КАС України.
У судовому засіданні оголошено та підписано вступну та резолютивну частину постанови.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 15.07.2011р.
Головуюча суддя Н.І. Ягічева
Суддя В.В. Джарти
Суддя Ю.М. Смирнова
скопійовано
-
скопійовано
-
