Судовий наказ від 09.09.2011 по справі № 2-а-1100/11 Комінтернівський районний суд Одеської області

open

Головна
Судові рішення
Судовий наказ
Судовий наказ від 09.09.2011 по справі № 2-а-1100/11 Комінтернівський районний суд Одеської області

скопійовано

Документ має містити точну фразу

Документ не має містити наступного терміну

Документ має містити один з двох термінів

Документ має містити обидва терміни

Замінює символ або декілька символів наприкінці терміну

* Правила використання інтелектуального пошуку

скопійовано

Справа № 2-а-1100/11

Картка справи

Справа № 2-а-1100/11

Картка справи

Комінтернівський районний суд Одеської області

Справа № 2-а-1100/11

П О С Т А Н О В А

09.09.2011

смт

. Комінтернівське

Суддя Комінтернівського районного суду Одеської області Добров П.В., розглянувши в порядку письмового провадження у приміщені суду в смт. Комінтернівському Одеської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Комінтернівському районі Одеської області про зобов’язання нарахувати і виплатити державну соціальну допомогу, як дитині війни ,-

встановила:

ОСОБА_1 29.06.2011 року звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати дії відповідача – суб’єкта владних повноважень – Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі, які полягають у відмові нарахування й щомісячної соціальної допомоги як дитині війни у вигляді надбавки до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, у відповідності до частини 1 статті 6 Закону України №2195 -ІV від 18.11.04 року (далі Закон № 2195), - неправомірними.

В позовній заяві позивачка посилається на те, що відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» він є дитиною війни. Згідно зі статтею 6 вказаного Закону з 1 січня 2006 року їй повинно виплачуватись підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. За останні півроку позивачці таке підвищення не виплачувалось, у зв’язку з чим вона просить виплатити їй підвищення в межах строку позовної давності з дня подачі позову в суд та до дня ухвалення постанови.

Позивачка у судове засідання не з’явилася, просивши розглянути справу в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання також не з’явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином та своєчасно, проте подав до суду заяву, в якій просить розглядати справу за відсутності представника управління. Також управлінням Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі Одеської області надані письмові заперечення, в яких просить суд відмовити позивачу у задоволенні вимог.

Відповідно до ч.3 ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, що значить без виклику осіб, які беруть участь у справі, на основі наявних у суду матеріалів, без проведення судового засідання, передбаченого главою третьою розділу третього КАС України (в порядку визначеному листом Вищого адміністративного суду України від 23.04.2009 року № 554\10\13-09 « Про деякі питання, пов’язані із судовим розглядом справи в порядку письмового провадження»).

Судом під час розгляду справи досліджені наступні докази:

- паспорт ОСОБА_1, серії НОМЕР_1, відповідно до якого позивачка є громадянкою України і народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року;

- пенсійне посвідчення позивачки, згідно з яким вона перебуває на обліку у відповідача і отримує пенсію за віком з наявним відтиском штампу завіреного печаткою, відповідно до яких позивачка має право користуватися пільгами відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

На підставі наведених вище доказів встановлено, що позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року і є громадянином України. Згідно із ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, позивачка є дитиною війни в розумінні вказаного вище Закону, проти чого не заперечує і відповідач.

Таким чином позивачка має правовий статус дитини війни, тобто на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого окрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції, що діяла з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року), встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч.3 ст.28 цього Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Враховуючи викладене, в контексті положень ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Проте, згідно положень ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Крім цього, за рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, положення пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) і втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У відповідності до положень статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, право позивача на виплату відновилося з дня прийняття рішення Конституційним Судом України по справі № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року. Таким чином, виплату підвищення має бути вчинено з дня набрання вищевказаного рішення Конституційного Суду України.

Поряд з цим, частина 1 ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 (п. 41 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України”), викладена в новій редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, розділу II цього Закону, яким, зокрема, внесено зміни до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, набирає чинності з 01.01.2008 року.

За рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення, зокрема, пунктів 36-100 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” були визнані неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Виходячи з того, що вказана редакція ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” втратила свою чинність з дня прийняття рішення Конституційним Судом України по справі № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, то з 22 травня 2008 року відновилася попередня редакція цієї статті, а також право позивача на нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Вищий адміністративний суд України листом від 01.12.2009 р. N 1623/13/13-09 вказав, що нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Вiдповiдно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", а саме ч.2 ст.46 Закону передбачено, що наpaxoвaнi суми пенсії, з вини органу, що призначає i виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь - яким строком із нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Враховуючи положення частини 2 статті 11, пункту 2 частини 3 статті 105, частини 2 статті 162 КАС України суд, вважає, що для забезпечення повного захисту прав, свобод та інтересів позивачки, позов в даній адміністративній справі підлягає задоволенню.

Статтями 10 та 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” визначено, що пенсійне забезпечення, а саме призначення пенсій, їх перерахунок, оформлення документів для їх виплати здійснюється органами пенсійного фонду України.

Нормою п. 10. ст. 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», п. 10. ст. 33 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», п. 8 ст. 14 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» визначено, що за рахунок спеціального фонду Державного бюджету України здійснюються дотації Пенсійному фонду України на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами.

Зазначеними нормами законодавцем по іншому врегульоване питання щодо фінансування забезпечення такої соціальної гарантії, як підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Виходячи з принципу дій норм права у часі, суд вважає, що оскільки зазначені норми матеріального права прийняті законодавцем пізніше, то вони мають пріоритет над нормою, закладеною законодавцем у ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

У зв’язку із цим, суд вважає необгрунтованими посилання відповідача на норми Бюджетного кодексу України, як на підставу неможливості проведення відповідних підвищень до пенсій, оскільки бюджетне призначення платежів здійснюються законодавцем щорічно саме через норми законів України про Державний бюджет на відповідний рік, і законодавчо закріплено щорічне фінансування з Державного бюджету відповідних виплат пенсій (компенсацій, надбавок, підвищень, доплат до пенсій).

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Разом з тим, 19 червня 2011 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 р.» відповідно до якого у 2011 році норми та положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Оскільки, 22 липня 2011 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України № 745 від 06.07.2011 року «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», позовні вимоги позивачки з 22 липня 2011 року задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивачки є частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ч. 2 ст. 19, ст. ст. 150, 152 Конституції України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», рішенням Конституційного суду України по справі № 6-рп від 09.07.2007 року, рішенням Конституційного суду по справі № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, статтями 11, 69-71, 105, 122, 160-164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду в Комінтернівському районі по своєчасному не донарахуванню та виплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, в період часу з 29 грудня 2010 року по 21 липня 2011 року – протиправною.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду в Комінтернівському районі провести перерахунок та забезпечити проведення виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за період часу з 29 грудня 2010 року по 21 липня 2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня отримання її копії шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя

П. В. Добров

Джерело: ЄДРСР 18270951

скопійовано

Замовити платну консультацію

Відновити пароль

Авторизація

Реєстрація

Реєстрація

Навчальні відео: Як користуватись системою

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!