СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 червня 2011 року

Справа № 5002-16/317-2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гоголя Ю.М.,

суддів Лисенко В.А.,

Рибіної С.А.,

за участю представників сторін:

представник позивача, не з'явився, Міністерство регіонального розвитку та будівництва України;

представник позивача, ОСОБА_1, довіреність № б/н від 03.01.11, Державне підприємство "Головний територіальний науково-дослідний і проектний інститут "КримНДІпроект";

представник відповідача, ОСОБА_2, довіреність № 02-38/322 від 12.03.11, Алуштинська міська рада;

представник відповідача, ОСОБА_3, довіреність № 02-38/1321 від 17.11.10, Виконавчий комітет Алуштинської міської ради;

представник третьої особи, не з'явився, Державне підприємство "Санаторій "Алуштинський";

представник третьої особи, не з'явився, Кримське республіканське підприємство "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації";

представник третьої особи, ОСОБА_4, довіреність № 20-05-04 від 06.01.11, Фонд комунального майна Алуштинської міської ради;

представник третьої особи, не з'явився, Державне управління справами;

представник третьої особи, не з'явився, Комунальне підприємство "Управління міського господарства";

представник третьої особи, не з'явився, Відділ по управлінню комунальною власністю Алуштинської міської ради;

представник третьої особи, не з'явився, Міністерство оборони України;

представник третьої особи, не з'явився, Фонд державного майна України;

представник позивача, ОСОБА_5, довіреність № б/н від 03.01.11, Державне підприємство "Головний територіальний науково-дослідний і проектний інститут "КримНДІпроект";

представник відповідача, ОСОБА_3, довіреність № 02-38/1321 від 17.11.10, Алуштинська міська рада;

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Головний територіальний науково-дослідний і проектний інститут "КримНДІпроект" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Білоус М.О.) від 07 квітня 2011 року у справі № 5002-16/317-2011

за позовом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України (вул. В. Житомирська, 9,Київ 25,01025)

Державного підприємства "Головний територіальний науково-дослідний і проектний інститут "КримНДІпроект" (вул. Р. Люксембург, 29,Сімферополь,95006)

до Алуштинської міської ради (пл. Радянська, 1,Алушта,98500)

Виконавчого комітету Алуштинської міської ради (пл. Радянська, 1,Алушта,98500)

3-ті особи Державне підприємство "Санаторій "Алуштинський" (вул. Жовтнева, 16,Алушта,98500)

Кримське республіканське підприємство "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" (вул. Некрасова, 11,Сімферополь,95000)

Фонд комунального майна Алуштинської міської ради (пл. Радянська, 1,Алушта,98500)

Державне управління справами (вул. Банкова,11,Київ 220,01220)

Комунальне підприємство "Управління міського господарства" (вул. В. Хромих, 27,Алушта,98500)

Відділ по управлінню комунальною власністю Алуштинської міської ради (пл. Радянська, 1,Алушта,98500)

Міністерство оборони України (Повітрянофлотський пр-т, 6,Київ 1,01001)

Фонд державного майна України (вул. Кутузова, 18/9,Київ 133,01133)

про набуття права власності та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

У січні 2011 року Міністерство регіонального розвитку та будівництва України та Державне підприємство «Головний територіальний науково - дослідний і проектний інститут «КримНДІпроект»звернулись до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідачів - Алуштинської міської ради та Виконавчого комітету Алуштинської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю за другим позивачем на вбудовані приміщення корисною площею 895,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Алушта, вул. Таврійська,1; про скасування рішення виконавчого комітету Алуштинської міської ради від 12.09.2008 року №732 «Про оформлення права власності на нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 1121,4 кв.м., розташовані за адресою: м. Алушта, вул. Таврійська, 1 за територіальною громадою в особі Алуштинської міської ради», рішення 19 сесії 5 скликання Алуштинської міської ради 19/165 від 26.09.2007 року «Про затвердження реєстру майна, що знаходиться в комунальної власності м. Алушта, в частині включення до реєстру приміщень за адресою: м. Алушта, вул. Таврійська, 1», рішення виконавчого комітету Алуштинської міської ради № 638 від 03.07.1992р. «Про оренду вбудовано - прибудованих приміщень по вул. Таврійська-1», та Алуштинської міської ради № 13/13 від 01.03.2000р. «Про передачу з балансу Алуштинського санаторію Міністерства оборони на баланс виробничого управління житлово - комунального господарства м. Алушти вбудовано - прибудованих приміщень цокольного та першого поверху за адресою: м. Алушта, вул. Таврійська,1».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач - ДП «Головний територіальний науково - дослідний і проектний інститут «КримНДІпроект»протягом 32 років користується спірним майном, а тому згідно з частиною 1 статті 344 Цивільного кодексу України набув право на це майно. При цьому, вказував, що оскаржувані рішення винесені з порушенням норм діючого законодавства, оскільки майно - нежитлові вбудовані приміщення, які розташовані по вул. Таврійська,1 у м. Алушта є державною власністю, а відтак Алуштинська міська рада та її виконавчий комітет не мали права на розпорядження вказаним майном.

Ухвалами господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.02.2011 року, від 24.02.2011 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору були залучені, Державне підприємство «Санаторій «Алуштинський», КРП «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», Фонд комунального майна Алуштинської міської ради, Державне управління справами, Комунальне підприємство Управління міського господарства м. Алушта, Відділ по управлінню комунальною власністю Алуштинської міської ради, Міністерство оборони України та Фонд державного майна України (т.1 а.с.43-45, 106-109).

Позивач - Державне підприємство «Головний територіальний науково - дослідний і проектний інститут «КримНДІпроект»заявою від 15.03.2011 року збільшив позовні вимоги, відповідно до якої просить визнати за вказаною юридичною особою права власності на спірні приміщення, зокрема збільшення площі, посилаючись на договір оренди від 24.09.1992 року, укладений між А.П. інститутом «КримДНІпроект»та Фондом комунального майна м. Алушта. Заява була залучена судом до матеріалів справи (т.2., а.с. 1-3)

Міністерство регіонального розвитку та будівництва також заявою від 17.03.2011 року збільшив позовні вимоги, відповідно до якої просить суд також визнати право власності за другим позивачем на вбудовані приміщення корисною площею 997,4, які розташовані за адресою: м. Алушта, вул. Таврійська, 1. Вказана заява була прийнята судом до розгляду (т.2.,а.с.21-22).

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 квітня 2011 року у справі № 5002-16/317-2011 в задоволенні позовних вимог Міністерства регіонального розвитку та будівництва України та Державного підприємства "Головний територіальний науково-дослідний і проектний інститут "Крим НДІпроект" відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Державне підприємство "Головний територіальний науково-дослідний і проектний інститут "Крим НДІпроект" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 квітня 2011 року у справі № 5002-16/317-2011 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.

15 червня 2011 року на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду надійшли відзив та заперечення на апеляційну скаргу, якими просять у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення господарського суду залишити без змін.

У судовому засіданні 15 червня 2011 року представники Державного підприємства "Головний територіальний науково-дослідний і проектний інститут "КримНДІпроект" та відповідачів підтримали свої доводи та заперечення у повному обсязі, представники третіх осіб у судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 27 серпня 1975 року між Алуштинським військовим санаторієм Міністерства оборони СРСР та Алуштинським відділом «КримНДІпроект»був укладений договір.

Згідно з пунктом 1 договору Алуштинський відділ «КримНДІпроект»зобов'язався виконати за замовленням санаторію особистий проект гуртожитку на 150 місць з розміщенням у цокольному та першому поверхах виробничого приміщення «КримНДІпроект»(т 1., а.с.13)

Проект буде виконаний в неробочий час, без оплати, на суспільних засадах.

Пунктом 2 договору передбачено, що Санаторій МО СРСР за рахунок власних коштів та коштів військових будівельників зобов'язується побудувати гуртожиток на 150 місць з розміщенням у цокольному та першому поверхах виробничого приміщення «КримНДІпроект».

Санаторій буде звільнений від 6 % відрахувань від вартості будівництва на розвиток підприємств торгівлі та загального харчування.

Рішенням виконавчого комітету Алуштинської міської ради депутатів трудяшихся № 664 від 11.08.76 «Про введення в експлуатацію гуртожитку на 120 місць з вбудованими приміщеннями Алуштинського відділу інституту «КримНДІпроект»по вул. В. Хромих, 33»затверджено акт від 10.08.76 прийомки в експлуатацію закінченого будівництвом гуртожитку на 120 місць по вул. В.Хромих, 33, житловою площею 632,5 кв. м., корисною площею 632,5 кв.м., з вбудованими приміщеннями Алуштинського відділу інституту «КримНДІпроект»корисною площею 895.5 кв. м., збудованого військовою частиною 73515, замовник - Алуштинський санаторій Міністерства оборони СРСР (т. 1 а.с. 32-38).

Рішенням виконавчого комітету Алуштинської міськради депутатів № 13 від 11.01.1978 р. «Про назву площі іменовано у центрі міста та перейменування частини вулиці В.Хромих»частину вулиці Вл.Хромих від будівлі міської ради з № 26 по № 70 парної сторони та з № 33 по № 89 непарної сторони перейменовано у вул. Таврійську, отже перейменовано вулицю, на якій розташований спірний будинок.

Починаючи з 1976 року вбудовані приміщення 895,5 кв. м. знаходяться в оренді інституту за договором з Алуштинським міськвиконкомом.

03.07.1992 року виконавчим комітетом Алуштинської міської ради народних депутатів прийнято рішення № 638 «Про оренду вбудовано-прибудованих приміщень по вул. Таврійська, 1»на підставі постанови Верховної Ради Криму «Про розмежування майна державної власності й власності адміністративно-територіальних одиниць»( т. 1 а.с. 15, т. 2 а.с. 62).

Пунктом 1 рішення виконавчого комітету ради № 638 від 03.07.1992 року Фонд комунального майна зобов'язаний прийняти на облік вбудовані приміщення по вул. Таврійській, 1 і запропоновано керівництву санаторію Міністерства оборони передати приміщення Фонду комунального майна.

Пунктом 2 даного рішення Алуштинську філію інституту "КримНДІпроект" зобов'язано переукласти договір оренди зазначених приміщень із Фондом комунального майна.

На підставі пункту З вказаного вище рішення передбачено, що Алуштинська філія інституту "КримНДІпроект" щомісяця проводить оплату за оренду приміщень у міський бюджет (а. с. 23, том 1).

Протоколом від 02.02.2000 року спільної наради представників Алуштинського виконавчого комітету, Представництва Фонду майна АРК, ВУ ЖКГ м. Алушта та Алуштинського відділу «КримНДІпроект», розглянувши подання прокурора м. Алушта «Про усунення порушень»у зв'язку з невідповідністю ЗУ «Про оренду державного та комунального майна»рішення, прийнятого на 11 сесії 23 скликання Алуштинської міської ради «Про звільнення Алуштинського відділу «КримДНІпроект»від сплати орендної плати за займані ним приміщення по вул.Таврійська, 1, встановлено, що вбудовані приміщення КримДНІпроекту були побудовані за рахунок 5-6% відрахувань та своєчасно, після вводу до експлуатації не були поставлені на баланс експлуатаційної організації у 1976 році, а поставлені у 1992 році на облік у Фонді комунального майна на підставі Постанови верховної Ради Криму «Про розмежування майна державної власності й власності адміністративно-територіальних одиниць».

Пунктом 1 цього протоколу доручено Представництву Фонду майна АРК у м. Алушта спільно з Виробничим управлінням житлово - комунального господарства підготувати на чергову сесію міської ради питання про постановку на баланс ВУЖКГ вбудованих приміщень Алуштинського відділу «КримДПІпроект»разом з інженерними мережами.

Вказаний протокол був також підписаний з боку начальника Алуштинського відділу «КримДПІпроект»(т.1, а.с.71).

В подальшому, 01.03.2000 року Алуштинською міською радою на 13-ій сесії 23-го скликання було прийнято рішення № 13/13 «Про передачу з балансу Алуштинського санаторію Міністерства оборони на баланс Виробничого управління житлово-комунального господарства м. Алушти вбудованих приміщень цокольного та першого поверху будівлі за адресою: м. Алушта, вул. Таврійська, 1»(т. 1 а.с. 17).

Пунктом 2 вказаного рішення Алуштинський відділ «КримДПІпроект» був звільнений від сплати орендної плати за орендовані приміщення та згідно з пунктом З ВУЖКГ був зобов'язаний переукласти договори оренди, раніш, укладені з Алуштинським відділом «КримДПІпроект».

16.05.2005 року між КП «Управління міського господарства»та позивачем укладено договір оперативної оренди нерухомого майна № 138, предметом якого є передача в оренду останньому вбудованих приміщень цокольного та першого поверху площею 667,8 кв. м. вартістю 343 937,51 грн., розташованих по вул. Таврійська, 1 у м. Алушта (т. 1, а. с. 124-129).

У пунктах 1.2. та 1.5 цього договору зазначено, що на підставі рішення Алуштинської міської ради № 13/13 від 01.03.00 КП «Управління міського господарства»передає нерухоме майно: вбудованих приміщень цокольного й першого поверху 667,8 кв. м. по вул. Таврійській, 1 для розміщення Алуштинського відділу "КримНДІпроект". Передача майна в оперативну оренду не породжує права власності орендаря на це майно. Власником орендованого майна залишається Алуштинська міська рада, а орендар користується ним на строк оперативної оренди (т. 1, а. с. 124-129).

Відповідно до пункту 4.1 додаткової угоди від 17.04.2006 року договір оперативної оренди № 138 дійсний до 15.04.2007 року (т. 2, а. с. 129).

Сторони не представили суду доказів припинення дії вказаного договору або зміни його умов, а також вказували, що до теперішнього часу договір від 16.05.2005 року продовжує діяти, але, на думку інституту, договір є незаконним. Проте, доказів в підтвердження цих тверджень в матеріалах справи не має.

Приписами частини 1 статті 344 Цивільного кодексу України, зокрема передбачено, що особа, яка добровільно заволоділа чужим майном і продовжувала відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим кодексом.

Саме на підставі цих норм позивачі просять визнати право власності за ДП «Головний територіальний науково - дослідницький та проектний інститут «Кримндіпроект»на вбудовані приміщення корисною площею 997, 4 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Алушта, вул. Таврійська, 1.

Слід зазначити, що набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном.

Безтитульне володіння - це фактичне володіння, яке не спирається на які не будь правові підстави набувальної давності і розповсюджується на випадки фактичного, безтитульного володіння чужим майном.

При цьому, наявність у володільця певного юридичного титулу, виключає застосування набувальної давності.

Зміст статті 344 Цивільного кодексу України визначає ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю, а саме:

- володіння має бути добросовісним, тобто якщо володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю;

- володіння мусить бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним;

- володіння повинно бути безперервним протягом визначених строків.

Перебіг строку набувальної давності починається від моменту виникнення володіння.

Беручи до уваги, що предметом позову у даній справі є визнання права власності на спірне майно за набувальною давністю, насамперед необхідно встановити:

- момент виникнення права власності за набувальною власністю та строк володіння;

- характер володіння (добросовісне, недобросовісне);

- обставини справи, за якими виникло володіння спірним майном й чи підпадає це володіння під ознаки безтитульного (незаконного) володіння;

- юридичний статус спірного майна, а саме, чи є це майно чужим для позивача.

- особу, яка є власником спірного майна.

Отже, судом першої інстанції правомірно встановлено, що у ДП «Головний територіальний науково-дослідницький та проектний інститут «Кримндіпроект», починаючи з 1976 року, знаходиться у користуванні майно, що розташоване за адресою: м. Алушта, вул. Таврійська, 1, проте, як і раніш, так і в теперішній час вказаний позивач добросовісно та на законних підставах володіє вказаним приміщенням - праві оренди, зокрема за укладеним з власником майна договору оперативної оренди від 16.05.2005 року, що, в свою чергу, виключає ознаки безтитульного (незаконного володіння).

Слід також зазначити, що позивач ДП «КримДНІпроект», укладаючи договори оренди добровільно погодився орендувати спірні приміщення саме на умовах оренди, тим самим визнавав той факт, що це майно відноситься до комунальної власності і ним орендар користується тільки на час дії договору оперативної оренди.

З урахуванням викладеного, вимоги позивачів, в тому числі збільшені не підлягають задоволенню.

Вимоги позивачів стосовно скасування рішень № 732 від 12.09.2008р., № 19/165 від 07р, № 638 від 03.07.1992р., № 13/13 від 01.03.2000р. правомірно не звдоволенні у зв'язку з наступним.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, за змістом статті 1 Господарського процесуального кодексу України порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.

Якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення відсутнє, суд має звити в відмовити в позові.

Також згідно з Роз'ясненнями Президії вищого арбітражного суду України від 26.01.00 р. № 02-5/35 зі змінами та доповненнями «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з недійсними актів державних та інших органів», підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеної законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.

Судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції стосовно того, що в частині позовних вимог про скасування рішення виконавчого комітету Алуштинської міської ради № 638 від 03.07.92 та Алуштинської міської ради №13/13 від 01.03.00 пропущений строк позовної давності на право звернення з позовом до суду, що встановлений у три роки у відповідності зі статтею 71 ЦК УРСР 1963 року.

Як вбачається із статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до пунктів 2-4 статті 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтею 267 Цивільного кодексу України передбачено, що за умови дослідження у судовому засіданні доказів, судом буде установлено, що право позивача, про захист якого він просить, відповідачем не порушено, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку давності. Якщо ж буде встановлено, що таке право позивача порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, ухвалюється рішення про відмову в позові у зв'язку із закінченням строку давності, а при визнанні причини пропуску цього строку поважною порушене право має бути захищене.

Так як правовідносини виникли у 1992 та 2000 роках (рішення № 638, №13/13), в період дії ЦК УРСР 1963 року, на ці правовідносини поширюється 3-річний строк позовної давності незалежно від наявності чи відсутності заяви сторони про її застосування, оскільки в дію Цивільний кодекс України 2003 року вступив лише з 01.01.2004 року.

Як свідчать матеріали справи, зокрема Наказ Фонду комунального майна міста Алушта № 5 від 15.07.1992 року, протокол спільної наради від 02.02.2000 року, договір оренди від 24.09.1992 року (т.2, а.с. 61,63-66,71) та інші документи, позивачеві своєчасно було відомо про прийняття вказаних вище рішень та він не був позбавлений можливості оскаржити їх у встановлені законом строки, якщо б вважав, що вони порушують його права. Більш того, укладаючи договір оперативної оренди №138 від 16.05.2005 року та додаткову угоду від 17.04.2006 року визнавав той факт, що це майно відноситься до комунальної власності і ним орендар користується тільки на час дії договору оперативної оренди.

Позовні вимоги в частині рішення № 19/165 від 26.09.2007 року та рішення №732 від 12.09.2008 року заявлені в межах 3-річного строку позовної давності, передбаченого Цивільним кодексом України 200З року.

Керуючись постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України № 499 від 22.06.05 року та статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»на 19-й сесії 5-го скликання Алуштинською міською радою прийнято рішення № 19/165 від 26.09.07 року «Про затвердження Реєстру майна, що знаходиться в комунальній власності м. Алушта»(т.1, а.с. 16). Нежилі вбудовані приміщення площею 1 121,4 кв. м., розташовані по вул. Таврійська,1. у місті Алушта включені до цього Реєстру під номером 634, що також підтверджується Довідкою про внесення до реєстру об'єктів комунального майна нежитлові приміщення за підписом керівника відділу по управлінню комунальною власністю.

На підставі пункту 12 частини 6.1а Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року) 12.09.2008 року виконавчим комітетом Алуштинської міської ради прийнято рішення № 732 про оформлення права власності на зазначені вище нежилі вбудовані приміщення загальною площею 1121,4 кв. м. за територіальною громадою в особі Алуштинської міської ради (т.1, а.с. 14).

Відповідно до свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 18.10.2009 року та від 17.09.2008 року власниками гуртожитку на 120 місць по вул. Таврійська, 1 у м. Алушті загальною площею 1602 кв. м. є Держава в особі Державного управління справами (і знаходиться у господарському віданні ДП «Санаторій»Алуштинський») та нежитлових вбудованих приміщень по вул. Таврійська, 1 загальною площею 1 121,4 кв. м. є територіальна громада в особі Алуштинської міської ради (т. 1, а.с. 75-76, 95-96).

17.09.2008 року видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно з номером запису № 781 в книзі 4П, форма власності зазначена комунальна ( т. 1, а.с. 76).

Спірні рішення прийняті Алуштинською міською радою та виконавчим комітетом у межах їхніх повноважень на підставі Реєстру майна, що перебуває в комунальній власності м. Алушти, затвердженого рішенням Алуштинської міської ради № 12/14 від 11.04.2007 року та статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування".

Відповідно до статей 316-321 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування й розпорядження своїм майном. Суб'єктами права власності у даному випадку є територіальна громада. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійсненні лише у випадках й у порядку, установлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі й у порядку, установлених законом, і за умови попереднього й повного відшкодування їхньої вартості.

Згідно зі статтею 327 Господарського кодексу України в комунальній власності перебуває майно, що належить територіальній громаді. Керування майном, що перебуває в комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада й утворені нею органи місцевого самоврядування.

Аналогічна позиція міститься в постанові Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.05.2010 року по справі № 2-26/2995-2009, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду від 18.08.2010 року ( т. 2, а.с. 38-44).

Таким чином, ДП «Головний територіальний науково-дослідний і проектний інститут «КримНДІпроект», як вже встановлено, не є власником спірного майна, а акт прийняття в експлуатацію гуртожитку, в свою чергу, не є правовстановлюючим документом, а відтак позивач не довів чим саме порушені його права та законні інтереси відповідачами під час прийняття оскаржуваних рішень №732 від 12.09.2008 року, № 19/165 від 26.09.2007 року.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Слід також зазначити, що ДП «Головний територіальний науково-дослідний і проектний інститут «КримНДІпроект»є юридичною особою згідно з датою державної реєстрації про юридичну особу - 12.04.1996 року, що підтверджується витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 10.02.2011 року (т.1, а.с. 30), а Міністерство регіонального розвитку та будівництва України є тільки органом управління майном, яке закріплено за підприємством.

Враховуючи викладене, оскаржуване рішення є повним, законним та обґрунтованим, прийнятим при дослідженні всіх обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для його зміни чи скасування. Щодо доводів скаржника, викладених у апеляційні скарзі, то вони не спростовують висновків суду, покладених в основу рішення.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1 частина 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Головний територіальний науково-дослідний і проектний інститут "КримНДІпроект" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від від 07 квітня 2011 року у справі № 5002-16/317-2011 залишити без змін.

Головуючий суддя Ю.М. Гоголь

Судді В.А. Лисенко

С.А. Рибіна

Розсилка:

1. Міністерство регіонального розвитку та будівництва України (вул. В. Житомирська, 9,Київ 25,01025)

2. Державний головний територіальний науково-дослідний і проектний інститут "КримНДІпроект" (вул. Р. Люксембург, 29,Сімферополь,95006)

3. Алуштинська міська рада (пл. Радянська, 1,Алушта,98500)

4.Виконавчий комітет Алуштинської міської ради (пл. Радянська, 1,Алушта,98500)

5. Державне підприємство "Санаторій "Алуштинський" (вул. Жовтнева, 16,Алушта,98500)

6. Кримське республіканське підприємство "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" (вул. Некрасова, 11,Сімферополь,95000)

7. Фонд комунального майна Алуштинської міської ради (пл. Радянська, 1,Алушта,98500)

8.Державне управління справами (вул. Банкова,11,Київ 220,01220)

9. Комунальне підприємство "Управління міського господарства" (вул. В. Хромих, 27,Алушта,98500)

10. Відділ по управлінню комунальною власністю Алуштинської міської ради (пл. Радянська, 1,Алушта,98500)

11. Міністерство оборони України (Повітрянофлотський пр-т, 6,Київ 1,01001)

12. Фонд державного майна України (вул. Кутузова, 18/9,Київ 133,01133)