Категорія №14

Іменем України

17 січня 2011 року

№ 2а-7712/10/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді: Каюди А.М.,

при секретарі: Єгоровій О.О.

за участю представників:

від позивача Український А.Б.

від відповідача не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахта ім. Г.Г. Капустіна" до управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанськ Луганської області про зобов'язання виконати певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області з вимогою зобов'язати УПФУ в м. Лисичанську Луганської області досписати заборгованість непогашену станом на 1 березня 2010 року в сумі 114624,57 грн.

На обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що 30.04.2010 набрав чинності Закон України №2154 "Про Державний бюджет України на 2010 рік", яким зобов'язано Пенсійний фонд України списати недоїмку із страхових внесків, що не погашені станом на 1 березня 2010 року на вугле- та торфодобувних підприємствах, які входять до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України. Постановою Кабінету Міністрів України №484 від 23.06.2010 визначено порядок проведення такого списання.

15.07.2010 між ВП "Шахта ім. Г.Г. Капустіна" ВАТ "Лисичанськвугілля" та управлінням Пенсійного фонду було підписано акт звірення розрахунків згідно якого списанню підлягає сума 31092675 грн.

Відповідно до повідомлення про списання №7843/03-10 від 16.07.2010 відповідачем було списано позивачу заборгованість перед Пенсійним фондом в сумі лише у сумі 30978050,43 грн., а решта заборгованості у сумі 114624,57 не списана, що є порушенням прав та інтересів ВАТ "Лисичанськвугілля" в особі ВП "Шахта ім. Г.Г. Капустіна".

Відповідач – суб'єкт владних повноважень не скористався наданим йому статтею 51 Кодексу адміністративного судочинства України правом надати заперечення проти адміністративного позову, не забезпечив явки представника у судове засідання, просив суд проводити розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.

За таких обставин, відповідно до приписів статті 128 КАС України, суд здійснює розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.

Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 9 липня 2003 року (далі Закон №1058) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Страхувальниками відповідно до статті 14 цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 17 Закону №1058 страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Статтею 20 Закону №1058 встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Базовим звітним періодом є для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць.

У разі несплати авансових платежів до страхувальників застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.

Пунктом 12 зазначеної статті передбачено, страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Стаття 106 Закону №1058 встановлює відповідальність страхувальників, банків, організацій, що здійснюють виплату і доставку пенсій, та їх посадових осіб.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Відповідно до частин 8-9 статті 106 Закону №1058 на недоїмку нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції –за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Статтею 57 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" №2154-VI, від 27.04.2010 встановлено –Пенсійному фонду України списати недоїмку із страхових внесків, заборгованість з відшкодування пільгових пенсій (в тому числі витрат на їх доставку) та борг з фінансових санкцій та пені, що не погашені станом на 1 березня 2010 року на вугле- та торфодобувних підприємствах, які входять до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України. На суму списаної заборгованості цих підприємств списати заборгованість Пенсійного фонду України за позиками, наданими за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку, шляхом віднесення усіх сум на взаєморозрахунки з бюджетом з подальшим відновленням єдиного казначейського рахунку у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про списання заборгованості Пенсійного фонду України за позиками, наданими з єдиного казначейського рахунка, на суму списаної заборгованості вугле- та торфодобувним підприємствам" №484 від 23.06.2010, яка набрала чинності 02.07.2010 Пенсійний фонд України визначає суму недоїмки із сплати страхових внесків, заборгованості з відшкодування пільгових пенсій (в тому числі витрат на їх доставку) та боргу з фінансових санкцій і пені, непогашених станом на 1 березня 2010 р., вугле- та торфодобувних підприємств, що належать до сфери управління Мінвуглепрому (далі - сума заборгованості підприємств), за переліком (із зазначенням структурних підрозділів, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами та є платниками внесків до Пенсійного фонду України, та їх коду згідно з ЄДРПОУ), визначеним цим Міністерством.

Органи Пенсійного фонду України визначають суму заборгованості підприємств за даними карток особових рахунків платників.

До суми заборгованості підприємств включаються також суми штрафів та пені, які були розстрочені відповідно до пункту 14-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 49-51, ст. 376; 2009 р., N 30, ст. 419), суми страхових внесків, донараховані органами Пенсійного фонду України за результатами перевірки, та суми фінансових санкцій і пені, неузгоджені з платниками, за якими вимоги щодо їх сплати та рішення про їх застосування прийняті до 1 березня 2010 р., а також суми недоїмки із сплати страхових внесків, заборгованості з відшкодування пільгових пенсій (в тому числі витрат на їх доставку) та боргу з фінансових санкцій і пені станом на 1 березня 2010 р., які були предметом судового розгляду.

Сума страхових внесків, фактично утримана з фізичних осіб, які є застрахованими особами згідно з частиною першою статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та не перерахована до Пенсійного фонду України, не включається до суми заборгованості підприємств.

Органи Пенсійного фонду України проводять до 30 липня 2010 р. з вугле- та торфодобувними підприємствами, що належать до сфери управління Мінвуглепрому, звірення розрахунків суми їх заборгованості, результати якого оформлюються актом.

Списання суми заборгованості підприємств здійснюється до 30 серпня 2010 р. за рішеннями органів Пенсійного фонду України, про що зазначеним підприємствам надсилається повідомлення, в якому вказується сума списаної заборгованості за видами платежів.

Сума списаної заборгованості підприємств відображається у картках особових рахунків платників із зазначенням дати прийняття рішення про списання. Такі операції відображаються у звітності окремим рядком.

Відповідно до Положення про відокремлений підрозділ "Шахта ім. Г.Г. Капустіна" Відкритого акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" підрозділ є цілісним майновим комплексом, не є юридичною особою (а.с. 5-18).

Відповідно до повідомлення про списання №7843/03-10 від 16.07.2010 управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську - позивачу списано заборгованість перед Пенсійним фондом з внесків та відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій на загальну суму 30978050,43 грн.

Відповідачем у справі також надано рішення про списання №3 від 13.07.2010 та акт звірення суми заборгованості, що підлягає списанню від 13.07.2010 підписаний сторонами, аналогічний акт тільки від 15.07.2010 наданий позивачем у справі.

Як вбачається з наданих документів як в акті звірення суми заборгованості так і в рішенні та повідомленні про списання зазначена одна й та суми, а саме 30978050,43 грн.

Заборгованість у сумі 31092675,00 грн. зазначена в акті звірення лише позивачем у справі, відповідачем же зазначено саме суму 30978050,43 грн., яка і списана відповідно до рішення №3 від 13.07.2010.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем відповідно до рішення №3 від 13.07.2010 та повідомлення про списання заборгованості №7843/03-10 від 16.07.2010 списано позивачу заборгованість перед пенсійним фондом відповідно до відомостей відділення фонду, які відображені як у зазначених документах, так і в актах звірення від 13.07.2010 та 15.07.2010.

Таким чином відповідач виконав покладені на нього законом обов'язки щодо списання суми заборгованості наявної станом на 01.03.2010. Позивачем не наведено будь-яких доказів існування станом на 01.03.2010 заборгованості, що підлягала списанню в сумі, що перевищує списану за рішенням відповідача заборгованість на 114624,57 грн. Більш того, ані в позовній заяві, ані з пояснень представника позивача, присутнього у судовому засіданні взагалі не вбачається, з яких саме сум складається заборгованість на досписанні якої наполягає позивач, чи це сума недоїмки, чи штрафні санкції, за який період виникла ця заборгованість. Позивач не наводить будь-яких розрахунків оскаржуваної суми і взагалі не може пояснити яким чином розраховано саме таку суму заборгованості, і чим документально підтверджується її наявність.

Посилання представника позивача на обов'язок доказування своєї правоти відповідачем у справі відповідно до статті 71 КАС України відхиляються судом, оскільки в даному випадку відповідачем доведено правомірність списання суми заборгованості у розмірі 30978050,43 грн. відповідно до приписів чинного законодавства, вимоги ж щодо зобов'язання досписати певну суму заборгованості висунуті позивачем в першу чергу повинні бути підтверджені саме ним.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки відповідачем зазначені витрати не здійснювалися, вони не підлягають стягненню з позивачів.

На підставі викладеного, керуючись статтями 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахта ім. Г.Г. Капустіна" до управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанськ Луганської області про зобов'язання виконати певні дії відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 24.01.2011

Суддя

А.М. Каюда