У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Пилипчука П.П. суддів Скотаря А.М., Канигіної Г.В., за участю прокурора Гладкого О.Є.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 7 квітня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5, захисників адвокатів ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на вирок Іваничівського районного суду Волинської області від 6 травня 2010 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області від 13 липня 2010 року щодо ОСОБА_5.

Вироком Іваничівського районного суду Волинської області від 6 травня 2010 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя АДРЕСА_1, не судимого

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на два роки;

постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 по 10 тис. грн. моральної шкоди кожному, на користь держави 1087 грн. 72 коп. судових витрат.

ОСОБА_5 засуджено за те, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 12 год. 30 хв., керуючи вантажним автомобілем марки «ГАЗ-53 САЗ 3507», реєстраційний номер НОМЕР_1, та рухаючись територією зернового току в с. Гряди Іваничівського району Волинської області, на порушення вимог підпункту «б» пункту 2.3, пунктів 10.1, 10.6 Правил дорожнього руху проявив неуважність до дорожньої обстановки та не переконався належним чином, що рух автомобілем буде безпечним для життя та здоровя осіб, які на той час знаходились поряд з автомобілем. Здійснюючи обїзд мішків із зерном, які були складені на території току, при повороті направо не вибрав безпечного інтервалу, в результаті зрушив мішки з зерном, на яких сиділа ОСОБА_11, від чого остання впала на землю і автомобіль переїхав її заднім колесом, внаслідок чого вона отримала травми голови і грудної клітини та померла на місці події.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області від 13 липня 2010 року вирок щодо ОСОБА_5 змінено, виключено з резолютивної частини вироку призначення додаткового покарання у виді позбавлення його права керувати транспортними засобами на два роки. В решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5, захисники адвокати ОСОБА_6 і ОСОБА_7, посилаючись на те, що суд при призначенні покарання засудженому недостатньо врахував тяжкість вчиненого злочину і дані про його особу, те, що він щиро покаявся, активно сприяв розкриттю злочину, відшкодував завдані збитки, порушують питання про зміну судових рішень у звязку з неправильним застосуванням кримінального закону і невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його суворості. Просять про застосування до засудженого ст. 75 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

Потерпілі ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 у запереченні на касаційну скаргу, посилаючись на те, що покарання ОСОБА_5 призначено з дотриманням вимог закону, просять касаційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора, який просив касаційну скаргу залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги і заперечення на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного у вироку злочину та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи засудженого і захисників, наведені у касаційній скарзі, про невідповідність призначеного судом засудженому покарання ступеню тяжкості злочину внаслідок його суворості, не грунтуються на матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи основне покарання ОСОБА_5, суд, як вбачається із вироку, урахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких, відсутність обтяжуючих обставин, позитивну характеристику з місця проживання, те, що до кримінальної відповідальності він притягується вперше, а також помякшуючу покарання обставину часткове відшкодування завданих збитків.

Таким чином, призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд вимог статей 65-67 КК України не порушив. Призначене ОСОБА_5 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінального чи кримінально-процесуального закону, які б тягли зміну чи скасування судових рішень, у справі не виявлено.

На підставі наведеного, керуючись пунктом 2 Розділу XIII Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453VI від 7 липня 2010 року, ст. 394 КПК України (у редакції Законів України № 2533III від 21 червня 2001 року і № 3323IV від 12 січня 2006 року), ст. 396 КПК України (у редакції Закону України № 2533III від 21 червня 2001 року), колегія суддів

ухвалила:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5, захисників адвокатів ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на вирок Іваничівського районного суду Волинської області від 6 травня 2010 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області від 13 липня 2010 року щодо ОСОБА_5 залишити без задоволення .

Судді :

Пилипчук П.П. Скотарь А.М. Канигіна Г.В.