РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" квітня 2011 р. Справа № 6/196-НМ
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Гулова А.Г.
суддя Маціщук А.В. ,
суддя Петухов М.Г.
при секретарі Водоп"ян О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: підприємця ОСОБА_1
від відповідачів: не з'явилися
прокурор - не з"явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Житомирської області, м.Житомир
на рішення господарського суду Житомирської області
від 08.02.11 р. у справі № 6/196-НМ (суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.)
за позовом Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, с.Троянів Житомирського району Житомирської області
до - Житомирської районної державної адміністрації, м.Житомир,
- Територіальної громади в особі Станишівської сільської ради, с.Станишівка Житомирського
району Житомирської області
про визнання права власності на самочинне будівництво
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 08.02.2011р. у справі №6/196-НМ позов Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Житомирської районної державної адміністрації та Територіальної громади в особі Станишівської сільської ради про визнання права власності на самочинне будівництво задоволено частково.
Визнано за позивачем право власності на самочинно збудовані об"єкти нерухомості, а саме: будівлю літера "А" з прибудовами, що розташовані на земельній ділянці площею 0,3911 га за адресою: АДРЕСА_1.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Перший заступник прокурора Житомирської області звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову (а.с.94-95).
Мотивуючи апеляційну скаргу, прокурор зазначає, зокрема, що позивач не оформив правовстановлюючі документи на земельну ділянку під самочинно збудовані об"єкти та не надав суду доказів, що він звертався до Житомирської райдержадміністрації щодо надання земельної ділянки у власність чи користування під самочинно збудовані об"єкти.
Крім того, вказує, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не взято до уваги норми ст.18 Закону України «Про основи містобудування», ст.ст.24, 29 Закону України «Про планування і забудову територій», ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Позивач у письмовому відзиві від 05.04.2011р. на апеляційну скаргу та у судовому засіданні заперечив проти її доводів, вважаючи оскаржене рішення законним та обґрунтованим.
Станишівська сільська рада у своєму відзиві від 28.03.2011р. №318 на апеляційну скаргу прокурора зазначає, що право власності за позивачем можна визнати за умови наявності висновку будівельно-технічної експертизи щодо відповідності побудованих обєктів державним будівельним нормам, відсутністю обмежень у використанні даних обєктів, а також за умови, якщо не будуть порушені права інших осіб. Просить розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника сільської ради.
Житомирська райдержадміністрація не скористалася правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.
Також, в судове засідання не з"явилися прокурор та представник відповідача Житомирської райдержадміністрації, про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін та прокурора, належним чином повідомлених про дачу, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності прокурора та представників відповідачів.
Заслухавши пояснення позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як підтверджується матеріалами справи, 20.10.2003р. між підприємцем ОСОБА_2 (продавець) та підприємцем ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, згідно п.1.1 якого продавець продає, а покупець купує слідуюче майно: асфальтно-бетонне покриття - 2900 м.кв., загорожа з залізо-бетонних плит - 50 шт., опори лінії електромереж - 1 шт., споруда госпфекальної каналізаційної насосної станції - 1 шт. (а.с.7).
Згідно розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації №775 від 25.06.2009р., 02.11.2009 року між Житомирською районною державною адміністрацією (орендодавець) та підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до п.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування асфальтно-бетонного покриття, яка знаходиться на території Станишівської сільської ради Житомирського району та області (а.с.17-22).
Згідно п.2 і п.3 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,3911 га, у тому числі під дворами - 0,3543 га, під будівлями - 0,0368 га. На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: асфальтно-бетонне покриття, загорожа залізо-бетонних плит, опори лінії електромереж та споруда госпфекальної каналізаційної насосної станції, які належать орендарю на підставі договору купівлі-продажу від 20.10.2003 року.
Як передбачено п.8 договору, його укладено строком на 5 років.
Вказаний договір зареєстрований у Житомирському районному відділі Житомирської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 02.12.2009 року за №040920900002.
13.12.2010р. підприємець ОСОБА_1, посилаючись на ст.376 ЦК України, звернувся до суду з позовом про визнання права власності на самочинно збудовані об"єкти нерухомості, а саме: асфальтно-бетонне покриття та будівлю літ. "А" з прибудовами, що розташовані на земельній ділянці, яка знаходиться на території Станишівської сільської ради (за межами населеного пункту) площею 0,3911 га за адресою: АДРЕСА_1).
Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначає, що у 2005р. самочинно побудував будівлю літ. "А" з прибудовами загальною площею 361,8 кв.м., вартістю 113254,85 грн., згідно висновку про незалежну оцінку об"єкта нерухомості від 03.12.2010р., наданого незалежним експертом ОСОБА_3, на які 23.12.2008р. КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" виготовлено інвентарну справу, однак у зв"язку з неможливістю введення в експлуатацію вищевказаних об"єктів, звернувся до суду.
Відповідачі у справі - Житомирська районна державна адміністрація та Станишівська сільська рада позов визнали.
Як вже зазначалось, рішенням господарського суду Житомирської області від 08.02.2011р. позов задоволено частково: визнано за позивачем право власності на самочинно збудовані об"єкти нерухомості, а саме: будівлю літера "А" з прибудовами, що розташовані на земельній ділянці площею 0,3911 га за адресою: АДРЕСА_1.
В іншій частині позову відмовлено.
Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 22 Закону України “Про основи містобудування” забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об'єктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд.
Відповідно до частин 1, 4 ст.30-1 Закону України “Про планування і забудову територій” у редакції, чинній на день заявлення позову, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, який видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю з урахуванням частини четвертої цієї статті. Прийняття в експлуатацію збудованих до 31 грудня 2008 року без залучення підрядних організацій приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, які споруджувалися без дозволу на виконання будівельних робіт, здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж таких об'єктів у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади з питань будівництва та архітектури, за наявності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт.
Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Відповідно до частин 3-5 статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Згідно пункту "б" статті 80 та частини 1 статті 83 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україна", зокрема, передбачено, що право комунальної власності на землю належить територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об"єктами права комунальної власності.
Відповідно до п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Як свідчать матеріали справи, зокрема, договір оренди землі від 02.11.2009р., укладений між Житомирською райдержадміністрацією, на підставі її розпорядження від 25.06.2009р. №775, та підприємцем ОСОБА_1, останньому надано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,3911 га для обслуговування асфальтно-бетонного покриття. Крім того, в договорі зазначено, що на цій земельній ділянці розташовані придбані орендарем згідно договору купівлі-продажу від 20.10.2003р. асфальтно-бетонне покриття та загорожа з залізо-бетонних плит, опори лінії електромереж та споруда госпфекальної каналізаційної насосної станції.
Таким чином, земельна ділянка під самочинно збудовані об"єкти нерухомості, а саме: будівлю літ "А" з прибудовами, що розташовані на земельній ділянці, яка розташована на території Станишівської сільської ради (за межами населеного пункту) площею 0,3911 га за адресою АДРЕСА_1, не надавалась.
Відповідно до ст. 26 Закону України “Про основи містобудування” спори з питань містобудування вирішуються радами у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.
Згідно із ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З огляду на вказане, звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво повинно мати місце при наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Проте, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що він звертався до вказаних вище органів.
За наведених обставин, позов задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 08.02.2011р. в частині задоволення позову слід скасувати, прийнявши в цій частині нове рішення - про відмову у позові.
В решті рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Житомирської області, м.Житомир на рішення господарського суду Житомирської області від 08.02.2011р. у справі №6/196-НМ задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Житомирської області від 08.02.2011р. у справі №6/196-НМ скасувати в частині задоволення позову про визнання за підприємцем ОСОБА_1 права власності на самочинно збудовані об"єкти нерухомості, а саме: будівлю літера "А" з прибудовами, що розташовані на земельній ділянці площею 0,3911 га за адресою: АДРЕСА_1.
Прийняти в цій частині нове рішення.
В позові відмовити.
В решті рішення залишити без змін.
3. Справу №6/196-НМ повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Гулова А.Г.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Петухов М.Г.
Віддрук. прим.:
1 до справи,
2 позивачу (АДРЕСА_2)
3 - Житомирській райдержадміністрації (10003, м.Житомир, вул.Лесі Українки, 1),
4 Станишівській сільській раді (вул.Кооперативна, 3, с.Станишівка Житомирського р-ну.
Житомирської обл., 12430),
5 - прокуратурі Житомирської області (10001, м.Житомир, вул.1 Травня, 11),
6 - прокуратурі Рівненської області (33028, м. Рівне, вул. 16 Липня, 52),
7 - в наряд.
