01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2011 № 42/226-7/110-37/589

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г

при секретарі: Трохліб О.Г.

за участю представників: позивача: ОСОБА_1, довіреність №171/10 від 23.12.2010 року;

відповідача: ОСОБА_2 –довіреність № Д07/2010/01/04-8 від 04.01.10 р.

третьої особи: не з’явився.

розглянувши у від- критому судовому засіданні апеляційні скарги Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

та Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»

на рішення господарського суду м. Києва

від 28.02.2011 р.

у справі № 42/226-7/110-37/589 (суддя Гавриловська І.О.)

за позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»

третя ососба яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Київська міська державна адміністрація

про стягнення 49 490 698,21 грн. боргу, пені, інфляційних та трьох процентів річних

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі – позивач) звернулася до господарського суду м. Києва з позовом до Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» (далі - відповідач) про стягнення 49 490 698,21 грн. боргу, пені, інфляційних та трьох процентів річних за порушення умов договору на постачання природного газу.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.04.2009 року у справі № 42/226 порушено провадження.

У процесі розгляду справи позивач заявою про зменшення розміру позовних вимог

№ 31/10-5227 від 3 червня 2009 р. зменшив розмір заявленої до стягнення суми боргу до 23255960,47 грн., посилаючись на часткову оплату відповідачем придбаного товару, зменшив розмір заявлених до стягнення трьох процентів річних з простроченої суми до 357386,74 грн., пені до 2867810,67 грн., в іншій частині позов підтримав.

Рішенням господарського суду м. Києва від 24.07.09 р. у справі № 42/226 провадження у справі в частині вимог про стягнення 9 832 700 грн. боргу було припинено; позов задоволено частково, стягнуто з Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” на користь Дочірньої компанії “Газ України”Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” 23 255 960,47 грн. боргу, 2 313 194,83 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 357 386,74 грн. три проценти річних з простроченої суми, 2 867 810,67 грн. пені, 19 902,52 грн. витрат по оплаті державного мита, 92,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у позові в іншій частині відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.09 р. у справі 42/226 рішення господарського суду м. Києва від 24.07.09 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.02.10 р. у справі 42/226 касаційну скаргу АЕК “Київенерго” задоволено частково; постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.10.09 р. у справі № 42/226 та рішення господарського суду м. Києва № 42/226 від 24.07.09 р. – скасовано; справу № 42/226 передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.03.10 р. справу № 42/226 прийнято суддею Якименко М.М. до провадження та присвоєно № 42/226-7/110.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.04.2010 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Київську міську державну адміністрацію.

Рішенням господарського суду м. Києва від 09.07.10 р.,залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.10 р., позов задоволено повністю, стягнуто з Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” на користь Дочірньої компанії “Газ України”Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” 2 313 194,83 грн. інфляційних, 357 386,74 грн. три проценти річних, 2 867 810,67 грн. пені, 19 902,52 грн. витрат по оплаті державного мита, 92,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.11.10 р. касаційну скаргу АЕК “Київенерго” задоволено частково; постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.10 р. та рішення господарського суду м. Києва № 42/226-7/110 – скасовано; справу № 42/226-7/110 – передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Рішенням господарського суду м. Києва від 28.02.2011 року у справі №42/226-7/110-37/589 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” 286 781 (двісті вісімдесят шість тисяч сімсот вісімдесят одну) грн. 07 коп. пені, 357 386 (триста п’ятдесят сім тисяч триста вісімдесят шість) грн. 74 коп. трьох процентів річних, 2 313 194 (два мільйони триста тринадцять тисяч сто дев’яносто чотири) грн. 83 коп. інфляційних, 23 214 (двадцять три тисячі двісті чотирнадцять) грн. 27 коп. витрат по сплаті державного мита та 107 (сто сім) грн. 42 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 23 255 960,47 грн. основного боргу припинено. У решті позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що АЕК “Київенерго” прострочила виконання зобов’язання по оплаті отриманого у жовтні-грудні 2008 р. природного газу. Водночас, суд першої інстанції зменшив суму пені, заявлену позивачем до стягнення з 2 867 810,67 грн. до 286 781,07 грн., пославшись на те, що відповідач не отримував своєчасно субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, перебуває у скрутному фінансовому стані, а також повністю погасив основний борг перед позивачем до прийняття рішення у справі.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду від 28.02.2011 року у справі

№ 42/226-7/110-37/589 в частині зменшення пені. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що в порушення ст. 233 ГК України, господарський суд м. Києва, при розгляді даної справи, дослідив лише першу складову – «ступінь виконання зобов’язання боржником». Судом не виконано судом вимоги закону щодо оцінки «майнового стану сторін, які беруть участь у зобов’язанні», а також вимоги оцінити «не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу». Стосовно майнового стану сторін, які беруть участь у зобов’язання, суд не надав об’єктивної оцінки доказам позивача щодо його майнового стану, а лише прийняв до уваги не підтвердженні жодним належним доказом доводи відповідача. Позивач як державне підприємство є об’єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Основна частина газу, яка поставляється споживачам, це газ додатково закуплений НАК «Нафтогаз» по імпорту, який передається ДК «Газ України» для подальшої реалізації. ДК «Газ України» як правонаступник ДК «Торговий дім «Газ України», для безперервного постачання газу споживачам, повинна постійно проводити розрахунки за отриманий газ з іноземними постачальниками природного газу, що нерозривно пов’язано з оплатою вартості газу вітчизняними споживачами на користь ДК «Газ України». Несплата боргів перед іноземними постачальниками газу може потягнути за собою зупинення постачання природного газу на територію України. Господарський суд не має права зменшувати розміру санкцій, передбачених нормами чинного законодавства, так у п. 6 листа від 31.03.99 р. №01-8/141 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу арбітражних судів у 1998 році» Вищий арбітражний суд України зазначив, коли суми штрафу і пені, нарахованих за порушення антимонопольного законодавства, не сплачені винною особою через її важкий фінансовий стан, можливе лише у випадках порушення суб’єктом підприємницької діяльності зобов’язань за цивільно-правовими угодами, а не будь-яку неустойку взагалі.

Водночас, відповідач також подав апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2011 року у справі № 42/226-7/110-37/589, в якій просить рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог та відмовити позивачу у задоволенні позову. Зокрема відповідач зазначає, що обов’язок відповідача з проведення остаточного розрахунку за надані послуги залежить від документального оформлення сторонами обсягів наданих послуг за Договором, а сама від дати складання акта приймання-передачі природного газу. Рішення про стягнення безпосередньо з відповідача коштів, що є предметом розгляду у цій справі, суперечить ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», постанові Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №193, ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», постанові Кабінету Міністрів України від 25.04.2008 №440, згідно з якими законодавець спеціальними нормами встановив джерела, підстави та спосіб відшкодування позивачу боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, відсотків річних та пені.

У своєму письмовому відзиві на апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго», позивач просив залишити дану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду в частині задоволених вимог, залишити без змін. Зокрема позивач зазначає, що в актах приймання-передачі не передбачено, тобто якщо в акті вказується дата 31.12.2008 року, то саме цю дату необхідно розуміти як дату підписання, а не якусь іншу – дату відправки чи отримання акту. Крім того, обов’язок покупця, за умовами спірного договору, оплатити вартість одержаного газу в установлений строк (до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу), не залежить від наявності на час оплати підписаного сторонами акту приймання-передачі газу. Щодо порушення судом Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №193 та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», то позивач зазначає наступне. Спірний договір є двостороннім правочином, за змістом якого ДК «Газ України» взяла на себе обов’язок поставити природний газ відповідачу, а останній в свою чергу взяв на себе обов’язок прийняти та оплатити отриманий природний газ на умовах та в строки встановлені договором. Даний правочин не розповсюджується на бюджетні відносини, а вчасність надходження коштів відповідачу для погашення йому різниці в тарифах не впливає на порядок та строки проведення розрахунків, оскільки дана обставина не обумовлена умовами Договору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2011 року апеляційні скарги об’єднано в єдине провадження та прийнято до провадження, призначено до розгляду на 17.05.2011 року.

В судове засідання 17.05.2011 року з’явились представники позивача та відповідача Представник третьої особи в судове засідання не з’явився про день, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, причини неявки в судове засідання не повідомив. Колегія суддів вважає за можливе слухати справу у відсутності представника третьої особи.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України ( далі по тексту – ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

16.10.2008 р. між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та АК "Київенерго" (покупець) укладений договір поставки природного газу Житлотеплоенерго Київенерго для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/08-2043 ТЕ-41 (далі –Договір).

Внаслідок укладання договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України виникли цивільні права та обов’язки.

У відповідності до умов зазначеного Договору позивач зобов’язався передати відповідачу протягом жовтня-грудня 2008 року газ в обсязі до 76 736 тис. м3, а останній –прийняти та оплатити його вартість за цінами, погодженими у розділі 5 цього Договору.

Відповідно до п. 3.2. Договору, покупець зобов’язується укласти технічну угоду щодо порядку обліку газу з газотранспортними, або газодобувними, або газорозподільними підприємствами (газотранспортне підприємство) в пунктах приймання-передачі газу, зазначених в п. 4.1. цього договору). Про укладання цієї угоди покупець повідомляє постачальника протягом трьох днів з дати її укладення.

Пунктом 4.1. договору поставки природного газу № 06/08-2043 ТЕ-41 від 16.10.08 р., передбачено, що постачальник передає газ покупцеві на комерційному вузлі /вузлах обліку газу покупця (пункти приймання-передачі).

Згідно з п. 4.2. зазначеного договору, право власності на газ переходить від постачальника до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю вину та відповідальність, пов’язану з правом власності на газ.

У відповідності до п. 4.3. та 4.4. Договору, обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів приладів обліку витрат газу, встановлених на комерційному вузлі/вузлах обліку газу покупця, з урахуванням п. 3.5.1. цього договору; приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість; акт приймання-передачі газу складається за встановленою формою на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу доставки наданого постачальником.

Статтею 5 Договору визначено ціну газу та тариф на його транспортування.

Відповідно до ч. 1 п.6.1. Договору оплата відповідачем газу проводиться грошовими коштами у наступному порядку від запланованих місячних обсягів (п.2.1. Договору):

- 34% вартості - не пізніше 10 числа поточного місяця (місяця поставки);

- 33% вартості - не пізніше 20 числа поточного місяця (місяця поставки);

- 33% вартості - не пізніше 30 (31) числа поточного місяця (місяця поставки).

Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 6.2. вищезазначеного договору, при невиконанні покупцем вимог, передбачених у п. 6.1. цього договору, постачальник має право обмежити постачання газу покупцеві або припинити у встановленому законодавством порядку.

У платіжних дорученнях покупець повинен обов’язково зазначати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості у покупця за цим договором постачальник зараховує кошти, що надійшли від покупця як погашення заборгованості за газ та витрат на його транспортування територією України, поставлений в минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу (п.6.4 договору).

У відповідності до п. 6.6. Договору, звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу покупцем та акта приймання-передачі газу протягом 10 днів, з моменту вимоги однієї із сторін та оформлюється актом звірки взаєморозрахунків, з урахуванням вартості робіт з відключення та відповідних оплат, у разі виконання таких робіт.

Позивач на підставі договору поставив відповідачу у жовтні-грудні 2008 р. природний газ на загальну суму 55 808 043,82 грн., що підтверджується актами прийому-передачі за жовтень-листопад і грудень 2008 р., що правильно встановлено судом першої інстанції.

На час пред’явлення позову у даній справі (08.04.2008 р., а.с. 26, т. 1) відповідач сплатив позивачу за газ згідно з договором 22 719 383,35 грн.

Після подання позову відповідач сплатив позивачу 33 088 660,47 грн., у тому числі:

- 9 832 700 грн. – 16.04.2009 р. (платіжне доручення №2646, 2647, 2648, 2649, а.с. 51-54, т. 3);

- 23 255 960,47 грн. – 12.08.2009 р., 21.08.2009 р. і 27.08.2009 р. (платіжне доручення №5321, 5640, 5698 5703, а.с. 241-247, т. 1).

Дані обставини спору правильно встановлені судом першої інстанції і не заперечуються сторонами.

Отже, частина основного боргу в розмірі 23 255 960,47 грн., заявлена до стягнення, погашена відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду, тому провадження в цій частині підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції правомірно припинив провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 23 255 960,47 грн. основного боргу у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 628 ЦК України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Предметом спору у даній справі є стягнення 286 781,07 грн. пені, 357 386, 74 грн. трьох процентів річних, 2 313 194,83 грн. інфляційних нарахувань.

Згідно ч.2 п. 6.1 договору, остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно, днем прострочення відповідачем розрахунків вважається 11 число місяця, наступного за місяцем поставки. Умови договору не містять обов’язку відповідача щодо проведення остаточного розрахунку за відсутності акту передачі-приймання газу. Водночас, на випадок оформлення (підписання) сторонами актів приймання-передачі пізніше 11 числа місяця, наступного за місяцем поставки, сторони не передбачили іншого строку розрахунків.

Фактично сторони вказівкою на дату укладення (підписання) відповідного акту приймання-передачі газу (як невід'ємної частини договору) визначили час (дату), з яким позивач та відповідач пов'язали настання права позивача на оплату коштів та обов'язок відповідача оплатити грошову суму (дату прострочення розрахунків).

Таким чином, обов'язок відповідача з проведення остаточного розрахунку за надані послуги залежить від документального оформлення сторонами обсягів наданих послуг за договором, а саме від дати складання акту приймання-передачі природного газу.

Заслуговують на увагу твердження відповідача щодо відсутності доказів, що встановлюють дату, з якої відповідач допустив прострочення розрахунків за договором, а також те, що оформлення сторонами актів приймання-передачі газу відбулося поза межами передбаченого ч. 2 п. 6.1 договору строку, що неможливість остаточного розрахунку відповідачем обґрунтовується ухиленням позивача від підписання актів приймання-передачі.

При цьому, колегія суддів враховує те, що відповідач надав суду докази на підтвердження того, що дати, надруковані у бланках актів приймання-передачі природного газу, які подані позивачем на підтвердження його позовних вимог, не є датами їх складання (підписання).

Так, відповідачем на підтвердження факту оформлення / підписання/ актів приймання-передачі газу поза межами передбаченого ч.2 п.6.1 договору строку, надано (а.с. 29-46, т. 2) докладні, пояснення, копії листів відповідача від 27.10.2008 Д07/6089, 18.12.2008 №Д19/1-251, 25.02.2009 №Д19/1-183, 14.01.2009 №002/23, 29.02.2009 №Д07/1142, 19.02.2009 №Д07/1141, 26.01.2009 №К04/473, 14.01.2009 №К04/218, 18.02.2009 №Д07/1092, копії наказу відповідача від 30.12.2008 № 1443К про перебування Голови правління АК «Київенерго» ОСОБА_3 31.12.2008р. у відпустці, звернення відповідача 24.12.2008р. до господарського суду м. Києва з позовом про зобов'язання позивача у цій справі виконати зобов'язання за договором в натурі шляхом підписання та повернення АК «Київенерго» акта приймання –передачі газу за листопад 2008 року (справа № 6/41), листи позивача 13.01.2009 №31/89-280,, 29.01.2009 №31/39-775, 04.02.2009 №31/17-944, лист НАК «Нафтогаз України» від 26.02.2009 № 7/1-07-68-672 до Міністерства палива та енергетики України.

Суд, розглядаючи спір та вирішуючи питання щодо наявності підстав для задоволення позову, зобов’язаний з’ясувати за допомогою поданих сторонами доказів, що стороною дійсно не виконуються чи порушуються умови договору та вирішити спір.

У зв’язку з цим, колегія зазначає, що відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, позивач не надав суду доказів на підтвердження дати підписання сторонами актів приймання-передачі природного газу, від якої починається прострочення остаточного розрахунку.

Оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування викладених у перелічених листах фактів несвоєчасного оформлення актів приймання-передачі газу, які є підставою для проведення остаточних розрахунків, колегія суддів погоджується з доводами відповідача щодо оформлення (підписання ) сторонами актів приймання – передачі газу за договором поза межами передбаченого ч.2 п. 6.1 договору строку, що свідчить про відсутність підстав для здійснення відповідачем остаточних розрахунків з позивачем, оскільки відповідач не міг провести остаточні розрахунки до підписання та повернення позивачем актів.

Згідно ч. 2 ст. 613 ЦК України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов’язок, виконання зобов’язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Відповідно до ч. 4 ст. 613 ЦК України та ч. 5 ст. 232 ГК України боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора (Позивача).

Правові наслідки порушення зобов'язання з вини кредитора передбачені ст. 616 ЦК України та ч. 3 ст. 219 ГК України, а саме, якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання (порушення зобов'язання кредитором), суд відповідно зменшує розмір відповідальності боржника або має право звільнити відповідача від відповідальності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що, задовольняючи позов, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки вищевказаним обставинам, умовам договору, дійшов помилкового висновку про обґрунтованість штрафних та інших нарахувань.

Крім того, колегія зазначає, що судом першої інстанції допущено порушення вимог ст. 111№І ГПК України в частині обов’язковості вказівок суду касаційної інстанції для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Так, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд Вищий господарський суд України в постановах від 08.02.2010 р. (а.с. 256, т. 1) та 08.11.2010 р. (а.с. 128, т. 2) вказав на те, що задовольняючи позовні вимоги про

стягнення з відповідача збитків внаслідок інфляції та трьох відсотків річних, судами попередніх інстанцій не досліджено питання правильності визначення позивачем сум пені, трьох процентів річних та збитків від інфляції за періодами, за які їх було нараховано, правильності визначення сум за прострочені дні або місяці, що слід було врахувати судом під час нового розгляду справи.

Однак, суд першої інстанції не виконав вказівки суду касаційної інстанції, не надав оцінки доводам сторін, не спростував доводи та заперечення відповідача, зробив висновок про обґрунтованість позовних вимог без повної та всебічної перевірки обставин справи.

Предметом договору у цій справі є постачання природного газу, що використовується Покупцем виключно для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання (п. 1.3 Договору).

Відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності, врегульовані Законом України «Про теплопостачання» (ст. 2 Закону ).

Статтею 8 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених Законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження.

Стаття 20 Закону України «Про теплопостачання» встановлює загальні засади формування тарифів на теплову енергію, згідно з якою тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання.

У разі якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

Згідно ст.37 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» встановлено, що у 2008 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з окремими пунктами статей 7, 19 та 36 цього Закону, спрямовуються , зокрема, на:

- (п. 56 ст.37 зазначеного Закону) субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування;

- компенсацію Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" різниці між цінами закупівлі імпортованого природного газу та його реалізації у 2006 році населенню, бюджетним установам та у 2006 - 2008 роках на виробництво теплової енергії, спожитої населенням (п.60 ст.37 зазначеного Закону).

Слід зазначити, що заборгованість за договором від 16.10.2008 № 06/08-2043 ТЕ-41 виникла як різниця в тарифах на теплову енергію, внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджуються відповідним органом місцевого самоврядування і на сплату яких державою перераховуються субвенції і яка була повністю погашена бюджетними коштами як різниця в тарифах. Рішенням у справі №6/422 господарського суду м. Києва встановлено факт збитковості затверджених для відповідача тарифів на теплову енергію.

Колегія суддів, встановивши зміст правовідносин між сторонами щодо здійснення господарської діяльності у сфері постачання та реалізації теплової енергії та алгоритму проведення розрахунків на погашення заборгованості з різниці в тарифах, а також те, що регулювання порядку перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію та відповідних розрахунків за спожитий для цих цілей газ передбачено Порядком перерахування у 2008 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися і постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 440 від 25.04.2008 р. (далі Постанова № 440) та Порядком перерахування у 2009 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1093 від 07.10.2009 р. (далі Постанова № 1093), вважає, що місцевий суд безпідставно не взяв до уваги, що підставою для перерахування коштів є укладений договір та наявність бюджетного фінансування, тобто бюджетного фінансування цих розрахунків.

При цьому, також колегія враховує те, що матеріалами справи не доведено факту користування відповідачем чужими коштами, оскільки ст. 54 Закону України “Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 107-VI від 28.12.2007 р., ст. 53 Закону України “Про державний бюджет на 2009 рік” № 835-VI від 26.12.2008 р., Постановами Кабінету Міністрів України № 1093 та № 440 встановлено джерела, підстави та спосіб відшкодування позивачу боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції, відсотків річних та пені. Наведене підтверджується також поясненнями відповідача, наданими в суді апеляційної інстанції.

Аналогічна позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України від 26.04.2011 року у справі №42/231-7/825-41/488.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог в цій частині. Тому апеляційна скарга Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги позивача колегією суддів відхилено як необґрунтовані, оскільки вони спростовуються викладеним вище.

Таким чином, рішення Господарського суду м. Києва від 28.02.2011 у справі №42/226-7/110-37/589 підлягає скасуванню в частині стягнення 286 781 (двісті вісімдесят шість тисяч сімсот вісімдесят одну) грн. 07 коп. пені, 357 386 (триста п’ятдесят сім тисяч триста вісімдесят шість) грн. 74 коп. трьох процентів річних, 2 313 194 (два мільйони триста тринадцять тисяч сто дев’яносто чотири) грн. 83 коп. інфляційних нарахувань з прийняттям нового рішення про відмову у позові в цій частині позову. Рішення про припинення провадження щодо вимог про стягнення 23 255 960,47 грн. основного боргу є обґрунтованим, тому в цій частині рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 49 України ГПК України судові витрати позивача за розгляд справи в суді першої інстанції покладаються на відповідача пропорційно сумі основного боргу, оскільки її було сплачено відповідачем після пред’явлення позову, а судові витрати по сплаті державного мита в розмірі 12 750,00 грн. за подання відповідачем апеляційної скарги покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на рішення господарського суду м. Києва від 28.02.2011 року у справі № 42/226-7/110-37/589 задовольнити.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 28.02.2011 року у справі № 42/226-7/110-37/589 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 286 781 (двісті вісімдесят шість тисяч сімсот вісімдесят одну) грн. 07 коп. пені, 357 386 (триста п’ятдесят сім тисяч триста вісімдесят шість) грн. 74 коп. трьох процентів річних, 2 313 194 (два мільйони триста тринадцять тисяч сто дев’яносто чотири) грн. 83 коп. інфляційних нарахувань скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у позові про стягнення 286 781 (двісті вісімдесят шість тисяч сімсот вісімдесят одну) грн. 07 коп. пені, 357 386 (триста п’ятдесят сім тисяч триста вісімдесят шість) грн. 74 коп. трьох процентів річних, 2 313 194 (два мільйони триста тринадцять тисяч сто дев’яносто чотири) грн. 83 коп. інфляційних нарахувань відмовити.

4. Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (пл. Івана Франка, 5, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00131305) на користь Дочірньої компанії “Газ України”Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 20595,25 грн. витрат по сплаті державного мита та 95,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. В решті рішення залишити без змін.

6.Стягнути з Дочірньої компанії “Газ України”Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (пл. Івана Франка, 5, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00131305) 12 750,00 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

7. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» залишити без задоволення.

8. Видачу наказів доручити господарському суду м. Києва.

9. Матеріали справи № 42/226-7/110-37/589 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Суховий В.Г.

Судді Агрикова О.В.

Чорногуз М.Г

20.05.11 (відправлено)