У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мороза М.А., суддів Крижановського В.Я., Пойди М.Ф., прокурора Вергізової Л.А.

розглянула в судовому засіданні 17 березня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постановлені щодо ОСОБА_5 судові рішення.

Вироком Ленінського районного суду м. Донецька від 22 січня 2010 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, судимого 9 грудня 2008 року за ч. 1 ст. 186 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі, звільненого 04.03.2009 р. на підставі п. «а» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 26.12.2008 р.

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 2 липня 2010 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він на зупинці громадського транспорту на вул. Купріна у м. Донецьку: 23 жовтня 2009 року відкрито викрав мобільний телефон ОСОБА_6 вартістю 500 грн., а 6 листопада 2009 року відкрито викрав мобільний телефон ОСОБА_7 вартістю 400 грн.

У касаційній скарзі прокурор посилається на безпідставне застосування до ОСОБА_5 ст. 69 КК України. Вважає, що суд не в повній мірі врахував особу винного та тяжкість вчиненого злочину. Указує, що суд порушив вимоги ст. 334 КПК України, помилково вказавши у вироку, що попередня судимість ОСОБА_5 не знята і не погашена. Просить скасувати судові рішення і направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Як видно з вироку, при призначенні покарання ОСОБА_5 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, обставини справи та дані про особу засудженого. Зокрема, суд узяв до уваги, що він щиро розкаявся, є неповнолітнім, позбавлений батьківського піклування. Суд також виходив з конкретних обставин справи, зокрема, того, що тяжких наслідків не настало, шкоду потерпілим не завдано, викрадене майно повернуто.

Тому суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції ч. 2 ст. 186 КК України, яке є обґрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого й попередження нових злочинів.

Доводи у касаційній скарзі прокурора про те, що суд неправильно зазначив у вироку, що попередню судимість ОСОБА_5 не знято і не погашено, є безпідставними. Оскільки ОСОБА_5 звільнено від покарання на підставі акту амністії, він вважається таким, що відбув покарання. Однак через декілька місяців він вчинив новий злочин, тому його судимість відповідно до вимог п. 7 ст. 89 КК України не знято і не погашено.

Даних, які б свідчили, що в справі неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 394 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

вирок Ленінського районного суду м. Донецька від 22 січня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 2 липня 2010 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

С у д д і :

М.А. Мороз В.Я. Крижановський М.Ф. Пойда

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про амністію

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2009, N 15, ст.189 )

Стаття 1. Звільнити від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ), та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ):

а) осіб, які на момент вчинення злочину були неповнолітніми;

Стаття 5 Закону України Про застосування амністії в Україні від 19 грудня 1996 року.

Питання про погашення чи зняття судимості щодо осіб, до яких
застосовано амністію, вирішується відповідно до положень
Кримінального кодексу України виходячи із виду і терміну фактично
відбутого винним покарання.
Стаття 89 . Строки погашення судимості
Такими, що не мають судимості, визнаються:
7) особи, засуджені до позбавлення волі за злочин середньої
тяжкості, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання
(основного та додаткового) не вчинять нового злочину