73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2011 р.

Справа № 2-а-7038/10/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кравченко К.В.,

при секретарі: Михайленко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Зернова компанія «Агромир»

до державної податкової інспекції у м.Херсоні

про визнання дій неправомірними та зобов’язання до вчинення певних дій,

встановив:

Відповідно до уточнених позовних вимог, товариство з обмеженою відповідальністю «Зернова компанія «Агромир»(надалі-позивач) заявило наступні позовні вимоги:

1. Визнати неправомірними та незаконними дії державної податкової інспекції у м.Херсоні (надалі - ДПІ, відповідач) щодо визнання недійсним податкового кредиту позивача, сформованого на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Коленс»за листопад 2009 року на суму ПДВ 59833,33 грн., за грудень 2009 року на суму ПДВ 106500 грн., за лютий 2010 року на суму ПДВ 130322,72 грн., вчинених внаслідок складання та реалізації акту від 10.09.2010 року за №3950/23-2/36505175 про результати документальної невиїзної перевірки позивача з питань підтвердження правових відносин з ТОВ «Коленс»за період: листопад, грудень 2009 року, лютий 2010 року;

2. Визнати неправомірними та незаконними дії ДПІ щодо визнання недійсними податкових зобов’язань з податку на додану вартість на підставі реалізації ТМЦ в адрес ТОВ «Полі Грейн», ЗАТ «АТ Каргілл», ПП «Інвестагропівдень», ТОВ «Алфред С.Топфер Інтернешнал (Україна)», ТОВ «Укрпродснекгруп», ТОВ «Хлібекспорт». ТОВ «Іва-Груп»за період листопад, грудень 2009 року, лютий 2010 року на суму ПДВ 296656,05 грн., вчинених внаслідок складання та реалізації акту від 10.09.2010 року за №3950/23-2/36505175;

3. Зобов’язати ДПІ відновити у базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»податковий кредит позивача, сформований на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Коленс»за листопад 2009 року на суму ПДВ 59833,33 грн., за грудень 2009 року на суму ПДВ 106500 грн., за лютий 2010 року на суму ПДВ 130322,72 грн.;

4. Зобов’язати ДПІ відновити у базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»податкові зобов’язання позивача з ПДВ на підставі реалізації ТМЦ в адрес ТОВ «Полі Грейн», ЗАТ «АТ Каргілл», ПП «Інвестагропівдень», ТОВ «Алфред С.Топфер Інтернешнал (Україна)», ТОВ «Укрпродснекгруп», ТОВ «Хлібекспорт». ТОВ «Іва-Груп»за період листопад, грудень 2009 року, лютий 2010 року на суму ПДВ 296656,05 грн..

Згідно позовної заяви, доповнень до позову та пояснень представника позивача в судовому засіданні обґрунтування заявлених позовних вимог полягає у наступному. За результатами проведеної відповідачем документальної невиїзної перевірки позивача з питань підтвердження правових відносин з ТОВ «Коленс»був складений акт перевірки №3950/23-2/36505175 від 10.09.2010 року, в якому ДПІ робить висновки про те, що позивачем в листопаді, грудні 2009 року, лютому 2010 року порушені вимоги ряду статей Цивільного кодексу України щодо реальності, та дійсності правочинів з постачальником ТОВ «Коленс»по придбанню зернових культур та з покупцями ТОВ «Полі Грейн», ЗАТ «АТ Каргілл», ПП «Інвестагропівдень», ТОВ «Алфред С.Топфер Інтернешнал (Україна)», ТОВ «Укрпродснекгруп», ТОВ «Хлібекспорт», ТОВ «Іва-Груп»по реалізації зернових, а тому сформований позивачем у вказаних періодах податковий кредит по операціям з ТОВ «Коленс»та податкові зобов’язання з вказаними покупцями є недійсними. Позивач зазначає, що жодного рішення ДПІ за наслідками вказаного акту перевірки ним не отримано, але на підставі такого акту ДПІ неправомірно внесла зміни до електронної бази даних податкової звітності позивача, а саме до бази даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», в якій були зменшені задекларовані позивачем показники податкового кредиту та податкових зобов’язань з податку на додану вартість у податкових деклараціях з ПДВ за листопад, грудень 2009р. та лютий 2010р.. Позивач заперечує як проти висновків ДПІ про безтоварність та фіктивність господарських операцій позивача по придбанню зернових у ТОВ «Коленс»та реалізації цього товару вищенаведеним покупця, так і щодо правомірності дій ДПІ по зміні у вказаній базі даних показників податкового кредиту та податкових зобов’язань позивача. Позивач зазначає, що всі проведені ним у вказаних періодах операції з придбання та реалізації зернових, у тому числі за участю постачальника ТОВ «Коленс»та вищевказаних покупців, носять реальний характер, підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими документами, і підстави вважати їх нікчемними відсутні. Позивач також зазначає, що дії ДПІ по зміні в електронній базі податкової звітності задекларованих позивачем показників податкового кредиту та податкових зобов’язань є неправомірними, і законодавством не передбачено право ДПІ за результатами перевірок змінювати в електронній базі податкової звітності задекларовані платником податків показники податкового кредиту та податкових зобов’язань з ПДВ.

Відповідно до письмових заперечень ДПІ на адміністративний позов та пояснень представника ДПІ в судовому засіданні позиція відповідача полягає у наступному. За листопад, грудень 2009 року, лютий 2010 року позивач документував отримання від ТОВ «Коленс» соняшника, пшениці, ячменя, рапсу, проте за результатами проведеної ДПІ перевірки ТОВ «Коленс», яка оформлена актом від 30.04.10р. №2045/15-2/34906546, дане підприємство відсутнє за місцемзнаходження, господарською діяльністю не займалось, не має трудових ресурсів, умов для виробництва, зберігання та транспортування товарів, провадило безтоварні операції, а тому задекларовані цим підприємством показники податкового кредиту та податкових зобов’язань є недійсними. З цих підстав ДПІ вважає, що оформлені ТОВ «Коленс»податкові накладні не містять достовірної інформації, і не можуть підтверджувати правомірність податкового кредиту позивача. Зазначає, що позивач не довів факту одержання товару від ТОВ «Коленс», оскільки наявність у позивача лише видаткових та податкових накладних не є доказом проведення самої господарської операції, а необхідно ще наявність товарно-транспортних накладних. ДПІ зазначає, що позивач діяв без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди, виключно з метою заниження об’єкту оподаткування, несплати податків. ДПІ посилається на відсутність зареєстрованого за позивачем автотранспорту, земельних ділянок іншої нерухомості, достатніх трудових ресурсів, умов для зберігання та транспортування товарів. З наведених підстав ДПІ вважає також безтоварними і операції позивача по реалізації товару, придбаного у ТОВ «Коленс», і як наслідок, вважає недійсними задекларовані позивачем податкові зобов’язання за результатом такої реалізації.

Представник ДПІ в судовому засіданні підтвердив факт виключення з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»сум податкового кредиту по постачальнику ТОВ «Коленс»за листопад, грудень 2009р. та лютий 2010р. на загальну суму 296 656,05 грн., а також сум податкових зобов’язань по постачальникам ТОВ «Полі Грейн», ЗАТ «АТ Каргілл», ПП «Інвестагропівдень», ТОВ «Алфред С.Топфер Інтернешнал (Україна)», ТОВ «Укрпродснекгруп», ТОВ «Хлібекспорт». ТОВ «Іва-Груп»за ті самі періоди і на таку ж загальну суму.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного.

Предметом оскарження позивачем в рамках даної адміністративної справи є дії ДПІ, як суб’єкта владних повноважень, по зміні показників податкового кредиту та податкових зобов’язань позивача, які на підставі декларацій з ПДВ відображаються відповідачем в централізованій електронній базі податкової звітності, а саме в базі даних, яка має назву «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Доказом вчинення відповідачем таких дій є надані суду супроводжувальним листом ДПІ від 11.03.2011р. витяги звітної форми «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»(надалі –Деталізована база співставлення) по ТОВ «ЗК»Агромир»по податковому кредиту та податковим зобов’язанням за листопад, грудень 2009 року, лютий 2010 року.

Аналіз наданих відповідачем витягів з Деталізованої бази співставлення підтверджує наявність наведених позивачем обставин, а саме: по постачальнику ТОВ «Коленс»мають місце відхилення задекларованого позивачем податкового кредиту по ПДВ за листопад 2009р. на суму (-) 59833,33 грн., за грудень 2009р. на суму (-)106500 грн., за лютий 2010р. на суму (-)130322,72 грн., а також мають місце відхилення податкових зобов’язань з ПДВ за листопад 2009р. по покупцю ЗАТ «АТ Каргіл»на суму 59833,33 грн.; за грудень 2009 р. по покупцям: ЗАТ «АТ Каргіл»на суму 50340,20 грн., ТОВ «Альфред С.Топфер Інтернешенел (Україна)»на суму 16651,71 грн., ТОВ «Полі Грейн»на суму 16885,02 грн., ТОВ «Укрпродснекгруп»на суму 22623,08 грн.; за лютий 2010 року по покупцям: ПП «Інвестагропівдень»на суму 17424,09 грн., ТОВ «Хлібекспорт»на суму 13244,93 грн., ТОВ «Укрпродснекгруп»на суму 66870,81 грн., ТОВ «Іва-Груп»на суму 32728,89 грн.. В якості підстав для відображення таких відхилень ДПІ у вказаних витягах посилається на акт перевірки від 10.09.2010р. №3950/23-2/36505175.

Факт декларування позивачем по вказаним контрагентам зазначених сум податкового кредиту та податкових зобов’язань, підтверджується наданими позивачем податковими деклараціями з ПДВ за листопад, грудень 2009 року, лютий 2010 року з додатками №5 - «Розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».

Таким чином, матеріалами справи підтверджується той факт, що на підставі акту перевірки від 10.09.2010р. №3950/23-2/36505175 ДПІ вчинило дії по зміні задекларованих позивачем показників податкового кредиту та податкових зобов’язань в Деталізованій базі співставлення.

При вирішені питання щодо можливості оскарження таких дій в порядку адміністративного судочинства та обрання належного способу судового захисту прав позивача від наслідків таких дій, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

З наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що дії суб’єктів владних повноважень можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства, якщо такі дії порушують права, свободи та інтереси позивача.

У частині 1 ст.2 КАС України та інших положеннях КАСУ йдеться про захист не будь-якого інтересу, а тільки того, що охороняється законом, визначення якого наведено в Рішенні Конституційного суду від 01.12.2004р. №18-рп/2004.

Контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), а також контроль за поданням платниками податків податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, перевірка їх достовірності є одними з основних функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій.

Порядок та механізм такого контролю визначається нормативними документами Державної податкової адміністрації України.

Наказом ДПА України від 18.04.2008р. № 266 Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів (із змінами і доповненнями, внесеними наказами ДПА України від 08.12.2008р. № 765, від 30.12.2009р. №742), затверджені відповідні Методичні рекомендації щодо такої взаємодії.

Згідно п.1.3 даного наказу для реалізації Методичних рекомендацій створені такі програмні продукти:

- система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів;

- система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні;

- система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Пункт 2.14 наказу № 266 передбачає, що інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, підлягає розподілу відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо порядку розподілу платників податків за категоріями уваги та співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №166 затверджена форма декларації з податку на додану вартість та порядок її заповнення і подання. До даного наказу були внесені зміни та доповнення наказом ДПА України від 17.03.2008 р. № 159, яким встановлено, що одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, а також розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої)). У разі подання уточнюючих розрахунків, в яких проводиться коригування податкових зобов'язань та/або податкового кредиту, такі ж розшифровки подаються на суму уточнення.

Таким чином, Деталізована база співставлення є одним з програмних продуктів центральної бази даних податкової звітності, що введена в дію ДПА України з метою проведення перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість, в якій по податковим періодам відображаються показники податкового кредиту та податкових зобов’язань платників податків у розрізі контрагентів на підставі поданої податкової звітності з ПДВ, тобто податкових декларації з податку на додану вартість з додатками №5.

Відповідно до пп.4.1.1., 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті. Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008 р. № 827 за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом ведення та захисту податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту податкової звітності.

З наведених нормативних актів вбачається, що обов’язок платника податків подати декларацію з ПДВ узгоджується з обов’язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

Таким чином показники податкового кредиту та податкових зобов’язань конкретного платника податків, які відображаються в Деталізованій базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ з додатком №5, і повинні їм відповідати.

Суд погоджується з позицією позивача, що самостійна зміна відповідачем в Деталізованій базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов’язань позивача без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), буде порушувати його права та інтереси, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов’язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Виходячи з специфіки податку на додану вартість, який сплачується у складі ціни товарів (робіт, послуг), одна операція з продажу товару викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін цієї операції, які є платниками ПДВ, - у продавця - податкові зобов’язання, а у покупця - податковий кредит на аналогічну суму.

Тому суд вважає, що невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов’язань, що задекларовані позивачем у деклараціях з ПДВ, показникам з централізованої бази даних податкової звітності, має безпосередній вплив на права та інтереси позивача, оскільки така невідповідність може мати для позивача негативні наслідки, як то: погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій, тощо.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що дії податкового органу по зміні задекларованих платником податків показників податкового кредиту та податкових зобов’язань в Деталізованій базі співставлення можуть бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, а належним способом захисту прав та інтересів платника податків у випадку незаконності таких дій повинно бути відновлення в цій базі тих показників податкового кредиту та податкових зобов’язань, які задекларував платник податків.

Що стосується правомірності спірних дій ДПІ, та відповідності вимогам законодавства і фактичним обставинам справи висновків акту перевірки від 10.09.2010 року за №3950/23-2/36505175, які стали підставою для вчинення відповідачем спірних дій, суд зазначає наступне.

Суть висновків акту перевірки від 10.09.2010 року за №3950/23-2/36505175 полягає у тому, що позивач в листопаді, грудні 2009 року, лютому 2010 року порушив вимоги ряду статей Цивільного кодексу України (ст.ст.203, 215, 228, 662, 655, 656) щодо реальності та дійсності правочинів з постачальником ТОВ «Коленс»по придбанню зернових культур та з покупцями ТОВ «Полі Грейн», ЗАТ «АТ Каргілл», ПП «Інвестагропівдень», ТОВ «Алфред С.Топфер Інтернешнал (Україна)», ТОВ «Укрпродснекгруп», ТОВ «Хлібекспорт», ТОВ «Іва-Груп»по реалізації зернових, а тому сформований позивачем у вказаних періодах податковий кредит по операціям з ТОВ «Коленс»на загальну суму 296656,05 грн. та податкові зобов’язання з вказаними покупцями на загальну суму 296656,05 грн. ДПІ вважає недійсними.

Відповідно до чинного на час складання акту перевірки від 10.09.2010р. №3950/23-2/36505175 наказу ДПА України від 10.08.2005р. №327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства –довідка (п.1.3 Порядку). У висновку акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок відображається узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів. Виявлені порушення податкового та іншого законодавства відображаються у гривнях у розрізі податків, зборів та інших обов'язкових платежів з розбивкою за роками та податковими періодами, у межах періоду, що перевіряється (п.2.4 Порядку).

За наслідками акту перевірки, в якому відображені порушення вимог податкового законодавства, платнику податків відповідними рішеннями податкового органу можуть бути нараховані податкові зобов’язання або штрафні (фінансові) санкції в порядку, визначеному наказом ДПА України №328 від 10.08.2005р. «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій», який був чинний на час перевірки позивача.

Як встановлено судом, за результатами акту перевірки від 10.09.2010 року за №3950/23-2/36505175 відносно позивача жодного рішення відповідно до вищевказаного наказу ДПА України №328 від 10.08.2005р. винесено не було. Висновки цього акту перевірки не містять опису порушень позивачем саме податкового законодавства. Лише в описовій частині акту перевірки на стор. 6 ДПІ вказує на порушення пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. №168/97, яка встановлює обов’язок платника податку надати покупцю податкову накладну, що має містити певні реквізити, визначені цим пунктом.

Порушення вимог статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, на які у висновках акту перевірки вказує ДПІ, можуть свідчити про недійсність (нікчемність) правочинів, проте жодна норма законодавства не дає підстав для визнання недійсними в наслідок недотримання цих норм ЦК України податкового кредиту чи податкових зобов’язань з ПДВ.

Слід зазначити, що порядок формування платником податку податкового кредиту встановлений пунктом 7.4 ст. 7 Закону № 168/97.

Згідно абзацу першого підпункту 7.4.1 пунктом 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт /послуг/ - актом прийняття робіт /послуг/ чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт /послуг/ /підпункт 7.4.5 цього ж пункту/.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 названого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів /робіт, послуг/, дата виписки відповідного рахунку /товарного чека/ - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів /робіт, послуг/.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної норми закону, відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум ПДВ у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Отже, порушення податкового законодавства при формуванні податкового кредиту або податкових зобов’язань з ПДВ можуть бути у вигляді завищення або заниження податкового кредиту чи податкових зобов’язань. Якщо внаслідок таких порушень був занижений об’єкт оподаткування або завищене бюджетне відшкодування, то такі порушення тягнуть відповідні наслідки у вигляді податкових повідомлень-рішень про нарахування податкових зобов’язань з ПДВ або зменшення бюджетного відшкодування.

Суд зазначає, що визнання податковим органом недійсним задекларованого платником податків податкового кредиту чи податкових зобов’язань, як спосіб реагування на виявлені порушення податкового законодавства, законодавством не передбачений.

У наданих ДПІ витягах з Деталізованої бази співставлення зазначено про «згортання»позивачу податкових зобов’язань по ЗАТ «АТ Каргіл», ТОВ «Альфред С.Топфер Інтернешенел (Україна)», ТОВ «Полі Грейн», ТОВ «Укрпродснекгруп», ПП «Інвестагропівдень», ТОВ «Хлібекспорт», ТОВ «Укрпродснекгруп», ТОВ «Іва-Груп»на підставі акту перевірки від 10.09.2010 року за №3950/23-2/36505175.

З пояснень представників ДПІ вбачається, що за наслідками акту перевірки від 10.09.2010 року за №3950/23-2/36505175 відбулось «згортання»податкового кредиту та податкових зобов’язань позивача за листопад, грудень 2009 року, лютий 2010 року на суму 296656,05 грн.. Тобто, дії по зменшенню задекларованих позивачем показників податкового кредиту та податкових зобов’язань в Деталізованій базі співставлення на загальну суму 296656,05 грн., сама ДПІ визначає як «згортання»податкового кредиту та податкових зобов’язань.

Слід зазначити, що законодавство України з питань оподаткування не містить такого терміну, як «згортання» податкових зобов’язань чи податкового кредиту, а також не передбачає і механізму такого «згортання», як способу реагування на порушення в сфері оподаткування.

Суд вважає, що дії ДПІ по «згортанню»податкового кредиту та податкових зобов’язань позивача, тобто зменшення в Деталізованій базі співставлення задекларованого позивачем податкового кредиту та податкових зобов’язань на одну суму, не ґрунтуються на законодавстві та вчинені поза межами наданих ДПІ повноважень, а відтак є неправомірними (незаконними).

В рамках даної адміністративної справи суд дослідив дотримання позивачем вимог Закону №168/97 при декларуванні податкового кредиту по операціям з придбання зернових у ТОВ «Коленс»та податкових зобов’язань по операціям з реалізації зернових в адрес ЗАТ «АТ Каргіл», ТОВ «Альфред С.Топфер Інтернешенел (Україна)», ТОВ «Полі Грейн», ТОВ «Укрпродснекгруп», ПП «Інвестагропівдень», ТОВ «Хлібекспорт», ТОВ «Укрпродснекгруп», ТОВ «Іва-Груп».

Позивач надав суду копії документів - договори, податкові, видаткові, товарно-транспортні накладні, акти здачі-прийняття робіт (послуг), які підтверджують проведення позивачем в листопаді, грудні 2009 року, лютому 2010 року господарських операцій по придбанню та реалізації зернових як з вищезазначеними контрагентами, так і з іншими продавцями та покупцями.

Крім того, позивач надав копії документів, які доводять факт надання позивачу у цих періодах послуг з перевезень вказаних зернових, а також послуг з їх отримання, зберігання та перевалки. Надані документи підтверджують факт перевезення позивачем зернових не власним, а найманим автотранспортом, що належить ТОВ «Вектор Юг», а також підтверджують факт отримання позивачем від продавців зернових, їх зберігання та подальший відпуск в адрес покупців не на власних потужностях, а на потужностях Білокриницького елеватора.

Слід зазначити, що ДПІ не оспорює факт надання позивачу послуг з перевезення та зберігання зернових вказаними підприємствами, і погоджується із правомірністю віднесення вартості оплачених цим підприємствам послуг до валових витрат та податкового кредиту.

Оплата позивачем ТОВ «Коленс»ПДВ у складі ціни товару проведена виключно банківськими платежами, що підтверджено копіями відповідних платіжних документів, що також не оспорюється відповідачем.

Таким чином, належними доказами підтверджено, що на момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до податкового кредиту сум, сплачених позивачем ТОВ «Коленс».

Аналіз наданих позивачем податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, декларацій з ПДВ, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з ТОВ «Коленс», які були предметом перевірки.

Суд зазначає, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Закону №168/97 необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, і сплата позивачем вартості товару з податком на додану вартість є обов’язковими, але не вичерпними підставами для висновку про правомірне декларування податкового кредиту.

Для встановлення обґрунтованості декларування платником податку податкового кредиту суду необхідно встановити також наступні обставини:

- реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту;

- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;

- віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку;

Факт того, що ТОВ «Коленс»на момент здійснення поставок позивачу зернових мало право на виписку податкових накладних і було зареєстровано як платники податку на додану вартість, не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

При цьому суд виходить з того, що саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету ще не є підставою для зменшення такому платнику податків податкового кредиту.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення сплачених сум до податкового кредиту, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

ДПІ не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливість з’ясувати всі обставини діяльності постачальника –ТОВ «Коленс»на момент придбання у нього товару, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення вартості товару до валових витрат, а сплачених сум ПДВ до податкового кредиту.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ не надало суду належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем ТОВ «Коленс»було фіктивним підприємством, вчиняло порушення в сфері оподаткування, документувало безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту та валових витрат для інших суб’єктів господарювання, та укладало нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Надані суду докази не дають підстав для висновку, що вчинені позивачем господарські операції з ТОВ «Коленс»є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Суд вважає, що наведені в акті перевірки обставини діяльності ТОВ «Коленс»не можуть бути причинами для невизнання задекларованих позивачем сум податкового кредиту.

Недійсність податкового кредиту, сформованого по операціями з придбання товару у ТОВ «Коленес»на суму ПДВ 296656,06 грн., для ДПІ стала підставою і для визнання недійсними податкових зобов’язань позивача, які сформовані за фактом реалізації товарів в адрес ТОВ «Полі Грейн», ЗАТ «АТ Каргілл», ПП «Інвестагропівдень», ТОВ «Алфред С.Топфер Інтернешнал (Україна)», ТОВ «Укрпродснекгруп», ТОВ «Хлібекспорт», ТОВ «Іва-Груп»також на загальну суму ПДВ 296656,06 грн..

Слід зазначити, що задекларовані позивачем податкові зобов’язання по всім вказаним покупцям зменшені відповідачем в Деталізованій базі співставлення не повністю, а лише часткового, з чого слідує, що не всі поставки позивача в адрес вказаних покупців у зазначених періодах ДПІ вважає нікчемними, а лише їх частину.

Аналізуючи в рамках невиїзної документальної перевірки лише надані позивачем податкові декларації та данні «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України», ДПІ у пункті 4 на стор.10 акту перевірки стверджує, що позивач не мав можливості здійснювати операції з оприбуткування, приймання сільгосппродукції від ТОВ «Коленс»та далі реалізовувати її ЗАТ «АТ Каргіл», ТОВ «Альфред С.Топфер Інтернешенел (Україна)», ТОВ «Полі Грейн», ТОВ «Укрпродснекгруп», ПП «Інвестагропівдень», ТОВ «Хлібекспорт», ТОВ «Укрпродснекгруп», ТОВ «Іва-Груп», і саме з цих підстав у висновках акту перевірки ДПІ вказує на недійсність податкового кредиту та податкових зобов’язань позивача на суму 296656,05 грн..

Разом з тим, ДПІ жодним чином не обґрунтовує, чому в Деталізованій базі співставлення по цим покупцям зменшуються не всі задекларовані позивачем зобов’язання, а лише їх частина, адже ні в податковій декларації з ПДВ, ні у додатку №5 до неї не міститься інформація щодо виду товару, за фактом продажу якого позивачем сформовані податкові зобов’язання з ПДВ, яка б дала можливість встановити, що проданий товар був раніше придбаний у ТОВ «Коленс».

Наведене свідчить про відсутність будь-якого логічного обґрунтування дій ДПІ по зменшенню за листопад, грудень 2009 року, лютий 2010 року задекларованих позивачем податкових зобов’язань по вищевказаним покупцям на суму 296 656,05 грн. з урахуванням того, що за ці ж періоди позивач задекларував зобов’язання по цим же покупцям у сумі, яка перевищує 296 656,05 грн..

Окремо слід зазначити, що стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини.

Так, згідно цієї статті ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність встановлена законом. Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Тобто в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

З цією нормою ЦК України узгоджуються і положення ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України, за якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вказані норми Цивільного та Господарського кодексів України не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а навпаки, вказують на його оспорюваність.

З наведеного слідує, що оскільки недійсність вчинених позивачем правочинів з ТОВ «Коленс»та вищевказаними покупцями по купівлі-продажу зернових законом прямо не встановлена, то такі правочини слід віднести до оспорюваних, а тому викладені в акті перевірки від 10.09.2010 року за №3950/23-2/36505175 висновки ДПІ про нікчемність цих правочинів є передчасними та безпідставними, оскільки відповідні судові рішення щодо цих правочинів відсутні.

На підставі всього вищевикладеного суд приходить до висновку, що викладені в акті перевірки від 10.09.2010 року за №3950/23-2/36505175 висновки про недійсність податкового кредиту та податкових зобов’язань позивача є хибними, а дії ДПІ по зміні в Деталізованій базі співставлення задекларованих позивачем показників податкового кредиту та податкових зобов’язань є неправомірними.

При вирішенні питання щодо способу захисту прав позивача, який необхідно застосувати у даній справі, суд вважає, що таким способом повинно бути визнання неправомірними дій ДПІ по зміні в Деталізованій базі співставлення задекларованого позивачем податкового кредиту та податкових зобов’язань, а також зобов’язання ДПІ відобразити у цій базі даних податковий кредит та податкові зобов’язання позивача з ПДВ по операціям з вищевказаними контрагентами у тому вигляді, в якому вони відображені позивачем у додатках №5 до декларацій з ПДВ за листопад, грудень 2009 року, лютий 2010 року.

Такий спосіб захисту на думку суду повністю відповідає тому способу, про який просить позивач в своїх позовних вимогах. Викладення судом в резолютивній частині постанови змісту способу захисту по-іншому, ніж його виклав позивач у позовних вимогах, не свідчить про те, що суд у даній справі вийшов за межі позовних вимог і обрав інший спосіб захисту, ніж просив позивач. Такі відмінності обумовлені власним тлумаченням суду належного способу захисту, який узгоджується з нормами діючого законодавства та фактичними обставинами справи.

Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Зернова компанія «Агромир» до державної податкової інспекції у м.Херсоні задовольнити.

Визнати неправомірними дії державної податкової інспекції у м.Херсоні по виключенню з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» сум податкового кредиту та податкових зобов’язань з податку на додану вартість, які визначені ТОВ «ЗК «Агромир» у податкових деклараціях з ПДВ за листопад, грудень 2009р. та лютий 2010р..

Зобов’язати ДПІ у м.Херсоні відобразити в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» суми податкового кредиту, які ТОВ «ЗК «Агромир» включило до податкових декларацій з ПДВ за листопад 2009 року в сумі 59833,33 грн., за грудень 2009 року в сумі 106500 грн., за лютий 2010р. в сумі 130322,72 грн. по постачальнику ТОВ «Коленс» (іпн.349065421032).

Зобов’язати ДПІ у м.Херсоні відобразити в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» суми податкових зобов’язань, які ТОВ «ЗК «Агромир» включило до податкової декларації з ПДВ за листопад 2009 року по покупцю ЗАТ «АТ Каргіл» (іпн.200103926100) на суму 59833,33грн.; за грудень 2009 року по покупцям: ЗАТ «АТ Каргіл» (іпн.200103926100) на суму 50340,20 грн., ТОВ «Альфред С.Топфер Інтернешенел (Україна)» (іпн.200274426590) на суму 16651,71 грн., ТОВ «Полі Грейн» (іпн.325525226504) на суму 16885,02 грн., ТОВ «Укрпродснекгруп» (іпн.363335416129) на суму 22623,08 грн.; за лютий 2010 року по покупцям: ПП «Інвестагропівдень» (іпн.335117421031) на суму 17424,09 грн., ТОВ «Хлібекспорт» (іпн.345071515517) на суму 13244,93 грн., ТОВ «Укрпродснекгруп» (іпн.363335416129) на суму 66870,81 грн., ТОВ «Іва-Груп» (іпн.368436226551) на суму 32728,89 грн..

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Зернова компанія «Агромир» судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп..

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 04 травня 2011 р..

Суддя Кравченко К.В.

кат. 8.1.2