ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

"27" березня 2008 р. Справа № А6/111-08

12-20 год.

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Маляренка А.В.

при секретарі Поднєбес О.В.

розглянувши адміністративну справу № А6/111-08

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Промінь», смт. Іванків

до Іванківської міжрайонної податкової інспекції, смт. Іванків

про скасування податкових повідомлень - рішень № 0001071630/0 від 14.05.07 р., № 0001081630/0 від 14.05.07 р., № 0001061630/0 від 14.05.07 р.

Представники:

від позивача: Шемякін В.І. (довіреність № 118 від 26.03.2008р.)

Костюченко О.О. (довіреність № 117 від 26.03.2008р.)

від відповідача: Коваленко О.В.(довіреність № 693/10/25 від 17.01.2008 р.)

Обставини спору:

Відкрите акціонерне товариство «Промінь»(далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з адміністративним позовом до Іванківської міжрайонної податкової інспекції (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлення-рішення № 0001071630/0 від 14.05.07 р., № 0001081630/0 від 14.05.07 р., № 0001061630/0 від 14.05.07 р., якими позивачеві нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання на підставі атів перевірки своєчасності сплати до бюджету № 290, № 291, № 292 від 10.05.07 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.02.2008 р. позовну заяву залишено без руху, в порядку ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, її було подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 цього Кодексу та встановлено термін для усунення недоліків.

На виконання ухвали суду Позивачем доповнено позовну заяву необхідними документами, суд визнав їх достатніми для відкриття провадження у справі.

Провадження у справі було відкрите відповідно до ухвали від 03.03.2008 року за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача шляхом безпідставного застосування штрафних (фінансових) санкцій. Позивач не погоджуючись з висновками контролюючого органу, з метою захисту своїх прав і охоронюваних законом інтересів, звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування оскаржуваних податкових повідомлень –рішень.

Позивач, свої позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує, про що подав до суду Заперечення проти адміністративного позову за №419/10/10-009 від 17.03.08 р., та просить суд відмовити у його задоволенні.

Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

встановив:

Іванківською міжрайонною державною податковою інспекцією було проведено перевірку своєчасності сплати платежів до бюджету. На підставі такої перевірки було складено наступні Акти перевірки своєчасності сплати до бюджету:

- Акт №290 від 10.05.07 р. яким визначено розмір фінансової санкції на суму 47 677,01 грн., на підставі виявленого порушення позивача п.п.5.3.1, п.5.3 ст. 5, ст. 17, п. 17.1 п.п.17.1.7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III від 21.12.2000 року (зі змінами та доповненнями);

- Акт №291 від 10.05.07 р. яким визначено розмір фінансової санкції на суму 1 347,28 грн., на підставі виявленого порушення позивача п.п.5.3.1, п.5.3 ст. 5, ст. 17, п. 17.1 п.п.17.1.7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III від 21.12.2000 року (зі змінами та доповненнями);

- Акт №292 від 10.05.07 р. яким визначено розмір фінансової санкції на суму 5 167 грн., на підставі виявленого порушення позивача п.п.5.3.1, п.5.3 ст. 5, ст. 17, п. 17.1 п.п.17.1.7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III від 21.12.2000 року (зі змінами та доповненнями).

За наслідками встановлених в Актах порушень, відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0001071630/0 від 14.05.07 р., на загальну суму 5 167 грн.;

- №0001081630/0 від 14.05.07 р., на загальну суму 1 347, 28 грн.;

- №0001061630/0 від 14.05.07 р., на загальну суму 47 677,01 грн.

Позивач, вважаючи вимоги відповідача такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, направив до відповідача первинну скаргу на оскаржувані податкові повідомлення –рішення вих. №101 від 25.05.07 р.

Згідно з Рішенням про результати розгляду первинної скарги вих. №6229/10/15-031 від 19.07.07 р. податкові повідомлення –рішення залишено без змін, а первинна скарга позивача без задоволення.

У подальшому позивач звертався з повторними скаргами до Державної податкової адміністрації у Київській обл. та Державної податкової адміністрації України про скасування податкових повідомлень –рішень №129 від 24.07.07 р. та вх.№9185/6 від 08.10.07 р. відповідно. Однак Рішенням ДПА України в Київській обл. про результати розгляду скарги вих. №1764/10/25-877/234 від 21.09.07 р. та Рішенням ДПА України про результати розгляду повторної скарги вих. №11869/6/25-0215 від 28.11.07 р. позивачу відмовлено у скасуванні податкових повідомлень –рішень.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач застосувавши до позивача штрафні санкції керувався тим, що він затримав граничний строк сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, в зв’язку із чим порушив норми чинного законодавства України.

Разом з тим, відповідач не взяв до уваги той факт, що відповідно постанови Господарського суду Київської обл. по справі №104/18-06 від 18.04.06 р. яка набрала законної сили, зобов’язання позивача щодо сплати узгодженого податкового зобов’язання в розмірі 122 852,5 грн. були розстрочені до 31.12.06 р. Також, з вищенаведеної постанови випливає, що позивач зобов’язувався сплачувати податковий борг по 20 475,42 грн. кожного місяця.

Суд також бере до уваги те, що Іванівська міжрайонна податкова інспекція, під час розгляду вищенаведеної справи не заперечувала проти розстрочення сплати податкового боргу, хоч і мала на це право, а отже погодилась із встановленим судом висновком про розмір щомісячних виплат та час до якого вони повинні бути сплачені позивачем.

Як вбачається із доданих до матеріалів справи платіжних доручень:

- №260 від 31.05.06 р. на суму 10 000 грн., в розділі «Призначення платежу»вказано: ПДВ згідно Постанови Господарського суду Київської обл. від 18.04.06 р.

- №308 від 29.06.06 р. на суму 10 475,42 грн., в розділі «Призначення платежу»вказано: ПДВ згідно Постанови Господарського суду Київської обл. від 18.04.06 р.

- №367 від 21.07.06 р. на суму 21 475,42 грн. в розділі «Призначення платежу»вказано: ПДВ згідно Постанови Господарського суду Київської обл. від 18.04.06 р.

- №413 від 31.08.06 р. на суму 20 475,42 грн. в розділі «Призначення платежу»вказано: ПДВ згідно Постанови Господарського суду Київської обл. від 18.04.06 р.

- №463 від 25.09.06 р. на суму 20 475,42 грн. в розділі «Призначення платежу»вказано: ПДВ згідно Постанови Господарського суду Київської обл. від 18.04.06 р.

- №480 від 29.09.06 р. на суму 20 475,42 грн. в розділі «Призначення платежу»вказано: ПДВ згідно Постанови Господарського суду Київської обл. від 18.04.06 р.

- №498 від 11.10.06 р. на суму 19 475,40 грн. в розділі «Призначення платежу»вказано: ПДВ згідно Постанови Господарського суду Київської обл. від 18.04.06 р.

позивач, приписи постанови Господарського суду Київської обл. по справі №104/18-06 від 18.04.06 р. виконав достроково та в повному обсязі сплатив податковий борг в розмірі 122 852,5 грн.

Відповідач вважає, що позивач не дотримався процедури розстрочення податкового боргу, який визначений ст. 14 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III від 21.12.2000 року (зі змінами та доповненнями), а саме: не звернувся до податкового органу із заявою про розстрочення податкових зобов’язань і не уклав договору про розстрочення податкових зобов’язань, а отже є таким, що не узгодив суму такого податкового зобов’язання та не має права на розстрочення такого податкового боргу.

Отже, із тверджень відповідача випливає, що позивач фактично мав податковий борг, який і в установленому законом порядку не був розстрочений і в результаті на нього нараховувались фінансові санкції, розмір яких вказаний в оскаржуваних повідомленнях –рішеннях.

Суд бере до уваги той факт, що відповідно до п. 2.1. ст. 2. Порядку розстрочення та відстрочення податкових зобов’язань платників податків, затвердженого наказом ДПА України № 378 від 18.09.01 р, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 912/6103 від 29.10.01 р. податковий орган має право укласти договір про розстрочення податкового зобов’язання лише в тому випадку, якщо сума такого зобов’язання не буде перевищувати 30 000 грн. Отже, навіть якби позивач звернувся до відповідача із заявою про розстрочення податкового боргу, то останній повинен був би відмовити йому у підписанні договору про розстрочення податкового боргу в силу норм вищенаведеного Порядку, а в результаті приписи постанови Господарського суду Київської обл. по справі № 104/18-06 від 18.04.06 р. виконати було б неможливо.

Відповідно до ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов’язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Судом встановлено, що під час виконання позивачем вищенаведеної постанови суду в нього виникали поточні зобов’язання з податку на додану вартість, які повинні були сплачуватись до бюджету у строки, визначені чинним законодавством України.

Згідно податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за березень, квітень, травень, липень, вересень 2006 р. останній узгодив зазначені в них податкові зобов’язання з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III від 21.12.2000 року (зі змінами та доповненнями), податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідач, для погашення податкового боргу, сплату якого було розстрочено відповідно до рішення суду, використав здійснені позивачем платежі платіжними дорученнями № 276 від 06.06.06 р., №439 від 14.09.06 р., № 440, № 441 від 14.09.06 р., № 508 від 17.10.06 р., в яких було визначене інше призначення платежу, ніж погашення податкового боргу з податку на додану вартість на підставі постанови господарського суду Київської обл., отже відповідач самостійно змінив призначення платежу.

Відповідно до п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в безготівковій валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року № 377/8976, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками. ”

Позивач в платіжних дорученнях, а саме в реквізиті "Призначення платежу", було надано повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснювалося перерахування коштів.

Також позивач зазначає, що у зв’язку з неправомірними діями відповідача, а саме зарахуванням сплачених коштів на погашення податкового боргу без попередньої згоди позивача, відповідач порушив його права та охоронювані законом інтереси.

Так, згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Державний контролюючий орган, яким є і податковий орган, не має повноважень змінювати цільове призначення коштів, у тому числі зі сплати податкових зобов'язань, перерахованих підприємством до бюджету держави.

Відповідно до підпункту 2.2.1 пункту 2.2 ст. 2 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесені до їх компетенції.

Згідно підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.

Зміст вищенаведеної статті Закону не містить будь-яких даних стосовно заборони платнику податків сплачувати податкові зобов’язання за наявності податкового боргу, не встановлює порядку та механізму сплати податкового боргу, не встановлює порядку та механізму стягнення боргу за рахунок сплачених платником податкових зобов’язань, а також не дає повноважень контролюючому органу –податковій службі здійснювати будь-які дії стосовно визначення черговості сплати податків чи погашення боргу, змінювати призначення платежу та без згоди платника розпоряджатися його коштами.

Відповідно до п. п. «б»п. 5.3 ст. 5 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України №253 від 21.06.01 р., зареєстрованого в міністерстві юстиції України за №567/5758 від 06.07.01 р., з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі, якщо сума податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо), крім того, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язання.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач, під час процедури адміністративного оскарження позивачем оспорюваних податкових повідомлень –рішень, не виконав приписи вищенаведеного порядку, чим порушив вимоги чинного законодавства України.

Відповідно до вимог статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач не довів суду ті обставини, на підставі яких було застосовано штрафні санкції в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях.

Таким чином, викладені в Актах перевірки своєчасності сплати до бюджету висновки Іванківської МДПІ щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства щодо несвоєчасності розрахунків з бюджетом по податку на додану вартість спростовуються встановленими у даній справі обставинами, у зв’язку з чим спірні податкові повідомлення –рішення є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи Господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Статтею 167 КАС України передбачено, що копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення направляється лише особі, яка бере участь у справі, але не була присутня в судовому засіданні. У разі проголошення в судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частини постанови суд повідомляє час виготовлення постанови суду в повному обсязі. Особи, які беруть участь у справі, можуть отримати копію постанови чи ухвали в суді.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 19, 124 Конституції України, ст. ст.71, 158-167 КАС України, суд -

постановив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення –рішення Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції № 0001071630/0 від 14.05.07 р., № 0001081630/0 від 14.05.07 р., № 0001061630/0 від 14.05.07 р.

3. Стягнути з Іванківської міжрайонної податкової інспекції на користь Відкритого акціонерного товариства «Промінь»3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

Суддя Маляренко А.В.