КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2006 № 47/83

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Моторного О.А.

суддів: Кошіля В.В.

Вербицької О.В.

при секретарі: Шумаєвій Ю.С.

За участю представників:

від прокурора: не з’явились,

від позивача: Куценко В.О.,

від відповідача-1: Звізда С.М., Лобуцький В.П.

від відповідача-2: не з’явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Севастопольської міської ради та апеляційне подання Прокурора міста Севастополя

на рішення Господарського суду м.Києва від 07.06.2006

у справі № 47/83 (Станік С.Р.)

за позовом Прокуратури міста Севастополяв в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальнітю "Реал Істейт АГ"

Севастопольської міської державної адміністрації

про визнання недійсним договору оренди землі від 28.10.04

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради з позовом про визнання недійсним договору оренди землі від 28.10.2004, укладеного між Севастопольською міською державною адміністрацією та ТОВ “Реал Істейт АГ”.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2006 у позові відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Севастопольська міська рада звернулась з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Прокурором міста Севастополя внесено апеляційне подання, в якому він також просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 28.10.2004.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та апеляційного подання, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне:

12.12.2003 постановою Кабінету Міністрів України № 1926 “Про вилучення (викуп) надання у постійне користування та в оренду земельних ділянок для суспільних потреб, погодження місць розташування об’єктів” на підставі ст.ст. 122, 149-151 Земельного кодексу України у Севастопольського державного лісомисливського господарства було вилучено земельну ділянку площею 11,9947 га в районі м.Сарич в Балаклавському р-ні м.Севастополя та надано її в постійне користування Державному підприємству “Укрінвестбуд” Державного управління справами з умовою відшкодування втрат лісогосподарського виробництва.

13.07.2004 розпорядженням КМУ № 476-р “Про вилучення та надання у постійне користування земельної ділянки” у Севастопольського державного лісомисливського господарства було вилучено земельну ділянку площею 12 гектарів (лісів першої групи) і надано її в постійне користування ДП “Укрінвестбуд” ДУС для будівництва бази відпочинку.

08.10.2004 розпорядженням КМУ № 716-р “Про вилучення та надання в оренду земельної ділянки” було погоджено пропозицію Держкомзему та Севастопольської міськдержадміністрації щодо вилучення з постійного користування ДП “Укрінвестбуд” земельної ділянки площею 11,9947 га земель рекреаційного призначення в районі мису Сарич та надання її в оренду ТОВ “Реал Істейт АГ” в установленому порядку без зміни цільового призначення.

27.10.2004 розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 1649-р “Про передачу в оренду земельної ділянки ділянки ТОВ “Реал Істейт АГ” для будівництва та обслуговування бази відпочинку в районі мису Сарич” земельну ділянку з кадастровим номером 8536300000:58:002:0010 площею 11,9947 га земель рекреаційного призначення в районі мису Сарич було передано ТОВ “Реал Істейт АГ” в оренду строком на 50 років для будівництва та обслуговування бази відпочинку, з віднесенням цих земель до категорії земель рекреаційного призначення, наданих для рекреаційних цілей.

28.10.2004 між Севастопольською міською державною адміністрацією, в якості орендодавця, з однієї сторони, та ТОВ “Реал Істейт АГ”, в якості орендаря, з іншої, було укладено договір оренди землі, який підписано повноважними представниками сторін та скріпленого їхніми печатками, та посвідчено у встановленому порядку.

Відповідно до п.1 договору оренди землі від 28.10.2004 орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку рекреаційного призначення за кадастровим номером 8536300000:58:002:0010 для будівництва та обслуговування бази відпочинку на підставі розпорядження КМУ № 716-р від 08.10.2004 “Про вилучення та надання в оренду земельної ділянки” та розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 1649-р “Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ “Реал Істейт АГ” для будівництва та обслуговування бази відпочинку в районі мису Сарич”. Земельна ділянка розташована за межами населених пунктів в районі мису Сарич Балаклавського району міста Севастополя.

Відповідно до п. 2 договору оренди землі в оренду передається земельна ділянка рекреаційного призначення загальною площею 11,9947 га.

Відповідно до п. 6 договору оренди землі договір укладено строком на 50 років.

Згідно п. 13 договору земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування бази відпочинку.

Згідно п. 14 договору цільове призначення земельної ділянки - землі рекреаційного призначення.

Прокурор вважає, що даний договір укладений з порушенням чинного законодавства України і тому підлягає визнанню недійсним згідно зі ст.ст. 203, 215 ЦК України.

24.04.1957 Указом Президії Верховної Ради УРСР “Про деякі зміни в складі районів Кримської області і міста Севастополя” місто Балаклаву і територію Пригородненської сільської Ради було включено до меж міста Севастополя та утворено в місті Севастополі Балаклавський район за рахунок приєднаної території.

10.05.1957 рішенням Виконкому Севастопольської міської Ради депутатів трудящих на підставі Указу Президії Верховної Ради УРСР “Про деякі зміни в складі районів Кримської області і міста Севастополя” від 24.04.1957 було включено в межу міста Севастополь місто Балаклаву та утворено в місті Севастополі Балаклавський район за рахунок приєднаної території.

27.08.1983 постановою № 359 Ради Міністрів УРСР “Про генеральний план розвитку міста Севастополя” були затверджені Основні положення Генерального плану розвитку міста Севастополя і проект планування його приміської та зеленої зон.

Відповідно до п. 1 розділу III Основних положень Генерального плану розвитку міста Севастополя показники щодо території міста Севастополя з 01.01.1982 року і по даний час зазначені: територія м.Севастополя - 9,188 тис.га.

Відповідно до земельно-кадастрового обліку земель, земельна ділянка з кадастровим номером 8536300000:58:002:0010, розташована в районі мису Сарич площею 11,9947 га, надана в оренду ТОВ “Реал Істейт АГ” строком на 50 років для будівництва та обслуговування бази відпочинку з віднесенням цих земель до земель рекреаційного призначення.

Також, згідно Проекту встановлення меж міста Севастополя, розробленого ДП “Кримський інститут землеустрою” у 1993 році площа міста Севастополя складає 88189 га.

У листі Державного комітету України по земельних ресурсах (Держкомзему України) від 16.02.2004 № 14-13-7/1277 зазначено, що постановою Ради Міністрів УРСР від 27.08.1983 № 359 “Про генеральний план розвитку міста Севастополя” схвалено план міста Севастополя і проект його приміської та зеленої зон, рішенням Севастопольської міської ради від 29.11.1994 № 81 затверджено межі сільських населених пунктів і окремих житлових районів сільського типу на території Балаклавського і Нахимівського районів міста Севастополя. Відповідно до цих нормативних актів земельна ділянка для будівництва та обслуговування бази відпочинку ДП “Укрінвестбуд” ДУС в районі мису Сарич розташована за межами міста Севастополя.

13.12.2005 рішенням XIX сесії Севастопольської міської ради № 4114 було затверджено розроблений “НІПІ містобудування” та “Кримпроект” Генеральний план міста Севастополя до 2025 року на планувальну територію загальною площею суші 86,4 тис.га, розмежованою межою, яка відокремлює місто Севастополь від території АРК і встановленої цим Генеральним планом на підставі землевпорядного "Проекту встановлення меж міста Севастополя", виконаного Кримським філіалом інституту землевпорядкування в 1993 році.

Пунктом 2 рішенням XIX сесії Севастопольської міської ради № 4114 від 13.12.2005 року було затверджено техніко-економічні показники Генерального плану міста Севастополя до 2025 року, замінивши поняття “приміська зона” на поняття “сільськогосподарська та рекреаційна планувальні зони міста”.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, який набрав чинності 01.01.2002 року, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Севастопольської міської ради у галузі земельних відносин на її території належить розпорядження землями територіальної громади міста.

Статтею 173 Земельного кодексу України встановлено, що межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

Згідно ст. 176 Земельного кодексу України межі адміністративно-територіальних утворень посвідчуються державним актом України. Форма та порядок видачі державного акта України на межі адміністративно-територіального утворення встановлюються Верховною Радою України.

Статтею 1 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” передбачено, що виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Статтею 1 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 визначено, що адміністративно-територіальна одиниця - це область, район, місто, район у місті, селище, село.

Стаття 133 Конституції України визначає, що систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.

До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь.

Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.07.2001 № 11-рп/2001 у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо офіційного тлумачення термінів “район” та “район у місті”, які застосовуються в п. 29 ч.1 ст. 85, ч.5 ст. 140 Конституції України, і поняття “організація управління районами в містах”, яке вживається в ч.5 ст.140 Конституції України та в ч.1 ст. 11 Закону України “Про столицю України - місто-герой Київ”, а також щодо офіційного тлумачення положень п. 13 ч.1 ст. 92 Конституції України, п. 41 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” стосовно повноваження міських рад самостійно вирішувати питання утворення і ліквідації районів у місті (справа про адміністративно-територіальний устрій) встановлено, що територія України поділяється на адміністративно-територіальні одиниці, які складають систему адміністративно-територіального устрою України.

Адміністративно-територіальна одиниця - це компактна частина єдиної території України, що є просторовою основою для організації і діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Правил дорожнього руху” від 31.12.1993 № 1094 визначено, що населений пункт - це забудована територія, в’їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.45, 5.46, 5.47, 5.48.

Відповідно до ст. 6 Земельного кодексу України до повноважень Верховної Ради України в галузі земельних відносин належить встановлення і зміна меж районів і міст.

З часу створення української незалежної держави Верховна Рада України не затверджувала нові межі міста Севастополя, а відповідно до розділу XV Прикінцевих положень Конституції України закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.

Рішення про затвердження меж сільських населених пунктів і окремих жилих районів сільського типу, розташованих на території Балаклавського і Нахимівського районів м. Севастополя було прийнято Севастопольською міською радою 29.12.1994 №81. Межі цих населених пунктів на місцевість не були винесені. В ці межі не потрапляють Південне узбережжя Криму і, зокрема, район мису Сарич.

Отже, на даний час чинними є межі міста Севастополя затверджені 27.08.1983 постановою № 359 Ради Міністрів УРСР “Про генеральний план розвитку міста Севастополя”.

Відповідно до Генерального плану розвитку міста Севастополя земельна ділянка площею 11,9947 га за кадастровим номером 8536300000:58:002:0010, яка була передана ТОВ “Реал Істейт АГ” в оренду на підставі спірного договору від 28.10.2004, не знаходиться на території населеного пункту міста Севастополя.

Крім того, згідно розділу III Закону України “Про розмежування земель державної та комунальної власності” від 05.02.2004, у разі якщо межі сіл, селищ, міст не встановлені відповідно до вимог статей 174, 175 та 176 Земельного кодексу України, розмежування земель державної та комунальної власності проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до меж, прийнятих для обліку земель у складі державного земельного кадастру.

Державний земельний кадастр України ведеться у відповідності до Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 № 15, у відповідності з яким у складі земельного кадастру ведеться кількісний облік земель при якому відокремлюються, окрім іншого, землі в межах населених пунктів та землі за межами населених пунктів.

На підставі положення Держкомзему України розроблена Інструкція по заповненню державної статистичної звітності про кількісний облік земель (форма № 6-зем, ба-зем, 6б-зем, 2-зем), яка затверджена наказом Держкомзему України № 377 від 05.11.1998 та зареєстрована в Мінюсті України 14.11.1998 за № 788/3228.

Згідно довідки форми № 6-зем від 01.01.2004, на час укладення спірного договору оренди від 28.10.2004, земельна ділянка площею 11,9947 га за кадастровим номером 8536300000:58:002:0010, розташована в межах населеного пункту - міста Севастополя - не була.

Судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги посилання прокурора та позивача на Проект встановлення меж міста Севастополя 1993 року, розробленого ДП “Кримським інститутом землеустрою”, на рішення Севастопольської міської ради № 4046 від 19.10.2005 “Про введення в дію нормативної грошової оцінки земель Севастополя в адміністративних межах міста”, а також на рішення Севастопольської міської ради № 4114 від 13.12.2005 про затвердження Генерального плану міста Севастополя до 2025 року - як на акти, які встановлюють межі міста Севастополя, у зв’язку з тим, що межі міста Севастополя з часу утворення незалежної української держави і до даного часу Верховною Радою України не змінювались і відповідним державним актом не посвідчені, Проект встановлення меж міста Севастополя 1993 року, розроблений ДП “Кримським інститутом землеустрою”, в установленому законом порядку затверджений не був, а рішення Севастопольської міської ради № 4046 від 19.10.2005 та рішення Севастопольської міської ради № 4114 від 13.12.2005 - були прийняті вже після укладення 28.10.2004 спірного договору оренди і згідно ст. 58 Конституції України зворотної дії в часі не мають.

На підставі того, що на момент укладення спірного договору розмежування землі території Автономної Республіки Крим на землі державної і комунальної власності не було, а згідно довідки форми № 6-зем, станом на 28.10.2006 року, спірна земельна ділянка була розташована поза межами населеного пункту - міста Севастополя, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що повноваженнями щодо розпорядження землями за межами населеного пункту була наділена Севастопольська міська державна адміністрація.

Відповідно до висновку Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз № 2005 у кримінальній справі № 150022 від 15.08.2005, на ділянці площею 11,9947 га в районі мису Сарич, яка передана в оренду ТОВ “Реал Істейт АГ”, переважають коричневі ґрунти ксерофітних лісів та чагарників. Усі виявлені на ділянці коричневі ґрунти віднесені до двох агровиробничих груп: 207дкз і 207екз та 217. Ці агровиробничі групи ґрунтів не відносяться до категорії особливо цінних, згідно Наказу Держкомзему України від 06.10.2003 року. № 245 “Про затвердження переліку особливо цінних груп ґрунтів”.

У пункті 2 резолютивної частини даного висновку, виходячи з геоекологічних особливостей досліджуваної території (її кліматичних, ландшафтних, ґрунтових особливостей, наявності ендемічних та реліктових видів рослин) та необхідності збереження біорізноманіття 1 субсередземноморської зони ПБК, землі на зазначеній ділянці визначені експертом як особливо цінні.

Судом першої інстанції встановлено, що висновок експертів, зроблений у п. 2 резолютивної частини експертного висновку, не ґрунтується на чітких посиланнях на норми чинного законодавства, які визначають залежність цінності земель від зазначених вище показників, такі висновки зроблені експертом на підставі наявності на земельній ділянці ендемічних і реліктових екземплярів рослин, тобто представників лише флори земельної ділянки, охорона та використання яких не регулюється Земельним кодексом України, а визначається спеціальними нормативними актами.

Відповідно до Акту технічного обстеження лісових площ від 27.03.2003 земельна ділянка площею 11,9947 га в районі м.Сарич в Балаклавського р-ну м. Севастополя з кадастровим номером 8536300000:58:002:0010 має грунтово-геологічну характеристику ґрунтів коричневих еродованих на карбонатних породах 20-30 см.

У 2003 році Кримським науково-дослідним і проектним інститутом землеустрою були виконані дослідження Севастопольської зони Південного узбережжя Криму площею 751,1 га, замовником яких, відповідно до договору № 1768 від 08.12.2003, виступило Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів.

За результатами дослідження було визначено, що вся територія Севастопольської зони Південного узбережжя Криму покрита коричневими грунтами. На земельній ділянці площею 11,9947 га за кадастровим номером 8536300000:58:002:0010, яка була надана ТОВ “Реал Істейт АГ” в оренду, ґрунти відносяться до агропромислових груп: 207 дзк і 207 езк та 217.

Наказом Держкомзему України від 06.10.2003 № 245 “Про затвердження переліку особливо цінних груп ґрунтів” визначено категорії особливо цінних груп ґрунтів, зокрема і провінції Південний берег Криму, а ґрунти агропромислових груп: 207 дзк і 207 езк та 217 не віднесено до особливо цінних ґрунтів.

У листі Державного Комітету України по земельних ресурсах від 16.02.2004 № 14-13-7/1277 вказується, що у відповідності до Наказу Держкомзему України від 06.10.2003 № 245, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.10.2003 № 979/8300 “Про затвердження переліку особливо цінних груп ґрунтів” коричневі еродовані ґрунти на карбонатних породах не відносяться до особливо цінних, тому вони можуть вилучатись Кабінетом Міністрів України у відповідності з пунктом 9 статті 149 Земельного кодексу України без узгодження з Верховною Радою України.

Пункт 9 ст. 149 Земельного кодексу України встановлює, що Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п’ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Пункт 1 статті 150 Земельного кодексу України встановлює, що до особливо цінних земель відносяться: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерновобуроземні глибокі і середньоглибокі; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму; дернові глибокі ґрунти Закарпаття; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів; землі природно-заповідного фонду; землі історико-культурного призначення. Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Згідно п. 2 статті 150 Земельного кодексу України земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об’єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв’язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об’єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов’язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про охорону земель” земля - це поверхня суші з ґрунтами, корисними копалинами та іншими природними елементами, що органічно поєднані та функціонують разом з нею.

Грунт - це природно-історичне органо-мінеральне тіло, що утворилося на поверхні земної кори і є осередком найбільшої концентрації поживних речовин, основою життя та розвитку людства завдяки найціннішій своїй властивості - родючості.

Відповідно до Наказу Держкомзему “Про затвердження Порядку видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок” від 04.01.2005 № 1, ґрунтовий покрив земельних ділянок - це поверхневий шар ґрунту, який характеризується родючістю.

Враховуючи те, що наказ Держкомзему України від 06.10.2003 року. № 245 “Про затвердження переліку особливо цінних груп ґрунтів” - є нормативним актом спеціалізованого органу, яким визначено які ґрунти відносяться до особливо цінних, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що ґрунт на території земельної ділянки площею 11,9947 га за кадастровим номером 8536300000:58:002:0010, яка була надана ТОВ “Реал Істейт АГ” в оренду на підставі спірного договору оренди від 28.10.2005, не є особливо цінним, відповідно не відноситься і до особливо цінних земель і земля на зазначеній земельній ділянці, тому при укладенні спірного договору у Севастопольської міської державної адміністрації не було підстав застосовувати норми Земельного кодексу України щодо отримання згоди Верховної Ради України.

Відповідно до ст.16 Закону України “Про оренду землі” передача земельної ділянки, межі якої визначені в натурі (на місцевості), в оренду без зміни її цільового призначення здійснюється без розробки проекту її відводу.

Згідно ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Стаття 20 Земельного кодексу України встановлює, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об’єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Згідно ст. 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів і виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об’єднання), установи та організації.

Спірна земельна ділянка до надання в оренду ТОВ “Реал Істейт АГ” знаходилась у постійному користуванні ДП “Укрінвестбуд”. При вилученні її у постійного землекористувача - ДП “Укрінвестбуд” (з його згоди) і надання в оренду - ТОВ “Реал Істейт АГ” ні межі земельної ділянки, ні її цільове призначення не змінювались, відповідно проект відводу земельної ділянки в даному випадку не розроблявся.

ДП “Укрінвестбуд” був виданий Державний акт на право постійного користування землею ІІ-КМ № 005798, який був зареєстрований за № 8/3-М-01 13.08.2004, в якому зазначено, що земельна ділянка надана у постійне користування для будівництва бази відпочинку в районі мису Сарич з віднесенням цих земель до категорії земель рекреаційного призначення.

08.10.2004 Kабінетом Міністрів України було прийнято розпорядження № 716-р “Про вилучення та надання в оренду земельної ділянки”, що передбачає узгодження та вилучення з постійного землекористування ДП “Укрінвестбуд” земельної ділянки площею 11,9947 га земель рекреаційного призначення в районі мису Сарич та надання його в оренду ТОВ “Реал Істейт АГ” без зміни цільового призначення.

28.10.2004 був зареєстрований Договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8536300000:58:002:0010 (№ 319). Пункт 13 зазначеного договору оренди визначає, що земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування бази відпочинку, а пунктом 14 було визначено цільове призначення земельної ділянки - землі рекреаційного призначення.

З вищенаведеного вбачається, що при укладенні оспорюваного договору цільове призначення земельної ділянки, переданої ТОВ “Реал Істейт АГ” в оренду, не змінювалось.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Спірний договір оренди від 28.10.2004, предметом якого виступила земельна ділянка площею 11,9947 га рекреаційного призначення за кадастровим номером 8536300000:58:002:0010, був укладений на виконання розпорядженням КМУ від 08.10.2004 № 716-р “Про вилучення та надання в оренду земельної ділянки” та на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 1649-р від 27.10.2004 “Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ “Реал Істейт АГ”, які хоч і були скасовані розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.02.2005 № 37-р “Про скасування деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України”, але на момент укладення спірного договору оренди були чинними і мали відповідні правові наслідки, а тому укладений договір на час його укладення не суперечив жодному нормативному акту.

З вищевикладеного вбачається, що оспорюваний договір був укладений на правомірних правових підставах – на підставі розпорядження КМУ від 08.10.2004 № 716-р та розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 1649-р від 27.10.2004, які на момент його укладення були чинні, не скасовані і в установленому порядку не оскаржені; спірний договір був укладений згідно вимог діючого на той час законодавства як щодо загальних засад укладення договорів, так і щодо договорів оренди землі, зокрема, договір посвідчений нотаріально, не суперечив інтересам та умовам господарської діяльності сторін та держави, не порушував їх прав, дії щодо укладення та виконання договору були вчинені сторонами добровільно, в межах повноважень, тому підстави для визнання правочину недійсним у зв’язку з недодержанням вимог, передбачених ст. 203 ЦК України відсутні.

Доводи прокурора та позивача, викладені в апеляційному поданні та апеляційній скарзі, не спростовують висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Севастопольської міської ради та апеляційне подання Прокурора міста Севастополя не підлягають задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2006 у справі № 47/83 не підлягає скасуванню.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Севастопольської міської ради та апеляційне подання Прокурора міста Севастополя залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2006 у справі № 47/83 - без змін.

2. Матеріали справи № 47/83 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Моторний О.А.

Судді Кошіль В.В.

Вербицька О.В.