-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.07.2007 Справа №17/114
час прийняття 13 год 30 хв
м. Полтава
за позовом Закритого акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" ,м. Кременчук
до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції, м. Кременчук
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення КО ДПІ №0001821502/0/108 від 26.06.2007 року
третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору : товариство з обмеженою відповідальністю " Таіз " , м. Полтава
Суддя Ю.О. Коршенко
секретар І.В. Заріцька
Представники:
від позивача: Дмитренко А.М.- дов. у справі
від відповідача: Яковенко Н.В., Луценко Т.В.- дов. у справі
від третьої особи : Городецький Н.О. - дов. у справі
Суть спору: Розглядається позов ЗАТ " Укртатнафта " до Кременчуцької об'єднаної державної податковоїінспекції ( далі - КО ДПІ, відповідач ) про визнання недійсним (нечинним) податкового повідомлення-рішення відповідача №0001821502/0/108 від 26.06.2007 року.
Позивач в судовому засіданні на задоволенні позову наполягає, посилаючись на неправомірність і безпідставність видання відповідачем спірного податкового повідомлення - рішення . При цьому позивач зазначає, що відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” право на податковий кредит у нього виникло по факту отримання податкової накладної від ТОВ „Таіз”. Невиконання контрагентом обов’язку по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а не позивача, оскільки у відповідності до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
По справі в судовому засіданні 17.07.2007 р. об"являлась перерва до 24.07.2007 р. .
Відповідач у заперечені ( відзиві ) на позов та в судовому засіданні проти задоволення позову заперечує, посилаючись на його безпідставність. Свої заперечення відповідач обгрунтовує тим, що ТОВ „Таіз”( третя особа у справі ) відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” надано позивачу податкову накладну з порушенням порядку її заповнення, тому вважає, що АТ „Укртатнафта” неправомірно віднесено до складу податкового кредиту податкову накладну №88 від 21.05.2007 року в сумі 965 874,00 грн., ПДВ 160 979,00 грн., чим порушило п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”.
Ухвалою суду від 17.07.2007 року за клопотанням сторін до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ „Таіз” на стороні позивача .
В судовому засіданні третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ „Таіз”, позов позивача підтримала повністю та пояснила, що нею правомірно складено і видано позивачу податкову накладну №88 від 21.05.2007 року, оскільки вона зареєстрована платником ПДВ відповідно до ст.9 Закону України „Про податок на додану вартість”, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ №23466832 від 29.08.2003 року.
Заслухавши представників сторін і третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, суд встановив :
25.06.2007 року Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ЗАТ ТФП НК „Укртатнафта”, поданої за травень 2007 року, що підтверджується відповідним актом №24/15-314/00152307 від 25.06.2007 року.
За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001821502/0/108 від 26.06.2007 року, яким позивачу зменшено суму податкового кредиту на 160 979 грн.
Таке рішення мотивоване тим, що позивачем порушено п.п.7.4.1 та 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а отже внаслідок віднесення до реєстру отриманих податкових накладних за травень 2007 року податкової накладної №88 від 21.05.2007 року в сумі 965 874,00 грн., ПДВ – 160 979,00 грн. позивачем безпідставно завищено податковий кредит по р.10.1 колонці Б декларації з податку на додану вартість за травень в сумі 160 979 грн. Причиною для прийняття такого рішення послужило те, що ТОВ „Таіз” – постачальник позивача, відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” надало податкову накладну з порушенням порядку її заповнення, а АТ „Укртатнафта” неправомірно віднесло до складу податкового кредиту податкову накладну №88 від 21.05.2007 року в сумі 965 874,00 грн., ПДВ 160 979,00 грн. (не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість).
Крім цього, в акті перевірки відповідач зазначив, що ТОВ „Таіз” при придбанні, а також при продажі товарів отримувалися та виписувалися податкові накладні з нарахування податку на додану вартість за ставкою 20%, дані яких заносились відповідно до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, але фактично підприємство податок на додану вартість не сплачувало, посилаючись на ст.9, 25 та 32 Закону України „Про іноземні інвестиції” та рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 19.01.2004 року та ухвалу цього ж суду від 23.01.2004 року. У зв’язку з цим, на думку відповідача, ТОВ „Таіз” втратило право на складання податкової накладної, чим порушило п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, яка передбачає, що суб’єкти підприємницької діяльності, які звільненні від сплати податку до бюджету за рішенням суду, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування.
Як свідчать обставини справи, між позивачем та ТОВ „Таіз” укладено договір купівлі-продажу №1197/2/2120 від 17.05.2007 року на поставку нафти сирої російських родовищ в кількості 18650 мт. На виконання цього договору ТОВ „Таіз” відвантажило позивачу нафту сиру в кількості 350 мт, що підтверджується податковою накладною №88 від 21.05.2007 року на загальну суму 965 874,00 грн., в т.ч. ПДВ 160 979,00 грн., та актом №1 приймання-передачі нафтової сировини від 17.05.2007 року.
Позивач на підставі рахунку №88 від 21.05.2007 року вартість отриманої нафти оплатив в повному розмірі в сумі 965 874,00 грн., в т.ч. ПДВ 160 979,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №5356 від 24.05.2007 року та №6834 від 15.06.2007 року.
Із представлених ТОВ „Таіз” документів, вказану нафту ТОВ „Таіз” отримав від ВАТ „Татнєфть” імені В.Д.Шашина (Російська Федерація) через комісіонера Приватне багатогалузеве виробничо-комерційне підприємство „Авто” на підставі контракту №13-4Н/428-1 від 28 квітня 2007 року, договору комісії №127/5 від 19 квітня 2007 року, акту №11 від 21.05.2007 року приймання-передачі нафтової сировини до Договору №127/5 від 19.04.2007 року, акту від 18.05.2007 року приймання-передачі нафти №1 до контракту №13-4Н/428-1 від 28.04.2007 року.
У зв"язку з імпортом нафти ТОВ " Таіз" було видано податковий вексель серії АА №0282100 від 21.05.2007 року на суму 159 075,00 грн.
ТОВ „Таіз” зареєстровано платником ПДВ відповідно до ст.9 Закону України „Про податок на додану вартість”, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ №23466832 від 29.08.2003 року, відповідно й користується правом на нарахування податку та складання податкових накладних відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”.
Факт реєстрації платником ПДВ ТОВ „Таіз” відповідачем в акті перевірки та в судовому засіданні не заперечується.
Згідно із п.1.7 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість, яких відносить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 вищезазначеного Закону).
П.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” визначає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої з наступних подій:
- дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);
- дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Таким чином, право позивача на податковий кредит відповідно до зазначеної норми Закону виникло по факту отримання податкової накладної від ТОВ „Таіз”.
Відповідно до Закону України „Про податок на додану вартість” та до п.6.2 Наказу ДПА України від 30.05.1997 року №165 „Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення” факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ засвідчує податкова накладна.
Згідно із п.п.7.2.3, 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).
Обов’язкові реквізити податкової накладної передбачені п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Ними є: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах отримувача; ціна поставки без врахування податку; ставка податку та відповідна сума податку у цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вищезазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Податковий кредит позивача за травень 2007 року по господарській операції з ТОВ „Таіз” підтверджений податковою накладною №88 від 21.05.2007 року, яка містить усі необхідні реквізити, передбачені Законом України „Про податок на додану вартість”. А зі змісту п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 даного Закону випливає, що платник податку притягується до відповідальності лише за умови відсутності податкових накладних на момент перевірки.
Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку в порядку, передбаченою ст.9 цього Закону.
Факт реєстрації ТОВ „Таіз” платником ПДВ відповідачем, у акті перевірки та в судовому засіданні, не заперечується.
За таких обставин, висновки відповідача про те, що позивач не мав права на податковий кредит на підставі складених ТОВ „Таіз” податкових накладних, є помилковими.
Посилання відповідача на несплату контрагентом позивача податкових зобов’язань до бюджету є необґрунтованими, оскільки для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту в розумінні Закону України „Про податок на додану вартість” не передбачається обов"язкова умова про сплату цих сум до бюджету.
В даному випадку, позивач, як покупець, виконав свої зобов’язання шляхом сплати податку у складі вартості придбаного у контрагента товару. Невиконання контрагентом обов’язку по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а не позивача, оскільки у відповідності до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Законом України „Про систему оподаткування” визначені принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов’язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов’язки і відповідальність платників.
Відповідно до названого Закону для платника податків не передбачено обов’язку (ст.9) та не надано права (ст.10) вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей, в тому числі стосовно реєстрації в якості платника податку, ведення останнім будь-яких бухгалтерських книг, журналів тощо). Також, Закон України „Про податок на додану вартість” не передбачає обов’язку або права платника податку витребовувати у контрагента відомостей стосовно його реєстрації як платника цього податку, а також контролювати показники податкової звітності з ПДВ. Тому покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцем за умови необізнаності покупця щодо цих обставин.
Виходячи з вищевикладеного, сама по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Згідно із ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб’єкт владних повноважень, правомірності свого податкового повідомлення-рішення суду не довів. Чинне законодавство не встановлює підстав для зменшення податкового кредиту покупцю при несплаті (в тому числі в разі ухилення від сплати) цього податку продавцем.
Із матеріалів справи не вбачається порушення позивачем п.п.7.4.1 та 7.4.5 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” та у зв’язку з тим у відповідача не було правових підстав для зменшення податкового кредиту на 160 979 грн. в декларації з ПДВ за травень 2007 року.
Що стосується правомірності складання ТОВ „Таіз” податкових накладних слід зазначити наступне.
Відповідно до ч.2 п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначені пунктом 6.1 статті 6 або пунктом 8-1.2 статті 8-1 цього Закону, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід. Це правило поширюється також на підприємства, звільнені від сплати податку до бюджету за рішенням суду.
Із матеріалів справи та пояснень третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ „Таіз” вбачається, що ТОВ „Таіз” зареєстроване платником ПДВ на загальних умовах відповідно до ст.9 Закону України „Про податок на додану вартість”, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ №23466832 від 29.08.2003 року, та не заперечується відповідачем в акті про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість від 25.06.2007 року №24/15-314/00152307. Дана інформація також підтверджується актом ДПІ у м. Полтава, де на обліку перебуває ТОВ „Таіз”, про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ „Таіз” з питань правових відносин з ЗАТ ТФП НК „Укртатнафта” за податковою накладною від 21.05.2007 року №88 від 11.06.2007 року №1026/23-7/32635669.
Також в матеріалах справи відсутні відомості про те, що ТОВ „Таіз” переходило на спрощену систему оподаткування яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначені пунктом 6.1 статті 6 або пунктом 81.2 статті 81 цього Закону.
Але поряд з тим, ТОВ „Таіз” користується державними гарантіями захисту іноземних інвестицій від зміни законодавства на підставі рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 19.01.2004 та ухвали цього ж суду від 23.01.2004 року, внаслідок чого звільнено від обов’язку сплати податку на додану вартість.
Посилання відповідача на те, що ТОВ „Таіз” звільнено від сплати податку на додану вартість до бюджету за рішенням суду, і в зв’язку з цим він втрачає право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід, є помилковим виходячи із наступного.
Рішення Автозаводського районного суду від 19.01.2004 року не вважається таким, яке звільняє УПСП ТОВ „Тайстра” та його дочірні підприємства від сплати ПДВ до бюджету, оскільки воно застосовує до УПСП ТОВ „Тайстра” та його дочірніх підприємств виключно державні гарантії, а не пільги з оподаткування. У свою чергу державні гарантії є підставою для звільнення від обов’язку сплати податку на додану вартість. При цьому, сама пільга застосовується на підставі Закону України „Про іноземні інвестиції” від 13.03.1992 року, а не на підставі рішення суду.
Таким чином звільнення від обов’язку сплати ПДВ на підставі Закону України „Про іноземні інвестиції” та рішення Автозаводського районного суду від 19.01.2004 року не звільняє УПСП ТОВ „Тайстра” та його дочірні підприємства від інших обов’язків, передбачених законодавством, в тому числі, від ведення бухгалтерського та податкового обліку, складання і подачі звітності про діяльність підприємства, складання податкових накладних тощо.
Отже, ТОВ „Таіз” правомірно склало та видало позивачу податкову накладну №88 від 21.05.2007 року, при цьому не порушуючи жодних вимог п.п.7.2.4 та 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Навпаки, ТОВ „Таіз” як платник ПДВ зобов’язано відповідно до вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
За таких обставин позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Згідно з п.п.2 п.3 Прикінцевих та перехідних положень КАС України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до п.п. „б” п.1 ст.3 Декрету КМУ „Про державне мито”, тобто – 3,40 грн.
У зв’язку із задоволенням позову відповідно до вимог ч.1 ст.94 КАС України судові витрати в розмірі 3,40 грн. судового збору підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 158-163 та п. 6 р. VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької державної податкової інспекції в Полтавській області №0001821502/0/108 від 26.06.2007 року нечинним.
3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії „Укртатнафта” (39600, м. Кременчук, вул. Свіштовська,3, код ЄДРПОУ 00152307, рах. №26005001304508 у ЗАТ „ОТП Банк”, м. Київ, МФО 300528) 3,40 грн. судового збору.
Видати виконавчий документ за заявою стягувача при набранні рішенням законної сили.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Ю.О. Коршенко
скопійовано
-
скопійовано
-
