Справа № 11-213/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Петрова

Категорія - 44 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Осєтров В. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 квітня 2011 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Кіровоградської області у складі :

головуючого - судді Осєтрова В.І.,

суддів - Борща В.С., Бабича О.П.

при секретарі - Чуркіній Ж.П.

за участю прокурора - Бурец О.К.

захисників –адвокатів - ОСОБА_2, ОСОБА_3

засуджених - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи, засудженого ОСОБА_4, захисника –адвоката ОСОБА_3 в його інтересах та захисника –адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29 грудня 2010 року яким, -

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку міста Кіровограда, українку, громадянку України, з повною середньою освітою, не одружена, не працююча, проживає в АДРЕСА_2, в порядку ст. 89 КК України немаючої судимостей, -

засуджено за ст. 303 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України її звільнено від відбування покарання з випробуванням іспитовим строком на 3 роки.

За ч. 3 ст. 302 КК України –виправдано.

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженку села Могутнє, Кіровоградського району, Кіровоградської області, українку, громадянку України, з повною середньою освітою, не одружена, не працююча, проживає в АДРЕСА_3, раніше не судима, -

засуджено за ст. 303 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України її звільнено від відбування покарання з випробуванням іспитовим строком на 3 роки.

За ч. 3 ст. 302 КК України –виправдано.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця села Мішкін, Оксайського району, Ростовської області, Російської Федерації, українця, громадянин України, з повною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_2, раніше не судимого, -

засуджено за ч. 2 ст. 303 КК України до 4 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 146 КК України до 2 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 та 2 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання призначено у вигляді 4 років позбавлення волі.

За ч. 3 ст. 302 КК України –виправдано.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_10, уродженця села Трепівка, Знам'янського району, Кіровоградської області, українця, громадянина України, з повною середньою освітою, одруженого, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_4, в порядку ст. 89 КК України немаючого судимостей, -

засуджено за ч. 2 ст. 303 КК України до 4 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 146 КК України до 2 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі та за ч. 3 ст. 357 КК України до 1 року обмеження волі.

На підставі ч. 1 та 2 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточне покарання призначено у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі.

За ч. 3 ст. 302 КК України –виправдано.

ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 визнані виннимі у тому, що влітку 2008 року ОСОБА_7 запропонувала ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 створити умови по забезпеченню заняття проституцією іншими особами жіночої статі з метою отримання прибутків від надання за плату сексуальних послуг необмеженому колу осіб чоловічої статі.

ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 погодились на пропозицію ОСОБА_7, при цьому ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 домовились між собою про спосіб вчинення сутенерства, розподіливши ролі кожного у вчиненні вищевказаних злочинів.

Так, ОСОБА_8 повинна була в телефонному режимі здійснювати прийом замовлень від необмеженої кількості чоловіків щодо виклику осіб жіночої статі в обумовлене самими чоловіками місце (приватні помешкання, сауни, готелі та інші розважальні заклади міста Кіровограда) для надання сексуальних послуг за плату, а також повідомляти клієнтам умови надання таких послуг, а саме їх тривалості та вартості.

У випадку підтвердження особою чоловічої статі бажання замовити сексуальні послуги, ОСОБА_8 повинна була визначити тих жінок, що будуть надавати за плату сексуальні послуги, та повідомити в телефонному режимі ОСОБА_4 про виїзд повій в місце вказане замовником сексуальних послуг.

ОСОБА_9 також повинна була отримувати у ОСОБА_4 передані йому особами, що надавали сексуальні послуги за плату грошові кошти, і розподіляти їх між учасниками групи та особами, що займались проституцією.

З метою забезпечення діяльності із заняття проституцією іншими особами, ОСОБА_7, в свою чергу, орендувала житлову площу у вигляді трьохкімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, де повинні були знаходитись особи, що займались проституцією у визначений час для здійснення виїздів для надання сексуальних послуг за плату.

Для прийняття замовлень від клієнтів з приводу надання сексуальних послуг ОСОБА_8 використовувались визначені номери мобільних телефонів.

Вказані номери мобільних телефонів були зазначені на візитних картках з пропозицією надання сексуальних послуг за плату у вигляді напису «массаж, досуг», «массаж, досуг, услуги»із зображенням напівоголених осіб жіночої статі.

Згадані візитні картки були розповсюджені учасниками групи в саунах, готелях та розважальних закладах міста Кіровограда, в місцях перебування осіб чоловічої статі –потенційних клієнтів замовлення сексуальних послуг за плату.

ОСОБА_4, згідно відведеної йому ролі по забезпеченню заняття проституцією, повинен був за телефонним повідомленням ОСОБА_8 здійснювати на власному автотранспорті перевезення осіб, що надавали сексуальні послуги за плату, з квартири АДРЕСА_1 до місця, вказаного особою чоловічої статі в ході замовлення сексуальної послуги, а також отримувати грошові кошти за їх надання, які потім передавати ОСОБА_8

В обов’язки ОСОБА_10 також входило доставляти осіб жіночої статі, що надавали сексуальні послуги, у квартиру АДРЕСА_1, після надання вказаних послуг.

ОСОБА_5, згідно відведеної йому ролі, виконував функцію охорони осіб, які займались проституцією, та вирішення конфліктних ситуацій, які виникали між останніми та між особами чоловічої статі, що замовляли повій.

Порядок надання сексуальних послуг, а саме графік виїзду на замовлення та час перебування осіб, що займатись проституцією в квартирі АДРЕСА_1, визначався самими особами, що займались проституцією.

ОСОБА_7 було визначено плату за надання сексуальних послуг у розмірі 280 грн. за одну годину з подальшою оплатою кожної наступної години в розмірі 260 грн. Із зазначеної суми, для визначення розміру плати за надання сексуальних послуг особі, яка їх надавала, було встановлено, що 80 грн. це плата на покриття витрат, пов’язаних з їх перевезенням на виклик та у зворотному напрямку, а залишок в розмірі 200 грн., розділяється порівну: 100 грн. в якості оплати учасникам групи за діяльність по забезпеченню заняття проституцією, а 100 грн., з яких вираховувались затрати на утримання квартири АДРЕСА_1 у вигляді сплати комунальних платежів, прибирання квартири, оплату послуг телефонного зв’язку, прання білизни та інші затрати, - на безпосередню оплату сексуальних послуг особі, що їх надавала.

Такий порядок оплати сексуальних послуг повністю влаштовував осіб жіночої статі, що займались проституцією.

Визначення конкретної суми, з урахуванням кількості годин надання сексуальних послуг особою, що їх надавала, відрахування затрат по забезпеченню діяльності щодо заняття проституцією, та безпосередню оплату за надані послуги повинна була здійснювати ОСОБА_8

Для підтримання порядку при наданні сексуальних послуг учасниками групи введено систему «штрафів», зокрема за запізнення повій та вживання ними спиртних напоїв, за не підтримання порядку в квартирі АДРЕСА_1, за надання клієнтам номерів особистих телефонів, тощо.

В період з червня до серпня 2008 року, більш точна дата встановлена не була, у квартирі АДРЕСА_1 оселились перші особи жіночої статі для подальшого надання сексуальних послуг чоловікам за плату.

Вказані особи раніше надавали сексуальні послуги чоловікам за плату, займаючись проституцією в різних місцях міста Кіровограда, а оселились в квартирі за пропозицію ОСОБА_7, яка запропонувала створити умови по заняттю ними проституцією.

В подальшому у квартирі АДРЕСА_1 оселялись і інші повії, яким в ході спілкування із знайомими та між собою стало відомо про сутенерство учасників групи.

Так, влітку 2008 року, більш точна дата слідством встановлена не була, у квартиру АДРЕСА_1 прийшла, з метою надання сексуальних послуг за плату особам чоловічої статі, ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_13, яка про свій неповнолітній вік нікому не повідомляла.

ОСОБА_8, виконуючи відведену їй роль, роз’яснила ОСОБА_12 умови надання сексуальних послуг за плату при її, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 сутенерстві, а саме роз’яснила умови щодо місця проживання, звідництва із особами чоловічої статі, транспортування, охорони при занятті проституцією, а також умови оплати сексуальних послуг, на що остання добровільно погодилась.

Після цього, ОСОБА_12, проживаючи в період з літа 2008 року по серпень 2009 року в квартирі АДРЕСА_1, систематично здійснювала виїзди в приватні помешкання, сауни, готелі та інші розважальні заклади міста Кіровограда, де займалась розпусними діями, вступаючи у статеві відносини з необмеженим колом осіб чоловічої статі за плату, тобто займалась проституцією при сутенерстві ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Крім того, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5, з метою спільного з повіями отримання прибутку від надання сексуальних послуг, забезпечили заняття проституцією : в період з жовтня 2008 року по 20 лютого 2009 року ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_14, яка про свій неповнолітній вік учасникам групи не повідомляла; з листопада 2008 року по червень 2009 року ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_15, яка про свій неповнолітній вік учасникам групи не повідомляла; з листопада 2008 року до квітня 2009 року ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_16; протягом 9 днів грудня 2008 року ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_17, яка про свій неповнолітній вік учасникам групи не повідомляла; з грудня 2008 року до квітня 2009 року ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_18; з грудня 2008 року до вересня 2009 року ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_19; з травня 2009 року по серпень 2009 року ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_20; з липня 2009 року до середини серпня 2009 року ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_21.

Так, приймаючи за місцем проживання повій, а саме в квартирі АДРЕСА_1, замовлення по телефону від необмеженого кола осіб чоловічої статі, ОСОБА_8 систематично направляла ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_16, ОСОБА_19 і ОСОБА_20 в приватні помешкання, сауни, готелі та інші розважальні заклади міста Кіровограда, де останні надавали сексуальні послуги за плату, тобто займались проституцією.

В ході заняття проституцією ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_16, ОСОБА_19 і ОСОБА_20, ОСОБА_21, виконуючи свою роль у злочинній діяльності, відповідно до отриманої та повідомленої йому ОСОБА_8 адреси, систематично, в період з червня - серпня 2008 року, більш точна дата слідством встановлена не була, по серпень 2009 року на належному йому автомобілі марки «Шкода Октавіа Тур», д.н. НОМЕР_1, здійснював перевезення ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_16, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 з квартири АДРЕСА_1 до приватних помешкань, готелів, саун та інших місць відпочинку міста Кіровограда, де останні надавали сексуальні послуги необмеженому колу осіб чоловічої статі за плату у розмірі 280 грн. за годину, які ОСОБА_21 передавав ОСОБА_8 для розподілу між учасниками групи та повіями.

Виконуючи свою роль у сутенерстві ОСОБА_5, в період з червня-серпня 2008 року, більш точна дата слідством встановлена не була, по серпень 2009 року, з метою забезпечення заняття проституцією ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_16, ОСОБА_19 та ОСОБА_20, забезпечував їх охорону від стороннього впливу, виїжджаючи, в тому числі спільно з ОСОБА_4, на належному йому автомобілі марки «Шкода Октавіа Тур», д.н. НОМЕР_1, в приватні помешкання, готелі, сауни та інші місця відпочинку міста Кіровограда, де повіями надавались сексуальні послуги за плату.

За надання сексуальних послуг ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_16, ОСОБА_19 і ОСОБА_20 отримували плату в розмірі від 60 до 80 грн. за одну годину, які виплачувала їм ОСОБА_8

В квітні 2009 року, більш точна дата слідством встановлена не була, після того як ОСОБА_15, вирішивши припинити надавати сексуальні послуги за плату, залишила квартиру АДРЕСА_1, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, зустрівши останню на одній із вулиць міста Кіровограда, використовуючи перевагу у фізичній силі, насильно заштовхнули її в автомобіль Шкода Октавія, д.н. НОМЕР_2, в ході чого ОСОБА_5 наніс декілька ударів кулаком в область голови ОСОБА_15 та, висловлюючи погрози подальшого побиття у випадку не сплати шляхом продовження надання сексуальних послуг за плату 4000 грн., відвезли останню на вищевказану квартиру, де ОСОБА_15 продовжувала надавати сексуальні послуги за плату.

В лютому 2009 року, більш точна дата слідством встановлена не була, після того як ОСОБА_17 разом із своєю сестрою ОСОБА_18, вирішивши припинити надавати сексуальні послуги за плату, покинули квартиру АДРЕСА_1, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, приїхали за місцем проживання останніх в АДРЕСА_5, де наносячи ОСОБА_17 та ОСОБА_18 удари в область ніг, використовуючи перевагу у фізичній силі, насильно заштовхнули їх в автомобіль Шкода Октавія, д.н. НОМЕР_3, та, висловлюючи погрози подальшого побиття, відвезли на вищевказану квартиру, де ОСОБА_17 та ОСОБА_18 продовжували надавати сексуальні послуги за плату.

В квітні 2009 року, більш точна дата слідством встановлена не була, ОСОБА_17 разом із своєю сестрою ОСОБА_18 вдруге покинули квартиру АДРЕСА_1, у зв’язку з чим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повторно приїхали за місцем їх проживання в АДРЕСА_5 та, висловлюючи погрози побиття, насильно відвезли ОСОБА_18 на вищевказану квартиру, де ОСОБА_18 продовжувала надавати сексуальні послуги за плату.

В червні та на початку серпня 2009 року, більш точна дата слідством встановлена не була, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, після того як ОСОБА_23 двічі залишила квартиру АДРЕСА_1, зустрівши останню на одній із вулиць міста Кіровограда, використовуючи перевагу у фізичній силі, насильно заштовхнули останню у автомобіль Шкода Октавія Тур, д.н. НОМЕР_4, та, наносячи удари кулаками в область голови і висловлюючи погрози подальшого побиття, відвезли у вказану квартиру, де ОСОБА_23 під примусом продовжувала надавати сексуальні послуги за плату.

В середині серпня 2009 року, більш точна дата слідством встановлена не була, ОСОБА_20, вирішивши припинити зайняття проституцією, залишила квартиру АДРЕСА_1, в ході чого викрала виявлені нею в одній із кімнат квартири грошові кошти в сумі 150 000 гривень.

Дізнавшись про викрадення грошей, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 здійснювали пошук ОСОБА_20 з метою змусити повернути гроші, викрадені ОСОБА_20

В ході пошуків ОСОБА_20, 23 серпня 2009 року, біля 16.00 години, ОСОБА_5 прийшов до приміщення флігелю, розташованого на подвір’ї будинку АДРЕСА_6 де згідно наявної у нього інформації могла проживати ОСОБА_20 разом із співмешканцем ОСОБА_24

Виявивши відсутність ОСОБА_20 в приміщенні флігелю, розташованого на подвір’ї будинку АДРЕСА_6 у ОСОБА_5 виник умисел, направлений на заволодіння її майном. Реалізовуючи свій злочинний намір, ОСОБА_5, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих спонукань, ігноруючи присутність у флігелі матері ОСОБА_24 - ОСОБА_25, перебуваючи в приміщенні згаданого флігелю, відтягнувши за руку вбік ОСОБА_25, таким чином застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, відкрито викрав майно, належне ОСОБА_20, заподіявши останній майнової шкоди на загальну суму 65756,4 гривень.

Крім того, перебуваючи у флігелі, розташованому на подвір’ї будинку АДРЕСА_6 ОСОБА_5 незаконно заволодів паспортом громадянина України серії НОМЕР_6 на ім’я ОСОБА_20, виданим 01.02.2007 року Семенівським РВ УМВС України в Полтавській області, та паспортом громадянина України серії НОМЕР_7 на ім’я ОСОБА_26, виданим 05.06.2007 року Ленінським РВ УМВС України в Кіровоградській області.

Викрадені грошові кошти, паспорта громадян України та майно ОСОБА_5 перевіз до приміщення домоволодіння АДРЕСА_7 де залишив зберігатись, таким чином розпорядився ним на власний розсуд.

Розшукуючи ОСОБА_20, дізнавшись в ході телефонної розмови з ОСОБА_4, що остання разом із співмешканцем ОСОБА_26 та його матір’ю ОСОБА_25 перебуває в приміщенні Ленінського РВ УМВС України в Кіровоградській області, розташованого по вулиці Леніна, 6-а в місті Кіровограді, ОСОБА_5 вступив з ОСОБА_4 у злочинну змову, направлену на викрадення та позбавлення волі ОСОБА_20 з метою змусити останню видати грошові кошти, які вона викрала.

Усвідомлюючи, що для реалізації злочинного умислу необхідно буде подолати можливий опір з боку ОСОБА_26 та ОСОБА_25, який вони можуть вчинити в ході викрадення ОСОБА_20, а також з метою перекрити всі можливі шляхи слідування останньої в нічну пору доби від приміщення Ленінського райвідділу міліції, ОСОБА_4 повідомив вході телефонної розмови ОСОБА_5 про необхідність залучення ним до полегшення вчинення злочинних дій стосовно ОСОБА_20 інших сторонніх осіб.

ОСОБА_5, на виконання попередньої домовленості з ОСОБА_4, запропонував раніше знайомим та невстановленим досудовим слідством чоловікам на ім’я ОСОБА_4 та ОСОБА_23, а також ОСОБА_27, допомогти йому та ОСОБА_4 відшукати ОСОБА_20 з метою отримати від останньої грошові кошти, які нібито остання викрала у їх знайомих.

Невстановлені досудовим слідством чоловіки на ім’я ОСОБА_4 та ОСОБА_27, а також ОСОБА_27, що не будучи повідомленими ОСОБА_5 про його спільно з ОСОБА_4 злочинні наміри щодо викрадення та позбавлення волі ОСОБА_20, надали свою згоду допомогти відшукати останню.

Після цього, ОСОБА_5 разом із невстановленими досудовим слідством чоловіками на ім’я ОСОБА_4 та ОСОБА_27, разом із ОСОБА_4, на належному йому автомобілі марки «Шкода Октавія Тур», д.н. НОМЕР_5, відправились на вулицю Леніна, неподалік Краєзнавчого музею, де зупинившись чекали коли ОСОБА_20 буде проходити по вказаній вулиці повз них.

В цей час ОСОБА_27, згідно вказівки ОСОБА_5, прослідував на вулицю Дзержинського міста Кіровограда, неподалік Ленінського райвідділу міліції, з метою повідомити в телефонному режимі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про появу ОСОБА_20, у випадку, якщо ОСОБА_20 буде проходити повз нього.

24.08.2009 року, о 00 год. 10 хв., в момент коли ОСОБА_20, вийшовши сумісно з ОСОБА_25 з приміщення Ленінського РВ УМВС, слідувала по вулиці Леніна міста Кіровограда, в районі Краєзнавчого музею, біля будинку № 36, та порівнялась із автомобілем марки «Шкода Октавія Тур», д.н. НОМЕР_5, ОСОБА_5 і ОСОБА_4, реалізовуючи попередньо обумовлений злочинний умисел, направлений на викрадення та позбавлення волі потерпілої, з метою змусити її видати викрадені грошові кошти, використовуючи значну перевагу в фізичній силі, насильно захопили ОСОБА_20 та, утримуючи за руки, тулуб і одежу, помістили її на заднє сидіння автомобіля.

В цей момент невстановлена слідством особа чоловічої статі на ім’я ОСОБА_4, в ході відкритого викрадення ОСОБА_5 та ОСОБА_4 потерпілої ОСОБА_20, застосував до ОСОБА_25 насильство у вигляді нанесення удару кулаком руки в область обличчя потерпілої.

Незаконно позбавивши ОСОБА_20 волі, а саме шляхом утримання в автомобілі марки «Шкода Октавія Тур», д.н. НОМЕР_5, потерпіла була вивезена ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за межі міста Кіровограда до лісозахисної смуги неподалік села Клинці Кіровоградського району.

В ході руху, з метою підтвердження серйозності своїх намірів та з метою подолання опору, ОСОБА_20 клейкою стрічкою були зав’язані руки, ноги та рот.

Як в ході руху, так і після прибуття на вказане місце, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, досягаючи мети, з якою вони скоїли викрадення і незаконне позбавлення волі ОСОБА_20, вимагали від останньої видати їм грошові кошти, які вона викрала.

Після того як ОСОБА_4 зателефонувала невстановлена слідством особа і повідомила, що ОСОБА_20 розшукують працівники органів внутрішніх справ, ОСОБА_5, виконавши свою роль у викраденні та незаконному позбавленні волі потерпілої, разом із невстановленими слідством особами чоловічої статі ОСОБА_4 та ОСОБА_27, зупинивши попутний автомобіль, направились в місто Кіровоград.

ОСОБА_4, продовжуючи злочинні дії з незаконного позбавлення волі ОСОБА_20 та з метою реалізації спільного з ОСОБА_5 умислу, направленого на заволодіння грошовими коштами, якими на їх думку володіла остання, продовжував всупереч волі потерпілої тривалий час утримувати її в автомобілі марки «Шкода Октавія Тур», д.н. НОМЕР_5, а після цього, о 12 годині 24.08.2009 року, залишив її у невстановленому слідством місці за межами міста Кіровограда.

Під час позбавлення волі потерпіла ОСОБА_20 зазнавала фізичних страждань від спричинених їй ОСОБА_5 та ОСОБА_4 побоїв у вигляді нанесення ударів по тулубу, від тривалого, понад 11 годин, перебування із зв’язаними клейкою стрічкою руками, ногами та зав’язаними очами.

У своїй апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд вказуючи на те, що суд не прийняв до уваги показання свідка ОСОБА_28, яка вказувала на те, що ОСОБА_29 є приватним підприємцем та має сауну, яка розташована по АДРЕСА_8 в якій ОСОБА_28 працювала значний час банщицею; протоколи обшуку від 02.09.09 р. вказують на те, що під час обшуків проведених по місцю знаходження сауни у домоволодінні, яке належить ОСОБА_29 по АДРЕСА_7, по місцю проживання повій АДРЕСА_1, місцю проживання ОСОБА_29 та ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 виявлено та вилучено візитні картки з надписами: «Досуг, массаж, услуги», «Сауна АДРЕСА_7», «Досуг, массаж, услуги Сауна АДРЕСА_7», «Досуг, массаж, услуги Сауна АДРЕСА_8». Вказані докази підтверджують винність підсудних у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 302 КК України. Також суд, не врахував покази потерпілих які вказували на те, що засудженим було відомо про неповнолітній вік ОСОБА_12,, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_16, оскільки самі повії повідомляли учасникам злочинної групи про свій вік. Також прокурор в своїй апеляції вказує на те, що призначене судом покарання засудженим є необґрунтованим та недостатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів.

Захисник –адвокат ОСОБА_2, в інтересах засудженого ОСОБА_5 просить вирок суду змінити в частині призначення покарання ОСОБА_5, застосувавши до нього положення ст. 75 КК України. Своє прохання мотивує тим, що судом при призначенні покарання ОСОБА_5 не було враховано наступні обставини: ОСОБА_5 раніше не судимий, щиро розкаявся у вчинених злочинах, за місцем проживання характеризується позитивно, на утриманні має неповнолітню дитину, відсутність будь-яких претензій з боку потерпілих.

В своїх апеляціях засуджений ОСОБА_4 та в його інтересах захисник –адвокат ОСОБА_3 просять вирок суду змінити в частині призначення покарання ОСОБА_4 та застосувати до нього ст. 75 КК України, вказуючи на те, що судом не враховано те, що ОСОБА_4 розкаявся у вчиненому, давав правдиві та послідовні покази як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні, раніше не притягався до кримінальної відповідальності, за місцем проживання та реєстрації характеризується позитивно, ніяких тяжких наслідків від вчинених злочинів не настало, потерпілі просили суворо не карати.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав свою апеляцію, заслухавши захисників –адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_4, які підтримали свої апеляції, засудженого ОСОБА_5, яки просив задовольнити апеляцію свого захисника - адвоката, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляції не підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Висновок суду про винність ОСОБА_6 та ОСОБА_29 в скоєнні злочину передбаченого ст. 303 ч.2 КК України, ОСОБА_4 в скоєнні злочинів передбачених ст.ст. 146 ч. 2, 303 ч. 2 КК України, ОСОБА_5 в скоєнні злочинів передбачених ст.ст. 146 ч. 2, 186 ч. 2, 303 ч. 2, 357 ч. 3 КК України ґрунтується на достовірних і узгоджуваних між собою доказах, перевірених судом, на підставі яких судом правильно встановлені фактичні обставини справи.

Виправдання засуджених за ч. 3 ст. 302 КК України за відсутності в їх діях складу злочину на думку колегії суддів є вірним, оскільки під час досудового та судового слідства в суді першої інстанції по справі встановлено, що потерпілими (повіями) надавались сексуальні послуги чоловікам не в місці спеціально підготовленому засудженими для вчинення розпусних дій, а в обумовленому самими чоловіками місці (приватних помешканнях, саунах, готелях та інших розважальних закладах міста Кіровограда). З показань свідків ОСОБА_28, ОСОБА_33 та ОСОБА_30, вбачається, що жоден із засуджених не має ніякого відношення до діяльності саун, які розташовані по АДРЕСА_7 При цьому вказані сауни здійснювали цілком легальну та притаманну їм діяльність.

Крім того, орган досудового слідства одні і ті ж дії підсудних кваліфікував як сутенерство, і як звідництво для розпусти.

Оскільки ОСОБА_6, ОСОБА_29, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було визнано винними та засуджено за умисні дії по забезпеченню заняття проституцією іншими особами (нагляд та опіка над повіями, забезпечення їх транспортом, попередження насильства зі сторони клієнтів, тощо), тому суд правильно дійшов висновку про відсутність в діях засуджених складу злочину, передбаченого ст. 302 КК України, так як їх умисел був направлений не на вчинення посередницької діяльності у сексуальних стосунках, а на вчинення сутенерства з метою отримання прибутку.

Данні про те, що підсудні направляли «клієнтів»або повій для надання сексуальних послуг до власних спеціально пристосованих «місць розпусти»в матеріалах справи відсутні.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про те, що слід, виключити таку кваліфікуючу ознаку, як вчинення примушування осіб до зайняття проституцією із застосуванням чи погрозами застосування насильства, вчинене щодо кількох осіб, повторно щодо неповнолітніх організованою групою.

Так, статтею 303 КК України передбачено можливість вчинення примушування до заняття проституцією та сутенерства, як за попередньою змовою групою осіб, так і в складі організованої групи.

Згідно ст. 28 КК України злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об’єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

Пленум Верховного суду України в постанові № 13 від 23 грудня 2005 року «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями»роз’яснив судам, що утворення (створення) організованої групи слід розуміти як сукупність дій з організації (формування, заснування) стійкого злочинного об'єднання для заняття злочинною діяльністю. Зазначені дії за своїм змістом близькі до дій з організації злочину і включають підшукання співучасників, об'єднання їхніх зусиль, детальний розподіл між ними обов'язків, складення плану, визначення способів його виконання. Проте основною метою організатора такої групи є утворення стійкого об'єднання осіб для заняття злочинною діяльністю, забезпечення взаємозв'язку між діями всіх учасників останнього, упорядкування взаємодії його структурних частин. Керування організованою групою полягає у вчиненні сукупності дій, спрямованих на управління їх функціонуванням як стійких об'єднань осіб (забезпечення існування, відповідного рівня організованості, дотримання загальних правил поведінки і дисципліни; вербування нових учасників, розподіл або перерозподіл між ними функціональних обов'язків; планування конкретних злочинів і злочинної діяльності в цілому; організація заходів щодо прикриття останньої; вдосконалення структури об'єднання) та здійсненням ними злочинної діяльності (визначення її мети і напрямів, конкретних завдань об'єднання, його структурних частин або окремих учасників, координація їхніх дій; ініціювання здійснення певного виду злочинної діяльності чи вчинення конкретних злочинів тощо). Зазначені дії організаційного характеру можуть здійснюватись у формі віддання наказів, розпоряджень, давання доручень, проведення інструктажів, прийняття звітів про виконання тих чи інших дій, застосування заходів впливу щодо учасників злочинного об'єднання за невиконання наказів і доручень або порушення встановлених у ньому правил поведінки. Стійкість організованої групи полягає в її здатності забезпечити стабільність і безпеку свого функціонування, тобто ефективно протидіяти факторам, що можуть їх дезорганізувати, як внутрішнім (наприклад, невизнання авторитету або наказів керівника, намагання окремих членів об'єднання відокремитись чи вийти з нього), так і зовнішнім (недотримання правил безпеки щодо дій правоохоронних органів, діяльність конкурентів по злочинному середовищу тощо). На здатність об'єднання протидіяти внутрішнім дезорганізуючим факторам указують, зокрема, такі ознаки: стабільний склад, тісні стосунки між його учасниками, їх централізоване підпорядкування, єдині для всіх правила поведінки, а також наявність плану злочинної діяльності і чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.

З досліджених доказів по справі вбачається, що засудженими не було створено стійке об’єднання для вчинення примушування до заняття проституцією та сутенерства, оскільки:

- жоден із засуджених не був керівником групи, не віддавав обов’язкових до виконання іншими учасниками групи наказів, не застосовував заходи впливу щодо учасників групи за невиконання наказів і доручень, не встановлював у групі певні правила поведінки та не вчиняв дій, спрямованих на управління їх функціонуванням як стійкого об'єднання осіб;

- група не мала централізованого підпорядкування та єдиних для всіх правил поведінки;

- кожен із засуджених виконував свої функції при вчиненні сутенерства відповідно до відведеної йому ролі, при цьому діяли засуджені на паритетних умовах, рівноправно і вносили рівноцінний вклад у злочинну діяльність;

- при вчиненні злочинів не було забезпечено взаємозв'язку між діями всіх співучасників, а відповідно і керованості їх діями, про що свідчить вчинення ОСОБА_5 та ОСОБА_4 примушування до заняття проституцією деяких потерпілих, викрадення потерпілої та викрадення чужого майна без відома інших співучасників злочину та без погодження з ними;

- планування всіх злочинів всіма співучасниками (або одним із них) не здійснювалось, що підтверджується відсутністю обвинувачення ОСОБА_7 (на думку слідства організатора ОЗГ) за дії ОСОБА_21 та ОСОБА_5, пов’язані з незаконним позбавленням волі потерпілої ОСОБА_20, яка викрала гроші від незаконного заняття проституцією;

- група не мала ознак здатності забезпечити стабільність і безпеку свого функціонування.

За змістом закону організована група є більш складною формою співучасті осіб, які займаються злочинною діяльністю. Їх взаємовідносини досягають такого рівня сумісної діяльності, за якого дії кожної з них визначаються не попередньою змовою, а іншими чинниками, зокрема, відповідними правилами поведінки, статутами, планами, тощо, виконання яких є обов'язком для цих осіб. Тільки за таких умов група набуває якісно інших ознак свого існування, які свідчать про стійкість і зорганізованість.

Вказані вище обставини свідчать про те, що засудженими не було створено стійке об’єднання для вчинення злочинів.

Крім того, в ході розгляду справи не здобуто доказів і не підтверджено потерпілими та підсудними, що ОСОБА_7 приймала участь в примушуванні потерпілих до заняття проституцією, а також не здобуто доказів того, що дії ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_4, які примушували потерпілих по справі до заняття проституцією у разі відмови останніх від продовження заняття проституцією за сутенерства підсудних, охоплювались умислом засудженої ОСОБА_7

В матеріалах справи відсутні докази з приводу того, що засуджена ОСОБА_7 домовлялась з іншими підсудними про необхідність застосування насильства до повій, які з власної ініціативи будуть припинять заняття проституцією за сутенерства засуджених.

За вказаних обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що засуджені діяли за попередньою змовою групою осіб з розподілом ролей кожного при вчиненні злочину, передбаченого ст. 303 КК України та примушування до заняття проституцією із застосуванням та погрозою застосування насильства було вчинено за попередньою змовою групою осіб лише засудженими ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_4

Посилання прокурора на те, що засудженим було відомо про неповнолітній вік повій, що підтверджується показаннями потерпілих на досудовому слідстві, на думку колегії суддів є безпідставними, оскільки як засуджені, так і потерпілі в ході судового слідства в суді першої інстанції стверджували, що про свій вік повії нікого з засуджених не повідомляли, паспортів останнім не надавали, а навпаки повідомляли оточуючих, що їм виповнилось вісімнадцять років. Вказане свідчить про те, що засудженим не було відомо про неповнолітній вік повій.

Посилання прокурора в апеляції на те, що суд у своєму вироку на підставі ст. 76 КК України зобов’язав ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи, періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи, однак згідно змін внесених Законом № 1254 VI від 14.04.2009 року, ст. 76 КК України зобов’язує не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи, періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції, згідно з положеннями КПК України не може бути підставою для скасування вироку суду.

Таким чином, дії ОСОБА_7 судом правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 303 КК України, як сутенерство, тобто дії по забезпеченню заняття проституцією іншою особою, вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно та щодо кількох осіб.

Дії ОСОБА_6 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 303 КК України, як примушування до заняття проституцією із застосуванням та погрозою застосування насильства, сутенерство, тобто дії по забезпеченню заняття проституцією іншою особою, вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно та щодо кількох осіб.

Дії ОСОБА_5 судом правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 303, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 186 та ч. 3 ст. 357 КК України, як примушування до заняття проституцією із застосуванням та погрозою застосування насильства, сутенерство, тобто дії по забезпеченню заняття проституцією іншою особою, вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно та щодо кількох осіб; незаконне позбавлення волі та викрадення людини, вчинене з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалось заподіянням потерпілому фізичних страждань, здійснюване протягом тривалого часу; відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого; а також незаконне заволодіння паспортом.

Дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 303 та ч. 2 ст. 146 КК України, як примушування до заняття проституцією із застосуванням та погрозою застосування насильства, сутенерство, тобто дії по забезпеченню заняття проституцією іншою особою, вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно та щодо кількох осіб; незаконне позбавлення волі та викрадення людини, вчинене з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалось заподіянням потерпілому фізичних страждань, здійснюване протягом тривалого часу.

Призначаючи засудженим покарання суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував всі обставини справи, тяжкість вчинених злочинів, особи засуджених, обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_7 вчинила тяжкий злочин, характеризується позитивно, не має судимостей. Обставиною, яка пом’якшує покарання, судом визнано щире каяття у вчиненому злочині. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено. Також, при призначенні покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком, судом було враховано і те, що з боку потерпілих відсутні претензії будь-якого характеру, а також те, що потерпілі своїми діями сприяли засудженим у вчиненні злочину. Вказані обставини також були враховані при призначенні покарання ОСОБА_6

ОСОБА_6 вчинила тяжкий злочин, характеризується позитивно, раніше не судима. Обставиною, яка пом’якшує покарання, судом визнано щире каяття у вчиненому злочині. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

ОСОБА_5 вчинив злочини невеликої та середньої тяжкості, а також тяжкий злочин, характеризується з позитивної сторони, не має судимостей, має на утриманні неповнолітню дочку. . Обставиною, яка пом’якшує покарання, судом визнано щире каяття у вчиненому злочині. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

ОСОБА_4 вчинив злочин середньої тяжкості і тяжкий злочин, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий. Обставин, які пом’якшують та обтяжують покарання судом не встановлено. На думку засудженого ОСОБА_4, судом при призначенні йому покарання не було враховано щире каяття у вчиненні злочинів. Вказана обставина, на думку колегії суддів не знайшла свого підтвердження, адже хоча судом у вироку ця обставина не була зазначена, проте при призначенні покарання вона була врахована, адже ОСОБА_4 призначено мінімальне покарання, встановлене санкціями ст.ст. 146 ч. 2, 303 ч. 2 КК України.

Перелічені обставини були не тільки вказані судом у вироку, а й враховані при призначенні покарання, що свідчить про призначення мінімального покарання, передбачено санкціями статей, за якими засуджено ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і тому суд правильно дійшов до висновку, що виправлення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 можливе лише в умовах ізоляції їх від суспільства у призначений судом строк, а виправлення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 можливе без відбування покарання у вигляді позбавлення волі.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляцій.

Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи, засудженого ОСОБА_4 та захисника –адвоката ОСОБА_3 в його інтересах та захисника –адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_5 –залишити без задоволення, а вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29 грудня 2010 року відносно ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 –залишити без змін.

Судді: