У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Вус С.М., суддів Школярова В.Ф. та Прокопенка О.Б., за участю прокурора

захисника Шевченко О.О.,

ОСОБА_5,

розглянувши у судовому засіданні 14 грудня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, засудженого ОСОБА_6, захисника ОСОБА_5 в його інтересах, потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на вирок апеляційного суду Черкаської області від 26 серпня 2010 року,

в с т а н о в и л а:

вироком Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 3 червня 2010 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Донецька, мешканця

АДРЕСА_1,

такого, що не має судимості,

було засуджено за ст. 124 КК України до обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_6 час перебування його під вартою у строк призначеного судом покарання і звільнено з-під варти із зали суду як особу, яка відбула призначене покарання.

За вироком суду постановлено стягнути з ОСОБА_6 на відшкодування матеріальної шкоди на користь ОСОБА_7 7800 грн, ОСОБА_8 11586 грн. Крім того, постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 щомісячні платежі на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого ОСОБА_9, у сумі 1000 грн, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_2 року і довічно, та моральну шкоду у сумі 25 000 грн.

За вироком місцевого суду ОСОБА_6 було визнано винним та засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року приблизно о 2 годині ОСОБА_6 в приміщенні кафе-бару «Авіста», яке розташоване в АДРЕСА_1, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків під час сварки, яка переросла у бійку, заподіяв потерпілому ОСОБА_9 умисні тяжкі тілесні ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони, що спричинили смерть потерпілого.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8, апеляційний суд Черкаської області скасував вирок щодо ОСОБА_6 у частині невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, кваліфікації дій винного та призначеного покарання і постановив свій вирок від 26 серпня 2010 року, яким визнав винним та засудив ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 121 КК України до позбавлення волі на строк 7 років.

У решті вирок Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 3 червня 2010 року залишено без змін .

Згідно з вироком апеляційного суду ОСОБА_6 визнаний винним та засуджений за те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року приблизно о 2 годині в приміщенні кафе-бару «Авіста», яке розташоване в АДРЕСА_1, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків під час сварки, яка переросла у бійку, умисно заподіяв потерпілому ОСОБА_9 тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого.

У касаційних скаргах:

прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, не оспорюючи правильності кваліфікації та обґрунтованості засудження ОСОБА_6, порушує питання про скасування вироку у частині призначеного засудженому покарання, вважаючи, що воно є мяким. Крім того, на думку прокурора, суд безпідставно вирішив питання щодо поміщення засудженого для відбуття покарання до відповідної кримінально-виконавчої установи.

Засуджений ОСОБА_6 та в його інтересах захисник ОСОБА_5, доводи яких аналогічні за змістом, порушують питання про скасування постановленого по справі вироку апеляційного суду, вважаючи, що висновок суду про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, не ґрунтується на зібраних по справі доказах. Стверджують, що місцевий суд, постановивши вирок та визнавши ОСОБА_6 винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 124 КК України, зробив правильний висновок, що засуджений заподіяв ОСОБА_9 тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили його смерть, при перевищенні меж необхідної оборони. Крім того, вважають, що судом призначено ОСОБА_6 занадто суворе покарання.

Потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не погоджуються з вироком апеляційного суду, вважаючи, що дії ОСОБА_6 неправильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України, оскільки він, на їх думку, умисно позбавив життя ОСОБА_9 за обтяжуючих обставин і йому призначено внаслідок цього мяке покарання. Крім того, потерпілі вважають, що заявлений по справі позов безпідставно судом задоволено частково.

Заслухавши доповідь судді , думку прокурора Шевченко О.О., яка не підтримала касаційну скаргу прокурора та вважала безпідставними подані у справі касаційні скарги потерпілих, засудженого та його захисника, а рішення суду апеляційної інстанції обґрунтованим і просила залишити його без зміни, пояснення захисника ОСОБА_5 про підтримання своєї та засудженого касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставами для скасування вироку є:

- істотне порушення кримінально-процесуального закону;

Зі ст. 370 КПК України вбачається, що істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкоджали чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.

Згідно з розясненнями, які містяться у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 з наступними змінами «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», вирок, постановлений іменем України, є найважливішим актом правосуддя і до його постановлення належить підходити з винятковою відповідальністю, суворо додержуючись вимог статей 321-339 КПК України.

Зважаючи на те, що непослідовно, неохайно написаний вирок може викликати сумніви в його законності, обґрунтованості і справедливості, судді повинні постійно вдосконалювати стиль написання вироку, який повинен бути викладений офіційно-діловою мовою, юридично грамотно, з коротким, точним і ясним описом обставин справи, результатів дослідження доказів і висновків суду.

Апеляційний суд, розглядаючи справу щодо ОСОБА_6, не дотримався зазначених вимог закону та розяснень постанови Пленуму Верховного Суду України.

Відповідно до ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтований вирок має бути мотивованим. Мотивованим є вирок, в якому вказано, чому суд визнав одні докази достовірними і поклав їх в основу вироку, а інші докази визнав недостовірними і відкинув їх. Колегія суддів дійшла до висновку про відсутність належного мотивування вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_6, а тому його не можна визнати обґрунтованим.

Так, апеляційний суд постановляючи свій вирок щодо ОСОБА_6 належним чином не дав належну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності при вирішенні питань, зазначених у ст. 324 КПК України, неправильно викладаючи пояснення засудженого, потерпілої та свідків від першої особи, у тому числі, наводячи у вироку і прислівя, суд вдався до викладення власних міркувань та аналізу законодавства замість того щоб належним чином мотивувати вирок та викласти докази, які стали підставою для висновків суду, і вказати, чому саме суд прийняв ці докази.

Крім того, вирок апеляційного суду має відповідати вимогам статей 332-335 КПК України, в ньому необхідно викладати зміст вироку суду першої інстанції та суть апеляції, у разі проведення судового слідства навести пояснення осіб, які брали участь у засіданні; аналіз досліджених доказів; аргументи на підтвердження викладених в апеляції доводів; оцінку правильності рішень, прийнятих судом першої інстанції; формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним; обґрунтування кваліфікації дій засудженого та міри покарання.

Викладені вимоги апеляційним судом дотримані не в повному обсязі. Зокрема, апеляційний суд вдався до викладення у вступній частині вироку обвинувачення, предявленого ОСОБА_6 органами досудового слідства, та зазначення попередніх судових рішень у справі, а після викладення змісту вироку суду першої інстанції та формулювання свого обвинувачення, зазначив докази у справі, які не виклав у точних і категоричних судженнях. Крім того, апеляційний суд не навів докладних мотивів і підстав відхилення апеляції потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо необхідності кваліфікації дій ОСОБА_6 за більш тяжким обвинуваченням.

За викладених обставин, вирок апеляційного суду Черкаської області від 26 серпня 2010 року щодо ОСОБА_6 не можна вважати законним та обґрунтованим, адже його постановлено з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, у звязку з чим відповідно до вимог ст. 398 КПК України він підлягає скасуванню, а подані касаційні скарги прокурора, засудженого ОСОБА_6 й захисника ОСОБА_5 та потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_8 частковому задоволенню.

Під час нового апеляційного розгляду необхідно усунути вказані недоліки, повно і всебічно перевірити всі доводи поданих апеляцій прокурора та потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_8 на вирок місцевого суду, урахувати їх доводи та доводи засудженого ОСОБА_6 й захисника ОСОБА_5, викладені у касаційних скаргах, та постановити рішення з дотриманням усіх вимог кримінально-процесуального закону, і у разі доведеності винуватості ОСОБА_6 прийняти законне та обґрунтоване рішення, у тому числі і в частині призначення покарання.

На підставі викладеного та керуючись статтями 394-396 КПК України (у редакції законів України № 2533-ІІІ від 21 червня 2001 року та № 3323-ІV від 12 січня 2006 року), п. 2 розділу ХIII Перехідних положень Закону України від 7 липня 2010 року «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, засудженого ОСОБА_6, захисника ОСОБА_5 в його інтересах, потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 задовольнити частково, вирок апеляційного суду Черкаської області від 26 серпня 2010 року щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд до того ж суду в іншому складі суддів.

С у д д і:

С.М. Вус В.Ф. Школяров О.Б. Прокопенко