ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

( в п о р я д к у с к о р о ч е н о г о п р о в а д ж е н н я )

4 березня 2011 року

Ріпкинського районного суду Чернігівської області Сташків В.Б.,

розглянувши в смт. Ріпки в приміщенні суду, в порядку скорченого провадження, адмін.справу

за позовом

ОСОБА_1

до

праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області (далі - УПСЗН Ріпкинської РДА)

про

визнання дій неправомірними та стягнення щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до УПСЗН Ріпкинської РДА з названим позовом, мотивуючи його тим, що він є потерпілим від чорнобильської катастрофи (категорія 4), постійно проживає в населеному пункті, віднесеному до 4 зони по забрудненню у зв’язку з аварією на ЧАЕС та, згідно ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, має право на щомісячну грошову допомогу у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва, в розмірі 30% мінімальної заробітної плати, виплата якої відповідачем провадиться з порушенням закону, у розмірах менших, ніж передбачено законом. У зв’язку з цим, позивач просив визнати дії УПСЗН Ріпкинської РДА щодо невиплати в повному обсязі вказаної допомоги неправомірними, тобто такими, що не відповідають ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Конституції України та стягнути з УПСЗН Ріпкинської РДА на його користь недоотримані кошти в сумі 1620 грн. за період з 01.07.2010 р. по день винесення постанови по справі, за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю, передбачені ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

1 березня 2011 року від УПСЗН Ріпкинської РДА надійшло письмове заперечення проти позову, в якому вони просять відмовити в позові повністю за необґрунтованістю позовних вимог, та за відсутністю в з їх боку протиправних дій. Обґрунтування заперечень проти позову зводиться до того, що розмір щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування, передбаченої ч.1 ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, обрахований ними відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2008 року № 530, від 26.07.96 р. № 836 у сумі 1 грн. 60 коп., тому вважають, що їх дії є правомірними. Також посилаються на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат чорнобильцям у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування, що унеможливлює стягнення з них вказаних коштів, які є шкодою, яка у зв’язку з визнанням актів неконституційними, відповідно до ст. 1175 ЦК України підлягає стягненню з держави, і вони не є належним відповідачем по справі.

Оцінивши повідомлені позивачем, та відповідачем обставини, приходжу до висновку, що достатні підстави для прийняття законної і обґрунтованої постанови, в порядку скороченого провадження, про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з таких мотивів.

По справі встановлено, що ОСОБА_1 має статус громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю у 1986 - 1992 роках (Категорія 4), з 03.061988 р. і по теперішній час проживає в АДРЕСА_1 яке відповідно до Постанови Кабінету Міністрів Української РСР «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 23.07.1991р. №106 віднесено до четвертої зони по забрудненню в зв’язку з аварією на Чорнобильській АЕС.

Частиною 1 ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», чинною на час спірних правовідносин, закріплено право громадян на щомісячну грошову допомогу у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва, в розмірі 30% мінімальної заробітної плати.

По справі встановлено, що ОСОБА_1, згідно його заяви від 31.01.2005 року, виплата УПСЗН Ріпкинської РДА щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування, передбаченої ч.1 ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, проводиться в розмірі 1 грн. 60 коп. щомісячно через відповідне поштове відділення відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996р. №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В той же час, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, приходжу до висновку, що при визначенні розміру щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування застосуванню підлягає ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в його редакції, чинній до 01.01.2007 року, з якої вбачається, що під час визначення розміру допомоги передбаченої цією статтею за основу їх нарахування береться мінімальна заробітна плата, а не розмір 1 грн. 60 коп., передбачений постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.

Тому, заперечення УПСЗН Ріпкинської РДА стосовно правомірності своїх дій є безпідставними.

Таким чином, ОСОБА_1 має право на отримання щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування, передбаченої ч.1 ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в розмірі 30% мінімальної заробітної плати, тому бездіяльність УПСЗН Ріпкинської РДА щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування, передбаченої ч.1 ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з 01.07.2010 року по 04.03.2011 року, у розмірі 30 % мінімальної заробітної плати слід визнати протиправною, задовольнивши позов цій частині.

Враховуючи те, що виходячи з положень ст.ст..21, 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд (суддя) може визнати дії відповідача законними чи незаконними та в разі незаконності його дій –зобов’язати провести нарахування /перерахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не стягувати конкретні суми щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування, а в даному випадку позивач просить захисти його право на отримання в належному розмірі щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування шляхом стягнення недоотриманих коштів в сумі 1620 грн. за конкретний період, вважаю за можливе виходячи з ч. 2 ст. 11 КАС України, з метою повного захисту прав позивача, вийти за межі вимог і захистити права позивача шляхом зобов’язання відповідача перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну грошову допомогу у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування, передбачену ч.1 ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з 01.07.2010 року по 04.03.2011 року у розмірі 30 % мінімальної заробітної плати, та у зв’язку з цим задовольнити позов частково.

Відповідно ст.. 256 КАС України, вказану постанову слід звернути до негайного виконання.

Керуючись ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ч. 2 ст. 19, ст. 22, ч.1 ст.46, ст. 50 Конституції України, ст.. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», ст. 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», й ст. 2 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», ст.ст. 6, 8 - 11, 70, 71, 86, 158-163, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, –

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області за період з 01.07.2010 року по 04.03.2011 року –задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування, передбаченої ч.1 ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з 01.07.2010 року по 04.03.2011 року, у розмірі 30 % мінімальної заробітної плати.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну грошову допомогу у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування, передбачену ч.1 ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з 01.07.2010 року по 04.03.2011 року у розмірі 30 % мінімальної заробітної плати, який визначається виходячи із ст.. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», ст. 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік й ст. 2 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», з обов’язковим урахуванням фактично виплачених коштів.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Відповідно ст.. 256 КАС України, покласти на Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області обов’язок виконати вказану постанову негайно.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі протягом десяти днів з дня отримання копії постанови апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду через Ріпкинський районний суд Чернігівської області з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.Б.Сташків