Справа № 4-2422/10/13

П О С Т А Н О В А

28 грудня 2010 року . Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Сенаторова В.М.

при секретарі - Русановій Н.І.

за участю прокурора - Сурженко М.О.

адвоката - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_2 на постанову прокурора Київського району м. Харкова від 28 липня 2010 року про порушення кримінальної справи, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою, у якій просив скасувати постанову прокурора Київського району м. Харкова від 28 липня 2010 року про порушення кримінальної справи за фактом службової недбалості з боку службових осіб Київського РВ ХМУ МВСУ в Харківській області за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України. В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_2 вказав, що підставою для порушення кримінальної справи стали наступні наступні обставини, встановлені перевіркою, проведеною прокуратурою Київського району.

27.07.2010 до Київського РВ ХМУ ГУ МВСУ в Харківській області для проведення слідчих дій, були конвойовані з Харківського СІЗО-27 слідчо-заарештовані, звідки останні приблизно о 15-00 години скоїли втечу через незачинені двері чергової частини, які ведуть до внутрішнього подвір'я райвідділу міліції, а далі -через відчинені ворота огорожі території РВ.

У зв'язку із цим зроблено висновок, що матеріалами дослідчої перевірки встановлені достатні дані, які свідчать про службову недбалість, тобто неналежне виконання службовими особами Київського РВ ХМУ покладених на них службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що виразилось в недотриманні положень Наказу МВС України № 60/дск від 20.01.2005 року « Про затвердження Інструкції про роботу ІТТ ОВС України» Інструкції з організації конвоювання затриманих і взятих під варту осіб ОВС України», «Інструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України, направленої на захист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань», затвердженої Наказом МВС України від 28.04.2009 №181, ст. 10 Закону України «Про міліцію», що призвело до втечі слідчо-заарештованих осіб з приміщення чергової частини Київського РВ.

ОСОБА_2 є особою інтересів якої стосується порушена кримінальна справа, так як на день втечі заарештованих осіб він, як помічник начальника - оперативний черговий Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, також є службовою особою Київського РВ. Крім того, службовим розслідуванням зазначеної втечі було встановлено, що він порушив в той день службову дисципліну, що виразилось у неналежному виконанні своїх службових обов'язків, порушенні вимог п. 1.37 «Інструкції з організації конвоювання затриманих і взятих під варту осіб в ОВС України», затвердженої наказом МВС України від 20.1.2005 № 60/дск, та п. 4 наказу МВС України від 18.12.2003 №1561, за що на нього було накладене дисциплінарне стягнення. Вказані обставини свідчать, що порушення кримінальної справи стосовно невизначеного складу службових осіб стосується і його особисто.

Крім цього, на думку ОСОБА_2 в оскаржуваній постанові зазначені лише суспільно небезпечні наслідки, а саме - втеча з приміщення Київського РВ ХМУ в Харківській області слідчо-заарештованих ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, але в постанові не доведено, чи спричинили ці наслідки істотну шкоду.

Також ОСОБА_2 вважає, що в постанові взагалі не викладено, які саме конкретно обов'язки були не виконані, або виконані неналежно, на кого ці обов'язки були покладені, та чи сталося це невиконання через несумлінне ставлення до них, або з інших причин, що не залежать від зазначених в оскаржуваній постанові службових осіб. Мотивування оскаржуваної постанови містить лише посилання на нормативно-правові акти, вимоги яких нібито були порушені, тобто, викладені тільки висновки без фактичних обставин, на підставі яких вони зроблені.

На думку ОСОБА_2 постанова обґрунтована безпідставними припущеннями, що є недопустимим під час порушення кримінальної справи і не відповідає вимогам ст. 94 КПК України. Також в постанові жодного слова не сказано про наявність причинно-наслідкового зв'язку між наслідками і діями або бездіяльністю невідомих службових осіб, що також свідчить про припущення наявності такого зв'язку, але відсутні жодні доводи, які цей факт підтверджують. ОСОБА_2 вважає, що при прийняті оскаржуваного рішення про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 367 ч.1 КК України за фактом службової недбалості з боку службових осіб Київського РВ ХМУ ГУ МВСУ в Харківській області для порушення справи не було належним чином додержано встановленого ст. 94 та 98 КПК України порядку порушення кримінальної справи та відсутні достатні данні про наявність ознак злочину.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та його адвокат ОСОБА_1 підтримали надану скаргу.

Представник прокуратури Київського району м. Харкова проти задоволення скарги заперечував, вказав, що прийнята слідчим постанова є законною та обґрунтованою.

Суд, вислухав думку учасників процесу, перевірив матеріали поданої скарги, матеріали дослідчої перевірки приходить до наступного.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 94 КПК України, справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. Тобто, коли є підстави для цього. При цьому достатніми є такі фактичні дані, які свідчать про наявність певних кримінально караних дій чи бездіяльності. Тобто для прийняття рішення про порушення кримінальної справи в постанові повинні бути вказані фактичні дані, які свідчать про вчинення саме злочину, а не будь якого-іншого правопорушення чи іншої події. Недопустимим є порушення кримінальної справи на підставі припущень або таких даних про злочини, достовірність яких викликає сумніви.

Відповідно до ст. 98 КПК України, при наявності приводів і підстав, зазначених у статті 94 цього Кодексу, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також дальше її спрямування. Тобто, обов'язковою вимогою є наявність в сукупності приводів і підстав зазначених у статті 94 КПК України.

Об'єктивна сторона злочину передбаченою ч.1 ст. 367 КК України характеризується сукупністю трьох ознак: 1) дія або бездіяльність, в даному випадку - це винне (через несумлінне ставлення) невиконання, або неналежне виконання своїх службових обов'язків; 2) суспільно небезпечні наслідки у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб; 3. причинний зв'язок між діянням і наслідками.

В оскаржуваній постанові зазначені суспільно небезпечні наслідки, а саме - втеча з приміщення Київського РВ ХМУ в Харківській області слідчо-заарештованих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6, але в постанові не доведено, чи спричинили ці наслідки істотну шкоду.

Крім цього в постанові не викладено, які саме конкретно обов'язки були не виконані, або виконані неналежно, на кого ці обов'язки були покладені, та чи сталося це невиконання через несумлінне ставлення до них, або з інших причин, що не залежать від зазначених в оскаржуваній постанові службових осіб.

Мотивування оскаржуваної постанови містить лише посилання на нормативно-правові акти, вимоги яких нібито були порушені, викладені тільки висновки без фактичних обставин, на підставі яких вони зроблені. Вказане свідчить про те, що постанова обґрунтована припущеннями, що є недопустимим під час порушення кримінальної справи.

Згідно ст. 98 КПК України якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, кримінальну справу повинно бути порушено щодо цієї особи.

З оскаржуваної постанови видно, що27.07.2010 року до Київського РВ ХМУ ГУ МВСУ в Харківській області для проведення слідчих дій, було конвойовано з Харківського СІЗО слідчо- заарештованих до чергової частини Київського РВ, звідки приблизно 16 год. 00 хв. скоїли втечу через незачинені двері чергової частини, які ведуть до внутрішнього подвіря райвідділу міліції, а далі через відчинені ворота огорожі території РВ. Тобто втеча мала місце через невиконання конкретними особами посадової інструкції. У звязку з цим, на думку суду, кримінальна справи якщо і повинна була порушена, то відносно конкретної особи або конкретних осіб.

Крім цього в постанові про порушення кримінальної справи не має вказівки на істотну шкоду. За змістом ст. 367 КК України істотна шкода може полягати у заподіянні матеріальних збитків або у заподіянні шкоди нематеріального виміру. Без вирішення цього питання, без вказівки обовязкової ознаки обєктивної сторони / настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді істотної шкоди / не можливо порушувати кримінальну справу

Таким чином, при винесенні постанови про порушення кримінальної справи від 28 липня 2010 року не були виконані вимоги ст. ст. 94, 97, 98 УПК України, а тому зазначена постанова про порушення кримінальної справи підлягає скасуванню.

На підставі вищевикладеного , керуючись ст.ст. 94, 95, 97, 98, 99, 2367, 2368 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Постанову прокурора Київського району м. Харкова від 28 липня 2010 року про порушення кримінальної справи за фактом службової недбалості з боку службових осіб Київського РВ ХМУ МВСУ в Харківській області за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України скасувати.

На постанову протягом 7 днів від дня його винесення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Харківської області.

Подача апеляції не припиняє виконання постанови.

Суддя - підпис