Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2011 р. Справа № 60/318-10

вх. № 10731/1-60

Суддя господарського суду Чистякова І.О.

при секретарі судового засідання Одарюк М.П

за участю представників сторін:

прокурора - Фатєєва О.І., посвідчення №15 від 15.01.2010р.

позивача - не з`явився

1-го відповідача - Дем`янець Я.В., довіреність №02-04/680 від 09.11.2010р.

2-го відповідача - Булижина І.В., довіреність №979/16 від 09.12.2010р.

третьої особи - не з`явився

розглянувши справу за позовом Заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України, м. Київ

до 1. Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії, м. Харків

2. Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева", м. Харків

3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко - комуненерго", м. Харків

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України (позивач) до відповідачів - Акціонерно - комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Харківської філії (1-ий відповідач) та Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" (2-ий відповідач) про визнання недійсним іпотечного договору №805/13/26/6-408 від 22.03.2006р., укладеного між відповідачами, а також додаткового договору №1 від 31.05.2006р., додаткового договору №2 від 27.12.2006р. та договору №3 про внесення змін від 17.07.2008р. Крім того, у позовній заяві заступник прокурора просить суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом заборони відчуження нежитлової будівлі літ. О\1-2, загальною площею 4748,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, нежитлових приміщень в літ. П/1-7, загальною площею 26973,1 кв.м., підвалу №1-37, 1-го поверху №1-103, 2-го поверху №5-66, 3-го поверху №5-76, 4-го поверху №1-39, 5-го поверху №1-43, 6-го поверху №1-44, 7-го поверху №1-37, технічного поверху №1-40, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126; нежитлової будівлі літ. Р/1-7, загальною площею 17323,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126 та накладення арешту на вказані будівлі.

В обгрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що у січні 2005 року 2-м відповідачем було складено рішення інвентаризаційної комісії, яким було незаконно внесено будівлю центральної заводської лабораторії до Додаткового переліку майна, що не включається до складу цілісного майнового комплексу 2-го відповідача, який 21.01.2005 року було затверджено органом управління майном, а саме позивачем. Після виведення вищенаведеної будівлі зі складу цілісного майнового комплексу 2-м відповідачем було укладено кредитний договір №805/6/18/6-031 з 1-м відповідачем на суму 828 500 євро, в якості забезпечення якого було укладено іпотечний договір №805/13/26/6-408 від 22.03.2006р., згідно якого 2-й відповідач передав в іпотеку нежитлову будівлю літ. Р/1-7 та нежитлові приміщення в нежитловій будівлі літ. П/1-7. Оскільки 2-й відповідач не виконував свої кредитні зобов`язання господарським судом Харківської області 18.07.2007р. було прийнято рішення щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - будівлю центральної заводської лабораторії та здійснено реалізацію даної будівлі Товариству з обмеженою відповідальністю "Еко - Комуненерго". 02 липня 2010 року господарським судом Харківської області було ухвалено рішення про скасування рішення господарського суду Харківської області від 18 липня 2007 року в частині задоволення вимог 1-го відповідача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - будівлю центральної заводської лабораторії. Прокурор зазначає, що іпотечний договір є недійсним з огляду на ч.1 та ч.2 ст. 203 Цивільного кодексу України, ст. 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", ст. 14 Закону України "Про іпотеку" та Постанову Кабінету Міністрів України від 06.06.2007р. № 803 "Порядок відчуження об`єктів державної власності".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 грудня 2010 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, призначено її розгляд на 11 січня 2011 року о 11:20 годині, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко - Комуненерго" та прийнято до розгляду клопотання про забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 січня 2011 року клопотання 1-го відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи - Міністерство промислової політики України відхилено, клопотання 1-го відповідача про відкладення розгляду справи та початок розгляду справи по суті у наступному судовому засіданні задоволено, розгляд справи №60/318-10 відкладено на "24" січня 2011 р. о 10:40 та вирішено розглянути клопотання прокурора про забезпечення позову у наступному судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 січня 2011 року в задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовлено, відхилено клопотання позивача про відкладення розгляду справи, клопотання 2-го відповідача про продовження строку розгляду спору на 15 днів задоволено, продовжено строк розгляду спору до 22 лютого 2011 року, розгляд справи №60/318-10 відкладено на "03" лютого 2011 р. о 10:30.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 лютого 2011 року розгляд справи було відкладено на 11 лютого 2011 року о 10:30.

Прокурор у судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить суд їх задовольнити на підставах, викладених у позовній заяві.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, витребувані судом документи не представив.

До господарського суду 09 лютого 2011 року надійшло клопотання позивача про розгляд справи без участі представника позивача (вх. №706). В заявленому клопотанні позивач зазначає, що у нього відсутні додаткова інформація чи докази, які мають відношення до предмету спору, а тому при розгляді справи позивач покладається на розсуд суду.

Прокурор у судовому засіданні не заперечував проти задоволення вищезазначеного клопотання позивача.

Представник 1-го відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення вищезазначеного клопотання позивача та вважає необхідним заслухати пояснення позивача по суті спору.

Представник 2-го відповідача при вирішенні вищезазначеного клопотання покладався на розсуд суду.

Суд, розглянувши дане клопотання позивача, визнав його таким, що не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача.

Представник 1-го відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву (вх. №432 від 11.01.2011 р.), зокрема зазначає, що майно, вказане у іпотечному договорі не входить до цілісного майнового комплексу державних підприємств, а тому дія Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" на дане майно не розповсюджується. Крім того, даний закон України не виключає майно державних підприємств із цивільного обігу, а лише призупиняє застосування до такого майна заходів примусової реалізації до моменту визначення процедури примусової реалізації, тобто реалізації майна на підставі рішень, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою. При укладенні іпотечного договору було отримано дозвіл Міністерства промислової політики України №10/3-2-359, що свідчить про дотримання норм чинного законодавства при укладенні договору. Також 1-й відповідач зазначає, що прокурором не обгрунтовано посилання на невідповідність договору ст. 141 Господарського кодексу України. Посилання на ч.6 ст. 141 Господарського кодексу України та Постанову Кабінету Міністрів України №803 від 06.06.2007р. "Про затвердження Порядку відчуження об`єктів державної власності" 1-й відповідач вважає безпідставним з огляду на їх прийняття після укладення договору іпотеки. Крім того, 1-й відповідач зазначає, що експертний висновок ННЦ "Інститут метрології" не є належним доказом по справі, оскільки складений з порушенням Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998р. №53/5.

Представник 2-го відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву визнає позов прокурора повністю, просить суд його задовольнити, зокрема посилаючись на те, що позивачем помилково було надано дозвіл на передачу в іпотеку будівлі ЦЗЛ, внаслідок не доведення до його відома керівництвом 2-го відповідача суттєвих обставин участі вказаної будівлі у виробничому процесі, яка є об`єктом, що не підлягає приватизації.

11 лютого 2011 року 2-ий відповідач надав клопотання про призначення комплексної (інженерно - технічної, економічної) експертизи (вх. №2561), відповідно до якої просить суд призначити у справі комплексну судову (інженерно - технічну, економічну) експертизу, проведення якої доручити експертам - спеціалістам Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса. На вирішення експертів просить поставити наступні питання:

1) Чи задіяна будівля Центральної заводської лабораторії ДП "Завод імені В.О. Малишева" літ. Р/1-7, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126 в основній спеціалізації підприємства, а саме виготовленні, ремонту і модернізації військової техніки і військової зброї?

2) Чи включається будівля Центральної заводської лабораторії ДП "Завод імені В.О. Малишева" літ. Р/1-7, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126 до складу об`єктів цілісного майнового комплексу підприємства, що не підлягають приватизації згідно із Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 07.07.1999р. №847-ХІV?

3) Чи має склад об`єктів цілісного майнового комплексу ДП "Завод імені В.О. Малишева" (код ЄДРПОУ 14315629) загальнодержавне значення в розумінні Закону України "Про приватизацію державного майна" від 04.03.1992р. №2163-ХІІ?

Також 2-й відповідач просить витрати з проведення судової експертизи покласти на 2-го відповідача та провадження у справі зупинити.

В обгрунтування заявленого клопотання 2-й відповідач посилається на необхідність спеціальних технічних та економічних знань для з`ясування чи дійсно будівля ЦЗЛ включається до цілісного майнового комплексу ДП "Завод імені В.О. Малишева", що має загальнодержавне значення та не підлягає приватизації.

Прокурор не заперечує проти заявленого 2-м відповідачем клопотання.

1-й відповідач надав заперечення на клопотання 2-го відповідача про призначення експертизи (вх. №3808), які судом долучаються до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник 1-го відповідача заперечував проти задоволення клопотання 2-го відповідача про призначення судової експертизи, посилаючись зокрема на те, що предметом спору по даній справі є визнання недійсним іпотечного договору №805/13/26/6-408 від 22.03.2006р., підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України. При укладенні договору сторонами було дотримано вимоги ст. 203 Цивільного кодексу України, отже обставини, які можуть бути встановлені висновками експертизи на момент її проведення не мають відношення до предмету спору, оскільки вони не існували і не могли існувати в момент укладення іпотечного договору, а тому висновок експерта не може вважатися належним доказом у справі в розмінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, 1-ий відповідач зазначає, що на момент укладення спірного договору предмет іпотеки, зокрема літера "Р/1-7" не входила до складу єдиного майнового комплексу заводу, що підтверджується переліком майна, що не включається до складу цілісного майнового комплексу 2-го відповідача, затвердженим першим заступником Міністра промислової політики України 21.01.2005 р., наведений перелік був чинним на момент укладення оспорюваного договору та не змінювався і до теперішнього часу, на передачу цього майна в іпотеку отримано дозвіл власника цього майна. За таких обставин, 1-ий відповідач вважає, що вищезазначене клопотання 2-го відповідача не підлягає задоволенню.

Розглянувши клопотання 2-го відповідача про призначення судової комплексної експертизи, суд відхиляє його як безпідставне виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Згідно ч.1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Суд зазначає, що судова експертиза повинна призначатися тільки для встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі.

Предметом даного спору є визнання недійсним іпотечного договору №805/13/26/6-408 від 22.03.2006р., укладеного між відповідачами, а також додаткового договору №1 від 31.05.2006р., додаткового договору №2 від 27.12.2006р. та договору №3 про внесення змін від 17.07.2008р. Підставою позову прокурор зазначає те, що іпотечний договір є недійсним з огляду на ч.1 та ч.2 ст. 203 Цивільного кодексу України, ст. 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", ст. 14 Закону України "Про іпотеку" та Постанову Кабінету Міністрів України від 06.07.2007р. №803 "Порядок відчуження об`єктів державної власності".

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

При таких обставинах, суд вважає, що вирішення судовим експертом питань, які поставлені 2-им відповідачем у заявленому клопотанні та дані, які можуть бути встановлені судовим експертом під час проведення вищезазначеної судової експертизи не входять до предмета доказування по даній справі, оскільки предметом даної справи не є оскарження дій позивача щодо правомірності чи неправомірності затвердження позивачем додаткового переліку майна, що не включається до складу цілісного майнового комплексу 2-го відповідача та надання згоди на передачу будівлі ЦЗЛ в іпотеку за оспорюваним правочином, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано прокурором та позивачем, а також не заперечується 2-им відповідачем предмет іпотеки не входив до складу цілісного майнового комплексу заводу згідно додаткового переліку майна, що не включається до складу цілісного майнового комплексу ДП "Завод імені В.О. Малишева", затвердженим Міністерством промислової політики України 21.01.2005р., тому заявлене клопотання 2-го відповідача про призначення судової комплексної експертизи не підлягає задоволенню.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не представив.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши прокурора, представників 1-го та 2-го відповідачів, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що згідно листа Міністерства промислової політики України (позивача) за №10/7-1-110 від 21.01.2005р. "Щодо переліку майна, що не включається до складу цілісного майнового комплексу", направленого 2-му відповідачу, розглянувши звернення 2-го відповідача щодо затвердження додаткового переліку майна, що не включається до складу цілісного майнового комплексу ДП "Завод ім. Малишева" в доповнення до переліку, затвердженого в Мінпромполітики України 23.06.2004р. позивачем було направлено 2-му відповідачу додатковий перелік майна, що не включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у кількості 244 інвентарних об`єктів на загальну суму залишкової вартості 48 129 097,55 грн. та зобов`язано керівника ДП "Завод ім. Малишева" внести відповідні зміни до Переліку майна, що включається до складу цілісного майнового комплексу ДП "Завод ім. Малишева" та подати його на затвердження до міністерства.

Згідно додаткового переліку майна 2-го відповідача, що не включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, яке не підлягає приватизації, затвердженого першим заступником Міністра промислової політики України 21 січня 2005 року до складу майна, що не включено до цілісного майнового комплексу державного підприємства 2-го відповідача увійшла в тому числі будівля ЦЗЛ (інвент. №00513, рік 1983 залишковою вартістю на 01.10.2004р. - 946 859, 97 грн.).

У листі за № 150/43 від 17 березня 2006 року 2-й відповідач просив позивача надати дозвіл на отримання кредиту в АКБ "Укрсоцбанк" у сумі 831 500,00 євро до 23.03.2009р. під 13% річних та на передачу в заставу майнових прав на грошові кошти за договором комісії №Д-44/2002/П від 30.05.2002р., що знаходяться на депозитному рахунку в якості забезпечення зобов`язань щодо поставки шостої партії продукції та її гарантійного обслуговування за контрактом №UKR/TM/2002/CP/Al-Khalid/Proc від 03.06.2002р., а також на передачу в заставу нерухомого майна, що в даний час знаходиться в заставі за кредитами АКБ "Укрсоцбанк", в тому числі нежитлова будівля літ. "Р/1-7", загальна площа приміщень 17 323,2 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, оціночна вартість 24 165 100,00 грн.

Позивачем було надано дозвіл на передачу в заставу нерухомого майна, яке знаходиться в заставі за кредитами в АКБ "Укрсоцбанк", в тому числі нежитлову будівлю літ. "Р/1-7", загальна площа приміщень 17 323,2 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, оціночна вартість 24 165 100,00 грн., що підтверджується листом №10/3-2-359 від 22.03.2006р.

Судом встановлено, що 22 березня 2006 року між відповідачами було укладено договір кредиту №805/6/18/6-031, відповідно до п.1.1. якого кредитор (2-й відповідач) зобов`язується надати Позичальнику (1-му відповідачу) грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, у сумі 828500,00 Євро зі сплатою 13% процентів річних та комісій, в розмірі та порядку, визначеними Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку 1 до цього договору, що є невід`ємною складовою частиною цього договору та кінцевим терміном повернення заборгованості до 23.03.2009р. на умовах, визначених цим договором. Пунктом 1.2. Договору кредиту встановлено, що кредит надається 2-му відповідачу на наступні цілі: поповнення обігових коштів (в тому числі виплата заробітної плати).

Згідно п.1.3.1. Договору в якості забезпечення 2-м відповідачем виконання своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги 1-й відповідач укладає з 2-м відповідачем договір іпотеки нерухомості (будівля інженерного корпусу, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, літера Р/1-7) загальною площею 17 323,2 кв.м. заставною вартістю 8 310 000,00 грн., що в еквіваленті складає 1 355026,81 Євро за офіційним курсом Національного Банку України на дату укладення цього договору та нерухомості (інструментальний корпус, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, літера П/1-7) загальною площею 26973,1 кв.м., заставною вартістю 10 200 000,00 грн., що в еквіваленті складає 1 663 209,80 Євро за офіційним курсом Національного Банку України на дату укладення цього договору. Загальною заставною вартістю по двох об`єктах 18 510 000,00 грн., що в еквіваленті складає 3 018 236,61 Євро за офіційним курсом Національного Банку України на дату укладення цього договору.

Додатковою угодою №1 до договору кредиту від 30.05.2006р. відповідачами було викладено в новій редакції п.1.3.1. Договору: договір іпотеки нерухомості (будівля інженерного корпусу, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, літера Р/1-7) загальною площею 17 323,2 кв.м. заставною вартістю 19 685 000,00 грн., що в еквіваленті складає 3 055353,35 Євро за офіційним курсом Національного Банку України на дату укладення цієї додаткової угоди та нерухомості (інструментальний корпус, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, літера П/1-7) загальною площею 26973,1 кв.м., заставною вартістю 10 200 000,00 грн., що в еквіваленті складає 1 583 165,06 Євро за офіційним курсом Національного Банку України на дату укладення цієї додаткової угоди. Загальна заставна вартість по двох об`єктах 29 885 000,00 грн., що в еквіваленті складає 4 638 518,41 Євро за офіційним курсом Національного Банку України на дату цієї додаткової угоди.

Додатковою угодою №2 до договору кредиту від 27.12.2006р. відповідачами було знов викладено в новій редакції п.1.3.1. Договору: договір іпотеки нерухомості (будівля інженерного корпусу, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, літера Р/1-7) загальною площею 17 323,2 кв.м. заставною вартістю 19 685 000,00 грн., що в еквіваленті складає 3 055353,35 Євро за офіційним курсом Національного Банку України на дату укладення додаткової угоди від 30.05.2006р. та нерухомості (інструментальний корпус, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, літера П/1-7) загальною площею 26973,1 кв.м., заставною вартістю 16 500 000,00 грн., що в еквіваленті складає 2 476 748,59 Євро за офіційним курсом Національного Банку України на дату укладення цієї додаткової угоди. Загальна заставна вартість по двох об`єктах 36 185 000,00 грн., що в еквіваленті складає 5 532 101,94 Євро за офіційним курсом Національного Банку України на дату цієї додаткової угоди.

Згідно Додаткової угоди №6 до договору кредиту від 17 липня 2008 року пункт 1.3.1. Договору викладено в новій редакції: договір іпотеки нерухомості (будівля інженерного корпусу, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, літера Р/1-7) загальною площею 17 323,2 кв.м. заставною вартістю 19 685 000,00 грн., що в еквіваленті складає 2 559 464,15 Євро за офіційним курсом Національного Банку України на дату укладення цієї додаткової угоди.

На виконання п.1.3.1 Договору кредиту 22 березня 2006 року відповідачами було укладено іпотечний договір №805/13/26/6-408, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 22 березня 2006 року та зареєстрованого в реєстрі за №961.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно статті 1 договору іпотеки іпотекодавець (2-й відповідач) передає в наступну іпотеку Іпотекодержателю (1-му відповідачу) в якості забезпечення виконання зобов`язань 2-го відповідача за договором кредиту №805/6/18/6-031 від 22.03.2006р., укладеного між 1-м та 2-м відповідачами, нерухоме майно, а саме згідно п.1.1.1. нежитлова будівля (літ. Р/1-7) загальною площею 17323,2 кв.м., вартістю за погодженням сторін 8 310 000,00 грн., що в еквіваленті складає 1 355 026,81 Євро за офіційним курсом Національного Банку України на дату укладення цього договору, що знаходиться за адресою: Україна, м. Харків, вул. Плеханівська, 126 та належать 2-му відповідачу на праві державної власності на підставі Розпорядження Харківського міського голови №1673 від 21.07.2005р., право власності на яку зареєстровано 22.07.2005р. КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" та записано в реєстрову книгу №1, номер запису 3090.

Пунктом 1.2. Договору іпотеки встановлено, що загальна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 18 510 000,00 грн., що в еквіваленті складає 3 018 236,61 Євро за офіційним курсом Національного Банку України на дату укладення цього договору.

Згідно п.1.5.1. Договору іпотеки зміст та розмір основного зобов`язання, строк і порядок його виконання: повернення 1-му відповідачу отриманого 2-м відповідачем кредиту в розмірі 828500,00 євро та кінцевим терміном повернення заборгованості по кредиту до 23 березня 2009 року на умовах, передбачених договором кредиту.

В подальшому додатковим договором №1 до іпотечного договору №805/13/26/6-408 від 22.03.2006р. від 30.05.2006р. відповідачами було викладено п.1.1.1. та п.1.2. Договору іпотеки в новій редакції, а саме зазначено, що нежитлова будівля (літ. Р/1-7) загальною площею 17323,2 кв.м., вартістю за погодженням сторін 19 685 000,00 грн., що знаходиться за адресою: Україна, м. Харків, вул. Плеханівська, 126 та належать 2-му відповідачу на праві державної власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого 21 липня 2005 року виконавчим комітетом Харківської міської ради на підставі Розпорядження Харківського міського голови №1673 від 21.07.2005р., право власності на яку зареєстровано 22.07.2005р. КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" та записано в реєстрову книгу №1, номер запису 3090. Загальна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 29 885 000,00 грн., що в еквіваленті складає 4 638 518,41 Євро за офіційним курсом Національного Банку України на дату укладення цього договору.

Додатковим договором №2 до іпотечного договору №805/13/26/6-408 від 22.03.2006р. від 27 грудня 2006 року сторонами було вирішено викласти п.1.2. Договору іпотеки в новій редакції та встановлено, що Загальна заставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 36 185 000,00 грн., що в еквіваленті становить 5 532 101,94 Євро за офіційним курсом Національного Банку України на дату укладення Додаткових угод №1 та №2.

Також додатковим договором №3 до іпотечного договору №805/13/26/6-408 від 22.03.2006р. від 17.07.2008р. відповідачами було викладено п.1.1.1. та п.1.2. Договору іпотеки в новій редакції, а саме зазначено, що нежитлова будівля (літ. Р/1-7) загальною площею 17323,2 кв.м., вартістю за погодженням сторін 19 685 000,00 грн., що в еквіваленті складає 2 559 464,15 Євро за офіційним курсом Національного Банку України на дату укладення цього договору, що знаходиться за адресою: Україна, м. Харків, вул. Плеханівська, 126 та належать 2-му відповідачу на праві державної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 21 липня 2005 року виконавчим комітетом Харківської міської ради на підставі Розпорядження Харківського міського голови №1673 від 21.07.2005р., право власності на яку зареєстровано 22.07.2005р. КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" та записано в реєстрову книгу №1, номер запису 3090. Загальна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 19 685 000,00 грн., що в еквіваленті складає 2 559 464,15 Євро за офіційним курсом Національного Банку України на дату укладення цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи Контрольно ревізійним управлінням в Харківській області було здійснено позапланову виїзну ревізію окремих питань фінансово - господарської діяльності Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" за 2005, 2006, 2007, 2008 роки та поточний звітний період 2009 року, про що складено акт позапланової виїзної ревізії окремих питань фінансово - господарської діяльності Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" за 2005, 2006, 2007, 2008 роки та поточний звітний період 2009 року, відповідно до якого встановлено, що передача в заставу нерухомого майна ДП "Завод ім. В.О. Малишева" в якості забезпечення кредитів по договорах від 22.03.2006р. №805/6/18/5-031 та від 19.09.2006р. №805/6/18/6-111 була погоджена Міністерством промислової політики України листами від 22.03.2006р. №10/3-2-235 та від 12.09.2006р. №10/3-2-1351.

Згідно експертного висновку про проведення техніко - метрологічної експертизи по кримінальній справі №1946, складеного комісією експертів Національного наукового центру "Інститут метрології" та Української академії наук будівля Центральної лабораторії ДП "Завод ім. В.О. Малишева" та затвердженого т.в.о. генерального директора ННЦ "Інститут метрології" Ряховським А.В. 04.09.2009р. весь комплекс апаратури та обладнання, з урахуванням інфраструктури для забезпечення діяльності лабораторії є невід`ємною частиною виробничого процесу всього заводу.

Як вбачається з матеріалів справи прокурор посилається на те, що іпотечний договір №805/13/26/6-408 від 22.03.2006р. та укладені до нього додаткові договори №№1-3 суперечать ст. 576 Цивільного кодексу України, ч.2 ст. 14 Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2003р. №898-ІV, відчуження об`єкту державної власності - нежитлової будівлі ЦЗЛ, літ. Р/1-7 не відповідає вимогам ч.5 ст. 75, ч.ч. 1,2,5,6 ст. 141, п.2 ст. 145 Господарського кодексу України, Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" від 29.11.2001р. №2864-111 та п.п. 4,6,13 "Порядку відчуження об`єктів державної власності", затвердженого постановою КМУ від 06.06.2007р. №803. Зазначені обставини, на думку прокурора є підставою для визнання іпотечного договору та додаткових договорів до нього недійсним згідно ч.ч. 1,2 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним у позовній заяві обставинам, суд зазначає наступне.

Як зазначає прокурор у позовній заяві у січні 2005 року було прийнято рішення інвентаризаційної комісії ДП "Завод ім. В.О. Малишева", яким незаконно внесено до Додаткового переліку майна, що не включається до складу цілісного майнового комплексу ДП "Завод ім. В.О. Малишева" нежитлову будівлю ЦЗЛ, літ. Р/1-7, що знаходиться за адресою: Україна, м. Харків, вул. Плеханівська, 126.

Зазначений перелік разом із поясненнями був направлений на затвердження до позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Частиною 5 ст. 75 Господарського кодексу України встановлено, що державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ч.1 ст. 6 Закону України "Про іпотеку" у разі обмеження правомочності розпорядження нерухомим майном згодою його власника або уповноваженого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування така ж згода необхідна для передачі цього майна в іпотеку.

Як вищевстановлено судом, на момент укладення спірного іпотечного договору відповідно до вимог чинного законодавства позивачем, до сфери управління якого входить 2-ий відповідач, було надано дозвіл від 22.03.2006 року за № 10/3-2-359 про передачу ЦЗЛ, літ. Р/1-7, що знаходиться за адресою: Україна, м. Харків, вул. Плеханівська, 126 в іпотеку.

Судом також встановлено, що згідно додаткового переліку майна, що не включається до складу цілісного майнового комплексу ДП "Завод ім. В.О. Малишева", яке не підлягає приватизації, що погоджений першим заступником Міністра промислової політики України Мангулом А.І. 21.01.2005 року будівля ЦЗЛ літ. "Р/1-7" по вул. Плеханівській, 126 не входить до складу цілісного майнового комплексу ДП "Завод ім. В.О. Малишева". На час розгляду справи лист позивача №10/7-1-110 від 21.01.2005р. щодо затвердження додаткового переліку майна не відкликано, а сам додатковий перелік майна не скасовано.

В матеріалах справи міститься лист Міністерства промислової політики України №01/3-1-955 від 21.09.2010р., в якому позивачем зазначається про виключення зі складу цілісного майнового комплексу 2-го відповідача ЦЗЛ, що розташована в нежитловій будівлі літ. "Р/1-7" по вул. Плеханівській, 126 та повідомляється, що змін чи коригувань у перелік стосовно даної будівлі не вносилось.

У преамбулі Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" зазначається, що цей Закон спрямований на забезпечення економічної безпеки держави, недопущення руйнування цілісних майнових комплексів державних підприємств, захисту інтересів держави під час реалізації майна господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків.

Згідно ч.1 та ч.2 ст. 14 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки може бути нерухоме майно, що є об'єктом права державної чи комунальної власності і закріплене за відповідним державним чи комунальним підприємством, установою, організацією на праві господарського відання. Передача в іпотеку цього майна здійснюється після отримання у встановленому законом порядку згоди органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, до сфери господарського відання якого належить відповідне державне чи комунальне підприємство, установа або організація. Продаж предмета іпотеки, що є об'єктом права державної чи комунальної власності, здійснюється з урахуванням вимог законів України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва". Забороняється передача в іпотеку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

При таких обставинах, суд вважає безпідставними твердження прокурора про порушення сторонами договору на момент його укладення вимог ст. 5 Закону України "Про іпотеку", відповідно до якої предметом іпотеки може бути нерухоме майно, що належить іпотекодавцеві на праві господарського відання (якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство) може бути відчужене іпотекодавцем і на нього може бути звернено стягнення, з посиланням на Закон України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна". Наведений закон спрямований на недопущення руйнування цілісних майнових комплексів державних підприємств, в даному випадку, предметом оспорюваного іпотечного договору є майно, яке на момент укладення іпотечного договору, не входило до складу цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева", що підтверджується додатковим переліком майна, що не включається до складу цілісного майнового комплексу ДП "Завод імені В.О. Малишева", затвердженим першим заступником Міністра промислової політики України Мангулом А.І. 21.01.2005 року, а тому дія мораторію на нього не розповсюджується.

Таким чином, майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором не включено до складу цілісного майнового комплексу та не підпадає під дію зазначеного мораторію, а тому не відповідає статусу майна, що визначене ч. 2 ст. 14 Закону України "Про іпотеку". Наведене майно, на момент укладення іпотечного договору, в повному обсязі відповідало ознакам предмета іпотеки визначеним ст. 5 наведеного закону, а тому прийняття його в іпотеку 1-им відповідачем є правомірним.

Також, прокурор у позовній заяві посилається на невідповідність іпотечного договору ч.ч. 1, 2, 5, 6 ст. 141 Господарського кодексу України та порушення вимог Порядку відчуження об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2007р. №803, однак суд не приймає дані доводи прокурора до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 та 5 ст. 141 Господарського кодексу України до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності. Держава через уповноважені органи державної влади здійснює права власника також щодо об'єктів права власності Українського народу, зазначених у частині першій статті 148 цього Кодексу. Управління об'єктами державної власності відповідно до закону здійснюють Кабінет Міністрів України і, за його уповноваженням, центральні та місцеві органи виконавчої влади. У випадках, передбачених законом, управління державним майном здійснюють також інші суб'єкти. Види майна, що може перебувати виключно у державній власності, відчуження якого недержавним суб'єктам господарювання не допускається, а також додаткові обмеження щодо розпорядження окремими видами майна, яке належить до основних фондів державних підприємств, установ і організацій, визначаються законом.

По - перше, прокурором не обгрунтовано підстави невідповідності спірного іпотечного договору вищенаведеній статті 141 Господарського кодексу України, прокурором лише переписано текст статті без проведення відповідного аналізу та визначення підстав невідповідності іпотечного договору статті 141 ГК України.

По - друге посилання прокурора на ч.6 ст. 141 Господарського кодексу України та Порядок відчуження об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2007р. №803 судом відхиляються з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначається, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини з дня набрання ними чинності.

Як зазначено в п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативних актів, за частиною першою ст. 58 Конституції України дію нормативно-правового акту в часі треба розумі так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно ст. 6 ЦК України сторони в договорі не мають права відступати від положень актів цивільного законодавства, якщо обов'язковість для сторін актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно ч.3 ст. 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Судом встановлено, що іпотечний договір №805/13/26/6-408 від 22 березня 2006 року було посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 22 березня 2006 року та зареєстровано в реєстрі за №961, отже договір іпотеки є укладеним 22 березня 2006 року.

Натомість зміни до статті 141 Господарського кодексу України шляхом доповнення цієї статті частиною шостою було внесено Законом України "Про внесення змін до Господарського кодексу України щодо порядку відчуження державного майна", прийнятого 09 січня 2007 року. Порядок відчуження об`єктів державної власності було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06 червня 2007 року №803.

При таких обставинах, суд приходить до висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин щодо визнання недійсним іпотечного договору положення ч.6 ст. 141 Господарського кодексу України та Порядку відчуження об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 червня 2007 року №803, оскільки вони були прийняті після укладення договору іпотеки.

Також прокурор зазначає про встановлення експертами Національного наукового центру "Інститут метрології", фактів стосовно того, що будівля ЦЗЛ ДП "Завод ім. В.О. Малишева" та увесь комплекс апаратури і обладнання, що в ній розташовано, у тому числі інфраструктура для забезпечення діяльності лабораторії є невід`ємною частиною виробничого процесу всього заводу, без її функціонування виробничий процес неможливий (експертний висновок від 04.09.2009р.), отже дане майно не може бути передано в іпотеку.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ч.1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам.

Не буде вважатися судовою експертизою експертиза, проведена на вимогу прокурора до порушення господарським судом провадження у справі, а також після порушення провадження у справі, однак на вимогу прокурора, а не за ухвалою господарського суду.

У постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11.03.2002 р. у справі за позовом дочірнього підприємства "Чексіл-маркет" до ТОВ "Обнова" про стягнення 48904,66 грн. зазначалося, що особа набуває прав та несе обов'язки експерта після оголошення (вручення) їй ухвали про призначення експертизи та попередження про відповідальність. Тільки за цих умов висновок експерта набуває доказової сили. Невиконання цих вимог унеможливлює використання висновку експерта як доказу у справі.

Крім того, суд зазначає, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

При таких обставинах суд не приймає в якості доказу по справі експертний висновок про проведення техніко - метрологічної експертизи по кримінальній справі №1946, затвердженого т.в.о. генерального директора ННЦ "Інститут метрології" Ряховським А.В. 04 вересня 2009 року, оскільки в контексті статей 32, 41, 42 Господарського процесуального кодексу України даний висновок не є судовим, а отже не може бути доказом у справі, а також дані встановлені у цьому висновку не стосуються предмета доказування у даній справі, оскільки на момент укладення спірного договору сторонами було дотримано всі вимоги закону.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що прокурором не доведено того, що при укладанні іпотечного договору №805/13/26/6-408 від 22.03.2006р. сторонами договору було порушено вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги прокурора про визнання недійсним іпотечного договору та додаткових договорів №№1-3 до нього не підлягають задоволенню.

Також суд, розглянувши матеріали справи, встановив наступне, що 14.06.2010р. було здійснено державну реєстрацію перенайменування 1-го відповідача з Акціонерно - комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" на Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", яке є повним правонаступником АКБ "Укрсоцбанк", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на 1-го відповідача (станом на 09.12.2010р.), свідоцтвом про державну реєстрацію 1-го відповідача та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Також Харківську філію Акціонерно - комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" було перейменовано на Харківську обласну філію Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", що підтверджується відповідним витягом та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

При таких обставинах суд вважає, що 1-м відповідачем по справі № 60/318-10 є Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 85,00 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень при відмові прокурору в задоволенні позовних вимог не покладається на позивача або відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 5, 6, 203, 215, 626, 640 Цивільного кодексу України, ст.ст. 75, 141 Господарського кодексу України, ст.ст. 5, 6, 14, 18 Закону України "Про іпотеку", Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 38, 41, 42, 43, 44, 49, 79, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Клопотання позивача про розгляд справи без участі представника позивача - задовольнити.

Відхилити клопотання 2-го відповідача про призначення комплексної (інженерно - технічної, економічної) експертизи.

Відмовити в задоволенні позову повністю.

Суддя Чистякова І.О.

Повний текст рішення по справі №60/318-10 підписано 16 лютого 2011 року.