П О С Т А Н О В А

Іменем України

м. Київ

22 грудня 2010 року 11:00 № 2-а-1064-1/10

Соломянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Мягкохода Ю. В.,

при секретарі Кузьо В. А.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Калюжко О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Соломянському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Соломянської районної в м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення КМДА про зобовязання здійснити перерахунок та виплату

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідачів з вимогою визнати їх дії помилковими в частині здійснення оскаржених дій без врахування вимог ст. 152 Конституції України, ст. 1175 ЦК України, ст. 268 ЦК України та зобовязати останніх зробити перерахунок та виплатити йому недораховану щорічну допомогу на оздоровлення у розмірах передбачених ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме, в розмірі 5 мінімальних заробітних плат щороку з моменту виникнення в неї такого права; провести перерахунок та виплатити основної пенсії згідно вимог ст. 152 Конституції України, ст. ст. 1175, 268 ЦК України, ст. ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку не менше 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, яка повинна становити 75 % від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період коли позивач пішов на пенсію по момент винесення рішення з урахуванням проведених виплат, а також стягнути судові витрати.

У судове засідання зявився позивач та представник відповідача Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення КМДА.

Позивач позов підтримав та просить його задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у ньому.

Представник відповідач проти позову заперечив та просить в ньому відмовити з підстав викладених у письмових заперечення. Крім цього, представник відповідача просить застосувати наслідки пропуску позивачем строків позовної давності.

Відповідач Управління праці та соціального захисту населення Соломянської районної в м. Києві державної адміністрації участь свого представника у судовому засіданні не забезпечив, проте відповідно до поданої заяви, просить відкласти судове засідання, оскільки виклик до суду отримали лише 22.12.2010 р.

Належним чином повідомлений відповідач Управління Пенсійного фонду України в Соломянському районі участь свого представника у судовому засіданні не забезпечив. Про причини неявки не повідомляв, заяв про відкладення розгляду справи не подавав, що враховуючи і думку сторін у справі, не є перешкодою для розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення та доводи сторін, всебічно, обєктивно та повно зясувавши обставини справи та перевіривши їх зібраними доказами в справі, встановив наступне.

Як вбачається з обставин справи позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та у звязку з чим йому встановлено ІІ групу інвалідності.

Відповідно до ч. 4-5 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам I і II групи - п'ять мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи, дітям-інвалідам - чотири мінімальні заробітні плати; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії - три мінімальні заробітні плати; кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків, - три мінімальні заробітні плати; евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, - три мінімальні заробітні плати. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. У разі виникнення права на щорічну допомогу з різних підстав, передбачених частиною другою цієї статті, надається одна з них, за вибором особи.

З огляду на наведене, Управління праці та соціального захисту населення Соломянської районної державної адміністрації мало призначити та нараховувати позивачеві щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Та поряд слід врахувати, що представник відповідача просить суд застосувати до спірних правовідносин позовну давність.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

З огляду на наведене та виходячи з того, що позивачем не надано доводів та не доведено суду поважності пропуску строку позовної давності щодо позовних вимог за період часу до травня 2010 р., в цій частині позов на підставі ч. 1 ст. 100 КАС України задоволенню не підлягає.

Що стосується позову в частині вимог за період після квітня 2010 р. слід відзначити наступне.

В результаті проведеного моніторингу дії норми передбаченої абзацом четвертим ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено що:

- дію абзацу четвертого частини четвертої статті 48 зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України від 19.12.2006 р. N 489-V;

- зупинення дії абзацу четвертого частини четвертої статті 48, передбачене пунктом 30 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007;

- відповідно до підпункту 11 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст. 48 викладено у новій редакції: «одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України»;

- зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008).

Згідно з ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», надати право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Відповідно до ст. 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», надано право Кабінету Міністрів України у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

З огляду на назначене та виходячи з того, що суд погоджується з твердженням відповідача, що в разі якщо діють декілька нормативно-правових актів однакової юридичної сили, що регулюють однорідні правовідносини - застосуванню підлягають норми того нормативно-правового акту, що прийнятий пізніше, при визначені розміру спірної виплати слід керуватись Постановою КМУ від 12.07.2005 р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до абзацу першого до п. 1 якої, установлено громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення: інвалідам I і II групи - 120 гривень.

Як вбачається з обставин справи, позивачеві 19.10.2010 р. було нараховано за 2010 р. спірну допомогу на оздоровлення в розмірі 120 грн. Зазначене дає суду підстави вважати, що відповідачі в повному обсязі нарахували та виплатили позивачеві спірну допомогу на оздоровлення, а тому, позовна вимога в частині нарахування та виплати недоплаченої спірної виплати за 2010 р. задоволенню не підлягає, як безпідставна.

Відповідно до листа відповідача Управління Пенсійного фонду України в Соломянському районі м. Києва від 19.10.2010 р. (а. с. 20-23), останній вичерпно надав позивачеві відповідь щодо підстав та порядку нарахованої йому пенсії з врахуванням гарантій визначених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Суд перевіривши підстави нарахованої пенсії позивачеві, прийшов до висновку про правильність та правомірність її нарахування, а тому, позов за період з травня 2010 р. і в решті позову задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, ст. 46 Конституції України, ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та керуючись ст. ст. 9, 69-71, 94, 97, 100, 158-163 КАС України, суд,-

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Соломянському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Соломянської районної в м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення КМДА про зобовязання здійснити перерахунок та виплату відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

П О С Т А Н О В А

Іменем України

(вступна та резолютивна частина)

м. Київ

22 грудня 2010 року 11:00 № 2-а-1064-1/10

Соломянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Мягкохода Ю. В.,

при секретарі Кузьо В. А.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Калюжко О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Соломянському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Соломянської районної в м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення КМДА про зобовязання здійснити перерахунок та виплату

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 94, 97, 100, 158-163 КАС України, суд,-

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Соломянському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Соломянської районної в м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення КМДА про зобовязання здійснити перерахунок та виплату відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя