ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Вищий господарський суду України в складі колегії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Стандарт КБЖ” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства “Вісла”, Закритого акціонерного товариства “Кінний завод “Гранд” та Броварського міжміського бюро технічної інвентаризації про визнання права власності на майно, змінивши заявою від 26.01.2006 предмет позову на спонукання ЗАТ “Вісла” фактично виконати умови мирової угоди щодо передачі спірного майна.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.01.2006 (суддя Борисенко І.І.), залишеною без змін постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2006 (у складі головуючого судді Андрієнка В.В., суддів Студенця В.І., Малетича М.М.), вжито заходів до забезпечення позову за заявою позивача шляхом заборони відповідачам вчиняти будь-які дії щодо спірного майна - об'єктів нерухомості: конюшня № 1, конюшня № 2 (маточне відділення), які розташовані по вул. Окружній, 2 в с. Каліта Броварського району до прийняття рішення по справі та набрання ним законної сили.

Ухвала та постанова у справі мотивовані тим, що відповідачі можуть розпорядитися спірними об'єктами нерухомості, а невиконання заходів до забезпечення позову, може значно ускладнити виконання рішення.

ЗАТ “Вісла”, не погоджуючись з ухвалою та постановою у справі, подало касаційну скаргу, в якій просить зазначені судові акти скасувати.

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушеннями норм процесуального права, зокрема, ухвала не відповідає вимогам ст. 86 ГПК України, оскільки є не мотивованою, не містить обґрунтувань та причин необхідності застосування засобів до забезпечення позову.

Крім того, скаржник вважає, що судом першої інстанції під час винесення спірної ухвали були порушені вимоги ст.ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу, оскільки її прийнято без участі представників сторін.

Позивач відзив на касаційну скаргу не подав, його представник в судовому засіданні касаційної інстанції проти задоволення вимог касаційної скарги заперечив.

У зв’язку з хворобою судді Глос О.І. в складі колегії суддів, якою касаційна скарга призначена до розгляду, відбулись зміни. Заступник голови Вищого господарського суду України Осетинський А.Й., ухвалою від 08.06.2006 відповідно до ст.ст. 41, 42 Закону України “Про судоустрій України” призначив для розгляду справи господарського суду м. Києва № 4/807 колегію суддів у складі: головуючого судді Грейц К.В., суддів Бакуліної С.В., Волковицької Н.О.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні правильність застосування норм чинного процесуального права в постанові апеляційного та ухвалі місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ТОВ „Стандарт КБЖ” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до відповідачів про визнання права власності на конюшню № 1, конюшню № 2 (маточне відділення) та коней в кількості 24 голови 2004 року народження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ухвалою господарського суду м. Києва від 25.01.2005 у справі № 2/494 затверджено мирову угоду, укладену між ЗАТ „Вісла” та ТОВ „Стандарт КБЖ”, на виконання якої ЗАТ „Вісла” за актом прийому - передачі від 19.01.2005 передало ТОВ „Стандарт КБЖ” конюшню № 1, конюшню № 2 (маточне відділення) та коней в кількості 24 голови 2004 року народження, однак після підписання акта прийому - передачі та припинення виконавчого провадження ЗАТ „Вісла” ухиляється від фактичної передачі майна. Надалі позовні вимоги змінені позивачем на спонукання ЗАТ “Вісла” виконати умови зазначеної мирової угоди щодо фактичної передачі спірного майна.

Позовна заява ТОВ „Стандарт КБЖ” містить клопотання про забезпечення позову шляхом заборони відповідачам вчиняти будь-які дії, пов’язані з відчуженням оспорюваного майна, крім того, 10.01.2006 позивачем повторно подане клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, яке мотивоване тим, що відповідачі вчиняють дії направлені на відчуження спірного майна і невжиття таких заходів може призвести до неможливості виконання рішення суду.

Задовольняючи зазначене клопотання позивача, господарський суд м. Києва визнав його обґрунтованим, посилаючись на реальну можливість відповідачів розпорядитись спірними об’єктами нерухомості, що може значно ускладнити виконання рішення.

Колегія суддів зазначає, що згідно статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь - якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Відповідно до змісту статті 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Оскільки майно, щодо якого відповідачам заборонено вчиняти будь-які дії, є спірним, відповідач ЗАТ “Вісла” тривалий час ухиляється від його фактичного передання позивачеві за умовами укладеної між ними мирової угоди, затвердженої судом, тримає це майно на території ЗАТ “Кінний завод “Гранд”, тобто реально може ним розпорядитись, суд обґрунтовано вжив заходів до забезпечення позову, оскільки невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За таких обставин, посилання ЗАТ “Вісла” на те, що в ухвалі та постанові у справі відсутні мотиви їх винесення. є необґрунтованими, а заперечення проти застосування заходів забезпечення позову –безпідставними.

Одночасно, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 66 ГПК України, забезпечення позову допускається на будь –якій стадії провадження у справі за заявою сторони, прокурора або за ініціативою господарського суду. При цьому, розділ Х ГПК України взагалі не містить вимог щодо розгляду заяви про забезпечення позову в судовому засіданні за участю представників сторін, оскільки суд, застосовуючи заходи до забезпечення позову, діє за власним внутрішнім переконанням на підставі та у відповідності з вимогами чинного процесуального законодавства, тому посилання скаржника на порушення судом вимог ст.ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу, також є безпідставним..

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що спі рна ухвала господарського суду міста Києва від 12.01.2006 у справі № 4/807 прийнята на підставі та у відповідності з вимогами чинного процесуального законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій не припустились порушення або неправильного застосування норм чинного процесуального законодавства, а, отже, підстави для скасування або зміни прийнятих ними судових актів відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2006 у справі господарського суду міста Києва № 4/807 залишити без змін.

Касаційну скаргу ЗАТ “Вісла” залишити без задоволення.

Головуючий К.В.Грейц

Судді Н.О.Волковицька

С.В.Бакуліна