Справа № 2-5176/2010

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2010 року Солом'янський районний суд м. Києва

у складі : головуючого судді - Букіної О.М.

при секретарі - Балагура О.С., Дімаковій Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРОЙКА» до ОСОБА_1, Державного департаменту інтелектуальної власності про визнання недійсним повністю свідоцтва № НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1», -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з вищезазначеною позовною заявою до відповідачів та просить суд визнати недійсними повністю свідоцтво України на знаки для товарів та послуг № НОМЕР_1 «ІНФОРМАЦІЯ_1» та зобов'язати відповідача Державний департамент інтелектуальної власності внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про визнання недійсним повністю свідоцтва України на знаки для товарів та послуг № НОМЕР_1 «ІНФОРМАЦІЯ_1» та здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені Державного департаменту інтелектуальної власності «Промислова власність», а також заборонити відповідачу ОСОБА_1 використовувати позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» для товарів 32 класу МКТП, а саме: «Мінеральні і газовані води та інші безалкогольні напої; фруктові напої і фруктові соки; сиропи та інші складники для готування напоїв».

В судовому засіданні позивач зменшив позовні вимоги та просив суд визнати недійсним повністю свідоцтво України на знаки для товарів та послуг № НОМЕР_1 «ІНФОРМАЦІЯ_1» та зобов'язати відповідача Державний департамент інтелектуальної власності внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про визнання недійсними повністю свідоцтва України на знаки для товарів та послуг № НОМЕР_1 «ІНФОРМАЦІЯ_1» та здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені Державного департаменту інтелектуальної власності «Промислова власність».

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд повністю задовольнити позовну заяву, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що свідоцтво України № НОМЕР_1 на знак для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» підлягає визнанню недійсним, оскільки позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» не відповідає умовам надання правової охорони, т.я. є оманливим або такими, що може ввести в оману щодо товару або особи, яка виробляє товар.

Вважає, що дане свідоцтво видано внаслідок подання заявки з порушенням прав позивача щодо добросовісної конкуренції та чесної підприємницької діяльності.

Представник Державного департаменту інтелектуальної власності в судове засіданні не зявився, надав письмові заперечення проти позову, в яких посилався на те, що на момент проведення кваліфікованої експертизи заявки № 200719734 на видачу свідоцтво України на знак для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» ймовірність введення в оману споживача встановлена не була. На підставі ст. 60 ЦПК позивач повинен довести, що в процесі використання ОСОБА_1 позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» є небезпека введення споживача в оману щодо товару та особи, яка виробляє товар або надає послугу.

Крім того, представник Державного департаменту інтелектуальної власності зауважив, що докази на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, не були і не могли бути відомі закладу експертизи під час проведення кваліфікованої експертизи зазначеної заявки № 200719734.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання також не зявився, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд, заслухавши думку представника позивача, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши і проаналізувавши матеріали справи, оцінивши зібрані за справою докази, приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та про задоволення позовної заяви в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до підпункту «а» п. 1 ст. 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993 року № 3689-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями) свідоцтво на знак для товарів і послуг може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони.

Судом встановлено, що позивач є виробником мінеральної води, який зареєстрований в м. Каховка, має свердловину № 12-371 та усе виробництво мінеральної води в м. Каховка, усі необхідні дозволи для видобування мінеральної води в м. Каховка та дозвіл Каховської міської ради народних депутатів на використання місцевої символіки міста Каховка назви міста «ІНФОРМАЦІЯ_1», на підставі чого з 2004 року здійснює виробництво мінеральної води з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Відповідач ОСОБА_1 як фізична особа є власником свідоцтва України № НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» для товарів 32 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг (далі - МКТП), а саме: «Мінеральні і газовані води та інші безалкогольні напої; фруктові напої і фруктові соки; сиропи та інші складники для готування напоїв».

Також судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є підприємцем-фізичною особою, яка зареєстрована в м. Берислав, має фактичне місцезнаходження та свердловину мінеральної води № 2-284 в м. Берислав. Крім того, статті з місцевих газет, що були надані представником позивача, підтверджують видобування відповідачем ОСОБА_1 мінеральної води «ІНФОРМАЦІЯ_1» на території м. Берислав та зазначають про відсутність у ОСОБА_1 дозволів, що необхідні для виробництва мінеральної води «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Вищезазначені докази суд вважає належними та допустимими, що дозволяють встановити дійсні обставини справи та визначити відповідні правовідносини.

На підставі ст. 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» відповідач ОСОБА_1 звернувся до позивача із заявою, у якій вимагає від нього припинити випуск продукції мінеральної води із зображенням позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Правилами п. 1 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15 грудня 1993 року № 3689-XII (далі Закон) встановлено, що правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом.

Відповідно до абз. 5 п. 2 ст. 6 Закону не можуть одержати правову охорону позначення, які є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу.

Суд приймає до уваги поняття оманливості, визначене у п. 4.3.1.9 Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Державного патентного відомства України від 28.07.1995 року № 116 (в редакції наказу Держпатенту від 20 серпня 1997 року № 72), відповідно до якого до позначень, які є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару чи послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу відносяться позначення, які породжують у свідомості споживача асоціації, пов'язані з певною якістю, або з певним виробником, які насправді не відповідають дійсності.

Зважаючи на те, що питання, чи є позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом № НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг оманливим або таким, що може ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу, потребує спеціальних знань, судом у попередньому засіданні за клопотанням позивача була призначена судова експертиза обєктів інтелектуальної власності.

Висновком № 453 судової експертизи обєктів інтелектуальної власності по цивільній справі № 2-2236/2008 від 18.07.2008 року, проведеної експертом Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Академії правових наук України та Висновком №578 додаткової судової експертизи від 17.11.2010 року проведеної Науково-дослідним інститутом інтелектуальної власності були підтверджені посилання позивача про те, що знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом України № НОМЕР_1 є оманливим щодо товару мінеральної води «ІНФОРМАЦІЯ_1» та таким, що може ввести в оману стосовно особи, яка виробляє цей товар.

Стаття 1 Угоди про заходи щодо попередження та припинення використання неправдивих товарних знаків та географічних зазначень (ратифікована Україною 21.09.2000 г.) визначає, що неправдивий товарний знак товарний знак, що містить неправдиві зазначення походження товару, а також дані або такий елемент, що може ввести споживачів в оману.

Оцінивши вказані вище Висновки судової експертизи у сукупності з іншими доказами у справі та зважаючи на те, що власник знака для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом України № НОМЕР_1 відповідач ОСОБА_1 є також підприємцем-фізичною особою, яка виробляє мінеральну воду «ІНФОРМАЦІЯ_1», але видобуває її не в м. Каховка, а в м. Берислав, суд приходить до висновку, що використання в процесі діяльності відповідача ОСОБА_1 позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» як належного йому знака для товарів і послуг не виключає небезпеку введення в оману споживача стосовно товару та особи, яка виробляє цей товар, а отже позначення за свідоцтвом України № НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг може ввести в оману споживача стосовно основних характеристик продукції та особи, яка виробляє товар.

Щодо тверджень позивача, що дії відповідача ОСОБА_1 є недобросовісною конкуренцією, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 57 ЦПК доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема аудіо - і відеозаписів, висновків експертів.

Абзац 1 ст. 2 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 7 червня 1996 року № 236/96-ВР встановлює, що закон застосовується до відносин, у яких беруть участь, зокрема, господарюючі суб'єкти (підприємці), громадяни та юридичні особи у зв'язку з недобросовісною конкуренцією.

Відповідно до Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності, зокрема, неправомірне використання чужих позначень, ділової репутації, створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції.

Згідно із ст. 27 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» справи про недобросовісну конкуренцію розглядаються Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями. Особи, права яких порушені діями, визначеними цим Законом як недобросовісна конкуренція, можуть протягом шести місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатись про порушення своїх прав, звернутися до Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень із заявою про захист своїх прав (ст. 28 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» ).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» визнання факту недобросовісної конкуренції відноситься до виключної компетенції Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень.

Тобто, виключно рішенням Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень дії ОСОБА_1 можуть бути кваліфіковані недобросовісною конкуренцією.

Відповідного рішення Антимонопольного комітету України або його територіальних відділень позивач не надав.

Крім того, Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не встановлює такої підстави для визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів та послуг як визнання дій власника свідоцтва актом недобросовісної конкуренції.

Таким чином, твердження позивача, що усі дії щодо подання відповідачем ОСОБА_1 заявки № 200719734 є недобросовісною конкуренцією, суд вважає недоведеними та до уваги не приймає.

Але, оскільки Закон України «Про захист прав споживачів» наявності рішення спеціального уповноваженого державного органу стосовно визнання факту нечесної підприємницької практики не вимагає, суд погоджується з твердженнями позивача, що подання відповідачем ОСОБА_1 заявки № 200719734 є порушенням прав позивача на здійснення чесної підприємницької діяльність щодо безперешкодного використання на своїй продукції позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1», на використання якого позивач має пріоритет та усі необхідні дозволи.

Оскільки згідно чинного законодавства України, зокрема, п. 2.3. Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 10.01.2002 р. № 10, у процесі ведення реєстру до нього вносяться відомості щодо визнання свідоцтва недійсним повністю або частково і такі відомості (зміни щодо правового статусу свідоцтва) в силу п. 1.3. вказаного положення Держдепартамент публікує в офіційному бюлетені «Промислова власність», суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню також позовні вимоги щодо зобовязання Держдепартаменту внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо визнання недійсним свідоцтва України № НОМЕР_1 та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність».

З урахуванням задоволення обґрунтованих за обставинами справи вимог позивача, суд вважає такими, що підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 , понесені позивачем судові витрати, відповідно до ст.88 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 492, 493, 495, 499 ЦК України, Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції», Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993 року № 3689-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями), Положенням про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 10.01.2002 року N 10 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.01.2002 року за № 64/6352 з подальшими змінами і доповненнями, Положенням про Державний департамент інтелектуальної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2000 року № 997, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 224-226, 228 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРОЙКА» задовольнити.

Визнати повністю недійсним свідоцтво України на знаки для товарів та послуг № НОМЕР_1 «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Зобов'язати Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про визнання недійсними повністю свідоцтва України на знаки для товарів та послуг № НОМЕР_1 «ІНФОРМАЦІЯ_1» та здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені Державного департаменту інтелектуальної власності «Промислова власність».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРОЙКА» державне мито в розмірі 8,50 грн. та 7,50 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи , а всього 16,00 грн.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду м.Києва протягом 10 днів з моменту його проголошення.

Рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка має бути подана протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя: