ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2011 р. № 2а-6387/09/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Карп’як О.О.,

при секретарі – Дрозда І.С.

За участю:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідачів –ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

_1

до

_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2

про

визнання протиправними дій ,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до командира військової частини А 0780 генерал –лейтенанта ОСОБА_3, першого заступника командира військової частини А 0780 генерал –майора ОСОБА_4, начальника юридичної служби військової частини А0780 майора юстиції ОСОБА_2, військової частини А0780 про визнання дій незаконними та скасування накладених стягнень.

Ухвалою від 14 жовтня 2009 року відкрито провадження у справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що стягнення у вигляді догани (суворої догани) накладених 13.10.2008 року (усно), 17.03.2009 року (наказ №103), 23.06.2009 року (наказ №231), 21.09.2009 року (усно), 08.12.2009 року (наказ №556) накладені на неї незаконно, з порушенням норм чинного законодавства та підлягають скасуванню.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з врахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог, просить позов задоволити у повному обсязі.

Позиція відповідачів викладена у письмових запереченнях на позов №147/136 від 26.05.2010 року, №147/213 від 17.09.2010 року, №147/245 від 20.10.2010 року, №147/257 від 29.10.2010 року, вважають застосовані до позивача стягнення у вигляді доган обґрунтованими і законними, оскільки вчинення позивачем порушень підтверджується довідкою –доповіддю, матеріалами службового розслідування, рапортами.

Представник відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у письмових запереченнях на позов, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлений і підписаний 26.01.2011 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідачів, допитавши свідка, безпосередньо та об’єктивно дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, давши їм оцінку, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент прийняття відповідачами оскаржуваних рішень позивач, ОСОБА_1 перебувала на посаді юрисконсульта юридичної служби військової частини А0780.

Відповідно до п.3, 4 Закону України від 24.03.1999 № 551-XIV "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" із змінами і доповненнями, військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог військових статутів; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов'язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових об'єднаннях, з'єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання. Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Відповідно до п. 52 Закону України від 24.03.1999 № 551-XIV "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України", до військовослужбовців-жінок застосовуються дисциплінарні стягнення відповідно до їх військових звань (статті 48-51, 62, 68, 69 цього Статуту), а саме: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у посаді.

Відповідно до ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з копії службової картки позивача, 13.10.2008 року на неї накладено дисциплінарне стягнення (усно) у вигляді догани за неприбуття на шикування особового складу без поважних причин.

Невихід на шикування позивач пояснює тим, що командиром військової частини в порушення ст.59 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України не було забезпечено її верхнім одягом.

Відповідно до п. 4 Закону України від 24.03.1999 № 551-XIV "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" із змінами і доповненнями, військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця неухильно виконувати накази командирів.

Наявність у підлеглих форменого одягу в силу п.25 Закону України «Про Стройовий статут Збройних Сил України», командир перевіряє на шикуванні.

Покликання позивача на запис лікаря в медичній картці від 10.10.2008 року про потребу звільнення її від стройової і фізичної підготовки терміном на три місяці, не беруться судом до уваги, оскільки не доведено факту повідомлення нею про необхідність звільнення її від стройової та фізичної підготовки начальника медичної служби частини чи командира частини.

Враховуючи наведене, вимоги позивача щодо скасування накладеного на неї дисциплінарного стягнення у формі догани від 13.10.2008 року є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до наказу командира військової частини А0780 від 18.02.2009 року №55, від 26.02.2009 року №64 начальником служби охорони праці військової частини А0780 майором ОСОБА_5 проведено службове розслідування по факту невиходу на службу 17.02.2009 року юрисконсульта юридичної служби військової частини А0780 майора юстиції ОСОБА_1, за результатами якого складено акт від 11.03.2009 року.

17.03.2009 року відповідачем видано наказ №103 «Про результати службового розслідування по факту невиходу на службу майора юстиції ОСОБА_1. та притягнення до дисциплінарної відповідальності», відповідно до якого з метою запобігання вчинення повторного правопорушення щодо нез’явлення на службу у визначений строк та притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності вирішено за невихід на службу 17.02.2009 року без поважних причин юрисконсульту юридичної служби військової частини А0780 майору юстиції ОСОБА_1 оголосити сувору догану.

Як вбачається з тексту наказу від 17.03.2009 року №103, в силу наказу №29 від 09.02.2009 року позивач вибула у Військово –медичний клінічний центр Західного регіону на стаціонарне лікування; 16.02.2009 року згідно довідки від 16.02.2009 року №51 позивач прибула з лікування та приступила до виконання своїх службових обов’язків, про що оголошено в наказі від 16.02.2009 року №35. Однак, 17.02.2009 року позивач не вийшла на службу. Згідно наказу від 18.02.2009 року №39 ОСОБА_1.. вибула у відрядження на курси іноземних мов на період з 18.02.2009 року по 15.05.2009 року, копія наказу є в матеріалах справи.

Як вбачається з копії виписного епікризу №1270/91, виданого за результатами стаціонарного лікування Військово –медичний клінічний центр Західного регіону за період з 10.02.2009 року по 16.02.2009 року, ОСОБА_1. звільнена від виконання службових обов’язків на 3 календарні дні, тобто з 17.02.2009 року по 19.02.2009 року включно (а.с.8).

Відповідно до ст. 7 Основ законодавства України про охорону здоров»я, держава згідно з Конституцією України гарантує всім громадянам реалізацію їх прав у галузі охорони здоров»я шляхом: створення розгалуженої мережі закладів охорони здоров»я; організації і проведення системи державних і громадських заходів щодо охорони та зміцнення здоров»я; подання всім громадянам гарантованого рівня медико –санітарної допомоги у обсязі, що встановлюється КМ України; встановлення відповідальності за порушення прав і законних інтересів громадян у галузі охорони здоров»я, інше.

Відповідно до п.256 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», офіцери і військовослужбовці військової служби за контрактом за висновком лікаря можуть залишатись для лікування на квартирах (удома). Про результати огляду хворих, характер поданої допомоги і призначення лікар робить відповідні відмітки в медичних книжках та видає довідки про стан здоров»я.

Відповідно до п.257 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», висновок про часткове або повне звільнення військовослужбовців строкової служби від занять, робіт, несення служби в наряді, а офіцерів і військовослужбовців військової служб за контрактом –від виконання службових обов’язків дається лікарем, а у військових частинах, де лікар за штатом не передбачений, - фельдшером не більше ніж на 6 діб. У разі потреби термін звільнення може бути продовженим. Рекомендації лікаря (фельдшера) про часткове або повне звільнення від виконання обов’язків підлягають виконанню посадовими особами.

Як вбачається з матеріалів службового розслідування, виписного епікризу №1270/91 позивачем надано 18.02.2009 року, відтак на момент винесення оскаржуваного наказу відповідачам було відомо про звільнення позивача від виконання службових обов’язків з 17.02.2009 року по 19.02.2009 року, однак всупереч п. 256,257 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України»не було враховано при винесенні оскаржуваного наказу від 17.03.2009 року.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 86,87 Закону України від 24.03.1999 № 551-XIV "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" із змінами і доповненнями, після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Відповідачами не доведено та необґрунтовано проведення бесіди з військовослужбовцем, врахування при прийнятті рішення характеру та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередню поведінку військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Враховуючи вищенаведене, відповідачами при накладені на позивача дисциплінарного стягнення у формі суворої догани згідно наказу від 17.03.2009 року №103 порушено вимоги п. 256,257 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», ст. 86,87 Закону України від 24.03.1999 № 551-XIV "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" та пп.3,4,9 ч.3 ст.2 КАС України, рішення прийнято відповідачем передчасно, необґрунтовано.

Враховуючи наведене, вимоги позивача щодо скасування накладеного на неї дисциплінарного стягнення у формі суворої догани, накладеного згідно наказу від 17.03.2009 року №103 є підставними та обґрунтованими.

Наказом від 23.06.2009 року №231, за порушення вимог ст. 14 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, п.8 додатку №5 наказу Міністра оборони України від 01.10.1982 року №200, п.120 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого Постановою КМ України від 02.10.2003 року №1561-12 юрисконсульту юридичної служби військової частини А0780 майору юстиції ОСОБА_1. оголошено сувору догану.

Як вбачається з тексту наказу від 23.06.2009 року №231, позивачем порушено ст. 14 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, оскільки під час звільнення від виконання службових обов’язків за станом здоров»я терміном на 10 діб (з 15.06.2009 року по 24.06.2009 року), тобто будучи відсутньою на військовій службі, нею подано командиру військової частини А0780 доповнення до рапорту від 09.06.2009 року щодо надання їй чергової відпустки за 2009 рік.

Однак, висновки відповідача щодо порушення позивачем ст.14 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України у зв’язку з поданням нею заяви про відпустку під час перебування її на лікарняному є хибними, оскільки звернення про надання відпустки є правом позивача, а правом відповідача є розгляд її заяви та прийняття відповідного рішення (надання відпустки чи відмова у наданні відпустки), а не застосування дисциплінарного стягнення. Звернення позивача до командира військової частини з рапортом про надання відпустки не є порушенням ст.14 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, а є правом позивача в розумінні ст. 45 Конституції України.

Враховуючи наведене, вимоги позивача щодо скасування накладеного на неї дисциплінарного стягнення, накладеного згідно наказу від 23.06.2009 року №231 є підставними та обґрунтованими.

Як вбачається з копії службової картки позивача, 21.09.2009 року на неї накладено дисциплінарне стягнення (усно) у вигляді суворої догани за порушення порядку прибуття до частини після терміну лікування. Дане стягнення накладено на позивача на підставі рапорту від 21.09.2009 року.

Згідно довідки –доповіді від 09.09.2009 року №147/252 вбачається, що на підставі наказу №195 від 25.08.2009 року позивач вибула у військово –медичний клінічний центр Західного регіону на стаціонарне лікування, однак, в порушення п.262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, 07.09.2009 року не прибула після лікування у військову частину А0780.

Відповідно до п.257 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», висновок про часткове або повне звільнення військовослужбовців строкової служби від занять, робіт, несення служби в наряді, а офіцерів і військовослужбовців військової служб за контрактом –від виконання службових обов’язків дається лікарем, а у військових частинах, де лікар за штатом не передбачений, - фельдшером не більше ніж на 6 діб. У разі потреби термін звільнення може бути продовженим. Рекомендації лікаря (фельдшера) про часткове або повне звільнення від виконання обов’язків підлягають виконанню посадовими особами.

Відповідно до п.262 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», начальник (командир) лікувального закладу (частини) зобов’язаний за 5 днів до виписки військовослужбовців повідомити про це командирові військової частини, з якої вони прибули.

Однак при прийнятті рішення про накладення дисциплінарного стягнення відповідачем не з’ясовано причин невиходу на службу у позивача, не враховано рекомендації військово –медичного клінічного центру Західного регіону за наслідками стаціонарного лікування позивача. Крім того, відповідач не надав доказів оголошення наказу про прибуття позивача з лікування від 06.09.2009 року.

Твердження відповідачів про те, що медсестрою неправомірно видано довідку позивачу про звільнення від виконання службових обов’язків за станом здоров»я на 15 діб з 05.09.2009 року по 19.09.2009 року на підставі загрози переривання вагітності, не погодивши дану довідку у начальника медичної частини не беруться судом до уваги, оскільки обов’язок належного оформлення довідки покладається на медсестру та начальника медичної частини а не на позивача.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене, вимоги позивача щодо скасування накладеного на неї дисциплінарного стягнення (усно) у вигляді суворої догани 21.09.2009 року є підставними та обґрунтованими.

Відповідно до наказів командира військової частини А0780 від 17.11.2009 року №394 та від 27.11.2009 року 03.12.2009 проведено службове розслідування по факту відсутності на службі та порушення порядку відбуття на лікування позивача, за результатами якого складено акт службового розслідування.

Наказом від 18.12.2009 року №556 «Про результати службового розслідування по факту відсутності на службі та порушення порядку відбуття на лікування майора юстиції ОСОБА_1. та притягнення до дисциплінарної відповідальності», за порушення порядку прибуття до частини після відрядження та вибуття на лікування юрисконсульту юридичної служби майору юстиції ОСОБА_1. оголошено догану.

Як вбачається з тексту оскаржуваного наказу, на підставі наказу від 14.10.2009 року №244 позивач вибула у відрядження для навчання на 1 підсумкову та 2 установчий збір у Національну академію оборони України (м. Київ) з 25.10.2009 року по 26.12.2009 року; вибувши 11.11.2009 року з Національної академії оборони України, на підставі наказу командира військової частини А0780 від 17.11.2009 року №275 з 16.11.2009 року позивач приступила до виконання своїх службових обов’язків не представивши довідки про звільнення від виконання службових обов’язків з 11 по 13.11.2009 року, чим порушила ст. 40 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України. 17.11.2009 року позивачем подано рапорт про знаходження її на домашньому стаціонарі та знаходження на обліку в «Центрі здоров»я жінки», документ, що підтверджує її лікування надасть по закінченні лікування. В наказі також вказується на скеруванням відповідачем запитів на ім»я Головного лікаря Центру здоров»я жінки від 20.11.2009 року, однак відповіді на день закінчення розслідування не одержано. Відповідач в наказі зазначав про отримання від позивача 03.12.2009 року довідки №3/2216 та листка непрацездатності АБШ №756641 за період з 17.11 по 02.12.2009 року.

Як вбачається з довідки №3/2216 позивач звільнена від виконання службових обов’язків з 11.11.2009 року по 13.11.2009 року (а.с.29).

Згідно запису в медичній карточці від 10.11.2009 року, лікарем здійснено запис про звільнення позивача від виконання службових обов’язків на три дні, тобто з 11.11.2009 року по 13.11.2009 року (а.с.29).

Згідно копій амбулаторної картки від 17.12.2009 року та від 02.12.2009 року, довідки лікаря від 08.12.2009 року, довідки №2020 від 07.12.2009 року, позивач була звільнена від виконання службових обов’язків з 3.12.2009 року по 22.12.2009 року включно, копії довідок долучені до матеріалів справи.

Відповідно до п.257 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», висновок про часткове або повне звільнення військовослужбовців строкової служби від занять, робіт, несення служби в наряді, а офіцерів і військовослужбовців військової служб за контрактом –від виконання службових обов’язків дається лікарем, а у військових частинах, де лікар за штатом не передбачений, - фельдшером не більше ніж на 6 діб. У разі потреби термін звільнення може бути продовженим. Рекомендації лікаря (фельдшера) про часткове або повне звільнення від виконання обов’язків підлягають виконанню посадовими особами.

Відповідно до ст..38 Основ законодавства України про охорону здоров»я, кожний пацієнт,який досяг чотирнадцяти років і який звернувся за наданням йому медичної допомоги ,має право на вільний вибір лікаря, якщо останній не може запропонувати свої послуги, та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій.

Відповідно до ст.41 Основ законодавства України про охорону здоров»я, на період хвороби з тимчасовою втратою працездатності громадянам надається звільнення від роботи з виплатою у встановленому законодавством України порядку допомоги по соціальному страхуванню.

Таким чином, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не взято до уваги довідки лікарів про звільнення позивача від виконання службових обов»язків у період з 11.11.2009 року по 13.11.2009 року та 3.12.2009 року по 22.12.2009 року, стягнення застосовано до позивача під час перебування її на лікарняному.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, відповідачами застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у формі догани за несвоєчасний вихід її на службу після лікарняного передчасно, не з’ясувавши всі обставини справи, оскільки як вбачається з довідок та записів у амбулаторній картці та медичній книжці позивача, у період з 3.12.2009 року по 22.12.2009 року вона була звільнена від виконання службових обов’язків.

Враховуючи наведене, вимоги позивача щодо скасування накладеного на неї дисциплінарного стягнення згідно наказу від 18.12.2009 року №556 у формі догани є підставними та обґрунтованими.

Згідно витягу з наказу командира військової частини А0780 від 25.05.2010 року №121, майора юстиції ОСОБА_1, юрисконсульта юридичної служби, у зв»язку зі зміною прізвища наказом Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 22.04.2010 року №170, вважати –ОСОБА_1.

Як вбачається з витягу з наказу командира військової частини А0780 від 20.01.2011 року №14, на підставі рапорту позивача та наказу Командувача Повітняних Сил Збройних Сил України від 13.01.2011 року №19, ОСОБА_1 звільнено в запас за п. «Д» ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»(через сімейні обставини).

Відповідно до ч.4 ст.45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України встановлено, що усі дисциплінарні стягнення, крім позбавлення військового звання, накладені на військовослужбовців і не скасовані до дня звільнення їх у запас чи відставку, втрачають чинність з дня звільнення.

Таким чином, дисциплінарні стягнення у вигляді догани (суворої догани) накладених на позивача 13.10.2008 року (усно), 17.03.2009 року (наказ №103), 23.06.2009 року (наказ №231), 21.09.2009 року (усно), 08.12.2009 року (наказ №556) з 13.01.2011 року втратили свою чинність, а відтак підстав для їх скасування немає.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав втрати чинності накладених на позивача дисциплінарних стягнень в силу ч.1 ст.45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у зв»язку із звільненням позивача зі служби в запас з 13.01.2011 року.

Стосовно покликань представника відповідачів на відмову у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску нею строку звернення до суду з позовом, то такі судом не беруться до уваги з підстав дії норм ст. 5, 99, 100 КАС України.

Оскільки рішення ухвалене на користь суб’єкта владних повноважень, тому в силу ст. 94 КАС України судові витрати слід покласти на позивача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 70,71, 86, 94, 160, 162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю

2. Судові витрати покласти на позивача.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна