У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Верещак В.М. суддів Гошовської Т.В., Заголдного В.В. за участю прокурора Парусова А.М.

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 25 листопада 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Івано-Франківської області на судові рішення щодо ОСОБА_5

Вироком Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від
10 грудня 2009 року засуджено
ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Тарноруда Волочиського району

Хмельницької області, не судимого,

за ч. 1 ст. 191 КК України на 1 рік позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на 1 рік;

за ч. 3 ст. 212 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням адміністративно-господарських, організаційно-розпорядчих функцій строком на 2 роки та з конфіскацією майна, яке є його власністю;

за ч. 2 ст. 358 КК України на 1 рік позбавлення волі;

за ч. 3 ст. 358 КК України на 1 рік обмеження волі.

На підставі ст. 49 КК України ОСОБА_5 звільнений від покарання за
ч. 3 ст. 358 КК України в зв'язку із закінченням строків давності.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 остаточно призначено 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на 2 роки та з конфіскацією майна, яке є його власністю.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 квітня 2010 року вирок змінено: на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено обовязки, передбачені ст. 76 КК України.

За наведених у вироку обставин ОСОБА_5 засуджено за те, що він будучи зареєстрованим у встановленому законом порядку приватним підприємцем, протягом періоду з 1 січня 2003 року по 30 вересня 2005 року при здійсненні підприємницької діяльності на підставі договорів з підприємствами, установами, організаціями різних форм власності про виконання робіт, умисно ухилився від сплати податку на додану вартість на суму 126 993 грн. та податку з доходів фізичних осіб на суму 194 387 грн., а всього на загальну суму
321 380 грн., що є особливо великим розміром.
Реалізуючи умисел на ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах ОСОБА_5 складав та подавав до ДПІ в Рогатинському районі Івано-Франківської області декларації з податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб, до яких вносив завідомо неправдиві відомості.

У період 2003-2004 років ОСОБА_5, з метою привласнити чуже майно, яке б перебувало у його віданні, умисно вніс у свідоцтво про державну реєстрацію його, як субєкта підприємницької діяльності без відповідної державної реєстрації завідомо неправдиві дані про те, що він має право займатися таким видом підприємницької діяльності як будівництво, додрукувавши в цьому свідоцтві слово "будівництво" після слів "торгівельна діяльність".

Крім того, він надав зазначене підроблене свідоцтво про державну реєстрацію субєкта підприємницької діяльності в Управління житлово-комунального господарства Івано-Франківської обласної державної адміністрації, на підставі якого з ОСОБА_5 було укладено договір на проведення робіт по реконструкції водопровідних мереж в м. Рогатині Івано-Франківської області.

У період з липня по грудень 2004 року ОСОБА_5 шляхом складання завідомо неправдивих документів актів прийняття виконаних робіт по реконструкції водопровідних мереж, в яких завищив їх обєми та вартість, привласнив кошти державного бюджету на загальну суму 2 442 грн.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування вироку районного суду в звязку з неправильним застосуванням кримінального закону, а ухвалу суду апеляційної інстанції через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, а також істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону. Оскільки ОСОБА_5 вчинив злочини, будучи приватним підприємцем, прокурор вважає, що його слід було позбавити права займатися підприємницькою діяльністю та обіймати посади, повязані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності. Зазначає, що рішення про застосування ст. 75 КК України є необґрунтованим, оскільки апеляційним судом не здобуто будь-яких даних, які б свідчили про можливість звільнення засудженого від відбування покарання. Зміст ухвали не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, в ній не наведено переконливих мотивів, через які апеляцію прокурора визнано безпідставною.

Заслухавши доповідача, прокурора, який частково підтримав касаційне подання, просив ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд, оскільки призначене ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 75 КК України є занадто мяким, перевіривши матеріали справи та доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно задоволенню не підлягає.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, та кваліфікація його дій не оспорюються в касаційному поданні та підтверджені розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.

Дії ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 191, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України кваліфіковані правильно.

Апеляційний суд, при помякшенні призначеного йому місцевим судом покарання, обґрунтовано зазначив, що той, хоча й навів при призначенні покарання обставини, які його помякшують, проте такими їх не визнав.

Вирішуючи питання про можливість звільнення ОСОБА_5 від відбування основного покарання з випробуванням, апеляційний суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, особу винного, який раніше не судимий, позитивно характеризується, працює та обставини, які помякшують покарання стан його здоровя та потребу в лікуванні, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, виконання ним робіт по реконструкції водопровідних мереж у м. Рогатин після повені.

З урахуванням наведеного, відсутності обставин, які обтяжують покарання, колегія суддів вважає справедливим прийняте судом апеляційної інстанції рішення про можливість виправлення ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства та застосування ст. 75 КК України.

Що стосується посилання у касаційному поданні на необхідність позбавлення засудженого права займатися підприємницькою діяльністю, то воно є безпідставним.

Як правильно зазначено в ухвалі апеляційного суду, ОСОБА_5, займаючись підприємницькою діяльністю, самостійно виконував адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції, а саме - укладав договори, складав фінансові документи, подавав їх до податкових органів. Тому місцевий суд прийняв обґрунтоване рішення про позбавлення ОСОБА_5 права обіймати посади, повязані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій на певний строк.

Підстав для позбавлення ОСОБА_5 права займатися підприємницькою діяльністю колегія суддів не вбачає.

Ухвала апеляційного суду мотивована належним чином та відповідає вимогам ст. 377 КПК України. Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону України не виявлено.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 395, 596 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

вирок Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 квітня 2010 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційне подання прокурора, - без задоволення.

С у д д і :

Верещак В.М. Гошовська Т.В. Заголдний В.В.