Справа: № 2а-13877/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" грудня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Шведа Е.Ю., Попович О.В.,

при секретарі: Плаксі В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги ОСОБА_2 та представника Військової частини 3027 –Новова Артема Сергійовича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 квітня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Військової частини 3027 внутрішніх військ МВС України про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2009 року ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Військової частини 3027 внутрішніх військ МВС України про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити дії. Свої вимоги мотивує тим, що відповідачем порушено вимоги Закону України "Про загальний військовий обов’язок і військову службу", вказане призвело до порушення права позивача на отримання належного грошового забезпечення та щомісячних надбавок за вислугу років. Просить про визнання неправомірними дій відповідача про незарахування часу навчання в Київському військовому ліцеї до строку військової служби, зобов’язання зарахувати строк навчання у загальний строк військової служби та безперервної служби, внести зміни в усі відповідні документи, провести перерахунок вислуги років, вважаючи початком військової служби день зарахування до Київського військового ліцею 13.08.1996 року, провести перерахунок розмірів щомісячної надбавки за вислугу років на військовій службі до окладів за військовим званням і основною чи тимчасово займаною посадою та щомісячної надбавки за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення залежно від стажу роботи; зобов’язання відповідача виплатити кошти за минулі роки, згідно з перерахунків розмірів щомісячної надбавки за вислугу років на військовій службі до окладів за військовими званнями і за займаними посадами та розмірів щомісячної надбавки за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення залежно від стажу, враховуючи початок військової служби з 13.08.1996 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 квітня 2010 року позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача –військову частину 3027 провести позивачу перерахунок розмірів щомісячної надбавки за вислугу років на військовій службі за посадою "начальник продовольчої служби" з 31.03.2008 року по 04.08.2009 року з урахуванням навчання у Київському військовому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою та здійснити всі належні виплати за період проходження служби в військовій частині 3027. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову, якою задовольнити позов повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представник Військової частини 3027 –Новов Артем Сергійович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції може залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

Позивач з 13.08.1996 року по 11.06.1999 року навчався у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна. Факт навчання позивача підтверджується наявною у справі Архівною Довідкою Галузевого Державного архіву Міністерства оборони України.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач проходив навчання у Київському військовому ліцеї в той час, коли законодавством було передбачено, що початком перебування на військовій службі вважається, зокрема, день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), а тому позивач відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»має право на отримання належного грошового забезпечення, з урахуванням щомісячної надбавки за вислугу років. Проте оскільки на час розгляду справи позивач проходить службу в Державній податковій адміністрації України, та не перебуває на військовій службі, тобто не перебуває у правових відносинах з відповідачем, а особова справа позивача знаходиться у військоматі за місцем проживання останнього, а тому підстави для задоволення позову в решті вимог відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 24 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”, в редакції чинній на момент зарахування позивача на військову службу до Збройних Сил України, передбачалося, що початком перебування на військовій службі вважається, зокрема, день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, - для допризовників, призовників і військовозобов'язаних.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що початком перебування на військовій службі, зокрема, вважається день зарахування до військового навчального закладу.

Згідно ст. 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до п. 1.3 Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ»грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначається залежно від посади, спеціального звання, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби.

Згідно з п. 2.4 цього Наказу особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується надбавка за вислугу років у відсотках до посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням у розмірах, затверджених додатком 29 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року N 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу".

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої правильно зауважив про те, що вимога позивача в частині зобов’язання відповідача провести перерахунок розмірів щомісячної надбавки за вислугу років на військовій службі до окладів за військовим званням і основною чи тимчасово займаною посадою та щомісячної надбавки за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення залежно від стажу роботи є обґрунтованою за період з 31.03.2008 року по 04.08.2009 року, тобто під час проходження служби в військовій частині 3027 Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та зайняття посади начальника продовольчої служби.

Крім цього, колегія суддів критично сприймає твердження позивача про необгрунтовану відмову суду першої інстанції в задоволення решти позовних вимог виходячи з наступного.

Судом першої інстанції було встановлено, що на час звернення до суду з даним позовом та на час розгляду справи судом першої інстанції позивач проходив службу в Державній податковій адміністрації України, та не перебував на військовій службі.

За вказаних обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивач не перебуває у правових відносинах з відповідачем.

Також було встановлено, що особова справа позивача знаходиться у військоматі за місцем його проживання позивача.

При цьому відповідно до чинного законодавства та враховуючи те, що проходження позивачем військової служби саме з 13.08.1996 року підтверджується документально та нормативно, позивач відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»має право на отримання належного грошового забезпечення, з урахуванням щомісячної надбавки за вислугу років.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підстави для задоволення позову в іншій частині відсутні, оскільки позивач є таким, що працює в податковій міліції та знятий у зв’язку з цим з військового обліку, перебуває у кадрах Міністерства внутрішніх справ, а тому Військова частина 3027 не може відповідати за позовними вимогами в тій частині, в якій було відмовлено судом першої інстанції, оскільки такі вимоги частково можуть стосуватися установи, в якій позивач на даний час перебуває на публічній службі, та установі, в якій йому нараховується та виплачується відповідний вид грошового забезпечення.

За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позов у вказаній вище частині задоволенню не підлягає.

Викладеним спростовуються доводи апеляційних скарг, а тому колегія суддів вважає їх такими, що задоволенню не підлягають.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим –ухвалене судом на підставі повного та всебічного з’ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та представника Військової частини 3027 –Новова Артема Сергійовича –залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 квітня 2010 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Е.Ю. Швед

К.А. Бабенко