ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" жовтня 2025 р. Справа№ 910/7133/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гончарова С.А.
суддів: Тищенко О.В.
Сибіги О.М.
за участю секретаря судового засідання Кузьмінської О.Р.,
за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 22.10.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "НИВА"
на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 (повний текст складено 08.08.2025)
у справі № 910/7133/25 (суддя - Демидов В.О.)
за позовом Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради
до Приватного підприємства "НИВА"
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні об`єктом екомережі земельною ділянкою водного фонду,
ВСТАНОВИВ:
Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Приватного підприємства "НИВА" про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні об`єктом екомережі земельною ділянкою водного фонду та 06.06.2025 зазначену заяву передано судді Демидову В.О. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Просив усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні об`єктом екомережі - земельною ділянкою водного фонду площею 0,0887 га з кадастровим номером 8000000000:88:151:0003 по вулиці Борщагівській, 95б у Шевченківському районі міста Києва, шляхом скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31.07.2013, індексний номер 4654489, та здійснених на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно державної реєстрації прав власності Приватного підприємства "НИВА" (код ЄРДРОУ 25407576) на об`єкт нерухомого майна - нежитлової будівлі площею 296,8 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 45023880000) за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Борщагівська, 95б (номер запису про право власності: 1971052), з одночасним припиненням права власності Приватному підприємству "НИВА" на нього.
Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі -Київської міської ради у користуванні та розпорядженні об`єктом екомережі - земельною ділянкою водного фонду площею 0,0887 га з кадастровим номером 8000000000:88:151:0003 по вулиці Борщагівській, 95б у Шевченківському районі міста Києва, шляхом закриття в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно розділу та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю площею 296,8 кв.м., розташовану за адресою: м.Київ, Шевченківський район, вул. Борщагівська, 95б, з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна - 2519596680000, відомості про відкриття якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 18.04.2013 державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В., індексний номер рішення 1777541.
Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні об`єктом екомережі - земельною ділянкою водного фонду площею 0,0887 га з кадастровим номером: 8000000000:88:151:0003 по вулиці Борщагівській, 95б у Шевченківському районі міста Києва, шляхом зобов`язання Приватне підприємство "НИВА" знести об`єкт самочинного будівництва - нежитлову будівлю загальною площею 296,8 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Борщагівська, 95б.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 позов задоволено повністю. Усунуто перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні об`єктом екомережі - земельною ділянкою водного фонду площею 0,0887 га з кадастровим номером 8000000000:88:151:0003 по вулиці Борщагівській, 956 у Шевченківському районі міста Києва, шляхом скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31.07.2013, індексний номер 4654489, та здійснених на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно державної реєстрації прав власності Приватного підприємства "НИВА" (код ЄРДРОУ 25407576) на об`єкт нерухомого майна - нежитлової будівлі площею 296,8 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 45023880000) за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Борщагівська, 95б (номер запису про право власності: 1971052), з одночасним припиненням права власності Приватному підприємству "НИВА" на нього. Усунуто перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі -Київської міської ради у користуванні та розпорядженні об`єктом екомережі - земельною ділянкою водного фонду площею 0,0887 га з кадастровим номером 8000000000:88:151:0003 по вулиці Борщагівській, 956 у Шевченківському районі міста Києва, шляхом закриття в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно розділу та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю площею 296,8 кв.м., розташовану за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Борщагівська, 95б, з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна - 2519596680000, відомості про відкриття якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 18.04.2013 державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В., індексний номер рішення 1777541. Усунуто перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні об`єктом екомережі - земельною ділянкою водного фонду площею 0,0887 га з кадастровим номером: 8000000000:88:151:0003 по вулиці Борщагівській, 956 у Шевченківському районі міста Києва, шляхом зобов`язання Приватне підприємство "НИВА" знести об`єкт самочинного будівництва - нежитлову будівлю загальною площею 296,8 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Борщагівська, 95б. Стягнуто з Приватного підприємства "НИВА" на користь Київської міської прокуратури судовий збір у розмірі 7 267, 20 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, 27.08.2025 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") Приватне підприємство "НИВА" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі № 910/7133/25, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 по справі № 910/7133/25 та відмовити в задоволенні позову.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що ПП «НИВА» набуло право власності на об`єкти нерухомості за договором купівлі-продажу відповідно до приписів чинного законодавства і є добросовісним набувачем.
Апелянт вказує, що вказаний договір є нікчемним на підставі ст.228 ЦК України, однак суд не зробив такий висновок, проте і не врахував презумпцію правомірності правочину, встановлену ст.204 ЦК України.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що положення ч. 4 ст. 376 ЦК України обмежують коло осіб, зобов`язаних знести об`єкт самочинного будівництва, їх забудовником (колишнім або теперішнім).
Скаржник зазначає, що в діях ПП «НИВА» відсутнє самовільне зайняття спірної земельної ділянки, тому останнє не може нести відповідальність у вигляді знесення нежитлових будівель, які були ним придбані в установленому законом порядку і належить йому на праві власності, яке не скасоване судом.
Скаржник вказує, що доказом розташування нежитлової будівлі площею 296,8 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 95-Б, в межах прибережної захисної смуги річки Либідь, може бути лише висновок відповідної судової експертизи, проте суд необґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання Відповідача про призначення експертизи.
Належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.
На думку скаржника, з матеріалів справи вбачається відсутність одночасної наявності трьох складових правомірного втручання у право особи на мирне володіння майном, зокрема, недоведеність позивачем законності втручання, суспільного інтересу, а також пропорційності втручання, враховуючи, що ПП «Нива» діяло добросовісно та не вчиняло жодних порушень.
Скаржник вказує, що обов`язковою умовою здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді є звернення прокурора перед поданням позову до компетентного органу (в інтересах якого прокурор має намір подати позов) з відповідним повідомлення в порядку статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» про суть виявлених порушень. Після звернення прокурор повинен дочекатися розумного строку (необхідного для надання компетентному органу можливості відповіді на повідомлення прокуратури чи вжиття заходів реагування) і лише після цього у прокурора з`являється право на звернення до суду.
Одночасно з подання апеляційної скарги, Приватне підприємство "НИВА" заявлено клопотання про призначення судової комплексної земельно-технічної експертизи та експертизи землеустрою, яке обґрунтоване тим, що з урахуванням підстав та предмета позову доказуванню прокурором і, відповідно, встановленню судами підлягає обставина розташування нежитлової будівлі площею 296,8 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 95-Б, в межах прибережної захисної смуги річки Либідь.
ПП «НИВА» вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи та фактично залишив питання щодо поширення меж прибережної захисної смуги на будівлю Відповідача не встановленим.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2025, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "НИВА" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі № 910/7133/25. Витребувано матеріали справи № 910/7133/25 у Господарського суду міста Києва. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Приватного підприємства "НИВА" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі № 910/7133/25 у судовому засіданні 01.10.2025.
26.09.2025 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від представника Приватного підприємства "НИВА" адвоката Левківського Сергія Васильовича до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про проведення засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
26.09.2025 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від Київської міської ради надійшло клопотання про розгляд справи проводити без участі представника позивача.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 заяву представника Приватного підприємства "НИВА" адвоката Левківського Сергія Васильовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства "НИВА" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі № 910/7133/25 призначено в режимі відеоконференції на раніше визначену дату 01.10.2025.
30.09.2025 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Шевченківської окружної прокуратури міста Києва надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
За приписами ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 роз`яснено прокурору право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі відповідно.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 отримано позивачем 03.09.2025 о 19:42, що підтверджується інформацією наявній в системі «Електронний суд».
Зважаючи на отримання 03.09.2025 прокурором вказаної ухвали, останнім днем для подання відзиву на апеляційну скаргу було 19.09.2025 (датою отримання вважається 04.09.2025 з врахуванням отримання о 19:42 03.09.2025).
Шевченківська окружна прокуратури міста Києва просить суд поновити строк на подання відзиву, обґрунтовуючи клопотання тим, що ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 про відкриття апеляційного провадження виявлено 22.09.2025 в Єдиному державному реєстрі судових рішень. До електронного кабінету Шевченківської окружної прокуратури міста Києва у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, зареєстрованого з кодом 0291001930, вказана ухвала не надходила.
Колегія суддів відмовляє у задоволені вказаного клопотання, оскільки з системи «Електроний суд» вбачається отримання Шевченківською окружною прокуратурою міста Києва ухвали Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2025, саме 03.09.2025 о 19:42, що також підтверджується довідкою про доставку електронного документу.
Приписами ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Відповідно до ч. 7 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, про відмову у поновленні строку на подання відзиву та залишення відзиву Шевченківської окружної прокуратури міста Києва без розгляду.
Колегією суддів у судовому засіданні, що відбулось 01.10.2025, оголошено перерву до 22.10.2025.
У судове засідання, що відбулось 22.10.2025 з`явився прокурор та представник відповідача, надав свої пояснення щодо суті спору та просив задовольнити вимоги викладені в його процесуальних документах. Позивач в судове засідання не з`явився, своїх представників не направив про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином через систему «Електронний суд».
Що клопотання відповідача про призначення по справі комплексної земельно-технічної експертизи та експертизи землеустрою, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Вирішуючи питання щодо необхідності призначення у даній справі судової експертизи, судова колегія керувалась наступним.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до ст.ст. 98, 99 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас, експертиза призначається для з`ясування питань, що потребують спеціальних знань. Як видно з зазначених норм права перед судовими експертами не ставляться правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Як вбачається із заявленого відповідачем (скаржником) клопотання про призначення у справі експертизи для встановлення судами обставини розташування нежитлової будівлі площею 296,8 кв.м, за адресою: м.Київ, вул. Борщагівська, 95-Б, в межах прибережної захисної смуги річки Либідь.
Проте, відповідачем не обґрунтовано необхідності призначення комплексної земельно - технічної експертизи та експертизу землеустрою по справі та потребу у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування
Суд апеляційної інстанції зазначає, що питання, з метою отримання відповіді на які Відповідач просить призначити судову експертизу, не відносяться до таких, що потребують спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.
Водночас, в разі необхідності, їх оцінку може бути здійснено судом.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що клопотання відповідача (скаржника) про призначення комплексної земельно-технічної експертизи та експертизи землеустрою по справі №911/7133/25 задоволенню не підлягає, з огляду на відсутність дійсної потреби у такому призначенні.
В частині доводів скаржника про неправомірну відмову судом першої інстанції у задоволені клопотання про призначення експерти, колегія суддів зазначає наступне.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2025 закрито підготовче провадження у справі № 910/7133/25 та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.07.2025.
30.07.2025 в системі "Електронний суд" представник ПП "Нива" надійшло клопотання про призначення комплексної земельно-технічної експертизи та експертизи землеустрою.
Крім того, суд зазначає, що згідно ч.1 ст.181 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.
Пунктами 4, 8, 10 ст.182 ГПК України, визначено, що саме у підготовчому засіданні суд, вирішує питання про вступ у справу інших осіб, питання про призначення експертизи, заяви та клопотання учасників справи.
Згідно з ч.1 ст. 185 ГПК України, у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.
Клопотання учасників справи про призначення експертизи в суді першої інстанції може бути заявлене лише на стадії підготовчого провадження у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 ГПК України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
Згідно з ч. 2 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: залишення позовної заяви без розгляду; закриття провадження у справі; закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Суд відзначає, що стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя та завданням господарського судочинства.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Згідно з Господарським процесуальним кодексом України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, враховуючи приписи статті 182 Господарського процесуального кодексу України право на подання клопотання про проведення експертизи може бути реалізовано відповідачем виключно у період підготовчого провадження у справі, оскільки в підготовчих засіданнях якого суд першої інстанції вирішує заяви та клопотання учасників справи, зокрема вирішує питання про призначення експертизи.
Процесуальний строк для подання клопотання про призначення експертизи, передбачений Господарським процесуальним кодексом України, забезпечує оперативність судочинства, виступає дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи та спрямований на недопущення зловживання процесуальними правами
Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України").
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що відповідачем без поважних причин пропущено строк на подання клопотання про призначення судової експертизи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на території Шевченківського району міста Києва розташована земельна ділянка комунальної форми власності з кадастровим номером 8000000000:88:151:0003, яка сформована в рамках реалізації Міської цільової програми використання та охорони земель міста Києва. Підставою для формування ділянки є технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель, розроблена КП "Київський інститут земельних відносин". Загальна площа земельної ділянки становить 0,0887 га.
Категорія земель землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення. Вид цільового призначення код 12.11: для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій.
Разом з цим, відповідно до відомостей зазначених у листі Департаменту земельних ресурсів (КМДА) від 18.04.2025 № 057-5145, встановлено, що Департаментом опрацьовано технічну Документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та території кадастрового кварталу 88:151 обмеженого вулицею Борщагівською, проспектом Повітрофлотським та залізничними коліями у Шевченківському районі міста Києва (далі Технічна документація із землеустрою), яка була затверджена рішенням Київської міської ради від 30.05.2024 № 587/8553 "Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель", відповідно до Регламенту Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради від 04.11.2021 № 3135/3176.
Прокурор зазначає, що на час розгляду Департаментом Технічної документації із землеустрою у її складу було сформовано 18 ділянок, разом з цим, земельна ділянка з кадастровим 8000000000:88:151:0003 не була включена до матеріалів вищезазначеної документації із землеустрою та на затвердження до Київської міської ради не передавалась.
Відповідно до інформації з пояснювальної записки Технічної документації із землеустрою "Земельна ділянка обліковий код 88:151:0016 площею 0,0887 га не підлягає інвентаризації, оскільки на ній розташовані будівлі та споруди, по яких проходить прибрежна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах. Розміщеня будівель і споруд в прибрежних захисних смугах вздовж річок, навколо водойм та на островах не допускається". Згідно із зведеним інвентиризаційним планом земельна ділянка обліковий кож 88:151:0016 позначена як територія із невідповідністю містобудівної документації.
Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:88:151:0003 розташована за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Борщагівська, 95б, ділянка має обмеження у використанні, зокрема: санітарні зони, відстані, розриви, зона особливого режиму забудови; охоронна зона навколо (уздовж) об`єкта зв`язку; охоронна зона навколо (уздовж) енергетичної системи; охоронна зона навколо інженерних комунікацій; водоохоронна зона; прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах.
Відповідно до Генерального плану міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, за функціональним призначенням земельна ділянка (обліковий код 88:151:0016) за адресою: місто Київ, Шевченківський район, вулиця Борщагівська, 95б відноситься частково до територій вулиці і доріг, частково до територій зелених насаджень загального користування (існуючи).
Власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:151:0003 (далі - спірна ділянка) є територіальна громада столиці в особі Київської міської ради в силу норм ст. 83 Земельного кодексу України.
За інформацією Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 04.03.2025 № 057-2837 міською радою, у тому числі рішення про передачу вказаної земельної ділянки у власність чи користування будь-яким юридичним або фізичним особам не приймались.
Поряд з цим, у 2011 році питання щодо відведення у користування цієї ділянки комерційній структурі було предметом розгляду Київської міської ради. Так, Київрадою за наслідками розгляду клопотання ТОВ "ЮНІФОРМ ББК" про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної ділянки 15.12.2011 прийнято рішення № 921/7157 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою Товариству з обмеженою відповідальністю "ЮНІФОРМ ББК" щодо відведення земельної ділянки на вул. Борщагівська, 95б у Шевченківському районі м. Києва для експлуатації та обслуговування автомийки, автосалону". Підставою для відмови слугувало те, що земельна ділянка розташована в прибережній захисній смузі річки Либідь.
Також, відповідно до відомостей, зазначених в технічній документації щодо інвентаризації земель на території кадастрового кварталу 88:151 обмеженого вулицею Борщагівською, проспектом Повітрофлотським та залізничними коліями у Шевченківському районі міста Києва, розробленою КП "Київський інститут земельних відносин" на замовлення Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) у 2020 році, встановлено, що під час обстеження земельної ділянки в натурі (на місцевості) в її межах розташований об`єкт дорожнього сервісу: автомийний комплекс та шиномонтаж.
Наявність на земельній ділянці нерухомого майна також підтверджується оглядом місцевості від 25.04.2025, проведеним в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023102100000057 від 13.04.2023, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.367 Кримінального кодексу України, про що складено відповідний протокол. Так, в ході огляду установлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:88:151:003 розташований об`єкт дорожнього сервісу: автомийний комплекс та шиномонтаж, позаду будівлі протікає річка Либідь, русло якої закріплено бетоном, та знаходиться між підпірними стінками. Фактична відстань від каналу річки Либідь до будівлі, яка розташована зі сторони Індустріального шляхопроводу складає 3 метри, зі сторони Повітрофлотського шляхопроводу складає 5 метрів 10 см, від каналу до середини будівлі складає 4 метри 90 см.
Присутність нерухомого майна на земельній ділянці також засвідчується даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Згідно з цими даними, станом на 18.04.2013 на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:88:151:0003 зареєстрований об`єкт нерухомого майна загальною площею 296,8 кв.м, який на даний момент належить на праві власності ПП "Нива", реєстраційний номер обєкта нерухомого майна - 45023880000.
Щодо виникнення права власності на об`єкт нерухомості, який розташований на спірній земельній ділянці, прокурор зазначає, що Господарським судом Харківської області 13.11.2008 у справі № 29/494-08 винесено ухвалу про визнання рішення третейського суду. Зазначеною ухвалою, у тому числі, суд зобов`язав Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна" зареєструвати на праві власності нежитлову будівлю загальною площею 296,8 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 95б за Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮНІФОМ ББК" .
Обставини набуття права власності Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮНІФОМ ББК" на нежитлову будівлю загальною площею 296,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 95б встановлено постійно діючим Третейським судом при товарній біржі "Санвест" по третейській справі № 54/ПТС-08 від 08.09.2008.
Ухвалюючи рішення щодо визнання права власності на будівлю, суд керувався положеннями статті 376 Цивільного кодексу України, яка регулює правові наслідки самочинного будівництва.
Таким чином, ТОВ "ЮНІФОМ ББК" здійснено самовільне будівництво споруди на самовільно зайнятій земельній ділянці.
Поряд з цим, з метою виконання рішення господарського суду Харківської області від 13.11.2008 у справі № 29/494-08, Комунальним підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна" 31.12.2008 видано реєстраційне посвідчення № 025675 та внесено запис в реєстрову книгу № 185п-200 за зареєстрованим № 9369-П, яке посвідчує, що нежитлова будівля загальною площею 296,8 кв.м розташована за адресою м. Київ, вул. Борщагівська, 95б зареєстрована за ТОВ "ЮНІФОРМ ББК".
ТОВ "ЮНІФОРМ ББК" 18.04.2013 зареєструвало за собою (номер запису про право власності 715331) право власності на нежитлову будівлю загальною площею 296,8 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 95б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 45023880000).
У подальшому між ТОВ "ЮНІФОРМ ББК" (продавець) та ТОВ "СТОУНГРАД" (покупець) 18.04.2013 укладено договір купівлі-продажу вказаного майна за № 1411.
Товариством "СТОУНГРАД" 18.04.2013 зареєстровано за собою право власності на вказаний об`єкт (номер запису про право власності/довірчої власності: 715513).
Між ТОВ "СТОУНГРАД" (продавець) та ТОВ "ЮНІФОРМ ББК" (покупець) 26.04.2013 укладено договір купівлі-продажу майна за № 1577.
ТОВ "ЮНІФОРМ ББК" 26.04.2013 зареєстровано за собою право власності на вказаний об`єкт (номер запису про право власності/довірчої власності: 821549).
У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна № 3021, укладеного 31.07.2013 між ТОВ "ЮНІФОРМ ББК" та Приватним підприємством "НИВА", в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31.07.2013 зареєстровано за ПП "НИВА" право власності на об`єкт нерухомості, за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 95б, та який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:88:151:0003 (номер запису про право власності/ довірчої власності: 1971052).
Також згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права прав власності на нерухоме майно 24.11.2021 додано земельну ділянку місця розташування указаного вище майна - кадастровий номер землі 8000000000:88:151:003.
При цьому, Київська міська рада не приймала рішень щодо надання дозволів та передачі будь-яким фізичним чи юридичним особам у власність чи користування земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:151:0003 (лист Департаменту земельних ресурсів від 04.03.2025 за № 057-2837).
Водночас, з листа Державної інспекції архітектури та містобудування України (ДІАМ) від 25.02.2025 за №955/03/18-25 встановлено, що в розпорядженні ДІАМ документів щодо об`єкта будівництва за адресою: вул. Борщагівська, 95б у місті Києві на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:88:151:0003 не виявлено.
У листі від 28.02.2025 №073-666 Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва зазначив, що не видавав та не реєстрував документів, що дають право на виконання підготовчих/ будівельних робіт та не приймав в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за цією адресою.
Листом від 03.03.2025 за №055-3407 Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) повідомив, що в реєстрі адрес у м. Києві, який ведеться Департаментом згідно з Положенням про реєстр адрес у м. Києві, затвердженим Київською міською радою від 22.05.2013 №377/9394 "Про деякі питання ведення реєстрів адрес, вулиць та інших поіменованих об`єктів у місті Києві", відсутні відомості про документ щодо присвоєння або зміни адреси об`єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:88:151:0003, зокрема адреси: вул. Борщагівська, 95б в Шевченківському районі м. Києва.
Крім того зазначає, що відповідно до Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 04.02.2009 №11 "Про передачу на баланс та закріплення за КП "Плесо" водних об`єктів та оформлення земель водного фонду м. Києва", річка Либідь передана на баланс комунального підприємства "Плесо", що підтверджує її статус як водного об`єкта.
Згідно з листом Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра від 18.04.2025 за № 01-12/929 Українським державним головним проектно-вишукувальним і науково-дослідним інститутом "Укрводпроект" у 1993 році розроблено паспорт водного об`єкту на річку Либідь.
Водночас спірна земельна ділянка розташована в межах прибрежної захисної смуги вздовж річки Либідь, на яку розповсюджується особливий порядок використання та надання у користування.
За таких обставин вважає, що право власності на земельну ділянку у ПП "НИВА" відсутнє, а оголошене володіння майном здійснене шляхом державної реєстрації речового права підлягає скасуванню, оскільки обмежує права власника землі (територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради) на користування та розпорядження земельною ділянкою, на якій ця нерухомість розташована. Також підлягають поновленню й права власника землі щодо користування земельною ділянкою шляхом зобов`язання ПП "Нива" знести самочинно збудоване майно.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Київська міська рада не приймала рішень щодо надання дозволів та передачі будь-яким фізичним чи юридичним особам у власність чи користування земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:151:0003 (лист Департаменту земельних ресурсів від 04.03.2025 за № 057-2837). Право власності на земельну ділянку у ПП "НИВА" відсутнє, а оголошене володіння майном здійснене шляхом державної реєстрації речового права підлягає скасуванню, оскільки обмежує права власника землі (територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради) на користування та розпорядження земельною ділянкою, на якій ця нерухомість розташована.
Розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "НИВА" колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Шевченківською окружною прокуратурою міста Києва до Київської міської ради скеровувався лист від 08.05.2025 про встановлені порушення вимог законодавства, проте Київська міська рада не вжила дієвих заходів щодо відновлення порушених прав територіальної громади.
Київська міська рада з позовом про скасування рішення про державну реєстрацію за відповідачем права власності на зазначений об`єкт нерухомого майна не звернулись, що свідчить про неналежне здійснення органами своїх повноважень по захисту державних інтересів.
Порушення інтересів держави полягає в тому, що всупереч встановленому законодавством порядку, право власності на об`єкт нерухомого майна зареєстровано за юридичною особою на підставі документів, які не є правовстановлюючими, а сама реєстрація права власності спрямована на подальше незаконне заволодіння комунальним майном, а саме земельною ділянкою водного фонду в Шевченківському районі міста Києва без додержання вимог земельного та водного законодавства.
Проведення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна посягає на суспільні, економічні та соціальні інтереси держави, а також спрямоване на використання всупереч вимогам чинного законодавства земель територіальної громади міста, що порушує права та охоронювані інтереси держави в особі Київської міської ради - органу уповноваженого розпоряджатися землями міста Києва.
Державна реєстрація нерухомого майна на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18.
Нездійснення уповноваженим органом захисту порушених інтересів держави у даному спорі є очевидним. Вказана бездіяльність Київської міської ради є підставою для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави, в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Відповідно до положень п.п. 38-40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуванні порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку звернення визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту, зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави, а також таких чинників, як значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 23.10.2018 у справі № 906/240/18.
На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Шевченківською окружною прокуратурою міста Києва листом від 15.05.2025 за №41-4298ВИХ-25 повідомлено Київську міську раду про звернення до суду з вказаним позовом.
Враховуючи викладені прокурором у позовній заяві обставини та беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет та підстави позову, суд дійшов висновку, що керівником Шевченківської окружної прокуратури міста Києва обґрунтовано та з дотриманням вимог ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" подано позовну заяву в інтересах держави в особі Київської міської ради до Приватного підприємства "НИВА" про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні об`єктом екомережі земельною ділянкою водного фонду.
Київська міська рада відповідно до статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є органом місцевого самоврядування в Україні, що представляє територіальну громаду міста Києва та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами України.
За змістом частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
За системним тлумаченням Конституції України, ЗК України та норм Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вбачається, що територіальні громади, які реалізують право власності через органи, місцевого самоврядування, є суб`єктами права власності на землю, яка перебуває у комунальній власності.
Відповідно до статті 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Оскільки спірна земельна ділянка знаходиться в межах міста Києва, суд дійшов висновку про те, що Київська міська рада є представницьким органом територіальної громади міста Києва (в силу ст. 83 ЗК України є володільцем спірної земельної ділянки), уповноваженою діяти від імені територіальної громади та в її інтересах, у тому числі щодо захисту, охорони, збереження та раціонального використання земель комунальної власності
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Отже, єдиною підставою для набуття громадянами та юридичними особами права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності, є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельного кодексу України.
Суд встановив, що Київська міська рада, як єдиний розпорядник земель комунальної власності міста Києва, не приймала рішень щодо надання дозволів та передачі будь-яким фізичним чи юридичним особам у власність чи користування земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:151:0003.
Правовий режим самочинного будівництва врегульовано статтею 376 ЦК України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв`язку із здійсненням самочинного будівництва.
Стаття 376 ЦК України розміщена у главі 27 "Право власності на землю (земельну ділянку)", тобто правовий режим самочинного будівництва пов`язаний з питаннями права власності на землю.
Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18).
Самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.
Здійснення самочинного будівництва порушує права власника земельної ділянки. Факт самочинного будівництва змушує власника земельної ділянки діяти з урахуванням того, що на відповідній земельній ділянці наявні певні об`єкти нерухомості - що обмежує можливості як користування, так і розпорядження земельною ділянкою.
Згідно із частиною 1 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у вказаній нормі ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.
Відповідно до статті 29 Закону України "Про планування і забудову територій" (в редакції від 01.01.2008) дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі: проектної документації; документа, що засвідчує право власності чи користування (в т.ч. на умовах оренди) земельною ділянкою; угоди про право забудови земельної ділянки; рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об`єкта містобудування; комплексного висновку державної інвестиційної експертизи; документа про призначення відповідальних виконавців робіт. Здійснення будівельних робіт на об`єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне відповідальність згідно з законодавством.
У статті 24 вказаного Закону передбачено, що для забудови земельної ділянки необхідно мати правовстановлюючі документи на землю та затверджену проектну документацію.
Разом з тим, з листа Державної інспекції архітектури та містобудування України (ДІАМ) від 25.02.2025 за №955/03/18-25 встановлено, що в розпорядженні ДІАМ документів щодо об`єкта будівництва за адресою: вул. Борщагівська, 95б у місті Києві на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:88:151:0003 не виявлено.
У листі від 28.02.2025 №073-666 Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва зазначив, що не видавав та не реєстрував документів, що дають право на виконання підготовчих/ будівельних робіт та не приймав в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за цією адресою.
Листом від 03.03.2025 за №055-3407 Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) повідомив, що в реєстрі адрес у м. Києві, який ведеться Департаментом згідно з Положенням про реєстр адрес у м. Києві, затвердженим Київською міською радою від 22.05.2013 №377/9394 "Про деякі питання ведення реєстрів адрес, вулиць та інших поіменованих об`єктів у місті Києві", відсутні відомості про документ щодо присвоєння або зміни адреси об`єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:88:151:0003, зокрема адреси: вул. Борщагівська, 95б в Шевченківському районі м. Києва.
Статтею 22 Закону України "Про основи містобудування" (в редакції від 01.01.2008) визначено, що забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
З огляду на зазначене, будівництво на спірній земельній ділянці проведено за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, дозвільних документів, які надають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, тобто в силу положень ч. 1 ст. 376 ЦК України та ст. 29 Закону України "Про планування та забудову території" є самочинним будівництвом.
З огляду на викладене самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22).
Розміщення будь-якою особою споруди на земельній ділянці комунальної форми власності за відсутності документів, які підтверджують право користування такою земельною ділянкою, не можна визнати законним (див. постанову Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 918/633/16).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.02.2025 у справі № 914/2847/23.
В постанові Верховного Суду України від 12.10.2016 у справі № 6-2225цс16 міститься висновок про те, що стаття 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Статус об`єкта самочинного будівництва виключає перехід до його нового власника права користування земельною ділянкою під таким об`єктом за правилами статті 120 ЗК України, позаяк в силу вимог частини 2 статті 376 ЦК України навіть попередній користувач земельної ділянки, будучи водночас забудовником і відчужувачем об`єкта самочинного будівництва на користь відповідачів, не міг набути та не набув права власності на такий об`єкт.
Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього як на об`єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України).
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року в справі № 916/1174/22 зазначено про те, що не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку.
Рішення третейського суду не могло та не може бути підставою виникнення у будь-якої особи права власності на нерухоме майно, тим більше на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді.
Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності немає.
Подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 01.11.2023 у справі №910/7987/22.
Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20, пункти 64, 71, 74), реєстрація права власності на будівлю, здійснена на підставі рішення третейського суду, є неправомірною; рішення суду, третейського суду не може бути протиставлене особі, яка не брала участі у цій справі, незалежно від того, чи було таке рішення згодом оскаржене і скасоване; наявність рішення третейського суду само по собі не свідчить про добросовісне набуття спірного майна.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із приписами статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Верховний Суд у постанові від 19.04.2023 року № 904/7803/21 дійшов наступних висновків: "Виходячи з правової природи реєстрації прав на нерухоме майно як способу володіння ним та беручи до уваги загальні засади цивільного законодавства (аналогія права), колегія дійшла висновку, що у випадку, якщо заінтересована особа - позивач (власник земельної ділянки, інший правоволоділець) вважає, що зареєстроване за відповідачем право власності чи інше речове право на певний об`єкт насправді не існує і нікому не належить, то належному способу захисту відповідає вимога про припинення володіння відповідача відповідним правом. Судове рішення про задоволення таких позовних вимог є підставою для внесення до Державного реєстру запису про відсутність права. Якщо на відповідний об`єкт, право на який не може бути зареєстроване за жодним суб`єктом, був відкритий розділ Державного реєстру прав, таке судове рішення є також підставою для закриття розділу Державного реєстру прав на цей об`єкт".
Частиною 4 статті 376 ЦК України передбачено, що в разі якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Згідно зі статтею 212 ЦК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Згідно постанови від 13 березня 2024 року у справі № 915/1439/21 Верховний Суд виснував, що належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.
Крім того, статус об`єкта самочинного будівництва виключає перехід до його нового власника права користування земельною ділянкою під таким об`єктом за правилами статті 120 ЗК України, позаяк в силу вимог частини 2 статті 376 ЦК України навіть попередній користувач земельної ділянки, будучи водночас забудовником і відчужувачем об`єкта самочинного будівництва на користь відповідачів, не міг набути та не набув права власності на такий об`єкт.
Обов`язковому (безальтернативному) знесенню об`єкт будівництва підлягає лише у випадках, якщо такий об`єкт побудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та/або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи. В усіх інших випадках знесенню передує встановлення можливості перебудови об`єкта будівництва (див. постанови Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 320/5880/18, від 03.07.2024 у справі № 925/752/23).
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не може вважатися добросовісною особою, яка знала чи мала знати про набуття нею майна всупереч закону, зокрема про набуття земельної ділянки окремо від об`єкта нерухомості, який на ній розміщений, чи про набуття такого об`єкта окремо від земельної ділянки, якщо таке набуття не допускається в силу закону (п. 61 постанови від 22.06.2021 №200/606/108 та п. 179 постанови від 23.11.2021 №359/3373/16-ц.)
В силу вимог ч. 1 ст. 3 ЗК України в спірних земельних правовідносинах у співвідношенні із загальним законом (ч. 4 ст. 376 ЦК України) спеціальним законом є ЗК України, імперативна норма ч. 2 ст. 212 якого підлягає пріоритетному застосуванню до спірних правовідносин, пов`язаних із встановленням суб`єктного складу осіб, зобов`язаних повернути власнику землі самовільно зайняті земельні ділянки, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, а в іншій частині, не врегульованій ЗК України, можуть застосовуватися норми ЦК України, зокрема ст. 376 цього Кодексу.
Оскільки спірний об`єкт нерухомого майна є самочинним будівництвом, а відповідачем не набуте право власності на таке майно та з огляду на відсутність прийнятого рішення Київською міською радою щодо передачі земельної ділянки під це майно у власність чи користування, то задоволення позовних вимог щодо зобов`язання його знести узгоджується із наведеними положеннями Земельного кодексу України та приписами частини четвертої статті 376 ЦК України.
За змістом статей 58 Земельного кодексу України та статті 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать, зокрема, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок і навколо водойм.
Земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються у межах водоохоронних зон вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності (частина 1 статті 60 Земельного кодексу України, частина 1 статті 88 Водного кодексу України).
Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється (частина 2 статті 60 Земельного кодексу України, частина 2 статті 88 Водного кодексу України, абзац 2 пункту 2 додатку 13 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 № 173 (далі - Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів).
Відповідно до положень статей 61, 62 Земельного кодексу України, 89, 90 Водного кодексу України, абзацу 2 пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів і додатку 13 до цих правил прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.
Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть надаватись в оренду виключно для цілей, визначених у Земельному кодексі України та Водному кодексі України.
Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування можуть передавати, зокрема, підприємствам із земель водного фонду на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина 4 статті 59 Земельного кодексу України, частина 3 статті 85 Водного кодексу України).
За змістом положень статті 61 Земельного кодексу України, статті 89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, зокрема, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, майданчиків для занять спортом на відкритому повітрі, об`єктів фізичної культури і спорту, які не є об`єктами нерухомості), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.
Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах встановлюється законом.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовна вимога щодо знесення об`єкти самочинного будівництва підлягає задоволенню в повному обсязі.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позовних вимог Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Приватного підприємства "НИВА" щодо:
усунення перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні об`єктом екомережі - земельною ділянкою водного фонду площею 0,0887 га з кадастровим номером 8000000000:88:151:0003 по вулиці Борщагівській, 956 у Шевченківському районі міста Києва, шляхом скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31.07.2013, індексний номер 4654489, та здійснених на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно державної реєстрації прав власності Приватного підприємства "НИВА" (код ЄРДРОУ 25407576) на об`єкт нерухомого майна - нежитлової будівлі площею 296,8 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 45023880000) за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Борщагівська, 95б (номер запису про право власності: 1971052), з одночасним припиненням права власності Приватному підприємству "НИВА" на нього.
усунення перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі -Київської міської ради у користуванні та розпорядженні об`єктом екомережі - земельною ділянкою водного фонду площею 0,0887 га з кадастровим номером 8000000000:88:151:0003 по вулиці Борщагівській, 956 у Шевченківському районі міста Києва, шляхом закриття в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно розділу та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю площею 296,8 кв.м., розташовану за адресою: м.Київ, Шевченківський район, вул. Борщагівська, 95б, з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна - 2519596680000, відомості про відкриття якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 18.04.2013 державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В., індексний номер рішення 1777541.
усунення перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні об`єктом екомережі - земельною ділянкою водного фонду площею 0,0887 га з кадастровим номером: 8000000000:88:151:0003 по вулиці Борщагівській, 956 у Шевченківському районі міста Києва, шляхом зобов`язання Приватне підприємство "НИВА" знести об`єкт самочинного будівництва - нежитлову будівлю загальною площею 296,8 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Борщагівська, 95б.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Приватного підприємства "НИВА" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі № 910/7133/25 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "НИВА" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі № 910/7133/25 - залишити без змін.
Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 13.11.2025
Головуючий суддя С.А. Гончаров
Судді О.В. Тищенко
О.М. Сибіга
