-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.09.2006 Справа № 17/223
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Кузнецової І.Л.,
суддів: Швець В.В. (доповідач), І.А. Сизько
при секретарі судового засідання: Врона С.В.
за участю представників:
від позивача: Малиновська Л.В., довіреність №1445 від 31.07.06, фінансовий директор;
від позивача: Яковлєв А.В., довіреність №1120 від 29.06.06, нач. юридичного відділу;
від відповідача: Мотов В.О., довіреність №10 від 04.02.06, держподатінспектор;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, місто Нікополь;
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22 березня 2006 року;
у справі №17/223;
за позовом відкритого акціонерного товариства “Новопавлівський гранітний кар’єр” село Кам’янське, Нікопольського району, Дніпропетровської області;
до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, місто Нікополь.
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Відкрите акціонерне товариство “Новопавлівський гранітний кар’єр” звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення:
№0000372640/0-25875 від 6 липня 2005 року, яким Позивачеві визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 18349,06 гривень, у тому числі 127,15 гривень основний платіж, 18221,91 гривень штрафні (фінансові) санкції;
№0001442342/0-25873 від 6 липня 2005 року, яким було виявлено завищення позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 92297,62 гривень, у тому числі за вересень 2004 року 78692 гривень, за грудень 2004 року 721 гривень, за січень 2005 року 2599,31 гривень, за лютий 2005 року 10285,31 гривень, прийнятих Відповідачем Нікопольською об’єднаною державною податковою інспекцією.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Відповідачем необгрунтовано зменшений податковий кредит по податку на додану вартість за вересень 2004 року на суму 73333,33 гривень, оскільки позивачем податкова накладна від ЗАТ “АТЕК” була отримана лише у вересні 2004 року за серпень 2004 року.
Крім того Позивач пояснив, що не здійснював реалізацію продукції за ціною, нижчою ніж фактична собівартість виготовлення такої продукції, тому, що дані Відповідача щодо фактичної собівартості продукції не підтверджуються первинними бухгалтерськими документами;
Постановою господарського суду у справі №17/223 від 22 березня 2006 року (суддя Стрелець Т.Г.) позовні вимоги задоволені повністю.
Приймаючи спірну постанову господарський суд виходив з наступного:
У судовому засіданні господарським судом встановлено, що відповідно до платіжного доручення №1923 від 16 серпня 2004 року Позивач перерахував ЗАТ “АТЕК” 440000 гривень, в тому числі податок на додану вартість 73333,33 гривень, за екскаватор одноковшовий АТЕК- 881 згідно рахунку №881/13 від 13 серпня 2004 року;
відповідно до Листка книги реєстрації вхідної кореспонденції, копія якого надана Позивачем у матеріали справи, 30 вересня 2004 року від ЗАТ “АТЕК” надійшов лист з податковою накладною від 16 серпня 2004 року №4512 на суму 440000 гривень, в тому числі податок на додану вартість 73333,33 гривень;
сума податку на додану вартість у розмірі 73333,33 гривень була віднесена Позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у вересні 2004 року, тобто по даті отримання податкової накладної.
Відповідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статі 7 “Закону України “Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт послуг чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Стосовно віднесення до складу податкових зобов’язань сум з податку на додану вартість з вартості продажу окремих видів продукції за ціною нижчою собівартості то господарський суд визначив наступне.
Відповідно до висновку експерт на підставі Положень (стандартів) бухгалтерського обліку №9 “Запаси” і №16 “Витрати” зроблено висновок про не підтвердження даних, наведених в акті перевірки, первинними документами Позивача і його обліковими даними.
Відповідач не погодившись з постановою господарського суду подав апеляційну скаргу.
Вважає, що вона винесена з порушенням закону.
Господарський суд при винесенні постанови неправильно застосував норми матеріального права.
Відповідач просить спірну постанову скасувати та у позовних вимогах відмовити посилаючись на наступне:
Відповідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. У будь - якому випадку видається товарний чек, інший розрахунковий або платіжний документ, що підтверджує передачу товарів (робіт, послуг) та/або прийняття платежу із зазначенням суми податку.
У разі порушення продавцем порядку виписування податкової накладної на вимогу покупця згідно з підпунктом 7.2.6 цього Закону покупець має право звернутися до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до податкового органу за своїм місцезнаходженням. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів (робіт, послуг). Своєчасно подана заява є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг).
В ході перевірки встановлено, що ВАТ “Новопавлівський гранітний кар’єр” в серпні 2004 року було придбано екскаватор одноковшовий АТЕК - 881 згідно податкової накладної №4512 від 16 серпня 2004 року на загальну суму 440000 гривень, в тому числі податок на додану вартість 73333,33 гривень.
Екскаватор було придбано у ЗАТ “АТЕК” і оприбутковано 19 серпня 2004 року за №779.
Оплата за придбаний екскаватор проведена 16 серпня 2004 року з розрахункового рахунку підприємства за рахунок кредитних коштів.
Позивачем не надано доказів звернення до податкового органу в порядку підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Стосовно віднесення до складу податкових зобов’язань сум з податку на додану вартість з вартості продажу окремих видів продукції за ціною нижчою собівартості Відповідач вважає наступне.
Відповідно до статті 9 Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік”, який у відповідності до статті 110 набрав чинності з 1 січня 2005 року, база оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами), але не нижче ніж фактичні витрати на їх виготовлення (придбання), з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається до ціни товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.
Відповідно за даними перевірки база оподаткування податком на додану вартість з урахуванням особливостей, визначених статтею 9 Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік”, при здійсненні операцій продажу продукції підприємства за період з 1 січня 2005 року по 31 березня 2005 року, за результатами перерахунку обсягів продажу продукції за цінами не нижче собівартості, зазначеної у відомостях реалізації готової продукції по кожному виду товарної номенклатури підприємства,
повинна бути більшою на суму 95 457,22 гривень.
Що призвело на думку Відповідача до заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість на суму 19 091,44 гривень.
На апеляційну скаргу Позивач надав заперечення у якому посилається на те, що висновки, викладені в апеляційній скарзі безпідставні і необгрунтовані, тому просить постанову залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає необхідним в задоволені апеляційної скарги відмовити.
Постанову місцевого господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.
Відмовляючи в задоволені апеляційної скарги судова колегія виходила з наступного:
У судовому засіданні господарським судом встановлено, що відповідно до платіжного доручення №1923 від 16 серпня 2004 року Позивач перерахував ЗАТ “АТЕК” 440000 гривень, в тому числі податок на додану вартість 73333,33 гривень, за екскаватор одноковшовий АТЕК- 881 згідно рахунку №881/13 від 13 серпня 2004 року.
Відповідно до книги реєстрації вхідної кореспонденції, копія якого надана Позивачем у матеріали справи, 30 вересня 2004 року від ЗАТ “АТЕК” надійшов лист з податковою накладною від 16 серпня 2004 року №4512 на суму 440000 гривень, в тому числі податок на додану вартість 73333,33 гривень.
Позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у вересні 2004 року була віднесена сума податку на додану вартість у розмірі 73333,33 гривень була, тобто по даті отримання податкової накладної.
Вищенаведене відповідає вимогам підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, згідно якого не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Та відповідно вимогам підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вищевказаного закону на підставі якого датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Судова колегія погоджується з висновком господарського суду про те, що підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит є відсутність податкової накладної.
А з матеріалів справи вбачається, про наявність податкової накладної у Позивача на дату здійснення перевірки, що не заперечується Відповідачем.
Тому у Відповідача не було підстав для виключення вказаної суми зі складу податкового кредиту.
Стосовно віднесення до складу податкових зобов’язань сум з податку на додану вартість з вартості продажу окремих видів продукції за ціною нижчою собівартості господарським судом встановлено, що
Відповідно до висновку №881 судово-економічної експертизи про господарській справі №17/223 від 21 лютого 2006 року експерт на підставі Положень (стандартів) бухгалтерського обліку №9 “Запаси” і №16 “Витрати” зробив висновок про не підтвердження даних, наведених в акті перевірки, первинними документами Позивача і його обліковими даними.
А саме встановлено, що в обліку підприємства врахована собівартість всього випуску готової продукції на балансовому рахунку 26, аналітичний облік собівартості окремих видів продукції у Позивача відсутній, що підтверджується також Наказом №339 від 30 грудня 2004 року “Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику підприємства”.
Враховуючи, що законодавчо не встановлена методика визначення фактичних витрат на виготовлення окремих видів реалізованої продукції, а в бухгалтерському обліку Позивача такі дані відсутні, висновки по акту перевірки щодо заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість з вартості продажу окремих видів продукції за ціною нижчою собівартості є невірними, згідно діючого законодавства та не підтверджуються бухгалтерськими документами та обліковими даними.
Тому, висновки Відповідача в акті перевірки про заниження податку на додану вартість у відповідних періодах згідно акту перевірки та завищення податку на додану вартість, зменшення від’ємного значення чистої суми податкових зобов’язань по податку на додану вартість є невірними, не відповідають діючому законодавству та не підтверджуються ніякими первинними бухгалтерськими документами обліковими даними.
Тому у Відповідача не було можливості визначити собівартість окремих видів продукції Позивача.
Судова колегія погоджується з висновком господарського суду про те, що висновки Відповідача щодо продажу Позивачем продукції за цінами нижче собівартості є необгрунтованими і не відповідають дійсності.
Крім того в пролежність висновкам Відповідача судова колегія вважає, що відповідно до статті 7 Закону України “Про систему оподаткування” передбачено, що зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Пунктом 11.4 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватись лише внесенням змін до цього Закону.
Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку, що посилання Відповідача щодо продажу Позивачем продукції за цінами нижче собівартості є необгрунтованими і не відповідають дійсності.
З врахуванням вищевикладеного судова колегія вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову залишити без змін.
На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 167, 200, 205, 206 КАС України суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, місто Нікополь, залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22 березня 2006 року у справі №17/223, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий І.Л. Кузнецова
Судді В.В. Швець
І.А. Сизько
скопійовано
-
скопійовано
-
