Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
06 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 206/2727/23
провадження № 51-3808ск25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2024 року та вирок Дніпровського апеляційного суду від 30 липня 2025 року,
встановив:
Засуджений ОСОБА_4 звернувся до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою на указані вище судові рішення. Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що її необхідно залишити без руху, встановивши строк для усунення недоліків.
За приписами п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі має бути наведено обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
При цьому, особі, яка подає касаційну скаргу, необхідно керуватися положеннями ст. 433 КПК, за якими суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Крім того, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, не може втручатися в аспекти оцінки судами попередніх інстанцій дослідженої ними сукупності належних, допустимих і достовірних доказів на предмет підтвердження чи не підтвердження обставин, які підлягають доказуванню в провадженні, таку оцінку кожен суд здійснює незалежно і самостійно шляхом формування власного внутрішнього переконання як щодо кожної з обставин, які підлягають доказуванню, так і стосовно винуватості особи у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень в цілому.
Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, керується фактичними обставинами, встановленими місцевим та апеляційним судами, і перевіряє лише правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правової оцінки обставин.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 заперечує правильність кваліфікації дій, натомість не наводить доводів на спростування висновків судів попередніх інстанцій за оцінкою усієї сукупності доказів, покладених в оскаржених судових рішеннях в обґрунтування висновків про винуватість засуджених за ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296 КК, не наводить конкретних порушень приписів статей 91, 94 КПК чи інших норм цього Кодексу, які визначають правила оцінки судами доказів у їх сукупності та взаємозв`язку, при тому, що вказане має вагоме значення для касаційного перегляду, де правильність висновків про кваліфікацію перевіряються Судом з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини.
Стверджуючи про те, що судами не встановлено умислу на нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, а також причинно-наслідкового зв`язку між діями засуджених та наслідками, окрім загальнотеоретичних аспектів, засуджений не зазначає конкретні норми права, які, на його думку, порушені судами першої та апеляційної інстанцій, які встановили, що інкриміновані кримінальні правопорушення вчинено засудженими у співучасті спільними діями, також не вказує, у чому саме полягають допущені судами порушення, які в силу положень ст. 438 КПК є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, якщо відповідають положенням статей 412 - 414 КПК.
Крім того, у касаційній скарзі засуджений не зазначає, яких порушень приписів кримінального процесуального закону було допущено судом апеляційної інстанції при апеляційному перегляді вироку місцевого суду, враховуючи межі та порядок, передбачені статтями 404, 405 КПК, щодо його здійснення.
Також не конкретизує, які саме конкретні доводи залишились без уваги чи отримали неналежну оцінку в оскарженому вироку апеляційного суду, які норми закону застосовані судом неправильно, зокрема, враховуючи приписи ст. 61 КК.
Формальні твердження про незгоду з висновками апеляційного суду та про безпідставне відхилення судом апеляційної інстанції доводів сторони захисту, без конкретного обґрунтування того, яких положень процесуального закону цим судом не дотримано при наданні відповіді на такі доводи, не можуть бути предметом перевірки суду касаційної інстанції, який переглядає судові рішення у межах касаційної скарги та вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд стороною, що вбачається із приписів ч. 2 ст. 433 та ч. 3 ст. 26 КПК.
Крім того, висуваючи в касаційній скарзі вимогу про скасування вироків місцевого та апеляційного судів, а також призначення нового розгляду в суді першої інстанції, не указує про такі порушення кримінального процесуального закону, які б відповідно до положень ст. 415 КПК слугували підставою для призначення нового розгляду саме у суді першої інстанції та не можуть бути виправлені апеляційним судом.
З огляду на те, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, викладене вище перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Крім того, відповідно до приписів ч. 6 ст. 427 КПК до касаційної скарги додаються її копії з додатками в кількості, необхідній для надіслання сторонам кримінального провадження і учасникам судового провадження.
Касаційна скарга подана через систему «Електронний суд», проте засудженим було залишено поза увагою, що функціонування цієї системи у Касаційному кримінальному суді Верховного Суду здійснюється з урахуванням вимог процесуального законодавства. Відповідно до ст. 35 КПК, у разі подання до суду документів в електронній формі, учасник зобов`язаний у випадках, передбачених цим Кодексом, надати доказ надсилання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам провадження копій наданих документів. Тому особа, яка подає касаційну скаргу, зобов`язана надати відповідні копії з додатками для надіслання іншим учасникам провадження (на виконання вимог ч. 6 ст. 427 КПК) або докази надсилання їх згаданим учасникам (в порядку ст. 35 КПК). Наведених законодавчих приписів не дотримано.
Відповідно до ст. 429 КПК суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу було подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 КПК, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п`ятнадцяти днів із дня отримання ухвали особою, котра подала касаційну скаргу.
Врахувавши вищенаведене, керуючись положеннями ст. 429 КПК, з огляду на те, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 КПК, колегія суддів дійшла висновку, що скаргу необхідно залишити без руху і надати строк на усунення недоліків.
Недоліки касаційної скарги, пов`язані з її змістом, можуть бути усунуті шляхом подання нової касаційної скарги та додатків до неї.
Клопотання про зупинення виконання судових рішень, відповідно до приписів п. 4 ч. 1 ст. 430 КПК, суддя-доповідач вирішує тільки після відкриття касаційного провадження, за наявності належного обґрунтування та підстав.
Керуючись ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2024 року та вирок Дніпровського апеляційного суду від 30 липня 2025 року залишити без руху та встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків касаційної скарги - п`ятнадцять днів із дня її отримання.
Роз`яснити, що касаційна скарга повертається в разі, якщо особа в установлений строк не усунула недоліків касаційної скарги, залишеної без руху.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
