Єдиний державний реєстр судових рішень
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2025 рокуСправа № 380/5063/25 пров. № А/857/25050/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача Качмара В.Я.,
суддів Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Махно-Груп» про накладення арешту на кошти, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року (суддя Ланкевич А.З., м.Львів) -
ВСТАНОВИВ:
14.03.2025 Головне управління ДПС у Львівській області (далі Головне управління) звернулося до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Махно-Груп» (далі ТОВ) в якому просить накласти арешт на кошти та інші цінності ТОВ, що знаходяться у банках та інших фінансових установах.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року позов залишено без розгляду.
Не погодившись із постановленою ухвалою його оскаржив позивач, який із покликанням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить таку скасувати та направити справу для продовження до суду першої інстанції.
В апеляційній скарзі вказує, що неприйнятним є посилання на порушення контролюючим органом строку звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 122 КАС, з огляду на те, що строк звернення до суду встановлюється цим Кодексом або іншими законами. Зазначає, що у межах спірних правовідносин іншим законом є Податковий кодекс України (далі ПК), за положеннями пункту 102.4 статті 102 якого грошове зобов`язання, нараховане контролюючим органом, може бути стягнено протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на судове рішення, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що строк 1095 днів, встановлений статтею 102 ПК, не застосовується до позовних вимог контролюючого органу про накладення арешту на кошти та інші цінності. Натомість, до спірних правовідносин слід застосовувати положення абзацу 2 частини другої статті 122 КАС.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм процесуального права, з таких міркувань.
З матеріалів справи видно те, що 24.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом Головного управління до ТОВ про накладення арешту на кошти.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року позовну заяву Головного управління залишено без руху для усунення зазначених в мотивувальній частині ухвали недоліків шляхом подання через Єдину судову інформаційну-телекомунікаційну систему в п`ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та доказів поважності причин його пропуску.
Вказана ухвала мотивована тим, що «…Абзацом 2 ч.2 ст.122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.
За загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропуск відповідного строку на звернення до суду через байдужість до своїх прав або небажання скористатися цим правом не є поважною причиною пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення звернення до суду з адміністративним позовом.
Разом з тим, Верховний Суд у постановах від 15.06.2022 року у справі №280/5400/19 та від 12.11.2024 року у справі №380/653/20 вказав, що строк 1095 днів, встановлений ст.102 Податкового кодексу України, не застосовується до позовних вимог контролюючого органу про накладення арешту на кошти та інші цінності. Натомість, до спірних правовідносин слід застосовувати положення абз.2 ч.2 ст.122 КАС України.
…
У позовній заяві зазначено, що за відповідачем рахується податкова заборгованість у загальній сумі 1510438,97 грн. Вказана заборгованість підтверджується картками особового рахунку та рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 року у справі №380/21750/23, яким задоволено позов Головного правління ДПС у Львівській області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАХНО-ГРУП» до бюджет податний борг у сумі 1510438,97 грн. Крім того, контролюючим органом здійснено ряд заходів з метою встановлення наявності майна відповідача, за результатами яких встановлено його відсутність, а саме: актом опису майна від 03.05.2023 року №101/25 підтверджено відсутність на день складання акта майна, що може бути описано у податкову заставу; згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №83841059, до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено реєстраційний запис щодо виду обтяження податкової застави, яка виникла на підставі акту опису майна від 03.05.2023 року.
Таким чином, саме з цього моменту у Головного управління ДПС у Львівській області виникли підстави для звернення до суду з зазначеними позовними вимогами. Однак даний позов подано лише 14.03.2025 року, тобто з пропуском встановленого ч.2 ст.122 КАС України тримісячного строку звернення.».
Від представника позивача 30.05.2025 надійшла заява про усунення недоліків, в якій заявник зазначає, що у межах спірних правовідносин, позивач має право звернутись до суду з позовом протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Відповідно до частини тринадцятої статті 171 КАС суддя встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Так, за правилами частини шостої статті 161 КАС визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Строки звернення до адміністративного суду визначені у статті 122 КАС.
Згідно частини першої цієї статті, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абзацом 2 частини другої статті 122 КАС встановлено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.
За загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропуск відповідного строку на звернення до суду через байдужість до своїх прав або небажання скористатися цим правом не є поважною причиною пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення звернення до суду з адміністративним позовом.
Позивач, як суб`єкт владних повноважень, звернувся до суду з посиланням на підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК, відповідно до якого контролюючий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Відповідно до пункту 20.1 статті 20 ПК контролюючі органи мають право:
20.1.31. звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, погашення податкового боргу), у тому числі при недопущенні посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень;
20.1.32. звертатися до суду, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, погашення податкового боргу), та зобов`язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом;
20.1.33. звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Пунктом 102.1 статті 102 ПК встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Пунктом 102.4 статті 102 ПК передбачено у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що встановлений статтею 102 ПК строк є саме строком давності 1095 календарних днів, з дня виникнення податкового боргу, застосовний щодо самостійного визначення контролюючим органом суми грошових зобов`язань платника податків та щодо стягнення податкового боргу, який виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, тобто має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду. Слід звернути увагу на те, що між правовою природою матеріально-правового строку давності в податкових правовідносинах та процесуального строку звернення до адміністративного суду є сутнісна різниця, а тому помилковим є ототожнення їх призначення при використанні.
Водночас, спеціальний строк (1095) не може застосовуватись до спірних позовних вимог про накладення арешту на кошти та інші цінності, оскільки такі примусові заходи хоч і пов`язані з погашення податкового боргу, але не можуть ототожнюватися з вимогами про стягнення податкового боргу.
Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, що викладена у постановах від 15.06.2022 у справі №280/5400/19 та від 12.11.2024 у справі №380/653/20.
У позовній заяві зазначено, що за відповідачем рахується податкова заборгованість у загальній сумі 1510438,97 грн. Вказана заборгованість підтверджується картками особового рахунку та рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року у справі №380/21750/23, яке набрало законної сили 09.01.2024, яким задоволено позов Головного управління про стягнення з ТОВ до бюджету податний борг у сумі 1510438,97 грн. Крім того, контролюючим органом здійснено ряд заходів з метою встановлення наявності майна відповідача, за результатами яких встановлено його відсутність, а саме: актом опису майна від 03.05.2023 №101/25 підтверджено відсутність на день складання акта майна, що може бути описано у податкову заставу; згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №83841059, до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено реєстраційний запис щодо виду обтяження податкової застави, яка виникла на підставі акту опису майна від 03.05.2023.
Таким чином, саме з цього моменту у Головного управління виникли підстави для звернення до суду з зазначеними позовними вимогами. Однак даний позов подано лише 14.03.2025, тобто з пропуском встановленого частиною другою статті 122 КАС тримісячного строку звернення. При цьому, жодних обставин, які б вказували на поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, позивачем у позовній заяві не наведено, а судом з матеріалів позовної заяви не встановлено. Не вказано також і те, які заходи здійснювались контролюючим органом упродовж з 2023 по 2025 рік.
Суд апеляційної інстанції, не приймає до уваги посилання скаржника на практику Верховного Суду у справі №240/34220/22, №814/12/17, оскільки у цих справах інший предмет спору, і, відповідно, інше правове регулювання.
Відповідно до частини четвертої статті 123 КАС якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 240 КАС, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного питання правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.
Керуючись статтями 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим Т. В. Онишкевич
