ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 757/15432/24-ц
провадження № 61-2813св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 27 червня 2024 року в складі судді та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року в складі колегії суддів:
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, вимог заяви про забезпечення позову та судових рішень у справі
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання іпотеки та обтяження припиненими.
У травні 2024 року представник позивача звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив заборонити вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, а саме квартири АДРЕСА_1 , та накласти арешт на це нерухоме майно, яке відповідно до умов спірного договору іпотеки підлягає передачі відповідачу.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27 червня 2024 року (з урахуванням ухвали цього ж суду від 05 липня 2024 року), залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року, заяву задоволено.
Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 398375080382, загальною площею 164,5 кв. м, житловою площею 97,3 кв. м, із забороною вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо вказаного нерухомого майна.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що предметом спору є квартира АДРЕСА_1 , що належить позивачу та передана в іпотеку. ОСОБА_1 вважає, що іпотека припинена, зокрема, у зв`язку зі смертю основного боржника, однак у відповідача відповідно до умов договору наявні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб.
Враховуючи наведене, забезпечення позову шляхом накладення арешту на належну позивачу квартиру є необхідним, достатнім та співмірним із заявленими позовними вимогами.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У березні 2025 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 27 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року й ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
На обґрунтування касаційної скарги зазначав, щопозивач не довів, що невжиття таких заходів, як накладення арешту на предмет іпотеки, у разі задоволення позовних вимог немайнового характеру у цій справі, може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до частини третьою статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у випадку визнання припиненою іпотеки, державний реєстратор самостійно вчиняє дії з реального виконання такого рішення шляхом внесення відповідної інформації про припинення обтяження іпотекою предмета іпотеки, а також проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав на підставі такого рішення суду в автоматичному порядку.
Застосування заходів забезпечення позову унеможливило звернення стягнення відповідачем на предмет іпотеки в позасудовому порядку, про що сторони домовились у пункті 6.2 іпотечного договору, чим порушено принцип свободи договору.
Оскаржувані судові рішення є необґрунтованими, відсутні посилання на належні та допустимі докази, які підтверджують, що відповідач вчиняє реальні дії, спрямовані на звернення стягнення на предмет іпотеки.
Заява про забезпечення позову подана неуповноваженою особою.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Печерського районного суду м. Києва.
02 квітня 2025 року справа № 757/15432/23 надійшла до Верховного Суду.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити його без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів
та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного
провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або
апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може
встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були
встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність
або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над
іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.
Предметом спору у цій справі є визнання припиненою іпотеки квартири АДРЕСА_1 за іпотечним договором від 31 травня 2017 року, а також визнання припиненою заборони відчуження за вказаним іпотечним договором.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 мотивувала його тим, що 31 травня 2017 року вона уклала з ОСОБА_2 іпотечний договір з метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_5 за договором позики від 31 травня 2017 року. Предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_5 помер.
21 серпня 2023 року вона повідомила ОСОБА_2 про свою незгоду забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником, тому відповідно до статті 523 ЦК України іпотека є припиненою.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, ОСОБА_1 зазначала, що відповідно до пункту 6.2 іпотечного договору, іпотекодержатель вправі звернути стягнення на предмет іпотеки та одержати задоволення свої вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами позичальника незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання у випадку смерті позичальника за договором, на підставі якого виникло основне зобов'язання.
Після пред'явлення позову вона отримала лист від ОСОБА_2 , у якому він повідомив про свій намір звернути стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, незважаючи на те, що в провадженні суду перебуває ця справа.
З урахуванням наведеного, звернення стягнення на предмет іпотеки значно ускладнить виконання ймовірного рішення суду про задоволення позову.
Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з прийняттям відповідного рішення, у свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
За змістом абзацу другого частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, чинній на момент пред`явлення позову в цій справі, у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Оскільки ймовірне рішення про визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором, на підставі якого ОСОБА_2 може в позасудовому порядку звернути стягнення на квартиру, яка належить ОСОБА_1 та є предметом іпотеки, вплине на подальший правовий режим цього нерухомого майна, обраний позивачем вид забезпечення позову, є співмірним із заявленими у цій справі вимогами .
Застосовані судом заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер та спрямовані, зокрема, на унеможливлення зміни власника майна, яке є предметом оспорюваного іпотечного договору, до вирішення спору судом.
Колегія суддів звертає увагу, що можливість забезпечення судом позову не пов`язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню. Цивільний процесуальний закон не забороняє вживати заходів забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 (провадження № 14-28цс23).
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для забезпечення позову у обраний позивачем спосіб.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування
оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до необхідності
переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза
межами повноважень суду касаційної інстанції.
Обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень,
касаційний суд не встановив.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу
ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишити без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі
колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 27 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
