ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/572/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,
представників учасників справи:
Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" - Трембач О.С.,
ОСОБА_1 - не з`явився,
ОСОБА_2 - не з`явився,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангардбуд" - не з`явився
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 (суддя Трофименко Т.Ю.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 (колегія суддів: Буравльов С.І., Андрієнко В.В., Шапран В.В.)
у справі за позовом Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ "Приватбанк")
до відповідачів:
1) ОСОБА_1 ,
2) ОСОБА_2
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангардбуд" (далі - ТОВ "Авангардбуд")
про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства.
Суть спору
1. У 2017 році Печерський районний суду міста Києва заочним рішенням стягнув з ОСОБА_3 на користь АТ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 285 тис. доларів США та судовий збір.
2. У 2019 році до ОСОБА_1 як спадкоємиці її чоловіка ОСОБА_3 перейшов обов`язок із виконання заочного рішення. Крім того, ОСОБА_1 в порядку спадкування набула частку у статутному капіталі ТОВ "Авангардбуд", яка належала ОСОБА_3 . У 2021 році ОСОБА_1 відчужила цю частку на користь ОСОБА_2 .
3. У 2025 році АТ "Приватбанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Авангардбуд"; вважало, що цей договір укладений з метою унеможливлення звернення стягнення на майно ОСОБА_1 як спадкоємиці ОСОБА_3 .
4. Суд першої інстанції закрив провадження у справі, оскільки вважав, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Суд апеляційної інстанції залишив це рішення без змін.
5. АТ "Приватбанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати та направити справу до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.
6. Перед Верховним Судом у цій справі постало питання предметної юрисдикції спору у правовідносинах, коли особа, яка не є учасником товариства, оскаржує як фраудаторний договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі, укладений між двома фізичними особами.
7. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги, виходячи з таких мотивів.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
8. Печерський районний суду міста Києва заочним рішенням від 16.11.2017 у справі № 757/28572/17-ц стягнув з ОСОБА_3 на користь АТ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором №2К213Д від 22.11.2006 у розмірі 285 568,94 доларів США та судові витрати.
9. До ОСОБА_1 як спадкоємиці її чоловіка ОСОБА_3 перейшов обов`язок із виконання заочного рішення Печерського районного суду міста Києва від 16.11.2017 у справі №757/28572/17-ц.
10. У січні 2025 року АТ "Приватбанк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Авангардбуд" від 04.03.2021, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць О.Я.
11. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорюваний договір вчинено без мети настання реальних наслідків, а з метою унеможливлення звернення стягнення на майно ОСОБА_1 як спадкоємиці ОСОБА_3 , у зв`язку з чим договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Авангардбуд" від 04.03.2021 має бути визнаний недійсним відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).
12. Позивач вважає, що договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Авангардбуд" від 04.03.2021, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , фактично укладений без мети настання реальних правових наслідків, а з метою унеможливлення звернення стягнення на майно ОСОБА_1 як спадкоємиці ОСОБА_3 .
13. Позивач зазначає, що фактично предметом цього спору є незаконність відчуження ОСОБА_1 права власності на частку в статутному капіталі ТОВ "Авангардбуд", яка була отримана в порядку спадкування від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 вже після оформлення права на спадщину.
14. Господарський суд міста Києва ухвалою від 22.01.2025 прийняв позов до розгляду та відкрив провадження у справі №910/572/25.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
15. Господарський суд міста Києва ухвалою від 07.05.2025, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2025, закрив провадження у справі №910/572/25.
16. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані, зокрема, таким:
- до ОСОБА_1 як спадкоємиці її чоловіка ОСОБА_3 перейшов обов`язок із виконання заочного рішення Печерського районного суду міста Києва від 16.11.2017 у справі №757/28572/17-ц, яким було задоволено позов АТ "Приватбанк" про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором №2К213Д від 22.11.2006 у розмірі 285 568,94 доларів США та судові витрати;
- позивач не є учасником ТОВ "Авангардбуд" та, як вбачається зі змісту позовної заяви, не має на меті отримання частки ОСОБА_1 у ТОВ "Авангардбуд" з метою участі в управлінні та діяльності цієї юридичної особи, адже його вимоги спрямовані до ОСОБА_1 саме як до боржника у зобов`язальних правовідносинах;
- характер і предмет спору свідчать про те, що інтерес позивача пов`язаний з необхідністю відновити становище, яке існувало до зловживання ОСОБА_1 належними їй цивільними правами з наміром уникнути відповідальності за грошовими зобов`язаннями перед позивачем;
- немайновий спір між фізичними особами у спорі, рішення якого при задоволенні позову не передбачає передачі корпоративних прав, часток, паїв чи акцій позивачу, не належить до спорів, які розглядаються у порядку господарського судочинства, і має розглядатися за правилами цивільного судочинства;
- враховуючи, що заявлений позов не направлений на захист корпоративних прав позивача, а також те, що сторонами оспорюваного правочину є фізичні особи, і правовідносини сторін спору не мають ознак господарсько-правових, розгляд цієї справи має відбуватися за правилами цивільного судочинства (відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.10.2024 у cправі №904/4459/23).
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи
17. 14.07.2025 АТ "Приватбанк" через систему Електронний суд звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2025, в якій просить їх скасувати та направити справу до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.
18. АТ "Приватбанк" у касаційній скарзі зазначає, зокрема, що внаслідок застосування нерелевантної судової практики було прийнято ухвалу та постанову, які перешкоджають подальшому розгляду справи та доступу АТ "Приватбанк" до правосуддя; ухвалене судами рішення не відповідає вимогам ГПК щодо законності та обґрунтованості (посилається на норми п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 13, 203, 215, 234 ЦК, ст.2 ГПК, постанови Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 03.03.2020 у справі №904/7905/16, від 26.05.2020 у справі №922/3796/16, від 17.09.2020 у справі №904/4262/17 (щодо застосування ст.13 ЦК), від 07.02.2019 у справі №9901/682/18 та від 19.12.2019 у справі №9901/610/18 (щодо надання сторонам свободи під час вибору аргументів на підтвердження своєї позиції).
19. Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду
20. Верховний Суд ухвалою від 25.07.2025 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Приватбанк", розгляд касаційної скарги призначив у відкритому судовому засіданні на 20.08.2025.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо юрисдикції спору
21. Суди попередніх інстанцій закрили провадження у цій справі, оскільки вважали, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
22. Позиція АТ "Приватбанк" зводиться до того, що цей спір має бути розглянутий саме в порядку господарського судочинства
23. Верховний Суд щодо доводів скаржника в цій частині зазначає таке.
24. З огляду на п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
25. Поняття "суд, встановлений законом" стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (п.24 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України", заяви №29458/04 та №29465/04).
26. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом (ст.125 Конституції України).
27. З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародне і національне законодавство передбачає принцип спеціалізації судів.
28. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №127/21764/17, від 23.03.2021 у справі 367/4695/20).
29. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
30. За змістом ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
31. Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є захист цивільних прав та/або охоронюваних законом інтересів, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
32. Юрисдикція господарських судів визначена ст.20 ГПК, за змістом п.4 ч.1 якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.
33. Правильне визначення підвідомчості цієї справи залежить від установлення наявності або відсутності корпоративних відносин між учасниками справи.
34. У цій справі АТ "Приватбанк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Авангардбуд" від 04.03.2021.
35. АТ "Приватбанк" обґрунтовує позов тим, що заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 16.11.2017 у справі №757/28572/17-ц стягнуто з ОСОБА_3 на користь АТ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором №2К213Д від 22.11.2006 в розмірі 285 568,94 доларів США, а також судовий збір в сумі 115 526,91 грн. Єдиною спадкоємицею ОСОБА_3 є його дружина ОСОБА_1 .
36. АТ "Приватбанк" у позові також вказує, що відчуження ОСОБА_1 частки у статутному капіталі ТОВ "Авангардбуд" відбулося після відкриття Кіровським районним судом міста Дніпра провадження у справі №203/4777/20 за позовом АТ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі спадкоємця.
37. Верховний Суд враховує (як міркування obiter dictum), що Верховний Суд постановою від 03.04.2025 у справі №203/4777/20 залишив без змін ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.12.2023 та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08.01.2025, якими позов АТ "Приватбанк" до ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв`язку з тим, що позивач АТ "Приватбанк") повторно не з`явився у судове засідання, заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не надав.
38. АТ "Приватбанк" вважає, що договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі фактично укладений без мети настання реальних правових наслідків, а з метою унеможливлення звернення стягнення на майно ОСОБА_1 як спадкоємиці ОСОБА_3 . Аналогічні доводи АТ "Приватбанк" наводить і в касаційній скарзі.
39. Втім, як вказали суди попередніх інстанцій, характер і предмет спору у цій справі свідчать про те, що інтерес позивача не пов`язаний з набуттям ним прав на частку у статутному капіталі ТОВ "Авангардбуд", а з необхідністю відновити становище, яке існувало до зловживання ОСОБА_1 як спадкоємицею ОСОБА_3 належними їй цивільними правами з наміром уникнути відповідальності за грошовими зобов`язаннями перед позивачем.
40. Крім того, Верховний Суд ухвалою від 18.10.2021 передав справу №910/6503/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду для формування висновку щодо питання предметної юрисдикції спору у правовідносинах з оскарження особою, яка не є учасником товариства, договору дарування простих бездокументарних іменних акцій, укладеного між фізичними особами.
41. За обставинами справи №910/6503/21 фізична особа звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів (фізичних осіб) про визнання недійсним договору дарування простих бездокументарних іменних акцій від 06.03.2019, укладеного між відповідачами, та застосування реституції за недійсним договором. Позов у справі №910/6503/21 обґрунтовано тим, що спірний договір дарування був укладений з метою унеможливити в подальшому виконання рішення Печерського районного суду міста Києва у цивільній справі №757/55453/18-ц.
42. Отже, правовідносини, що виникли у справі №910/6503/21 є подібними до правовідносин, що виникли у цій справі №910/572/25.
43. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 27.10.2021 справу №910/6503/21 повернула відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду, при цьому вказавши, що Касаційний господарський суд не врахував того, що у своїй постанові від 04.09.2019 у справі №927/90/19 Велика Палата Верховного Суду вже викладала висновок щодо питання юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
44. Отже, Велика Палата Верховного Суду вже розглядала питання предметної та суб`єктної юрисдикції спорів про визнання недійсним договору відчуження/продажу боржником власних корпоративних прав, що був укладений з метою ухилення від виконання судового рішення у справі (постанова від 04.09.2019 у справі №927/90/19).
45. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2019 у справі №927/90/19 виснувала, що спір ґрунтується на правовідносинах, які не мають господарсько-правових ознак. Позов у справі направлений на захист прав позивача, як стягувача у виконавчому провадженні щодо майна (частки у статутному капіталі ТОВ) боржника, яким останній розпорядився, відчуживши його іншій фізичній особі. Тому вирішення цього спору має здійснюватися за нормами Цивільного процесуального кодексу України.
46. Такий висновок Великої Палати Верховного Суду є усталеним у судовій практиці Верховного Суду (постанови від 10.11.2021 у справі №910/6503/21, від 30.11.2022 у справі №910/4219/22, від 15.08.2023 у справі №755/1637/21, від 12.03.2024 у справі №914/1229/23, від 22.10.2024 у справі №904/4459/23).
47. У касаційній скарзі АТ "Приватбанк" не висловлює свою незгоду із позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.09.2019 у справі №927/90/19 (яку також застосували суди попередніх інстанцій), зокрема, не просить відступити від викладених у цій висновків.
48. АТ "Приватбанк" вважає, що не має бути врахована постанова Верховного Суду від 22.10.2024 у справі №904/4459/23, зокрема, через те, що у правовідносинах у цій справі №910/572/25 відсутнє відкрите виконавче провадження, товариство не є стягувачем у виконавчому провадженні, а Закон "Про виконавче провадження" не заявлений як нормативні підстави позову.
49. Верховний Суд звертає увагу скаржника, що Верховний Суд при ухваленні постанови від 22.10.2024 у справі №904/4459/23 керувався висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №927/90/19, заперечень щодо якої скаржник не наводить.
50. При цьому, формуючи висновок про необхідність розгляду подібних справ у порядку цивільного судочинства, а ні Велика Палата Верховного Суду, а ні Верховний Суд безпосередньо не керувалися положеннями Закону "Про виконавче провадження", а враховували те, що оскільки при задоволенні позову не відбудеться передача корпоративних прав, часток, паїв чи акцій позивачу, то такий спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
51. У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що позивач не є учасником ТОВ "Авангардбуд" та, як вбачається зі змісту позовної заяви, не має на меті отримання частки ОСОБА_1 у ТОВ "Авангардбуд" з метою участі в управлінні та діяльності цієї юридичної особи, адже його вимоги спрямовані до ОСОБА_1 саме як до боржника у зобов`язальних правовідносинах.
52. АТ "Приватбанк" у касаційній скарзі вказує, що системною наразі є практика дослідження саме у порядку господарського судочинства особливостей застосування принципу добросовісності, закріпленого у ч.3 ст.13 ЦК; у постановах Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 03.03.2020 у справі №904/7905/16, від 26.05.2020 у справі №922/3796/16, від 17.09.2020 у справі №904/4262/17 виснувано, що "з конструкції ч.3 ст.13 ЦК випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом".
53. Так, у справі №910/7547/17 спір стосувався визнання недійсним укладеного між позивачем (Товариством з обмеженою відповідальністю Інженерний центр "Енергомаш") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тімсен" (далі - Відповідач) 06.01.2015 договору купівлі-продажу нежитлових приміщень антресолі. Верховний Суд у постанові від 07.12.2018 не висловлювався щодо юрисдикції спору.
54. У справі №910/8357/18 Акціонерне товариство "Сбербанк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Юстстар" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроальянс Ріалті" про визнання недійсним договору поруки від 20.10.2016. Позивач вважав, що внаслідок укладення спірного договору поруки від 20.10.2016 ціленаправлено створено штучну кредиторську заборгованість у обсязі, достатньому для реалізації процедури фіктивного банкрутства, з метою подальшого ухилення від виконання кредитних зобов`язань перед позивачем зі сплати кредитних коштів. Верховний Суд у постанові від 28.11.2019 не висловлювався щодо юрисдикції спору.
55. У справі №904/7905/16 ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Майстер-Профі Україна" після визнання товариства банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури подав заяву про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 02.10.2014, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Майстер-Профі Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автопорт "Південний-Плюс". Верховний Суд у постанові від 03.03.2020 не висловлювався щодо юрисдикції спору.
56. У справі №922/3796/16 після визнання Споживчого товариства "Колос" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноком" подало до суду заяву про визнання недійсними правочинів щодо відчуження майна банкрута (автомобілів), яка мотивована тим, що відчуження автомобілів відбулося за цінами, які не відповідають дійсній вартості відповідного майна. Верховний Суд у постанові від 26.05.2020 не висловлювався щодо юрисдикції спору.
57. За обставинами справа №904/4262/17 Акціонерне товариство "ВТБ Банк" після порушення судом провадження про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" звернулося з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02.08.2010 №14047Б, а саме: акцій простих іменних, обґрунтовуючи це тим, що заборгованість на підставі договору купівлі-продажу була штучно створена пов`язаними між собою особами з метою здійснення в подальшому контролю у справі про банкрутство. Верховний Суд у постанові від 17.09.2020 не висловлювався щодо юрисдикції спору.
58. У жодній з наведених вище постанов Верховного Суду, на які посилається скаржник, суд касаційної інстанції не розглядав питання юрисдикції спору щодо оскарження не учасником товариства договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, укладеного між фізичними особами.
59. Крім того, АТ "Приватбанк" наводить доводи щодо надання сторонам свободи під час вибору аргументів на підтвердження своєї позиції та посилається на постанови Верховного Суду від 07.02.2019 у справі №9901/682/18 та від 19.12.2019 у справі №9901/610/18.
60. Як у справі №9901/682/18, так і у справі №9901/610/18 спір стосувався наявності підстав для скасування рішення Вищої ради правосуддя, а отже правовідносини у цих справах не є подібними до правовідносин у цій справі №910/572/25.
61. АТ "Приватбанк" вважає, що суди попередніх інстанцій позбавили його права на доступ до правосуддя. Втім, суди попередніх інстанцій, вказавши, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, роз`яснили позивачу, що розгляд цього спору віднесено до юрисдикції місцевого загального суду, як суду першої інстанції.
62. З урахуванням вищевикладеного, оскільки заявлений позов не направлений на захист корпоративних прав позивача, а сторонами оспорюваного правочину є фізичні особи, і правовідносини сторін спору не мають ознак господарсько-правових, суди попередніх інстанцій правильно застосували п.1 ч.1 ст.231 ГПК (господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства).
63. Тому, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
64. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
65. Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
66. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів попередніх інстанцій - без змін.
Судові витрати
67. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, то судові витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 у справі №910/572/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді С. Бакуліна
О. Кролевець
