73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2010 р.

<� час >

Справа № 2-а-12167/09/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кравченко К.В.,

при секретарі: Михайленко О.А., <� Текст >

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Комунальний заклад "Генічеське медичне училище" Херсонської обласної ради

до контрольно-ревізійного управління в Херсонській області

про визнання нечинними та скасування пунктів вимоги контрольно-ревізійного управління,

встановив:

Відповідно до позовних вимог комунального закладу «Генічеське медичне училище» (надалі-Позивач), уточнених заявою від 30.08.2010р. вих. №240, предметом оскарження є вимога контрольно-ревізійного управління в Херсонській області (надалі - КРУ) від 28.04.2009р. №21-04-16-14/2063 в частині вжиття заходів по зменшенню бюджетних асигнувань на суму нецільових видатків – 25,41 тис. грн. та в частині відшкодування витрат загального фонду кошторису по оплаті за спожиті комунальні послуги в сумі 50,42 тис. грн. та витрат по заробітній платі з нарахуваннями в сумі 147,75 тис. грн., які повинні проводитися за рахунок відповідних надходжень по спеціальному фонду.

Згідно позовної заяви та пояснень представників позивача в ході судового розгляду, обґрунтування позовних вимог полягає у наступному:

- витрати на суму 25,41 тис. грн. з них 19164,1 грн. - заробітна плата та 6249,93 грн. – нарахування на заробітну плату, правомірно проведені за кодами економічної класифікації видатків (КЕКВ) 1111 та 1120, відповідно, на підставі укладених трудових угод, а тому є помилковим висновок КРУ щодо нецільового витрачання цих коштів;

- витрати на оплату праці працівників гуртожитку на суму 147,75 тис. грн. та на оплату комунальних послуг на суму 50,42 тис. грн. правомірно проведені за рахунок загального фонду кошторису, оскільки забезпечення студентів гуртожитком є однією з обов’язкових умов здійснення освітньої діяльності, і в даному гуртожитку навчаються діти сироти та діти з вадами здоров’я, які не оплачують проживання в гуртожитку. Ці гроші використані тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями і для забезпечення основної функції позивача.

КРУ надало суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких просить відмовити у позові з наступних підстав:

- витрати на суму 25,41 тис. грн. за трудовими договорами неправомірно проведені за рахунок асигнувань на заробітну плату та видатків на заробітну плату, оскільки ці видатки повинні були бути проведені за рахунок видатків, що відповідають сутності виконаних за цими договорами робіт, чим порушено принцип цільового використання бюджетних коштів;

- витрати на оплату комунальних послуг в сумі 50,42 тис. грн. та витрат по заробітній платі з нарахуваннями в сумі 147,75 тис. повинні були бути проведені не за рахунок загального фонду, а за рахунок коштів отриманих від надання платних послуг, а саме за рахунок коштів від оплати за навчання та оплати за проживання у гуртожитку.

Позиції сторін були підтверджені їх представниками під час судового розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до наступного:

Контрольно-ревізійним управлінням в Херсонській області проведена ревізія фінансово-господарської діяльності в комунальному закладі Генічеське медичне училище Херсонської обласної ради за період з 01.10.2005р. по 01.03.2009р..

Результати ревізії відображені в акті від 10.04.2009р. №04-10/06.

28.04.2009р. за вих. №21-04-16-14/2063 КРУ на адресу позивача була направлена вимога про усунення виявлених ревізією порушень, в якій викладені і ті вимоги, що є предметом оскарження в рамках даної адміністративної справи.

Відповідно до пункту 1 частини 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Оскільки відповідно Закону України «Про державну контрольну-ревізійну службу в Україні» вимога КРУ є обов’язковою для виконання, тому спірна вимога може бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень суди перевіряють чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши спірні пункти вимоги КРУ на предмет їх обґрунтованості та відповідності вимогам законодавства, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково на підставі наступного.

1. В акті ревізії зазначено, що при розподілі видатків по спеціальному фонду за кодами економічної класифікації не враховано фактичну потребу в бюджетних асигнуваннях на оплату комунальних послуг та енергоносіїв за рахунок надходжень від платних послуг з навчання, проживання у гуртожитку, що призвело до невірного розподілу видатків на оплату комунальних послуг та енергоносіїв між загальним та спеціальним фондами. Внаслідок зазначеного порушення видатки з оплати комунальних послуг, спожитих під час надання платних послуг, які повинні здійснюватись за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду, в період 01.01.2006р. по 01.02.09р. покриті за рахунок отриманих бюджетних асигнувань по загальному фонду в сумі 50418,21 грн..

Судом встановлено, і не заперечується сторонами, що до калькуляції вартості навчання та до калькуляції вартості проживання одного студента в гуртожитку, також включена і вартість комунальних послуг, а тому, з урахуванням Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 р. № 228 (надалі-Порядок №228), позивач повинен був забезпечити оплату комунальних послуг за рахунок коштів від надання платних послуг саме в тій сумі, яка включена за цим напрямком (комунальні послуги) до вартості за навчання та проживання в гуртожитку і фактично надійшла до позивача.

Позивач не заперечує проти того факту, що оплата комунальних послуг повинна проводитись також і за рахунок коштів, які находять від надання платних послуг, а саме від оплати за навчання та проживання у гуртожитку.

Головний бухгалтер позивача Олейнікова В.В. в судовому засіданні з даного приводу пояснила, що позивачем проводилась оплата комунальних послуг за рахунок коштів спеціального фонду, які надходили від платних послуг з навчання та проживання у гуртожитку, але внаслідок того, що цих коштів для оплати комунальних послуг було недостатньо, залишок був погашений за рахунок коштів загального фонду на суму 50418,21грн..

Таким чином, визначена КРУ у спірній вимозі сума 50,42 тис. грн. - це кошти, які фактично надійшли до спеціального фонду позивача від надання платних послуг з навчання та проживання у гуртожитку, і за своїм цільовим призначенням ці кошти повинні були бути використані на оплату комунальних послуг, але позивач провів оплату комунальних послуг на цю суму за рахунок коштів загального бюджету, що не узгоджується вимогами Порядку №228.

Суд вважає позицію КРУ з даного питання обґрунтованою, а спірну вимогу в частині відшкодування витрат загального фонду кошторису по оплаті за спожиті комунальні послуги в сумі 50,42 тис. грн. правомірною.

2. Також суд вважає правомірною спірну вимогу КРУ в частині вжиття заходів по зменшенню бюджетних асигнувань на суму нецільових видатків на суму 25,41 тис. грн., виходячи з наступного.

Вказана суму, яка складається з 19164,1 грн. – заробітна плата та 6249,93 грн. – видатки та нарахування на заробітну плату, була витрачена позивачем по КЕКВ 1111 та 1120, відповідно, як оплата за трудовими договорами, які наведені КРУ у реєстрі-виборці нарахованої та виплаченої заробітної плати за трудовими договорами в додатку до акту ревізії, який наданий до матеріалів справи.

В обґрунтування позовних вимог в цій частині позивачем надано суду копії трудових угод, які вказані у реєстрі-виборці.

Як пояснили представники позивача, накази про прийняття та звільнення осіб за вищевказаними договорами не виносились, табелі обліку їх робочого часу не велись, розрахункові відомості нарахування їм заробітної плати не складались, до штатних розписів ці особи не включались.

На час здійснення вказаних видатків та проведення ревізії були чинними Роз’яснення щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затверджені Наказом Державного казначейства України № 194 від 04.11.2004р. (зі змінами та доповненнями) (надалі - Роз’яснення №194). Вказаний наказ втратив чинність згідно з наказом Державного казначейства України від 28.12.2009 року № 547 у зв’язку з набуття чинності з 01.01.2010 року наказу Державного казначейства України від 25.11.2008 N 495 "Про затвердження Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Інструкції щодо застосування класифікації кредитування бюджету".

До спірних правовідносин слід застосовувати той нормативний акт, який був чинний на час їх виникнення, а саме - Наказ Державного казначейства України № 194 від 04.11.2004р..

Згідно Наказу №194 категорія поточних видатків за КЕКВ 1111 включає в себе - заробітну плату за встановленими окладами, ставками або розцінками всіх штатних працівників; надбавку за вислугу років; доплату за ранг; оплату праці за трудовими договорами; надбавки та доплати обов'язкового характеру (оплата нічних змін, позаурочних годин, за наукову ступінь, за використання в роботі знання іноземних мов тощо); надбавки, що носять стимулюючий характер; премії (всі види преміальних виплат у грошовій та/або матеріальній формі); матеріальну допомогу, в тому числі у разі нещасного випадку, хвороби, оздоровлення та в інших випадках за рішенням адміністрації установи відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до листа Держказначейства України від 15.03.2007 р. № 34-04/768-3269 заробітна плата працівника за трудовим договором виплачується з фонду оплати праці підприємства, установи чи організації; це стосується і позаштатних працівників, з якими укладено трудові договори. Оплата праці за трудовим договором проводиться за кодом економічної класифікації видатків бюджету 1111 "Заробітна плата".

Відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а інша сторона договору зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст.. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Визначення договору підряду наведене у ст.. 837 Цивільного Кодексу України, відповідно до якої за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Аналіз змісту наданих позивачем трудових угод та встановлені фактичні обставини справи, які стосуються документального оформлення позивачем трудових відносин з виконавцями за цими угодами дає підстави для висновку, що за своїм змістом, вказані трудові угоди фактично є договорами про надання позивачу конкретних разових платних послуг, як то послуг по виконанню ремонтних робіт приміщень, послуг з прання білизни, прибирання території, ремонту автомобіля, тощо. Між сторонами цих договорів трудові відносини не виникали, оскільки накази про прийняття та звільнення виконавців робіт (послуг) за вищевказаними договорами не виносились, табелі обліку їх робочого часу позивачем не велись, розрахункові відомості нарахування їм заробітної плати не складались, до штату позивача ці особи не включались.

Таким чином, оплата наданих за такими договорами послуг та виконаних робіт повинна була бути проведена позивачем не за рахунок коштів, передбачених на заробітну плату по КЕКВ 1111 «Заробітна плата» та за КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату», а за тими кодами економічної класифікації видатків, які фактично відповідають економічній сутності платежу, а саме за КЕКВ 1135 «Оплата транспортних послуг та утримання транспортних засобів», 1137 «Поточний ремонт обладнання, інвентарю та будівель; технічне обслуговування обладнання», 1139 «Оплата інших послуг та інші видатки» тощо.

Виходячи з наведеного, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині скасування спірної вимоги щодо вжиття заходів по зменшенню бюджетних асигнувань на суму нецільових видатків – 25,41 тис. грн.

3. При вирішенні питання щодо правомірності спірної вимоги про відшкодування витрат загального фонду кошторису по заробітній платі з нарахуваннями в сумі 147,75 тис. суд виходить з наступного.

Відповідно до акту ревізії, ця вимога ґрунтується на висновку КРУ про те, що позивач неправомірно витратив кошти загального фонду на виплату заробітної плати в сумі 108480,98 грн. та нарахувань на заробітну плату в сумі 39270,11 грн., а всього на суму 147751,09 грн., тим працівникам позивача, які займаються обслуговуванням гуртожитку, оскільки такі витрати повинні здійснюватися за рахунок коштів спеціального фонду, так як студенти оплачують вартість проживання в гуртожитку.

Перелік таких працівників та виплачені ним суми наведені КРУ у реєстрі-вибірці використання заробітної плати на утримання штатних працівників гуртожитку по загальному фонду з жовтня 2005р. по лютий 2009р., що є додатком №17 до акту ревізії.

За змістом п.20 Порядку № 228 під час визначення видатків у проектах кошторисів установи повинен забезпечуватися суворий режим економії коштів і матеріальних цінностей. До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності установи.

Закон України «Про вищу освіту» (ст.54) покладає на навчальні заклади обов’язок забезпечити студентів, які навчаються за денною (очною) формою навчання гуртожитком у порядках, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, утримання гуртожитку для студентів є одним з напрямків діяльності позивача.

Наведені у додатку №17 до акту ревізії працівники, які займаються обслуговуванням гуртожитку, є штатними працівниками позивача.

Положенням п.23 Порядку №228 встановлено послідовність видатків спеціального фонду кошторису. Так, першочерговим є напрямок використання коштів спеціального фонду на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов’язань та проведення заходів, пов’язаних з використанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.

Як вбачається з наведеного, визначений чинним законодавством порядок використання коштів спеціального фонду встановлює послідовність видатків цього фонду та передбачає першочерговість витрат фонду на покриття заборгованості установи перед бюджетом. При цьому, використання коштів спеціального фонду на оплату праці робітників не передбачається.

Слід також враховувати, що позивач забезпечує гуртожитком дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, а також дітей-інвалідів, які не сплачують за проживання у гуртожитку.

Таким чином, суд вважає правомірним проведення позивачем витрат загального фонду кошторису на оплату праці тим працівникам, які обслуговують гуртожиток.

Крім того, як встановлено судом, гуртожиток розміщено в будівлі, в якій також розміщені і навчальні аудиторії, а тому зазначені у додатку №17 до акту працівники займаються також і обслуговуванням навчальних аудиторій.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що спірна вимога КРУ про відшкодування витрат загального фонду кошторису по заробітній платі з нарахуваннями в сумі 147,75 тис. не ґрунтується на законодавстві, а тому позовні вимоги в частині цієї вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позовні вимоги комунального закладу «Генічеське медичне училище» задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати пункт 4 вимоги контрольно-ревізійного управління в Херсонській області від 28.04.2009р. №21-04-14/2065 в частині відшкодування витрат загального фонду кошторису по заробітній платі в сумі 147,75 тис.грн.;

В задоволені решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь комунального закладу «Генічеське медичне училище» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп..

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 01 грудня 2010 р..

Суддя Кравченко К.В.

кат. 2.32