ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

20.11.07 Справа№ 18/331А

Господарський суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

при секретарі судового засідання Колтун Ю.М.

у відкритому судовому засіданні у м.Львові

з участю представників:

представника позивача – Чабан О.С. –старший державний податковий інспектор (довіреність за №5/10 від 18.05.2007 року);

представників відповідачів –не з‘явилися,

ВСТАНОВИВ:

що ДПІ у Франківському районі м.Львова звернулась з позовом в господарський суд про визнання недійсним господарського зобов‘язання між ТзОВ „Прилад-сервіс” та ПП „Фітосвіт”, яке виникло на підставі угоди №35 від 20.08.2004 року виконання якої підтверджується податковою накладною №0000121 від 20.08.2004 року на суму 779412,35 грн. та застосування наслідків передбачених ст.208 ГК України.

Уточненими позовними вимогами позивач просить визнати недійсним господарське зобов‘язання з підстав невідповідності його закону, а не у зв‘язку з його нікчемністю.

Підставами позову є те, що оспорюване господарське зобов‘язання не відповідає вимогам закону, та підлягає визнанню недійсним із підстав визначених ст.207 ГК України, оскільки податкова накладна підписана не уповноваженою особою.

В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав з викладених підстав, просить їх задоволити.

Відповідачі явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили.

Враховуючи викладені обставини, справа розглядається у відповідності до вимог ч.6 ст.71 КАС України, на основі наявних доказів.

У відповідності до вимог п.11 ст.10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, органи державної податкової служби уповноважені подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними, а тому справа згідно п.8 ст.3 КАС України, розглядається за правилами цього Кодексу.

Заслухавши представника органу державної податкової служби, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

Між ТзОВ „Прилад-сервіс” (продавець) та ПП „Фітосвіт” (покупець) укладено угоду за №35 від 16.08.2004 року, виконання якої підтверджується наявною у справі податковою накладною №0000121 від 20.08.2004 року на суму 779412,35 грн.

Орган державної податкової служби вважає, що згадане господарське зобов‘язання не відповідає вимогам закону, та підлягає визнанню недійсним із підстав визначених ст.207 ГК України, оскільки податкова накладна, що підтверджує виконання господарського зобов‘язання, підписана не уповноваженою особою.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України, який набрав чинності з 01.01.2004, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави й суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов‘язання недійсним відповідно до ч.1 ст.207 ГК України, є, зокрема, його невідповідність вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Отже, як вбачається з вимог ч.2 ст.207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

В матеріалах справи наявний висновок судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінальної справи №144-5900, складений 27.01.2006 року експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз. Як вбачається із даного висновку, судово-почеркознавчою експертизою встановлено, що податкова накладна №0000121 від 20.08.2004 року підписана не директором ТзОВ „Прилад-сервіс” - Суперекою О.І.

Таким чином, органом державної податкової служби представлені належні та достатні докази, що підтверджують невідповідність оспорюваного господарського зобов‘язання вимогам закону, зокрема, те що податкова накладна підписана не уповноваженою особою відповідача ТзОВ „Прилад-сервіс”.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що вимога органу державної податкової служби про визнання недійсним господарського зобов‘язання є правомірною і підлягає до задоволення.

Щодо вимоги органу державної податкової служби про застосування наслідків передбачених ст.208 ГК України з підстав невідповідності його вимогам закону, то господарський суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог ч.2 ст.208 ГК України, у разі визнання недійсним зобов‘язання з інших підстав (в тому числі з підстав невідповідності вимогам закону) кожна із сторін зобов‘язана повернути другій стороні все одержане за зобов‘язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов‘язання не передбачені законом.

Зі змісту даної норми вбачається, що, в даному випадку, обов‘язок вчинення діянь з приводу наслідків визнання господарського зобов‘язання недійсним з підстав невідповідності закону законодавцем покладено на сторони зобов‘язання, і у відповідності до вимог ст.ст.19, 42 Конституції України, ст.3 ЦК України, ст.44 ГК України, ч.ч.3,4 ст.15 Закону України „Про підприємництво”, органи державної податкової служби не вправі втручатись в ці правовідносини.

Окрім того, наведеною нормою передбачено застосування подвійної реституції, а у разі неможливості застосування такої відшкодування вартості одержаного грошима.

При цьому, суд звертає увагу на те, що органом державної податкової служби, як передбачено ч.1 ст.71 КАС України, не доведено обставин наявності чи відсутності товару у сторін зобов‘язання, яке виникло на підставі за №0000121 від 20.08.2004 року, а відтак, і не доведено, які саме наслідки визнання недійсним господарського зобов‘язання належить застосувати.

За таких обставин, господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання недійсним господарського зобов‘язання, з врахуванням уточнених позовних вимог, як такого, що не відповідає вимогам закону є підставні і обґрунтовані, а тому адміністративний позов в цій частині підлягає до задоволення. В іншій частині в позові належить відмовити.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі із сторін адміністративного процесу не належить стягувати.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Визнати недійсним господарське зобов‘язання між Товариством з обмеженою відповідальністю „Прилад-сервіс” та Приватним підприємством „Фітосвіт”, яке виникло на підставі податкової накладної за №0000121 від 20.08.2004 року.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя