СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2025 року м. Харків Справа № 917/101/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М. , суддя Мартюхіна Н.О.,
розглянувши в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження (без виклику сторін) апеляційну скаргу Фермерського господарства "Еко-Край" (вх.№234 П/2)
на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 19.12.2024 (повна ухвала складена 27.01.2025, суддя Погрібна С.В.)
у справі № 917/101/24
за позовом Фермерського господарства "Еко - Край", с. Засулля, Лубенський район, Полтавська область,
до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ", с. Піски, Миргородський район, Полтавська область,
про стягнення 7 119 000,00 грн,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.12.2024 зупинено провадження у справі № 917/101/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №917/478/24. Зобов`язано учасників справи повідомити Господарський суд Полтавської області про усунення обставин, якими було зумовлено зупинення провадження по справі.
04.02.2025 через підсистему "Електронний суд" до Східного апеляційного господарського суду від Фермерського господарства "Еко-Край" надійшла апеляційна скарга, в якій скаржник просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду; поновити строк для подання апеляційної скарги; скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 19.12.2024 про зупинення провадження у справі № 917/101/24; відмовити в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "ЧБГ" (вх.№17236 від 19.12.2024) про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №917/478/24.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги Фермерське господарство "Еко-Край" вказує про таке:
- місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі суду не обґрунтував чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі № 917/478/24, яка розглядається іншим судом, з предметом доказування у даній справі; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду даної справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі;
- визнання договору купівлі-продажу № 28-12/2020 не дійсним не виключить права позивача вимагати повернення суми попередньої оплати;
- обставини справи № 917/478/24 щодо недійсності договору купівлі-продажу №28-12/2020 від 24.12.2020 не свідчить про неможливість розгляду даної справи, зважаючи на презумпцію правомірності правочину, визначену приписами статті 204 Цивільного кодексу України;
- необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ впродовж розумного строку.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Еко-Край" на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 19.12.2024 у справі №917/101/24; постановлено здійснити розгляд справи №917/101/24 в порядку спрощеного (письмового) провадження, без виклику (повідомлення) учасників справи; витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/101/24; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 10 днів з дня вручення даної ухвали.
17.02.2025 матеріали справи № 917/101/24 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
04.03.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірмою "ЧБГ" подано додаткові письмові пояснення у справі (вх.№ 2798), в яких просить апеляційну скаргу Фермерського господарства "Еко-Край" на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 19.12.2024 у справі № 917/101/24 залишити без задоволення; ухвалу - залишити без змін.
Вказані письмові пояснення було досліджено судом апеляційної інстанції та долучено до матеріалів справи.
Згідно з ч.13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частина 2 ст. 271 ГПК визначає, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Об`єктом апеляційного перегляду є ухвала місцевого господарського суду про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі (п. 12 ч. 1 ст. 255 ГПК України).
Не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.
Ухвала суду про відкриття апеляційного провадження від 10.02.2025 була направлена учасникам справи засобами електронного зв`язку через підсистему "Електронний суд" до електронного кабінету користувачів і доставлена їм 11.02.2025.
Відтак, судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи направленні на повідомлення учасників справи про відкриття апеляційного провадження у даній справі і її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 2 ст. 273 ГПК України.
У відповідності до статті 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Фермерське господарство "Еко - Край" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ" про стягнення 7 119 000,00 грн попередньої оплати за договором купівлі-продажу №28-12/2020.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі.
23.02.2024 за вх. № 321/24 до Господарського суду Полтавської області надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ" до Фермерського господарства "Еко-Край" про визнання договору купівлі-продажу № 28-12/2020 від 28 грудня 2020 року недійсним, яку було повернуто ухвалою від 29.02.2024.
Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю представника в іншому судовому процесі та клопотання про зупинення розгляду справи (вх. № 5739, 5741 від 24.04.2024).
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.04.2024 відмовлено відповідачу в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, відкладено підготовче засідання на 28.05.2024, 10:00.
26.09.2024 до Господарського суду Полтавської області від позивача надійшла заява про зупинення провадження у справі (вх. № 12736) до набрання законної сили судового рішення у справі № 917/1538/24 та клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги (вх. № 12759).
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.11.2024, зокрема, відмовлено ТОВ Агрофірма "ЧБГ" в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.
19.12.2024 до Господарського суду Полтавської області відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі (вх. № 17236) до набрання законної сили судовим рішення у справі № 917/478/24.
19.12.2024 постановлено оскаржувану ухвалу суду.
При перегляді ухвали місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень статті 269 ГПК України, колегія суддів виходить з наступного.
В провадженні Господарського суду Полтавської області перебуває на розгляді справа № 917/101/24 за позовною заявою Фермерського господарства "Еко Край" до Товарисвта з обмеженою відповідальністю Агрофірми "ЧБГ" про стягнення 7 119 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за укладеним між сторонами договором №28-12/2020 від 28.12.2020, в частині поставки 1050 тон кукурудзи на користь Фермерського господарства "Еко-Край", що стало підставою для звернення останнього до суду з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "ЧБГ" сплаченої попередньої оплати з сумі 7 119 000,00 грн.
Обґрунтовуючи клопотання про зупинення відповідач вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 28-12/2020 від 28.12.2020, оскільки, на його думку, спірний договір укладено з дефектом відсутністю повноважень представника однієї із сторін на його укладання. Відповідач вважає, що від вирішення питання про дійсність договору купівлі-продажу №28-12/2020 від 28.12.2020 залежить визначення правової підстави вимоги Фермерського господарства "Еко-Край" про стягнення коштів. У випадку визнання недійсним договору купівлі-продажу № 28.12/2000 від 28.12.2020 недійсним або встановлення судом, що він є неукладеним, зміниться і правова підстава стягнення 7 119 000,00 грн. Відповідно вказує, що неправильний обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що розумний строк судового розгляду є невід`ємним елементом права на справедливий судовий розгляд, який безпосередньо закріплений в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При тлумаченні поняття "розумні строки" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначив момент початку та закінчення цих строків, а також вивів критерії, які повинні враховуватися при оцінці певного строку як розумного, а саме: складність справи, важливість для заявника питання, що розглядається судом, поведінка заявника, поведінка державних органів.
За частиною 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Водночас як верховенство права, так і розумність строків розгляду справи судом належать до основних засад (принципів) господарського судочинства за частиною 3 цієї ж статті.
Аналізуючи питання щодо зупинення провадження у господарській справі, суд апеляційної інтсанції виходить з того, що цей правовий інструмент процесуального законодавства зумовлює тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи та щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Глава 8 розділу ІІІ ГПК України містить норми, які регулюють залишення позову без розгляду, зупинення і закриття провадження у справі.
Зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків (частина 1 статті 117 ГПК України), який продовжується з дня поновлення провадження у справі (частина 2 статті 117 ГПК України), а самі випадки, які регламентують зупинення провадження у справі чітко передбачені статтями 227, 228 ГПК України і є вичерпними.
Пункт 5 частини 1 статті 227 ГПК України визначає, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Досліджуючи питання про дотримання судом під час зупинення провадження норм процесуального права, зокрема пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України, судова колегія виходить із системного аналізу цього пункту через призму завдань та основних засад господарського судочинства, закріплених у частині 1, пунктах 1, 4, 10, 11 частини 3 статті 2 ГПК України, а також умов застосування цього пункту, якими є:
- об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи; тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються судом в іншій справі;
- пов`язаність справи з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення;
- обґрунтованість судового рішення, в якому має бути проаналізовано, чи дійсно від наведених обставин залежить вирішення спору в цій справі, та належно мотивовано, що зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи зумовлюється виявленням в ній саме обставин, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження в якій зупинено і саме це і є першопричиною перешкоди у здійсненні правосуддя в справі, що зупиняється.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження в якій зупинено.
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 виснував, що: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати:
- чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства;
- чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.
Вказаний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду узгоджується із постановою Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі № 357/10397/19.
Водночас Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 вказав, що за приписами пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення (частина четверта статті 75 Господарського процесуального кодексу України). Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Як вже зазначалось, предметом спору у справі № 917/101/24, яка розглядається, є стягнення з відповідача попередньої оплати у зв`язку з невиконанням останнім взятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу від 28.12.2020 № 28-12.2000 в частині повернення попередньої оплати в сумі 7 119 000,00 грн. Водночас предметом позову у справі №917/478/24 є визнання недійсним цього правочину з купівлі-продажу.
Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Господарського суду Полтавської області від 26.03.2024 відкрито провадження у справі № 917/478/24 та прийнято до розгляду позов Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "ЧБГ" до Фермерського господарства "Еко-Край" про визнання недійсним договору купівлі-продажу №28.12/2000 від 28.12.2020.
В обґрунтування постановлення у справі оскаржуваної ухвали суду, місцевий господарський суд зазначив, що рішення у справі № 917/478/24 матиме значення для вирішення спору у справі № 917/101/24, оскільки задоволення позову у справі № 917/478/24 матиме наслідком виникнення між сторонами позадоговірних відносин, що може змінювати обставини та підстави та може вплинути на розгляд справи і прийняття судом рішення у справі № 917/101/24.
Таким чином, зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції з посиланням на положення ст. 35, п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, ст. 3, с. 2 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" погодився з доводами відповідача, що рішення у справі №917/478/24 бути мати значення для розгляду справи №917/101/24 з позовними вимогами щодо стягнення грошових коштів за договором купівлі-продажу № 28.12/2000 від 28.12.2020.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та звертає увагу на те, що сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду однієї справи до прийняття рішення в іншій справі.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 917/349/20, від 23.04.2021 у справі №922/1644/20, від 11.01.2021 у справі №904/8122/17, від 04.12.2020 у справі №917/514/19, від 06.05.2020 у справі №910/15293/19, від 24.05.2021 у справі № 910/7331/20.
Всупереч положенням процесуальних норм, які регулюють інститут зупинення провадження у справі, суд першої інстанції, зупиняючи провадження у справі, в оскаржуваній ухвалі не навів мотивів, з яких він дійшов висновку саме про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи, неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлюється презумпція правомірності правочину, яка означає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У постанові від 28.07.2021 у справі №759/24061/19 Верховний Суд виклав висновок, що спростування презумпції правомірності правочину відбувається: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
Відтак, станом на момент розгляду цієї справи договір від 28.12.2020 № 28-12/2000 (його окремі положення): 1) не визнаний нікчемним; 2) не визнаний судом недійсним.
Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору, закріпленої у ст.204 ЦК, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.08.2024 у справі № 920/481/23.
Наявність судового провадження у справі № 917/478/24 щодо розгляду позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу, за наслідками невиконання якого позивачем заявлено до відповідача позовні вимоги у справі № 917/101/24 зі сплати грошових коштів, з огляду на презумпцію правомірності правочину, не свідчать про неможливість розгляду даної справи.
Апеляційний господарський суд зауважує, що зважаючи на предмет позову у справі №917/101/24, предметом дослідження у цій справі є встановлення обставин і підстав для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів, право вимоги чого позивач набув за наслідками невиконання правочину з купівлі-продажу товару. Таким чином, встановленню підлягають обставини невиконання (неналежного виконання) відповідачем зобов`язань щодо основного зобов`язання, а також повернення попередньої оплати за договором, що може бути встановлено на підставі наявних у справі і додатково поданих доказів, адже суд наділений повноваженнями щодо оцінки доказів у справі та встановлення відповідних обставин/фактів, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, що надає йому можливість самостійно встановити всі обставини справи та ухвалити рішення по суті.
Отже, на переконання колегії суддів, наявність спору щодо визнання недійсним договору не свідчить про об`єктивну неможливість здійснення розгляду цієї справи місцевим господарським судом, тому не може бути підставою для зупинення провадження у даній справі на підставі пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України, який, зокрема, містить виключення щодо обов`язку суду зупиняти провадження у справі, у зв`язку з об`єктивною неможливістю розгляду справи, а саме у випадку коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 24.05.2021 у справі № 910/7331/20, від 07.08.2024 у справі № 920/481/23.
Апеляційний господарський суд також зауважує, що у разі зміни матеріально-правових фактів, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших фактів, що мають значення для правильного вирішення спору, сторони не позбавлені можливості звернутись до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинам згідно зі статтею 320 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, колегія суддів відмічає, що згідно п.7 ч.2 ст.129 Конституції України однією із основних засад судочинства є розумні строки розгляду справи судом.
Також, згідно п.10 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
ЄСПЛ у справі "Ноймайстер проти Австрії" (1968 рік) вказав, що кожна сторона під час розгляду справи повинна мати рівні можливості та жодна із сторін не повинна мати якихось вагомих переваг над опонентом.
Отже, ключовим у принципі рівних можливостей є те, що суди мають довести готовність забезпечувати ефективне здійснення прав, гарантованих у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Судова колегія також звертає увагу на тому, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").
Колегія суддів приймає до уваги, що Європейський суд з прав людини у п.40 рішення від 26.07.2007 у справі "Калініченко проти України" визначив роль національних судів в організації судових проваджень у тому, щоб зробити їх швидкими та ефективними.
Згідно з ч. 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/5425/18, від 07.05.2018 у справі № 903/351/16 та від 20.06.2019 у справі №910/12694/18, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, за висновком апеляційного господарського суду вимоги скарги законні та обґрунтовані, тому вона підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Згідно з ч. 3 статті 271 ГПК України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що зупинення апеляційним господарським судом провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 917/478/24, здійснене з порушенням положень пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України, що призвело до, нездійснення розгляду справи упродовж розумного строку та, що суперечить засадам господарського судочинства та вимогам Конвенції.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги Фермерського господарства "Еко-Край", скасування ухвали Господарського суду Полтавської області від 19.12.2024 у справі №917/101/24 з направленням справи на розгляд суду першої інстанції.
При цьому, розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом апеляційної скарги, має здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи по суті, згідно із загальними правилами статті 129 ГПК України.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 77, 86, 129, 240, 269, 270, 271, 275 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Еко-Край" задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 19.12.2024 у справі №917/101/24 скасувати.
Справу № 917/101/24 направити на розгляд Господарського суду Полтавської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 10.03.2025.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя Л.М. Здоровко
Суддя Н.О. Мартюхіна
