Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 757/26467/22-ц
провадження № 61-6290св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс»,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» (далі - ТОВ «Енерго Збут Транс») про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що 25 червня 2021 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу до ТОВ «Енерго Збут Транс» на посаду заступника головного бухгалтера ТОВ «Енерго Збут Транс» згідно наказу (розпорядження) директора Чайковського Р. І. № 25/ос від 24 червня 2021 року. Наказом директора № 70/ос від 02 серпня 2021 року позивача переведено з 03 серпня 2021 року на посаду головного бухгалтера. Наказом директора № 50/ос від 09 липня 2021 року позивачу доручено виконання додаткової роботи на умовах суміщення за посадою помічник директора з кадрових питань без увільнення від основної роботи.
Наказом тимчасово виконуючого обов`язки генерального директора ТОВ «Енерго Збут Транс» Середи О. В. № 39/ос від 09 вересня 2022 року позивач була звільнена із займаної посади головного бухгалтера на підставі пунктів 1 та 2 частини першої статті 41 КЗпП України з урахуванням матеріалів проведеного службового розслідування з 09 вересня 2022 року, у зв`язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків, а саме підпункту 1 пункту 1 статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» та пункту 3 глави 1 розділу VI Антикорупційної програми ТОВ «Енерго Збут Транс», що призвело до втрати довіри керівником товариства до головного бухгалтера.
Позивач вважала наказ про звільнення незаконним, оскільки відповідачем не обґрунтовано припинення трудових відносин з позивачем, звільнено одночасно за двома правовими підставами. Вказувала, що втрата довіри може бути наслідком вчинення проступку, який дає підстави для висновку, що подальше залишення працівника на роботі, пов`язаній з обслуговуванням грошових і матеріальних цінностей, може призвести до їх утрати. Звільненню позивача не передувало жодних нарікань з боку відповідача щодо виконання позивачем своїх посадових обов`язків. Позивач сумлінно виконувала свої посадові й трудові обов`язки, не порушувала вимог антикорупційного законодавства та її не було притягнуто судом до відповідальності за вчинення корупційного чи пов`язаного з корупцією правопорушення.
Позивач просила:
визнати незаконним та скасувати наказ тимчасово виконуючого обов`язки Генерального директора ТОВ «Енерго Збут Транс» Середи О. В. № 39/ос від 09 вересня 2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 »;
поновити ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера ТОВ «Енерго Збут Транс» з 10 вересня 2022 року;
стягнути з ТОВ «Енерго Збут Транс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 вересня 2022 року по день ухвалення судом рішення, виходячи із середньоденного заробітку в розмірі 4 617,80 грн;
стягнути з ТОВ «Енерго Збут Транс» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13 лютого 2023 року у складі судді Головко Ю. Г. позов ОСОБА_1 до ТОВ «Енерго Збут Транс» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ тимчасово виконуючого обов`язки Генерального директора ТОВ «Енерго Збут Транс» Середи О. В. № 39/ос від 09 вересня 2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 »
Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера ТОВ «Енерго Збут Транс» з 10 вересня 2022 року.
Стягнено з ТОВ «Енерго Збут Транс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 вересня 2022 року по 13 лютого 2023 року, а саме 512 575,80 грн.
Стягнено з ТОВ «Енерго Збут Транс» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн.
Стягнено з ТОВ «Енерго Збут Транс» на користь держави судовий збір у розмірі 6 168,00 грн.
Рішення в частині стягнення з ТОВ «Енерго Збут Транс» на користь ОСОБА_1 заробітної плати в межах суми платежу за один місяць та в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.
Рішення суду мотивоване тим, що:
позивач, яка обіймала посаду головного бухгалтера ТОВ «Енерго Збут Транс», відноситься до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові чи товарні цінності, і може бути суб`єктом звільнення за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України. Разом з тим, ОСОБА_1 не було притягнуто судом до відповідальності за вчинення корупційного чи пов`язаного з корупцією правопорушення. Будь-яких порушень правил проведення операцій з матеріальними цінностями ОСОБА_1 , а також фактів вчинення позивачем правопорушень, що б давало підстави для її звільнення з підстав втрати довір`я, відповідачем не доведено. Тому наявні підстави для поновлення позивача на роботі та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 10 вересня 2022 року по 13 лютого 2023 року в розмірі 512 575,80 грн;
оскільки незаконним звільненням, яке призвело до депресивного стану позивача, проходження позивачем лікування в умовах стаціонару та амбулаторно в серпні - вересні 2022, перешкод у працевлаштуванні, позивачу завдана моральна шкода, суд, з урахуванням глибини та тривалості моральних страждань визнав обґрунтованою компенсацію моральної шкоди в сумі 5 000,00 грн, вважаючи, що такий розмір моральної шкоди є розумним і справедливим.
Додатковим рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 лютого 2023 року стягнуто з ТОВ «Енерго Збут Транс» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1984,80 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року апеляційну скаргу представника ТОВ «Енерго Збут Транс» - Слободяника І. П. на рішення Печерського районного суду м. Києва 13 лютого 2023 року задоволено.
Рішення Печерського районного суду м. Києва 13 лютого 2023 року скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Енерго Збут Транс» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції ТОВ «Енерго Збут Транс» компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова суду мотивована тим, що:
відповідно до пункту 4.1 посадової інструкції головного бухгалтера ТОВ «Енерго Збут Транс» головний бухгалтер несе відповідальність за порушення вимог антикорупційного законодавства;
відповідно до Антикорупційної програми ТОВ «Енерго Збут Транс», затвердженої наказом від 23 лютого 2022 року № 38, заборонені корупційні практики, зокрема, вчиняти дії та приймати рішення в умовах реального конфлікту інтересів. Працівники товариства зобов`язані не пізніше наступного робочого дня з дня, коли дізналися чи повинні були дізнатися про наявність у них реального чи потенційного конфлікту інтересів, письмово повідомити про це свого безпосереднього керівника та Уповноваженого (особу, відповідальну за реалізацію Антикорупційної програм), не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів та вжити заходів щодо врегулювання реального або потенційного конфлікту інтересів;
відповідно до посадової інструкції головного бухгалтера ТОВ «Енерго Збут Транс» головний бухгалтер ТОВ «Енерго Збут Транс» ОСОБА_1 є особою, яка приймає участь у прийнятті рішень про укладення трудового договору, просування по роботі, визначення умов оплати праці та застосування заходів матеріального заохочення, накладення стягнень стосовно працівників бухгалтерії товариства;
ОСОБА_1 стосовно працівників бухгалтерії товариства - своїх близьких родичів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , умисно, за попередньою змовою з зазначеними працівниками, не повідомила про це керівництво ТОВ «Енерго Збут Транс»;
переліку дій працівника, що можуть бути підставою для втрати довіри законодавство не наводить, а тому це питання залишається на розсуд роботодавця. Критерієм визначення дій, що можуть бути підставою для втрати довіри, є вчинення працівником певних дій, що призвели до такої втрати. У статті 41 КЗпП Україні не міститься такої умови її застосування роботодавцем, як попереднє притягнення працівника до інших видів відповідальності, окрім дисциплінарної. За результатами проведення службового розслідування комісією був складений акт відповідно до якого, особами, стосовно яких проводиться службове розслідування пояснень щодо обставин справи, ані жодних документів (їх копій), які б спростовували інформацію, зазначену у доповідній записці начальника відділу з питань безпеки та оцінки ризиків, яка була підставою для проведення службового розслідування, надано не було. Протягом часу розгляду справи в суді ОСОБА_1 ухиляється щодо спростування родинних відносин з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;
відповідачем звільнено позивача на підставі пунктів 1 та 2 частини першої статті 41 КЗпП України за порушення антикорупційної програми, затвердженої на підприємстві та втратою довіри, при цьому доказів того, що довіра до головного бухгалтера було втрачене безпідставно позивачем не надано.
таким чином, з урахуванням обставин справи, апеляційний суд зробив висновок про законність прийнятого роботодавцем рішення та необґрунтованість позовних вимог.
Апеляційний суд відхилив доводи ОСОБА_1 щодо порушення законодавства при звільненні її як одинокої матері, оскільки ОСОБА_1 не надано доказів про те, що ОСОБА_4 не приймає участі у вихованні дитини ОСОБА_5 .
Доводи ОСОБА_1 щодо неправомірності звільнення без погодження з профспілковою організацією на підприємстві, апеляційний суд вважав безпідставними, оскільки дані про те, що ОСОБА_1 є членом профспілки товариства у матеріалах справи відсутні.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У квітні 2024 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року, рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 лютого 2023 року залишити в силі, вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених в суді касаційної інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що:
суд апеляційної інстанції фактично визнав законним наказ, яким одночасно звільнено позивача за двома різними нормами КЗпП України, а саме за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України (одноразове грубе порушення трудових обов`язків головним бухгалтером) та пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України (винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу) та не звернув уваги, що в акті службового розслідуваними від 26 серпня 2022 року комісією було запропоновано вжити заходів щодо врегулювання конфлікту інтересів, а саме: звільнення провідного бухгалтера ОСОБА_3 та провідного бухгалтера ОСОБА_2 на підставі пункту 4-1 статті 41 КЗпП України, та застосування по відношенню до головного бухгалтера ОСОБА_1 заходів дисциплінарного стягнення згідно із чинним законодавством України;
відповідач не прийняв рішення відповідно до частини першої статті 29 Закону України «Про запобігання корупції» щодо зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів, а вирішив звільнити позивача;
апеляційний суд не врахував, що ні ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , ні позивач не були суб`єктами, зазначеними у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», на яких поширюється дія цього Закону (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), що відповідно виключає застосування до них обмежень та обов`язків, передбачених статтею 27 (обмеження спільної роботи близьких осіб), та статтею 28 (запобігання та врегулювання конфлікту інтересів) вказаного Закону (постанови Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 461/4438/18 та від 18 лютого 2019 року у справі № 490/53/17);
суд апеляційної інстанції не врахував, що рішення про звільнення працівника на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України може бути прийняте роботодавцем за наявності сукупності таких умов: суб`єктом дисциплінарної відповідальності може бути певна категорія працівників; для застосування цієї норми закону потрібно встановити факт порушення працівником своїх трудових обов`язків; порушення повинно бути одноразовим та грубим; рішення про звільнення працівника може прийняти лише уповноважена на те особа. Натомість в акті про проведення службового розслідування не зазначено, які саме конкретні обов`язки, покладені на позивача посадовою інструкцією, вона неналежно виконувала, яке з виявлених порушень є грубим та чи є вина позивача в допущених порушеннях. Вказує, що комісією фактично виявлено правопорушення у вигляді конфлікту інтересів, який має триваючий, постійний характер протягом понад календарний рік, що не підпадають під ознаки одноразового грубого порушення трудових обов`язків. В наказі про звільнення не зазначено, яке саме певне одноразове грубе порушення трудових обов`язків позивач допустила;
суд зробив помилковий висновок про те, що позивач безпосередньо обслуговує грошові чи товарні цінності, оскільки посада головного бухгалтера відсутня у Переліку посад і робіт, що заміщаються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою чи організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм на зберігання, продаж (відпуск), перевезення або застосування у процесі виробництва, затвердженого постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань і Секретаріату Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 28 грудня 1977 року № 447/24 (постанови Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі 127/28968/19, від 26 травня 2021 року у справі № 452/3393/18). Тому позивач не може бути суб`єктом звільнення за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України;
апеляційний суд не взяв до уваги порушення відповідачем вимог частини третьої статті 184 КЗпП України при звільненні позивача, оскільки вона є одинокою матір`ю, про що позивачем було зазначено в акті службового розслідування;
висновок суду про те, що у матеріалах справи відсутні дані про те, що ОСОБА_1 є членом профспілки товариства не заслуговують на увагу, оскільки з урахуванням вимог трудового законодавства у справах, в яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу із суду першої інстанції.
У травні 2024 року матеріали цивільної справи № 757/26467/22-ц надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 13 травня 2024 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 лютого 2019 року у справі № 490/53/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 461/4438/18, від 29 червня 2022 року у справі № 554/897/21, від 09 травня 2023 року у справі № 398/І985/22, від 27 листопада 2019 року у справі № 543/690/16-ц, від 28 жовтня 2020 року у справі № 555/1509/18, від 22 вересня 2021 року у справі 127/28968/19, від 22 серпня 2019 року у справі № 309/3460/16-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 607/25677/18, від 09 грудня 2020 року у справі № 759/19492/18, від 19 січня 2021 року у справі № 466/6109/18, від 17 липня 2019 року у справі № 461/4863/16-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 607/25677/18, від 09 квітня 2021 року у справі № 489/3510/19, від 26 травня 2021 року у справі № 452/3393/18, від 26 серпня 2021 року у справі № 591/1371/19 та у постанові Верховним Судом України від 24 вересня 2014 року у справі № 6-104цс14 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини
Суди встановили, що 25 червня 2021 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу на посаду заступника головного бухгалтера ТОВ «Енерго Збут Транс» відповідно до наказу (розпорядження) № 25/ос від 24 червня 2021 року.
Наказом № 70/ос від 02 серпня 2021 року ОСОБА_1 переведено з 03 серпня 2021 року на посаду головного бухгалтера, а також за наказом № 50/ос від 09 липня 2021 року їй доручено виконання додаткової роботи на умовах суміщення за посадою помічник директора з кадрових питань без увільнення від основної роботи.
Відповідно до посадової інструкції головного бухгалтера ТОВ «Енерго Збут Транс»: 2.1.2. За необхідності готує проекти змін і доповнень до Положення про бухгалтерію, у т. ч. щодо визначення оптимальної структури бухгалтерії та чисельності її працівників, з обґрунтуванням необхідності зазначених змін і доповнень, подає проекти цих документів на розгляд Генеральному директору. 1.1.3. Розподіляє завдання та обов`язки між працівниками бухгалтерії, за необхідності готує проекти змін та доповнень до посадових інструкцій, з обґрунтуванням необхідності змін і доповнень, після погодження з помічником з кадрових питань та заступником Генерального директора - директора з юридичних питань, подає проекти цих документів на затвердження Генеральному директору. 1.1.4. Контролює дотримання працівниками бухгалтерії правил внутрішнього трудового розпорядку. 2.2. Контролює: 2.2. 1. Відображення господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку. 2.2. 2. Дотримання працівниками бухгалтерії та інших підрозділів Товариства порядку оформлення та обліку первинних документів, вимог законодавства щодо (передачі) рухомого та нерухомого майна. 2.4. Погоджує кандидатури працівників Товариства, яким надається право складати та підписувати первинні документи щодо проведення господарських операцій, пов`язаних з відпуском (витрачанням) грошових коштів, документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна. 2.5. Вживає заходів щодо підвищення рівня фінансово-бюджетної дисципліни працівників бухгалтерії, запобігання несанкціонованому виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку. 2.11. Погоджує документи, пов`язані з витрачанням фонду заробітної плати, встановленням посадових окладів, надбавок, доплат, виплат премій працівникам.
У пункті 4.1 посадових обов`язках головного бухгалтера передбачено, що головний бухгалтер несе відповідальність за порушення вимог антикорупційного законодавства.
Відповідно до Антикорупційної програми ТОВ «Енерго Збут Транс», затвердженої наказом від 23 лютого 2022 року № 38 заборонені корупційні практики, зокрема, вчиняти дії та приймати рішення в умовах реального конфлікту інтересів.
Глава 1 розділ VI пункт 18 Антикорупційної програми ТОВ «Енерго Збут Транс» передбачає, що типовими ситуаціями прояву конфлікту інтересів можуть бути, серед іншого, участь у прийнятті або прийняття рішення про укладення трудового договору, просування по роботі, визначення умов оплати праці та застосування заходів матеріального заохочення, накладення стягнень стосовно своєї близької особи. Працівники Товариства зобов`язані не пізніше наступного робочого дня з дня, коли дізналися чи повинні були дізнатися про наявність у них реального чи потенційного конфлікту інтересів, письмово повідомити про це свого безпосереднього керівника та Уповноваженого (особу, відповідальну за реалізацію Антикорупційної програми (підпункт 4 пункт 2 глави 3 розділу 1 Антикорупційної програми), не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів та вжити заходів щодо врегулювання реального або потенційного конфлікту інтересів.
Наказом № 47 від 17 серпня 2022 року «Про проведення службового розслідування та відсторонення від роботи» призначено службове розслідування для встановлення та перевірки можливих фактів порушення головним бухгалтером та за суміщенням посад помічником генерального директора з кадрових питань ОСОБА_1, провідним бухгалтером ОСОБА_2 та провідним бухгалтером ОСОБА_3 вимог Закону України «Про запобігання корупції», Антикорупційної програми ТОВ «Енерго Збут Транс», затвердженої наказом від 23 лютого 2022 року № 38, а також інших нормативно-правових актів, які регламентують діяльність товариства, на строк до 26 серпня 2022 року з можливістю його продовження.
Підставою для проведення службового розслідування стала доповідна записка начальника безпеки з питань безпеки та оцінки ризиків ОСОБА_6 від 12 серпня 2022 року, в якій йшлося, що за отриманою інформацією головний бухгалтер ОСОБА_1 та провідний бухгалтер ОСОБА_3 є рідними сестрами, тобто близькими особами відповідно до Закону України «Про запобігання корупції».
Головному бухгалтеру ОСОБА_1 надавалася можливість дати пояснення з приводу виявлених порушень.
Голова комісії ТОВ «Енерго Збут Транс» по проведенню службового розслідування Квасниця Олексій 18 серпня 2022 року підготував ОСОБА_1 запит про надання документів щодо прийняття на роботу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .
Запит ОСОБА_1 не вручений через її перебування на лікарняному.
Голова комісії ТОВ «Енерго Збут Транс» по проведенню службового розслідування Квасниця Олексій 19 серпня 2022 року підготував ОСОБА_1 запит про надання копії її паспорту, свідоцтва про народження, свідоцтва про одруження та письмового пояснення щодо її родинних стосунків з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Запит направлено за адресою проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , через AT «Укрпошта» поштовим відправленням 0113516289120. Відправлення не одержане ОСОБА_1 .
Голова комісії ТОВ «Енерго Збут Транс» по проведенню службового розслідування Квасниця Олексій 19 серпня 2022 року та 26 серпня 2022 року запропонував ОСОБА_1 у відповідь на запит надати копії паспортів, свідоцтва про народження, свідоцтва про одруження, автобіографії ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а також інші документи.
ОСОБА_1 відмовилася надавати будь-які документи на зазначений запит, про що складені акти № 179/1 від 19 серпня 2022 року, № 179/2 від 19 серпня 2022 року та № 188 від 26 серпня 2022 року відповідно.
За результатами проведення службового розслідування комісією складений акт від 26 серпня 2022 № 190, відповідно до якого, особи, стосовно яких проводиться службове розслідування, пояснень щодо обставин справи, ані жодних документів (їх копій), які б спростовували інформацію, зазначену у доповідній записці начальника відділу з питань безпеки та оцінки ризиків від 12 серпня 2022 року № 167, не надали, що таким чином не усуває підстав вважати інформацію, зазначену у вказаній доповідній записці такою, що відповідає дійсності. Комісія у результаті встановила відсутність фактів, які б спростували інформацію щодо того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є близькими особами, які перебувають у відносинах прямого підпорядкування, а також, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є близькими особами, які перебувають у відносинах прямого підпорядкування.
Наказом тимчасово виконуючого обов`язкигенерального директора ТОВ «Енерго Збут Транс» Середи О. В. № 39/ос від 09 вересня 2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 » на підставі пунктів 1 та 2 частини першої статті 41 КЗпП України з урахуванням матеріалів проведеного службового розслідування (акт від 26 серпня 2022 року № 190) позивача звільнено із займаної посади головного бухгалтера з 09 вересня 2022 року у зв`язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків, а саме підпункту 1 пункту 1 статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» та пункту 3 глави 1 розділу VI Антикорупційної програми ТОВ «Енерго Збут Транс», що призвело до втрати довір`я керівником товариства до головного бухгалтера.
Позиція Верховного Суду
Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 573/546/19 (провадження № 61-16215св19) вказано, що: «право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбачених трудовим законодавством (статті 2, 36, 40, 41 КЗпП України). Аналіз указаних норм трудового права дає підстави для висновку, що у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю. Верховний Суд зазначає, що звільнення з підстав втрати довір`я (пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП України) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і тому подібне) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). Отже, підставою для розірвання трудового договору у зв`язку з втратою довір`я є здійснення працівником винних дій. Форма вини при цьому значення не має. Необережна вина працівника також може бути підставою для звільнення так, як і вина умисна. Однак власник у разі спору зобов`язаний довести і факт порушення, і вину працівника».
У постанові Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року у справі № 6-104цс14, на яку посилається позивач у касаційній скарзі, зроблено висновок, що: «для розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України потрібна наявність таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл і т. ін.); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу. Як роз`яснено в абзаці другому пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», звільнення з підстав втрати довір`я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. ін.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я. Виходячи з викладеного та розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей можна дійти висновку, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, це особи, які одержують їх під звіт. Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання, чи відноситься позивач до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суду в кожному конкретному випадку необхідно з`ясувати: чи становить виконання операцій, що пов`язані з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей. Висновків по суті про те, що до основного кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, відносяться особи, які одержують їх під звіт; особи, які здійснюють функції обліку, охорони або управлінські функції щодо розпорядження майном та коштами підприємства, не відносяться до вказаного кола працівників і такі особи не можуть бути суб`єктами звільнення за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, дійшов і суд касаційної інстанції під час розгляду касаційних скарг у справах №№6-5499св10, 6-4403св12, 6-25870св12, 6-38248св12. Проте у справі, яка переглядається, суди апеляційної та касаційної інстанцій, не давши належної оцінки посадовій інструкції, не встановивши, чи становить виконання операцій, що пов`язані з безпосереднім обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача, помилково виходили з того, що позивач є фактично матеріально-відповідальною особою».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 листопада 2019 року у справі № 359/3683/18 (провадження № 61-7840св19) зазначено, що: «звільнення у зв`язку із втратою довір`я до працівника на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України може мати місце за умови вчинення ним винних дій. При цьому не має значення, були протиправні дії вчинені навмисно або внаслідок необережного ставлення до виконання своїх обов`язків, чи передбачав працівник або повинен був передбачити негативні наслідки своїх дій. Провина працівника має бути доведена власником або уповноваженим ним органом за допомогою фактів та об`єктивних обставин, що свідчать про винні дії працівника; це може бути, наприклад: систематична нестача довірених йому цінностей; безвідповідальне, халатне ставлення до своїх трудових обов`язків; порушення правил торгівлі; крадіжки; обмірювання, обважування покупців; завищення цін; привласнення матеріальних цінностей тощо. Втрата довір`я може бути наслідком вчинення проступку, який дає підстави для висновку, що подальше залишення працівника на роботі, пов`язаній з обслуговуванням грошових і матеріальних цінностей, може призвести до їх утрати. Водночас, підозра власника або уповноваженого ним органу не може бути підставою для виявлення недовір`я до працівника».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2019 року у справі № 543/690/16-ц (провадження № 61-23037св18), на яку посилається позивач у касаційній скарзі, зазначено, що:
«задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач за своєю посадою не може вважатись особою, яка безпосередньо обслуговує грошові та товарні цінності, та не входить до кола осіб, яких може бути звільнено на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України, а відповідач не довів належними доказами неправомірних дій позивача, які б призвели до втрати до неї довір`я. Суди встановили, що […] 04 травня 2005 року позивача прийнято на роботу в КП «Оржиця-водоканал» на посаду головного бухгалтера. Відповідно до наказу директора КП «Оржиця-водоканал» від 08 липня 2016 року № 24 головний бухгалтер ОСОБА_1 вчинила умисні протиправні дії, зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями, які дають власнику підстави для втрати до неї довір`я, внаслідок недбалого ставлення до виконання посадових обов`язків, а саме: відсутній журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів, виправлення в касових ордерах, несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів, нарахування та донарахування заробітної плати працівникам підприємства без наказу начальника та з вини головного бухгалтера ОСОБА_1 на підприємстві виявлено порушення ведення бухгалтерського обліку, дотримання фінансової дисципліни, що підтверджується службовою перевіркою та аудиторським звітом про результати перевірки дотримання бухгалтерського та податкового законодавства, складеним 04 липня 2016 року.
Звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). Основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які, зокрема, одержують їх під звіт.
Верховний Суд зауважує, що звільнення на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України можливе лише спеціально визначеного кола працівників - працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності.
Суди обґрунтовано встановили, що ОСОБА_1 не належить до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, такі операції не становили основний зміст її трудових обов`язків, тому її звільнення на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України неможливе».
Трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами (пункт 1 частини першої статті 41 КЗпП України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 липня 2019 року у справі № 461/4863/16-ц вказано, що «вирішуючи питання про обґрунтованість і задоволення позовних вимог ОСОБА_1, суди попередніх інстанцій керувались тим, що він підлягає поновленню на попередній роботі, оскільки, по-перше, його було звільнено без законної підстави, а по-друге, звільнення відбулося з порушенням порядку, установленого законом. Так, у наказах від 29 грудня 2015 року та 06 липня 2016 року відповідач не зазначив, за яке конкретне одноразове грубе порушення трудових обов`язків ОСОБА_1 підлягає звільненню, за яких обставин було вчинено проступок, характер такого проступку, у чому конкретно виявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору на підставах, визначених законом».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 203/1079/20 (провадження № 61-6706св21) зазначено, що: «важливим елементом застосування пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України є звільнення керівника за порушення, яке має ознаку одноразовості. Так, і рішення компетентного органу, власника підприємства, і наказ про звільнення мають містити чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою звільнення керівника. За своїм змістом наказ про звільнення не повинен містити цілу систему порушень, за які був звільнений позивач, а лише одноразове грубе порушення конкретних трудових обов`язків. У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40 і пунктом 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення. Частинами першою, третьою статті 147-1 КЗпП України передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 липня 2019 року у справі № 461/4863/16-ц (провадження № 61-20758св18), на яку посилається позивач у касаційній скарзі, зазначено, що: «важливим елементом застосування пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України є звільнення працівника за порушення, яке має ознаки одноразовості. Так, і рішення компетентного органу власника підприємства, і наказ про звільнення повинні містити чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою для звільнення. За своїм змістом наказ про звільнення не повинен містити посилання на цілу низку (систему) порушень, за які був звільнений позивач, а лише вказувати на одноразове грубе порушення конкретних трудових обов`язків.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 305/1001/18 (провадження № 61-3286св21) зазначено, що: «під разовим порушенням необхідно розуміти таку протиправну поведінку, що є обмеженою в часі та вчиненою саме разово (одну дію або бездіяльність). Не є одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків тривале, неналежне «керування» роботою установи, ослаблення контролю за робою підлеглих тощо. Під порушенням трудових обов`язків розуміється невиконання чи неналежне їх виконання. До трудових обов`язків віднесені обов`язки працівника, визначені трудовим договором (контрактом), посадовою інструкцією, іншими локальним нормативним актом та законодавством про працю».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
У справі, що переглядається:
оспорюваним наказом на підставі пунктів 1 та 2 частини першої статті 41 КЗпП України з урахуванням матеріалів проведеного службового розслідування (акт від 26 серпня 2022 року № 190) ОСОБА_1 звільнено із займаної посади головного бухгалтера з 09 вересня 2022 року (останній робочий день) у зв`язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків, а саме підпункту 1 пункту 1 статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» та пункту 3 глави 1 розділу VI Антикорупційної програми ТОВ «Енерго Збут Транс», що призвело до втрати довір`я керівником товариства до головного бухгалтера;
суд першої інстанції при задоволенні позову в частині поновлення на роботі позивача вказав, що ОСОБА_1 , яка обіймала посаду головного бухгалтера ТОВ «Енерго Збут Транс», відноситься до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові чи товарні цінності, і може бути суб`єктом звільнення за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України. Проте, ОСОБА_1 не було притягнуто судом до відповідальності за вчинення корупційного чи пов`язаного з корупцією правопорушення. Будь-яких порушень правил проведення операцій з матеріальними цінностями ОСОБА_1 , а також фактів вчинення позивачем правопорушень, що б давало підстави для її звільнення з підстав втрати довіри, відповідачем не доведено;
апеляційний суд при відмові у задоволенні позову вказав, що ОСОБА_1 відповідно до посадової інструкції є особою, яка приймає участь у прийнятті рішень про укладення трудового договору, просування по роботі, визначення умов оплати праці та застосування заходів матеріального заохочення, накладення стягнень стосовно працівників бухгалтерії товариства - своїх близьких родичів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , проте умисно, за попередньою змовою з зазначеними працівниками, не повідомила про це керівництво ТОВ «Енерго Збут Транс», що передбачено Антикорупційною програмою ТОВ «Енерго Збут Транс»;
колегія суддів зауважує, що звільнення з підстави втрати довір`я (пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП України) може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). Основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які, зокрема, одержують їх під звіт;
суд першої інстанції встановив, що до посадових обов`язків головного бухгалтера ОСОБА_1 не входить безпосереднє обслуговування грошових та товарних цінностей;
з огляду на викладене, ОСОБА_1 не належить до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, такі операції не становили основний зміст її трудових обов`язків, тому підстави для її звільнення на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України відсутні;
важливим елементом застосування пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України є звільнення працівника за порушення, яке має ознаки одноразовості. Рішення компетентного органу власника підприємства і наказ про звільнення повинні містити чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою для звільнення;
наказ тимчасово виконуючого обов`язки генерального директора ТОВ «Енерго Збут Транс» Середи О. В. № 39/ос від 09 вересня 2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 » не містить конкретного формулювання одноразового грубого порушення, яке стало підставою для звільнення позивача, формулювання невиконаного обов`язку позивача, який входить до кола її трудових обов`язків. Зазначення в наказі про звільнення про те, що позивача звільнено із займаної посади головного бухгалтера у зв`язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків, а саме підпункту 1 пункту 1 статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» та пункту 3 глави 1 розділу VI Антикорупційної програми ТОВ «Енерго Збут Транс», що призвело до втрати довір`я керівником товариства до головного бухгалтера, не є виконанням роботодавцем обов`язку щодо чіткого формульовання одноразового порушення, яке стало підставою для звільнення. Оскільки відповідачем не доведено грубого одноразового порушення трудових обов`язків позивачем, тому її звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України є незаконним;
таким чином, суд першої інстанції правильно встановивши фактичні обставини справи, зробив обґрунтований висновок, що звільнення позивача з посади головного бухгалтера на підставі пунктів 1 та 2 частини першої статті 41 КЗпП України є незаконним, проте помилився щодо мотивів такої відмови. Натомість суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції через недоведеність позивачем позовних вимог. Тому постанову суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі слід скасувати, рішення суду першої інстанції в цій частині змінити в частині мотивів задоволення позову.
Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та грошової компенсації моральної шкоди
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП України).
Відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (стаття 237-1 КЗпП України). Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Суд визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (частини третя, четверта статті 23 ЦК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2023 року у справі № 326/789/21 (провадження № 61-4995св23) зазначено, що: «У постанові Верховного Суду України від 25 квітня 2012 року у справі № 6-23цс12 зроблено висновок, що «КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин, то висновок суду касаційної інстанції, викладений у судових рішеннях у справі, яка переглядається, є законним і обґрунтованим. Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення. Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2025 року у справі № 761/3896/23 (провадження № 61-7795св24) зазначено, що: «суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів. При цьому відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період у разі перебування на посаді працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори. Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (за загальним правилом 18 відсотків). Таким чином, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу (див. постанови Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц, від 06 червня 2024 року в справі № 367/569/23, від 18 січня 2023 року у справі № 752/23602/20)».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 червня 2024 року у справі № 367/569/23 (провадження № 61-4703св24) зазначено, що: «суд першої інстанції у резолютивній частині рішення не визначив, що середній заробіток та відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків та зборів».
У справі, що переглядається:
при задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції вказав, що оскільки звільнення позивача з займаної посади є незаконним, то вона має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за період з 10 вересня 2022 року по 13 лютого 2023 року виходячи із розміру середньоденного заробітку позивача 4 617,80 грн, яку суд вирахував відповідно до пунктів 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, та стягнув з відповідача суму в розмірі 512 575,80 грн. Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу не оспорювався. Крім того, суд першої інстанції зробив висновок про часткове задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000,00 грн. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції;
проте суд першої інстанції в резолютивній частині рішення не визначив, що середній заробіток та грошова компенсація моральної шкоди підлягають стягненню з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків та зборів, а тому рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та грошової компенсації моральної шкодиналежить змінити, доповнивши абзаци четвертий та п`ятий резолютивної частини рішення текстом наступного змісту: «з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків та зборів».
З огляду на те, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та грошової компенсації моральної шкоди, постанову суду апеляційної інстанції в цій частині слід скасувати.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду та висновків, викладених в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2025 року у справі № 761/3896/23 (провадження № 61-7795св24), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 червня 2024 року у справі № 367/569/23 (провадження № 61-4703св24), дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду прийнята без додержання норм матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції частково без додержання норм матеріального та процесуального права. Таким чином:
касаційну скаргу слід задовольнити частково;
постанову апеляційного суду скасувати;
рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі змінити в мотивувальній частині;
рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та грошової компенсації моральної шкоди змінити:
абзаци четвертий та п`ятий резолютивної частини доповнити текстом наступного змісту: «з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів».
Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року скасувати.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 лютого 2023 року змінити:
виклавши його мотивувальну частину в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі в редакції цієї постанови;
абзаци четвертий та п`ятий резолютивної частини доповнити текстом наступного змісту: «з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів».
З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко
