Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 552/4179/20 Номер провадження 11-кп/814/400/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого - суддіОСОБА_2 , суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,з секретарем з участю прокурора захисника обвинуваченогоОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава кримінальне провадження №12020170020000759за апеляційною скаргою прокурора Полтавської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_9 на вирок Київського районного суду м. Полтави від 31 серпня 2021 року,
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, з вищою освітою, одружений, особа з інвалідністю 3-ї групи, на підставі ст.89 КК України такий, що не має судимості,
визнаний невинуватим та виправданий за ч.2 ст.289 КК України на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
Вирішене питання про речові докази.
Як зазначено у вироку суду, ОСОБА_8 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
25 березня 2020 року близько 19 год. 50 хв. ОСОБА_8 , перебуваючи поряд з будинком №58 по вул. Маршала Бірюзова в м. Полтава, за попередньою змовою з невстановленою особою, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, без дозволу власника, не маючи права на користування транспортним засобом, шляхом зламу замка дверей водія, проник до салону автомобіля ВАЗ-2108, д.н.з. НОМЕР_1 .
В подальшому обвинувачений, за попередньою змовою разом з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, використовуючи автомобіль ЗАЗ- 110307, шляхом закріплення на вказаних автомобілях тросу та подальшого буксирування, незаконно заволоділи належним потерпілій ОСОБА_10 автомобілем ВАЗ-2108, д.н.з. НОМЕР_1 , вартістю 29633, 50 грн.
Такі дії обвинуваченого органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.2 ст.289 КК України.
Виправдовуючи ОСОБА_8 , суд першої інстанції дійшов до висновку, що зібрані стороною обвинувачення докази не містять достатніх відомостей про вчинення ним інкримінованого злочину.
Вироком Полтавського апеляційного суду від 17 жовтня 2022 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, вирок суду першої інстанції скасовано та ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_8 засуджено за ч.2 ст.289 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією частини належного йому майна.
Постановою Верховного Суду від 13 квітня 2023 року касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 задоволено, вирок Полтавського апеляційного суду від 17 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_8 скасовано та призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції, а ОСОБА_8 звільнено з-під варти.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок суду першої інстанції та постановити новий вирок, яким визнати винуватим ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, та призначити покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Вказує, що під час проведення обшуків в гаражах, якими користується ОСОБА_8 , виявлено та вилучено автомобіль ВАЗ-2108, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить потерпілій, а також державний номерний знак НОМЕР_2 , 17 регіон, який було установлено на автомобілі ЗАЗ-110307 під час вчинення кримінального правопорушення.
Звертає увагу, що на записах з камер відеоспостереження «Безпечене місто» видно, що о 19 год. 46 хв. 25 березня 2020 року автомобіль ЗАЗ-110307 з номерним знаком НОМЕР_2 , 17 регіон, під`їжджає до місця вчинення кримінального правопорушення, з нього вийшли двоє чоловіків та шляхом закріплення тросу на автомобілях і подальшого буксирування, незаконно заволоділи автомобілем ВАЗ-2108.
Зазначає, що суд не надав оцінки показанням свідка ОСОБА_11 , який повідомив, що у нього є автомобіль ЗАЗ-110307, який він інколи надавав ОСОБА_8 в користування.
Звертає увагу на протокол огляду автомобіля ЗАЗ-110307 від 04 червня 2020 року, згідно з яким його характерні технічні особливості відповідають параметрам транспортного засобу, зафіксованого на відеозаписах з камер відеоспостереження (розміщення дверей багажника та під капотом буксирувального тросу і домкрату), що притаманні лише автомобілю марки ЗАЗ-110307.
Вказує на наявність інформації з РСЦ МВС України в Полтавській області про те, що державний номерний знак НОМЕР_2 , 17 регіон, не зареєстрований за автомобілем ЗАЗ-110307.
Окрім цього, зазначає, що під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 виявлено платіжні документи, належні ОСОБА_12 - користувачу викраденого автомобіля ВАЗ-2108.
Наголошує, що в гаражах, якими користувався ОСОБА_8 , знайдено велику кількість розукомплектованих автомобілів, про законність походження яких обвинувачений пояснити не зміг, а також карту дверей від автомобіля ВАЗ-2108, що свідчить про намір подальшого розукомплектування викраденого автомобіля.
Звертає увагу, що у розсекреченому протоколі, складеному за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії, містяться дані про те, що ОСОБА_8 підшукував співучасників та активно готувався до вчинення злочину.
Вказаним доказам, на думку прокурора, не надано належної оцінки та в оскаржуваному вироку суд залишив їх поза увагою.
Зазначає, що ОСОБА_8 раніше неодноразово засуджувався, в тому числі і за незаконне заволодіння транспортними засобами, а під час допиту плутався в показаннях.
Вважає, що суд мав з`ясувати інформацію щодо осіб, які нібито привезли автомобіль ВАЗ для ремонту, про що вказує обвинувачений.
Зазначає, що внаслідок неналежного повідомлення потерпілої ОСОБА_10 про дату, час і місце судового розгляду, потерпіла позбавлена права брати участь у перевірці доказів та висловлювати свою думку про призначення покарання обвинуваченому.
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора обвинувачений ОСОБА_8 просить залишити її без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який частково підтримав апеляційну скаргу та просив скасувати вирок і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, оскільки судом не надано оцінки даним, отриманим під час проведення НСРД, пояснення обвинуваченого та його захисника про законність і обґрунтованість судового рішення, дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 373 КПК України встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинене кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч.1 ст.284 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.3 ст.374 КПК України у разі визнання особи виправданою у мотивувальній частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, всупереч твердженням прокурора, місцевий суд, виправдовуючи ОСОБА_8 за ч.2 ст.289 КК України за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, дотримався вищезазначених вимог закону.
За змістом ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Суд першої інстанції, ухвалюючи виправдувальний вирок, зробив ґрунтовний аналіз усіх доказів, що були надані як стороною обвинувачення так і стороною захисту, та дійшов до правомірного висновку, що вони не підтверджують винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину.
Крім того, колегія суддів враховує, що відповідно до ч.2 ст.439 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.
Доводи прокурора про те, що речові докази, виявлені під час проведення обшуків в гаражах, якими користується обвинувачений, а також у його помешканні доводять винуватість ОСОБА_8 , не ґрунтуються на вимогах закону.
Так, в основу клопотання про проведення особистого обшуку обвинуваченого, його помешкання, а також гаражних приміщень, що перебувають у користуванні ОСОБА_8 , було покладено начебто показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 разом з показаннями оперуповноважених ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .
Проте, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 зазначену інформацію в судовому засіданні не підтвердили, а допитані під час судового розгляду працівники поліції ОСОБА_15 та ОСОБА_16 повідомили суду, що працюючи по лінії розкриття злочинів щодо заволодіння транспортними засобами проводили оперативні заходи. У ході їх проведення від особи, яка побажала залишитися невідомою, отримали інформацію, що в гаражі, належному ОСОБА_8 , зберігається автомобіль ВАЗ-2108.
При цьому, відповідно до п.4 ч.3 ст.234 КПК України, у разі необхідності провести обшук слідчий за погодженням з прокурором або прокурор звертається до слідчого судді з відповідним клопотанням, яке повинно містити, зокрема, відомості про підстави для обшуку. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими прокурор, слідчий обґрунтовує доводи клопотання, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання (абзац 2 ч. 3 ст. 234 КПК України).
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що слідчим не було обгрунтовано клопотання про обшук, а враховуючи, що відомості про підстави для обшуку були спростовані під розгляду справи судом першої інстанції, визнає недопустимими докази, отримані за результатами проведених на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 03 червня 2020 року обшуків за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою АДРЕСА_1 , а також у гаражних приміщеннях № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 за адресою: АДРЕСА_2 , в гаражі № НОМЕР_5 за адресою: АДРЕСА_3 , в металевому гаражі поряд з будинком за адресою: м. Полтава, вул. Гожулівська, 18.
Непереконливими є і доводи прокурора про безпідставне неврахування судом даних, що містяться у розсекреченому протоколі, складеному за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії, та які свідчать, що ОСОБА_8 підшукував співучасників і активно готувався до вчинення злочину.
Так, місцевим судом під час розгляду цього кримінального провадження №12020170020000759, на підставі ухвали від 12 лютого 2021 року про надання дозволу на проведення тимчасового доступу до матеріалів кримінального провадження №12019170020002559 за обвинуваченням ОСОБА_17 (ч.3 ст.185 та ч.5 ст.27, ч.3 ст. 185 КК України), ОСОБА_18 (ч.3 ст.185 КК України), ОСОБА_19 (ч.3 ст.185 та ч.5 ст.27 КК України), отримано матеріали за результатами проведення щодо ОСОБА_18 та ОСОБА_17 оперативно-розшукових заходів, а також відповідні клопотання оперативного підрозділу, ухвали слідчих суддів апеляційного суду, документи щодо їх надсилання та розсекречення.
Водночас, як встановив Верховний Суд у постанові від 13 квітня 2023 року за результатами розгляду касаційної скарги захисника ОСОБА_7 на вирок Полтавського апеляційного суду від 17 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_8 , матеріали НСРД у виді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 12 травня 2020 року так і не були відкриті стороні захисту в порядку, передбаченому ч.12 ст.290 КПК України, під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.
Більше того, відповідно до ч.1 ст.257 КПК України якщо в результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії виявлено ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується у даному кримінальному провадженні, то отримана інформація може бути використана в іншому кримінальному провадженні тільки на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора.
Аналіз цієї норми Закону вказує на те, що вона не містить будь-яких винятків або застережень залежно від того, чи знято з матеріалів НСРД гриф секретності та чи були вони відкриті сторонам в рамках іншого кримінального провадження.
Прокурор не звертався з відповідним клопотання до слідчого судді про можливість використання матеріалів за результатами проведення щодо ОСОБА_18 та ОСОБА_17 оперативно-розшукових заходів у кримінальному проваджені щодо ОСОБА_8 .
Враховуючи наведене, відсутні визначені кримінальним процесуальним законом підстави для висновку про належність та допустимість зазначеного доказу, а відповідно і врахування його як доказу винуватості ОСОБА_8 .
Всупереч доводам прокурора, з відеозапису камер відеоспостереження «Безпечене місто»за 25 березня 2020 року неможливо встановити та ідентифікувати осіб, зафіксованих біля місця вчинення кримінального правопорушення.
А долучені до матеріалів провадження скріншоти з камер системи «Беспечне місто» лише свідчать про пересування містом автомобіля.
Належним чином місцевий суд проаналізував і показання свідка ОСОБА_11 , який повідомив, що є родичом обвинуваченого ОСОБА_8 та володіє на підставі довіреності автомобілем «Славута». Водночас свідок заперечив, що давав свій автомобіль ОСОБА_8 25 березня 2020 року та пояснив, що вказані в протоколі допиту обставини зазначені не з його слів.
Встановлені під час огляду характерні технічні особливості автомобіля ЗАЗ-110307, д.н.з. НОМЕР_6 , яким користується свідок ОСОБА_11 , та які відповідають параметрам транспортного засобу, зафіксованого на відеозаписах з камер відеоспостереження, з огляду на неможливість ідентифікації ні транспортного засобу, ні осіб, які там перебувають, не підтверджують обставин вчинення кримінального правопорушення, про що обґрунтовано зазначив суд у мотивувальній частині вироку.
Всі інші докази, на які посилалась сторона обвинувачення,також перевірені судом та, згідно зі статтями 85, 86, 87, 94 КПК України, оцінені з точки зору їх допустимості, належності, достовірності та достатності, проте не містять достатніх відомостей про вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Отже, за наслідками судового розгляду стороною обвинувачення не було доведено належними та допустимими доказами поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_8 інкримінованого злочину, у зв`язку із чим на підставі ч.1 ст.373 КПК України суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про ухвалення виправдувального вироку.
Доводи прокурора про неналежне повідомлення потерпілої ОСОБА_10 про дату, час і місце судового розгляду не знайшли свого підтвердження.
Як видно з матеріалів провадження, потерпіла надала суду заяву про згоду на отримання судових повісток за допомогою SMS-повідомлень, а також клопотала про проведення підготовчого судового засіданні без її участі та подала цивільний позов.
В подальшому ОСОБА_10 належним чином повідомлялася судом про дату, час і місце судового розгляду, приймала участь у судових засіданнях 19 жовтня, 06 та 16 листопада 2020 року, була допитана в якості потерпілої, отримувала копію ухвали суду від 04 грудня 2020 року про повернення їй викраденого автомобіля. При цьому в тих судових засіданнях, де потерпіла не приймала участі, прокурор не заперечував проти розгляду провадження за її відсутності.
Більше того, потерпіла не заявляла про порушення її прав і не вбачав порушень кримінального процесуального закону в цій частині і Верховний Суд під час провадження в суді касаційної інстанції.
У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції відповідає вимогам статей 368, 370, 374 КПК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, в тому числі й тих, на які вказував прокурор у своїй апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено.
Тому апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 418 та 419 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Вирок Київського районного суду м. Полтава від 31 січня 2021 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Полтавської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_9 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
СУДДІ:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
