Єдиний державний реєстр судових рішень
ОКРЕМА ДУМКА
Судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Синельникова Є. В.
20 січня 2025 року
м. Київ
справа № 390/25/22
провадження № 61-6776 сво 23
1. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного судуприйняв 20 січня 2025 року постанову, якою касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Романяка М. Я. задовольнив частково. Постанову Кропивницького апеляційного суду від 29 березня 2023 року змінив
у мотивувальній частині з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові. У решті постанову Кропивницького апеляційного суду від 29 березня 2023 року залишено без змін.
2. Висновки Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду базуються на тому, що емфітевзис як речове право на чуже майно стає відносно самостійним і незалежним від договору, яким він встановлений. Тлумачення статті 412 Цивільного кодексу України та частини дев`ятої статті 102-1 Земельного кодексу України дає підстави для висновку, що емфітевзис, як один з найбільш міцних речових прав після права власності, може бути припинений за рішенням суду та лише у випадках і з підстав, встановлених законом. Загальні умови та підстави розірвання договору, які визначені у главі 53 ЦК України, зокрема, у разі істотного порушення договору другою стороною (частина друга статті 651 ЦК України), не можуть застосовуватися для встановлення наявності підстав для припинення емфітевзису, як права речового, якщо інше прямо не передбачено законом для емфітевзису. Належним способом захисту прав особи у зв`язку з несплатою за користування земельною ділянкою по договору про встановлення емфітевзису є стягнення боргу, тобто примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України).
3. З такими висновками не можу повністю погодитися. Вважаю, що власник земельної ділянки (домінус) має право вимагати розірвання договору (припинення емфітевзису) у випадку істотного порушення користувачем (емфітевтом) умов договору. Таким істотним порушенням може бути систематична (з 2014 по 2021 рік, як вказували позивачки) несплата емфітевтом емфітевтичної плати.
4. Право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і фізичною особою, юридичною особою.
5. Частиною першою статті 412 ЦК України, частиною дев`ятою статті 102 ЗК України передбачені підстави припинення права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.
6. Разом з тим, частиною другою статті 412 ЦК України передбачено, що право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом. У статті 378 ЦК України визначено, що і право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
7. Водночас частиною другою статті 651 ЦК України встановлено, що будь-який договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
8. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (частина друга статті 653 ЦК України).
9. У пункті 120 постанови від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18, провадження № 14-140гс24, Велика Палата зазначила, що у кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
10. Слід також звернути увагу, що у пункті 4.1.8 договору від 14 липня 2014 року сторони дійшли згоди, що підставою для припинення емфітевтичного права є рішення суду.
11. З урахуванням наведеного, на мою думку, відсутні підстави для відмови у позові у зв`язку з невірно обраним позивачками способом судового захисту порушеного права.
Суддя Є. В. Синельников
