Єдиний державний реєстр судових рішень
Номер провадження: 11-кп/813/1796/24
Справа № 522/2378/22
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.12.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
представника потерпілої адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 11.04.2023 року в кримінальному провадженні №12021162510001675 від 08.12.2021 року щодо:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Кропивницький (м. Кіровоград), громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України,
установив
Зміст оскарженого судового рішення
Оскарженим вироком ОСОБА_9 визнаний винуватиму вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ст.126-1 КК України, та йому призначено покарання у виді арешту строком на 6 (шість) місяців.
Строк відбування покарання ОСОБА_9 рахується із моменту фактичного затримання, тобто з 11.04.2023 року.
Вироком суду обвинуваченому ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, без визначення розміру застави.
На підставі ч.5 ст.72 КК України, в строк відбуття покарання зараховано строк утримання ОСОБА_9 по даному кримінальному провадженню в Одеській установі виконання покарань в період з 11.04.2023 року до набрання вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день арешту.
Вироком суду задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 про відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди та стягнуто із обвинуваченого ОСОБА_9 на користь потерпілої ОСОБА_10 у якості відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди грошові кошти у розмірі 1000 грн. (одна тисяча гривень).
Цим же вироком суду задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 про відшкодування завданої злочином моральної шкоди та стягнуто із обвинуваченого ОСОБА_9 на користь потерпілої ОСОБА_10 у якості відшкодування завданої злочином моральної шкоди грошові кошти у розмірі 5000 грн. (п`ять тисяч гривень).
Вироком суду вирішено долю речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно звироком суду ОСОБА_9 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.
ОСОБА_11 , під час проживання разом зі своєю дружиною ОСОБА_12 та донькою ОСОБА_10 в їх спільній квартирі АДРЕСА_2 , у період часу з 01.07.2021 року по 19.11.2021 року, ніде не працюючи та не маючи заробітку, систематично зловживаючи алкогольними напоями, з метою примусити свою дружину ОСОБА_12 , яка через стан здоров`я ніде не працювала та прикута до ліжка, а також доньку ОСОБА_10 жебракувати та давати йому грошові кошти для забезпечення власних потреб, вирішив створювати їм нестерпні умови проживання шляхом застосування до них домашнього насильства.
Діючи з вказаною метою, ОСОБА_9 з початку липня по кінець листопада 2021 року, систематично перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, завдавав своїй дружині та доньці, економічні та моральні страждання, а саме застосував до них:
-психологічне насильство, яке полягало в нецензурній лайці на адресу дружини та доньки, приниження та образа їх особистої гідності, систематичні погрози застосування фізичного насильства під час яких він постійно пошкоджував та розпродавав побутові речі, які знаходилися в квартирі для придбання алкогольних напоїв, займався збирання продуктів харчування із сміттєвих баків та примушував їх вживати;
-економічне насильство, яке полягало у відбиранні грошей в дружини та доньки, створення умов фінансової залежності для членів сім`ї, привласнення грошових коштів дружини та доньки, несправедливий розподіл фінансової відповідальності, а також витрачаючи надані йому кошти для придбання продуктів на придбання алкогольних напоїв для власного споживання.
Внаслідок вчинення стосовно дружини та доньки вище описаного психологічного та економічного насильства та створення тим самим нестерпних умов для спільного проживання в квартирі, ОСОБА_12 у зв`язку із своїм станом здоров`я вимушена терпіти вказані дії, а донька ОСОБА_10 вимушена покидати квартиру з метою збереження себе від реалізації погроз ОСОБА_9 застосувати стосовно неї фізичне насильство. Зазначені систематичні дії ОСОБА_9 призвели до психологічних страждань потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , погіршення якості їх життя внаслідок чого вони перебували тривалий час у пригніченому та тривожному стані, що призвело до погіршення якості їх життя та завдало їм психічних страждань.
Як наслідок систематичного протягом тривалого часу вчинення домашнього насильства у сім`ї ОСОБА_9 був тричі притягнутий до відповідальності, а саме:
-постановою суду від 01.12.2021 року за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства) притягнутий до адміністративної відповідальності у виді штрафу в сумі 680 грн;
-постановою суду від 27.07.2021 року за вчинення 01.07.2021 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства) притягнутий до адміністративної відповідальності у виді штрафу в сумі 454 грн. (згідно вказаної постанови штраф 170 грн).
В результаті вищеописаних систематичних фактів домашнього насильства, ОСОБА_9 у період часу з 01.07.2021 року по 19.11.2021 року потерпілим ОСОБА_12 та ОСОБА_10 були завдані фізичні та психологічні страждання, які призвели до погіршення якості життя обох потерпілих та значного погіршення стану здоров`я ОСОБА_12 .
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись з вироком суду, захисник ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість вироку, просив вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_9 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк до 150 (ста п`ятдесяти) годин. Цивільний позов потерпілої залишити без задоволення.
Окрім цього, на електронну адресу апеляційного суду надійшла заява захисника ОСОБА_8 про усунення недоліків разом із повторно поданою апеляційною скаргою, в якій він посилаючись на незаконність та необґрунтованість вироку, просить вирок скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, у зв`язку із неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Захисник вказує про порушення судом порядку дослідження письмових доказів, недоведеність факту застосування фізичного та економічного насильства обвинуваченим, а також недопустимість доказів у кримінальному провадженні.
Крім того, захисник стверджує про неврахування судом безпідставного визнання потерпілою ОСОБА_12 , а також порушення при розгляді цивільного позову, не долучення доказів на підтвердження матеріальних витрат.
Разом з тим, захисник вказав, що призначене судом покарання у виді арешту є явно несправедливим за своєю суворістю, та вважає можливим застосувати ОСОБА_9 покарання у виді громадських робіт.
Крім того, 16.12.2024 року на адресу Одеського апеляційного суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_8 , в якому він просив кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021162510001675 від 08 грудня 2021 року відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, закрити та звільнити останнього від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.
У клопотанні зазначає, що сам ОСОБА_9 не заперечує проти закриття відносно нього кримінального провадження.
Позиції учасників апеляційного розгляду в судовому засіданні.
В судове засідання апеляційного суду призначене у режимі відео конференції обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник адвокат ОСОБА_8 не прибули з огляду на те, що в Ставищенському районному суді Київської області відсутнє електропостачання та на території Київської області оголошено повітряну тривогу.
Разом з тим, помічником судді складено телефонограму, відповідно до якої обвинувачений ОСОБА_9 з н.т. НОМЕР_1 повідомив, що не заперечує проти звільнення його від кримінальної відповідальності, у зв`язку із закінченням строків давності. Зазначив, що наслідки закриття кримінального провадження йому зрозумілі, погоджується із клопотанням захисника та просить розглянути вказане клопотання без його участі.
Прокурор ОСОБА_6 підтримав клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження і просив його задовольнити.
Представник потерпілої ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_7 також не заперечувала проти заявленого клопотання.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05 квітня 2021 року у справі № 328/1109/19, звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених ч.1ст.49 КК України, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.
Відтак суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням. При цьому, суд має з`ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою, у разі згоди обвинуваченого (засудженого) розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності.
Отже суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження досудове розслідування, підготовче засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження у суді апеляційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 309/1201/15-к).
Мотиви апеляційного суду
Статтею 2 КПК передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Строк давності це передбачений кримінальним законом певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.
Відповідно до вимог ч.4 ст.286 КПК України, у разі, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. Звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов`язковим, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч.4 ст.49 КК України.
Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження (справа), але до набрання вироком суду законної сили.
Суд за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст.49 КК України, та за згодою обвинуваченого ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Як установлено з матеріалів кримінального провадження інкриміноване ОСОБА_10 кримінальне правопорушення було вчинене у період часу з 01 липня 2021 року по 19 листопада 2021 року.
Судом першої інстанції дії ОСОБА_13 кваліфіковано за ст. 126-1 КК України, як: домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного та економічного насильства щодо подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до фізичних та психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої особи.
Санкція ст.126-1 КК України у редакції Закону № 2227-VIIIвід 06.12.2017 передбачає покарання у виді громадських робіт на строк від ста п1ятдесяти до двохсот сорока годин, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до п`яти років, або позбавлення волі на строк до двох років.
За приписами ч.1 ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ст.126-1 КК України відноситься до категорії нетяжкого злочину.
Відповідно до п.2) ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Дані про те, що ОСОБА_10 ухилявся від слідства або суду чи вчинив новий нетяжкий, тяжкий чи особливо тяжкий злочин, в матеріалах кримінального провадження відсутні.
За таких обставин строки давності притягнення ОСОБА_10 до кримінальної відповідальності не зупинялись та не переривались.
Оскільки із дня вчинення інкримінованого ОСОБА_10 кримінального правопорушення минуло понад три роки, він підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі п.2) ч.1 ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.
При цьому обвинуваченому відомі правові наслідки звільнення від кримінальної відповідальності за статтею 49 КК України і обвинувачений погодився з такими підставами для закриття кримінального провадження і не наполягав на розгляді кримінального провадження в загальному порядку
Положеннями п.1) ч.2 ст.284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з положеннями ч.3 ст.288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ст.417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
На підставі викладеного апеляційний суд вважає за необхідне задовольнити клопотання обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника адвоката ОСОБА_8 , частково задовольнити його апеляційну скаргу, вирок суду першої інстанції скасувати, звільнити ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності на підставі п.2) ч.1 ст.49 КК України, а кримінальне провадження щодо нього закрити на підставі п.1) ч.2 ст.284 КПК України.
Крім того у зв`язку зі скасуванням обвинувального вироку у відношенні ОСОБА_10 апеляційний суд вважає за необхідне залишити цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 без розгляду.
При цьому, слід зазначити, що закриття кримінального провадження на підставіп.1 ч.2 ст. 284 КПК, тобтоз нереабілітуючих підстав, не виключає можливості цивільно-правової відповідальності особи за шкоду, заподіяну нею, і не позбавляє потерпілого права звернутися до суду у порядку цивільного судочинства.
З огляду на наведене, колегія суддівзвертає увагу потерпілої, що закриття кримінального провадження, у разі наявності у неї претензій матеріального характеру до обвинуваченого, не позбавляє її права звернутися із цивільним позовом в порядку цивільного судочинства.
Керуючись статтями 284, 288, 404, 405, 407, 409, 417, 419, 532 КПК України, ст.49 КК України, апеляційний суд, -
ухвалив
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 частково задовольнити.
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника адвоката ОСОБА_8 задовольнити.
Вирок Приморського районного суду м. Одеси від 11.04.2023 року в кримінальному провадженні №12021162510001675 від 08.12.2021 року щодо ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України скасувати.
Звільнити ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого с.126-1 КК України, на підставі п.2) ч.1 ст.49 КК України - у зв`язку з закінченням строків давності.
Закрити кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за 12021162510001675 від 08.12.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, на підставі п.1) ч.2 ст.284 КК України в зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Залишити без розгляду цивільний позов, заявлений потерпілою ОСОБА_10 до ОСОБА_9 про відшкодування завданої злочином матеріальної та моральної шкоди.
Ухвала апеляційного суду Одеської області набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
