Єдиний державний реєстр судових рішень
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/2211/24 Справа № 208/128/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_5 ,
прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції),
потерпілої ОСОБА_10 ,
представника потерпілої ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12020040000000672 від 08 вересня 2020 року, за апеляційними скаргамизахисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_9 ,потерпілої ОСОБА_10 ,цивільних позивачів ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , навирок Заводськогорайонного судум.Дніпродзержинська Дніпропетровськоїобласті від04березня 2024року щодо
ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянина України, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, -
В С Т А Н О В И Л А:
Вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 березня 2024 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді 6 років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
Згідно з обставинами, встановленими судом, приблизно о 11 годині 20 хвилин 07.09.2020, водій ОСОБА_8 , керуючи власним технічно справним автомобілем «Daewoo Lanos» реєстраційний номер НОМЕР_1 , в світлий час доби, зі швидкістю не менше ніж 79,4...82,9 км/год. рухався з боку вул. Ціолковського, у напрямку вул. Лесі Українки, по лівій смузі руху з сухим асфальтобетонним дорожнім покриттям проїзної частини автодороги вул. Криворізької, розташованої в Заводського районі м. Кам`янське Дніпропетровської області, яка має по дві смуги руху у кожному напрямку, розділених газоном з трамвайними коліями.
У процесі руху в районі перехрестя з вул. Лесі Українки, водій Негрієнко проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки, допустив злочинну недбалість, та не виконавши покладені на нього як на водія обов`язки, грубо порушуючи п. 12.4 Правил дорожнього руху України (далі ПДР України), слідуючи з перевищенням встановленої у населеному пункті швидкістю, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян.
Будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змінам, водій ОСОБА_15 не маючи жодних перешкод технічного і фізичного характеру для безпечного забезпечення руху, при виявлені небезпеки для руху у вигляді пішохода ОСОБА_16 , який перетинав проїжджу частину справо наліво за напрямком руху його автомобіля, не зупинив керований ним транспортній засіб та допустив наїзд на потерпілого передньою частиною керованого ним автомобіля «Daewoo Lanos» у крайній лівій смузі для руху.
Внаслідок зазначеного наїзду, пішоходу ОСОБА_16 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді сполученої тупої травми тіла - відкритої черепно-мозкової травми з переломом кісток черепу, крововиливом під оболонки та у речовину мозку, тупою травмою грудної клітини з множинними переломами ребер, переломом тіла 6-го шийного хребця з крововиливом під оболонки спинного мозку, переломами кісток тазу, переломами кісток правої гомілки, правої стопи та ускладнилися шоком, які відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, по ознаці небезпеки для життя та в даному випадку призвела до смерті потерпілого, яка настала в лікарні КНП КМР «МЛІПМД» 08.09.2020 року приблизно о 03 годині.
Своїми діями водій Негрієнко грубо порушив вимоги п. п. 12.3, 12.4 та 12.9 б) ПДР України, згідно яких:
- п. 12.3: «у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди»;
- п. 12.4: «у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год»;
- п. 12.9 (б): «водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4»
Порушення водієм Негрієнком п. п. 12.3 ПДР України знаходиться у причинному зв`язку з настанням події даної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пішохід ОСОБА_16 отримав смертельні тілесні ушкодження, а порушення ним п. п. 12.4 та 12.9 (б) ПДР України виконали функцію умов, що їм сприяли.
В апеляційній скарзі потерпіла просить вирок скасувати та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 7 років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки. Незалежно від задоволення вказаних вимог, вирок суду змінити, замінивши у четвертому, п`ятому та сьомому абзацах резолютивної частини вироку словосполучення Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 словосполученням Стягнути з ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_3 ).
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, потерпіла посилається на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину та його особі, внаслідок м`якості. На переконання потерпілої, призначаючи обвинуваченому основне покарання, суд не врахував повною мірою тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, що спричинило непоправні наслідки у вигляді загибелі людини, а також те, що обвинувачений свою вину не визнав, перед потерпілими не вибачився та завданої злочином шкоди не відшкодував. Разом із цим, потерпіла звертає увагу на те, що ОСОБА_8 було вжито заходи, спрямовані на ухилення від відшкодування завданої злочином шкоди, зокрема укладено фіктивний договір дарування дружині єдиного будинку, що належав йому на праві власності та оформлення останньою в подальшому іпотечного договору.
Окрім наведеного, потерпіла вважає, що суд необґрунтовано виключив з обвинувачення факт порушення обвинуваченим п.п. 12.4 та 12.9 б ПДР, що полягають в умисному перевищенні максимально дозволеної в населеному пункті швидкості руху транспортного засобу. На переконання апелянта, в даному випадку порушення ОСОБА_8 вимог п.п. 12.3, 12.4 та 12.9 б ПДР знаходяться в прямому та опосередкованому зв`язку з настанням ДТП, результатом якої стала саме смерть потерпілого, а не спричинення йому тілесних ушкоджень. Потерпіла вважає, що незалежно від висновку експерта, який визначив відсутність причинного зв`язку тільки між перевищенням швидкості руху автомобіля та можливістю повного уникнення ДТП шляхом екстренного гальмування та повної зупинки автомобіля до місця наїзду, суд до того як виключити з обвинувачення порушення ОСОБА_8 п.п. 12.4 та 12.9 б ПДР повинен був встановити також відсутність причинного зв`язку між перевищенням швидкості руху та можливістю пом`якшення наслідків ДТП.
Поряд із цим, на думку потерпілої, судом помилково не враховано свідоме порушення обвинуваченим також й п.п 11.2, 11.5 ПДР. Апелянт звертає увагу на те, що обвинувачений безпідставно рухався лівою смугою руху, в той час як потерпілому не вистачило декількох кроків для її подолання. Таким чином, на переконання потерпілої, саме порушення обвинуваченим п.п. 12.3, 12.4, 12.9 б, 11.2, 11.5 ПДР перебуває в причинному зв`язку з настанням ДТП.
Серед іншого, потерпіла зазначає, що суд не вказав у резолютивній частині вироку РНОКПП, імен та по батькові боржника та стягувача, що може унеможливили видання виконавчого документа відповідно до Закону України Про виконавче провадження.
В апеляційній скарзі цивільний позивач ОСОБА_12 просить вирок змінити, замінивши у сьомому абзаці резолютивної частини вироку словосполучення Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_12 словосполученням Стягнути з ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_12 (РНОКПП НОМЕР_4 ).
Апелянт зазначає, що суд не вказав у резолютивній частині вироку РНОКПП, імен та по батькові боржника та стягувача, що може унеможливили видання виконавчого документа відповідно до Закону України Про виконавче провадження.
В апеляційній скарзі цивільний позивач ОСОБА_13 просить вирок змінити, замінивши у сьомому абзаці резолютивної частини вироку словосполучення Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_13 словосполученням Стягнути з ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_13 (РНОКПП НОМЕР_5 ).
Апелянт зазначає, що суд не вказав у резолютивній частині вироку РНОКПП, імен та по батькові боржника та стягувача, що може унеможливили видання виконавчого документа відповідно до Закону України Про виконавче провадження.
В апеляційній скарзі захисник просить вирок скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Свої вимоги захисник обґрунтовує тим, що вирок ухвалено незаконним складом суду, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням матеріального. При цьому, висновки суду не відповідають фактичним обставинам провадження, а судовий розгляд було здійснено судом неповно. Так, адвокат зазначає, що відповідно до протоколу автоматизованого розподілу, розгляд справи здійснювався суддею ОСОБА_17 , яка на підставі рішення ВРП була звільнена з посади судді 14.02.2023. Між тим, справа відносно ОСОБА_8 була передана судді ОСОБА_1 в період виконання ОСОБА_17 обов`язків судді, що суперечить вимогам ст. 319 КПК України. Разом із цим, захисник звертає увагу на те, що на час перебування справи у провадженні судді ОСОБА_17 потерпіла мала розмови з суддею ОСОБА_1 поза приміщенням суду, свідком яких стала дружина обвинуваченого. З урахуванням наведених обставин, після передання справи на розгляд судді ОСОБА_1 стороною захисту було подано клопотання про відвід судді, однак у його задоволенні було відмовлено. Окрім цього, стороною захисту заявлялись також й клопотання про відвід прокурорів та експертів, у задоволенні яких також було безпідставно відмовлено. Захисник вважає незаконною постанову про зміну групи прокурорів, надану під час підготовчого судового засідання, як таку, що винесена неуповноваженою особою, а тому вважає зазначених у ній прокурорів такими, що не мали права приймати участь у кримінальному провадженні. Разом із цим, захисник ставить під сумнів й неупередженість експертів, оскільки старший слідчий у кримінальному провадженні та експерти входять до системи МВС та мають загальне керівництво. Також, на думку захисту, суд необґрунтовано відмовив у витребуванні повного витягу з ЄРДР з метою перевірки повноважень слідчих, а також правильності визначеної підслідності.
Серед іншого, захисник вважає, що суд необґрунтовано визнав недопустимим доказом висновок № 10.1-10.4/025, оскільки сторона захисту отримала пояснення свідків, а фактично слідчі експерименти з ОСОБА_18 та ОСОБА_19 були отримані в непередбачений процесуальним законом спосіб. Адвокат звертає увагу на те, що при опитуванні вказаних осіб необхідні досліди чи випробування, а також відтворення дій, обстановки та обставини певної події не проводились.
До початку апеляційного розгляду потерпіла відмовилась від заявлених нею вимог в частині призначення обвинуваченому більш суворого покарання, аніж визначеного судом, надавши суду відповідну заяву.
Заслухавши суддю-доповідача, потерпілої, яка підтримала решту заявлених нею в апеляційній скарзі вимог, обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляційну скаргу сторони захисту в повному обсязі, прокурора, який не підтримав апеляційну скаргу сторони захисту та не заперечував проти апеляційних скарг потерпілої та цивільних позивачів, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів зазначає наступне.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за встановлених судом обставин відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та є обґрунтованим.
Так, вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується дослідженими в ході судового розгляду:
- показаннями обвинуваченого ОСОБА_8 , який хоча і не визнав свою вину, проте не заперечував, що 07.09.2020 їхав на своєму автомобілі по вулиці Криворізькій у м. Кам`янське, рухаючись в напрямку центра міста, а також зауважив, що приблизно за 20-30 метрів бачив пішохода, який перетинав дорогу;
- показаннями потерпілої ОСОБА_10 - доньки загиблого, яка пояснила, що вранці 07.09.2020 батько пішов до аптеки та не повернувся. Очевидцем події вона не була, а про ДТП дізналась лише під вечір. Протягом кримінального провадження обвинувачений не намагався відшкодувати збитки;
-показаннями свідка ОСОБА_20 ,який зазначив,що 07.09.2020 року проїжджав повз місця ДТП, бачив чоловіка, який лежав, та ще одного чоловіка, який виходив з автомобіля «Daewoo Lanos». При цьому, автомобіль стояв не рівно, приблизно на 40 градусів розвернутий. Окрім цього, свідок зауважив, що в місці ДТП дорога широка, чиста, з гарною видимістю, а рух дозволений в одному напрямку;
- показаннями свідка ОСОБА_21 , який пояснив, що 07.09.2020 року він знаходився вдома та почув «свист» колес автомобіля. Коли вийшов на вулицю, побачив, що біля трамвайних колій, під темним автомобілем, з лівої сторони, практично по середині авто, лежить чоловік з закривавленим обличчям. Машина стояла не рівно. Окрім того, бачив гальмівний шлях приблизно 20 метрів. Дорога горизонтальна, без ухилу, з гарною оглядовістю, рух дозволений в одному напрямку. Насаджень, які б заважали видимості на дорозі, він не бачив;
- показаннями свідка ОСОБА_22 , який зазначив, що перебуваючи на роботі у магазині почув хлопок розбитого скла, а коли вийшов на вулицю, за 20 метрів від магазину побачив поряд з лівою частиною автомобіля, неподалік від бордюру лівої сторони дороги тіло людини. З правої сторони дороги знаходилась вишня, гілки якої опускаються на метр до землі, однак водіям вона не заважала;
- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 07.09.2020 та схемою до нього, якими зафіксовано огляд обстановки на місці ДТП, ділянки дорожнього покриття біля електроопори №2 «б» по вулиці Криворізька в м.Кам`янське та пошкоджень автомобіля (т. 2 а.с. 5-12);
- речовими доказами по справі - автомобілем «Daewoo Lanos» н.з. НОМЕР_1 , який вилучено в ході огляду місця події (т.2 а.с.23-24);
- висновком судової автотехнічної експертизи № 19/104-9/2/1153 від 13.11.2020, відповідно до якого робоча гальмівна система та система рульового керування автомобіля «Daewoo Lanos» державний номер НОМЕР_1 , на момент експертного огляду перебувають в працездатному стані. (т.2 а.с. 78-82);
- висновком судової трасологічної експертизи № 19/104-9/2/1154 від 02.11.2020, відповідно до якого, швидкість руху «Daewoo Lanos» перед гальмуванням, згідно слідів гальмуванням, була не менше ніж 79.4…82.9 км/год (т.2 а.с.88-91);
- висновком судово-медичної експертизи № 1043-Е від 16.09.2020, згідно з яким смерть ОСОБА_16 настала від сполученої тупої травми тіла, яка супроводжувалася відкритою черепно-мозковою травмою з переломом кісток черепу, крововиливом під оболонки та у речовину мозку, тупою травмою грудної клітини з множинними переломами ребер, переломом тіла 6-го шийного хребця з крововиливом під оболонки спинного мозку, переломами кісток тазу, переломами кісток правої гомілки, правої стопи та ускладнилася шоком, про що свідчать: виявлені пошкодження, данні медичної документації, рідкий стан крові, малокров`я внутрішніх органів, крововиливи під внутрішньою оболонкою серця.
При дослідженні трупу знайдено: відкрита черепно-мозкова травма, по верхньому краю лівої брові - лінійна ушита рана. Навколо рани смугасте горизонтальне садно з підсохлим дном темно-червового кольору, нижче рівня шкір. Садна на лівій щоці; на правій щоці: на підборідді праворуч у обох лобних ділянках, крововилив у покрови голови зі сторони внутрішнього боку в правій лобно-тім`яній ділянці, крововиливи під м`яку мозкову оболонку та у речовину мозку, переломи лобної кістки праворуч та основи черепу в передній черепній ямні з обох боків; тупа травма грудної клітини: перелом 2-го ребра по середньо-ключичній лінії ліворуч, перелом 1,2,3,4,5,6,7-го ребер по передньо-пахвинній лінії праворуч: перелом тіла 6-го шийного хребця з крововиливом під оболонки спинного мозку; перелом лобкового симфізу з розходженням в боки до 4,0 см.; вертикальні переломи обох клубово-хресцових зчленувань та скольчастий перелом тіла сідничої кістки ліворуч, перелом внутрішнього мищелку правої великогомілкової кістки в нижній третині та 4.5-ї плюсневих кісток правої стопи; синці та садна тулубу, кінцівок, рана лівого плеча, крововиливи: у м`язи та жирову клітковину, по внутрішній поверхні правого колінного суглобу, на відстані від підошви; по передньо-внутрішній поверхні правої гомілки, в середній та верхній третині, починаючись на відстані 26 см. від підошви та по всій окружності правого гомілково-ступневого суглобу з розповсюдженням на тил стопи; по передній поверхні лівої гомілки в середній третині, на відстані 17 см. від підошви; по зовнішній поверхні лівої гомілки в верхній третині, з розповсюдженням на нижню третину стегна, починаючись на відстані 37 см. від підошви, у міжреберні м`язи на рівні переломів ребер, у м`язи тазу.
Виявлена в нього сполучена тупа травма тіла відноситься до тяжких тілесних ушкоджені, по ознаці небезпеки для життя та в даному випадку призвела до смерті.
Враховуючи характер та локалізацію виявлених в нього пошкоджень, експерт вважає, що вони могли утворитись в умовах дорожньо-транспортної пригоди від дії тупого предмета, предметів (якими можуть бути виступаючи частини легкового автомобілю, який рухався), про що свідчить характер пошкоджень (наявність синців, саден, переломів кісток, ран з осадженими краями) з первинним контактом, скоріше за все, в ділянці середньої та верхньої треті лівої гомілки по передньо-зовнішній поверхні, при цьому тіло потерпілого в момент первинного контакту, ймовірніше за все було звернуто лівою бічною поверхнею тіла до автомобілю, з послідуючим закиданням на автомобіль та ковзанням по ньому тіла потерпілого лівою бічною поверхнею, з наступним відкиданням та падінням тіла на дорожнє покриття правою поверхнею.
Давність утворення виявлених в ушкоджень незадовго до потрапляння у лікарню.
Виявлені тілесні ушкодження перебувають в причинному зв`язку з настанням смерті (т.2 а.с.58-67);
- висновком судово-медичної експертизи № 1043-Е-1 від 24.09.2020, відповідно до якого смерть ОСОБА_16 настала від сполученої тупої травми тіла, яка супроводжувалася відкритою черепно-мозковою травмою з переломом кісток черепу, крововиливом під оболонки та у речовину мозку, тупою травмою грудної клітини з множинними переломами ребер, переломом тіла 6-го шийного хребця з крововиливом під оболонки спинного мозку, переломами кісток тазу, переломами кісток правої гомілки, правої стопи та ускладнилася шоком, про що свідчать: виявлені пошкодження, данні медичної документації, рідкий стан крові, малокров`я внутрішніх органів, крововиливи під внутрішньою оболонкою серця.
Згідно історії хвороби смерть ОСОБА_16 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 о 03.00 годині.
За життя ОСОБА_16 хворів на ішемічну хворобу серця.
При судово-токсичному дослідженні крові з трупа ОСОБА_16 виявлено етиловий спирт у концентрації 0.92%, що може відповідати легкому сп`янінню. Метиловий, ізопропіловий, проріловий, ізобутиловий, бутиловий, ізоаміловий, аліловий спирти не виявлені.
Враховуючи характер та локалізацію виявлених у ОСОБА_16 пошкоджень, встановлено, що вони могли утворитись в умовах ДТП, від дії тупого предмета, предметів (якими можуть бути виступаючі частини легкового автомобілю, який рухався), при цьому тіло потерпілого в момент контакту було у вертикальному або близьких до цього положенні, ймовірніше за все було звернуто лівою бічною поверхнею тіла до автомобілю.
Під час первинного контакту потерпілий можливо знаходився у процесі руху.
Виявлені у ОСОБА_16 тілесні ушкодження перебувають в причинному зв`язку з настаннями смерті останнього (т.2 а.с.71-72);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 07.10.2020, фототаблицею та план-схемою до нього, відповідно до яких свідок ОСОБА_8 знаходячись на місці скоєння кримінального правопорушення надав пояснення стосовно обставин скоєння ДТП (т.2 а.с.132-139);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 29.12.2020, відповідно до якого підозрюваний ОСОБА_8 знаходячись на місці скоєння кримінального правопорушення, а саме ділянці дорожнього покриття по вулиці Криворізька, пояснив про ті ж обставини, що і при слідчому експерименті з ним у якості свідка (т. 2 а.с. 183-189);
- висновком автотехнічної експертизи дослідження механізму та обставин ДТП №19/104-9/2/1346 від 25.11.2020 року, згідно з яким в даній дорожній обстановці водій автомобіля «ДЕУ Ланос» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_8 повинен був діяти згідно вимог п.п.12.3, 12.4 та 12.9 «б» Правил дорожнього руху України:
- п.12.3 - у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди;
- п.12.4 - у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.;
- п.12.9 - водієві забороняється: перевищувати максимальну швидкість зазначену в пункті 12.4.
При заданих вихідних даних водій автомобіля «ДЕУ Ланос» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_8 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода своєчасним застосуванням екстреного гальмування із зупинкою автомобіля до місця наїзду.
Дії водія автомобіля ОСОБА_8 в частині вибору швидкості руху не відповідали вимогам п. п. 12.4 та 12.9 б) ПДР, однак враховуючи те, що водій мав технічну можливість зупинити автомобіль до місця наїзду при фактичній швидкості руху 79,3…82,9 км/г, то його дії, які не відповідали п. п. 12.4 та 12.9 б) ПДР, з технічної точки зору не перебували у причинному зв`язку з настанням ДТП.
Дії водія автомобіля «ДЕУ Ланос» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_8 не відповідали вимогам п.п. 12.3, 12.4 та 12.9 «б» Правил дорожнього руху.
Встановлена невідповідність дій водія ОСОБА_8 вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху з технічної точки зору перебуває в причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди (т.2 а.с.148-151).
Надаючи оцінку наведеним доказам у своїй сукупності, у колегії суддів відсутні сумніви у їх належності та допустимості. Ці докази суд вважає достатніми для доведеності винуватості ОСОБА_8 , а тому не вбачає підстав визнати наведені у вироку висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Вирішуючи питання обґрунтованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що ОСОБА_8 не заперечував, що на смузі його руху бачив перешкоду у вигляді пішохода, в той час як обставина здійснення ним руху з перевищенням швидкості констатована у висновку експерта, як і факт порушення ним п. 12.3 ПДР України, який і перебуває у причинному зв`язку з наслідками у вигляді ДТП.
Що стосується доводів потерпілої про безпідставне виключення з обвинувачення посилання на п.п. 12.4 та 12.9 (б) ПДР України, які знаходиться у причинному зв`язку з настанням ДТП, то вони свого підтвердження під час апеляційного розгляду не знайшли.
Так, згідно звимогами п.2ч.3ст.374КПК України, у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку зазначаються, зокрема, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення;статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення.
Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_8 інкриміновано порушення п.п. 12.3, 12.4 та 12.9 (б) ПДР України, які знаходиться у причинному зв`язку з настанням ДТП.
Між тим, висновком автотехнічної експертизи №19/104-9/2/1346 від 25.11.2020, встановлено, що дії водія автомобіля «ДЕУ Ланос» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_8 не відповідали вимогам п.п. 12.3, 12.4 та 12.9 «б» Правил дорожнього руху. При цьому, дії водія автомобіля ОСОБА_8 в частині вибору швидкості руху не відповідали вимогам п. п. 12.4 та 12.9 б) ПДР, однак враховуючи те, що водій мав технічну можливість зупинити автомобіль до місця наїзду при фактичній швидкості руху 79,3…82,9 км/г, то його дії, які не відповідали п.п. 12.4 та 12.9 б) ПДР, з технічної точки зору не перебували у причинному зв`язку з настанням ДТП. Невідповідність дій водія ОСОБА_8 вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху з технічної точки зору перебуває в причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.
З огляду на вказані обставини, колегія суддів вважає обґрунтованим виключення з обвинувачення посилання на те, що порушення ОСОБА_8 п.п. 12.4 та 12.9 (б) ПДР України знаходиться у причинному зв`язку з настанням події даної дорожньо-транспортної пригоди, та зазначення в обвинуваченні, визнаному судом доведеним, що у причинному зв`язку з настанням наслідків у вигляді смерті пішохода ОСОБА_16 , є порушення обвинуваченим п. 12.3 ПДР України, а порушення ним п.п. 12.4 та 12.9 (б) ПДР України виконали лише функцію умов, що їм сприяли.
Отже, колегія суддів не знаходить підстав визнати порушеними вимоги ст. 374 КПК України та вважає, що висновки суду в цій частині відповідають фактичним обставинам провадження.
Що стосується доводів сторони захисту про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, то вони також свого підтвердження під час апеляційного розгляду не знайшли.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого вказує на порушення порядку автоматизованого розподілу справи та упередженість судді ОСОБА_1 .
Згідно з вимогами ст. 35 КПК України, визначення судді (запасного судді, слідчого судді), а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретного провадження здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації відповідних матеріалів, скарги, клопотання, заяви чи іншого процесуального документа за принципом випадковості та в хронологічному порядку з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, заборони брати участь у перевірці вироків та ухвал для судді, який брав участь в ухваленні вироку або ухвали, про перевірку яких порушується питання (крім перегляду за нововиявленими обставинами), перебування суддів у відпустці, відсутності у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відрядженням, а також інших передбачених законом випадків, через які суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 319 КПК України, судовий розгляд у кримінальному провадженні повинен бути проведений в одному складі суддів. У разі якщо суддя позбавлений можливості брати участь у судовому засіданні, він має бути замінений іншим суддею, який визначається у порядку, встановленомучастиною третьою статті 35цього Кодексу.
Колегією суддів встановлено, що протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 11 січня 2021 року у цьому провадженні головуючим суддею визначено ОСОБА_17 .
В подальшому, 16 травня 2022 року, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями головуючого суддю замінено суддею ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи свої твердження про відсутність підстав для заміни судді, захисник вказує на те, що ОСОБА_17 була звільнена у відставку лише 14 лютого 2023 року, що свідчить про наявність в неї повноважень на час повторного автоматизованого розподілу.
Між тим, з протоколу від 16 травня 2022 року вбачається, що підставою для повторного автоматизованого розподілу справи була відпустка останньої, яка не виключає можливість заміни судді, за умови її довготривалості, що відповідає Положенню про автоматизовану систему документообігу суду. Більш того, за даними ЄДРСР протягом цього часу суддя правосуддя не здійснювала, а тому сумніви у законності підстав для її заміни у суду відсутні.
Що стосується упередженості судді ОСОБА_1 , то вказані обставини були предметом перевірки під час розгляду заяви сторони захисту про відвід судді, за наслідками якого 05 липня 2022 року постановлено відповідну ухвалу.
Аналізуючи мотиви, якими керувався суд при ухваленні вказаного рішення, колегія суддів погоджується з тим, що докази приватного спілкування потерпілої ОСОБА_10 з суддею ОСОБА_1 відсутні, в той час як факт зустрічі потерпілої та судді на території суду у присутності інших учасників справи та сторонніх осіб, а також фрази вітання загального характеру, не можуть викликати сумніви у безсторонності судді.
З урахуванням наведених обставин, колегія суддів не вбачає підстав для визнання обґрунтованими доводів захисника та розцінює їх виключно як спосіб захисту.
Щодо тверджень захисника про незаконність рішення про зміну групи прокурорів та участь у судовому провадженні неповноважних прокурорів, то вони є необґрунтованими.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 37 КПК України, прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 КПК України, керівник органу прокуратури - Генеральний прокурор, заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (для прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури), керівник обласної прокуратури, керівник окружної прокуратури та їх перші заступники і заступники, які діють у межах своїх повноважень.
З матеріалів провадження вбачається, що постановою від 15 березня 2021 року групу прокурорів, яка прийматиме участь у кримінальному провадженні, визначено заступником керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, який в силу вимог ч. 3 ст. 17 Закону України Про прокуратуру є прокурором вищого рівня, відносно прокурорів, якими здійснювалось процесуальне керівництво у кримінальному провадженні під час його досудового розслідування.
За цих умов, колегія суддів не погоджується з доводами сторони захисту та вважає обґрунтованою участь у судовому провадженні прокурорів, визначених постановою від 15 березня 2021 року.
Що стосується доводів захисника про необґрунтовану відмову суду у витребуванні повного витягу з ЄРДР з метою перевірки повноважень слідчого та правильності визначення підслідності, то вони не заслуговують на увагу апеляційного суду.
Колегія суддів звертає увагу на те, що належним підтвердженням повноважень слідчих та правильності визначення підслідності є відповідні доручення та постанова про призначення групи слідчих, які містяться в матеріалах кримінального провадження.
Щодо посилань захисника на упередженість експерта, оскільки останній разом із старшим слідчим входить до системи МВС та мають загальне керівництво, то їх суд розцінює критично.
Так вимогами ч. 2 ст. 69 КПК України встановлено, що експертами не можуть бути особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від сторін кримінального провадження або потерпілого.
З матеріалів провадження вбачається, що висновок за наслідками проведення автотехнічної експертизи №19/104-9/2/1346 від 25.11.2020, складено експертом Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістично центру МВС України, який хоча і належить до сфери управляння МВС України, проте не перебуває у залежності від ГУНП в Дніпропетровській області. При цьому, експерт несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, складений для надання або наданий органу, що здійснює досудове розслідування.
З урахуванням наведених обставин, сумніви в упередженості експерта у суду відсутні.
Щодо посилань сторони захисту на безпідставне неврахування судом висновку № 10.1-10.4/025 від 01 грудня 2023 року, то вони також є необґрунтованими.
З матеріалів провадження вбачається, що проведення цього дослідження було ініційовано стороною захисту, а в його основу покладено докази у обсязі, визначеному захисником, посилання на перелік яких відсутній. При цьому, експертові надано пояснення ОСОБА_19 , зібрані захисником у позапроцесуальний спосіб, що викликає обґрунтовані сумніви у їх достовірності.
З урахуванням наведених обставин, колегія суддів не знаходить підстав для визнання обґрунтованими доводів сторони захисту, судовий розгляд неповним, а висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам провадження.
Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення злочину, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та на кваліфікацію його дій, колегією суддів також не встановлено.
Надаючи оцінку доводам потерпілої, та цивільних позивачів про необхідність зміни судового рішення, у зв`язку з необхідністю зазначення у ньому РНОКПП, колегія суддів звертає увагу на те, що відсутність посилання на ці дані не є перепоною у стягненні заборгованості за цивільним позовом, за умови обов`язкового їх зазначення у виконавчому листі. При цьому, положення ст. 374 КПК України не визначають обов`язковості зазначення вказаних даних у вироку.
З огляду на викладені обставини, вимоги апелянтів колегія суддів вважає необґрунтованими.
Отже за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість вироку суду, який зміні або скасуванню з викладених в апеляційних скаргах мотивів не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України,
колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційні скарги захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_9 , потерпілої ОСОБА_10 , цивільних позивачів ОСОБА_12 та ОСОБА_13 залишити без задоволення.
Вирок Заводськогорайонного судум.Дніпродзержинська Дніпропетровськоїобласті від04березня 2024року щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3
