Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2024 року
м. Київ
справа 761/13951/22
провадження № 61-12932 сво 23
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Гулька Б. І. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В.,
Фаловської І. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Департамент освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації,
третя особа - Освітній омбудсмен України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 січня 2023 року
у складі судді Аббасової Н. В. та постанову Київського апеляційного суду
від 27 липня 2023 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Гуля В. В.,
Мельника Я. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа - Освітній омбудсмен України, про визнання незаконними і скасування наказів про призупинення трудового договору (контракту) та звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що вона працювала на посаді директора школи
І-ІІІ ступенів № 292 імені гетьмана України Івана Мазепи Деснянського району
міста Києва. З 21 лютого 2022 року по 25 лютого 2022 року перебувала у щорічній відпустці, під час якої виїхала до Автономної Республіки Крим за сімейними обставинами, пов`язаними з відвідуванням батька, який перехворів на COVID-19 з тяжкими наслідками.
25 лютого 2022 року вона мала намір повернутися до міста Києва та 28 лютого
2022 року приступити до роботи. У зв`язку з початком активних бойових дій та тимчасовою окупацією російською федерацією територій України повернутися своєчасно не змогла. Зробити це без загрози життю та здоров`ю змогла лише
27 червня 2022 року.
Про вищевказані обставини 24 лютого 2022 року вона за допомогою месенджера Viber повідомила відповідачів та надіслала їм заяви на погодження продовження щорічної відпустки з 28 лютого по 04 березня 2022 року, а згодом - до 31 березня
2022 року.
13 квітня 2022 року на особисту електронну адресу вона отримала лист Управління освіти Деснянської районної державної адміністрації в місті Києві, в якому її повідомлено про те, що її заяви про надання відпустки не погоджено.
21 квітня 2022 року від колег вона дізналася, що наказом Департамента освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12 квітня 2022 року № 114-к з нею з 24 березня 2024 року призупинено трудовий договір, а наказом Департамента освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12 квітня 2022 року № 115-к її звільнено з роботи 12 квітня
2022 року за прогул.
Позивачка вважала зазначені накази незаконними, оскільки вона не могла з`явитися на робочому місці через обставини непереборної сили, які не залежали від її волі та про які вона повідомила відповідачів.
Незаконне звільнення призвело до її моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків внаслідок приниження її честі, гідності та ділової репутації.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд:
- визнати незаконними та скасувати наказ Департамента освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12 квітня 2022 року № 114-к «Про призупинення трудового договору (контракту) з директором школи І-ІІІ ступенів № 292 імені гетьмана України Івана Мазепи Деснянського району міста Києва ОСОБА_1 »;
- скасувати наказ Департамента освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12 квітня 2022 року
№ 115-к «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновити її на посаді директора школи І-ІІІ ступенів № 292 імені гетьмана України Івана Мазепи Деснянського району міста Києва;
- стягнути з Департамента освіти і науки виконавчого органу на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 148 126,36 грн;
- стягнути з Департамента освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у рахунок відшкодування завданої їй моральної шкоди 20 000 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 січня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Департамента освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради
від 12 квітня 2022 року № 115-к «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено
ОСОБА_1 на посаді директора школи № 292 з 12 квітня 2022 року. Стягнуто з Департамента освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (за вирахуванням всіх необхідних платежів і податків) у розмірі 104 982,76 грн. Допущено негайне виконання рішення суду у частині поновлення на роботі та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць. Решту позовних вимог залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення позивачки за прогул є незаконним, оскільки роботодавцем не враховано поважності причин відсутності
ОСОБА_1 на робочому місці з 26 лютого 2022 року, у зв`язку з чим наказ про її звільнення підлягає скасуванню, а позивач поновленню на роботі зі стягненням на її користь середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, розмір якого визначено відповідно до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 08 лютого 1995 року № 100.
Вимога про скасування наказу про призупинення трудового договору задоволенню не підлягає, оскільки належить до компетенції роботодавця. Доказів на підтвердження заявленого розміру моральної шкоди позивач не надала, тому суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимога про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає, пославшись на релевантні судові рішення Верховного Суду.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 27 липня 2023 року апеляційну скаргу Департамента освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 січня 2023 року у частині стягнення з Департамента освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (за вирахуванням всіх необхідних платежів і податків) у розмірі 104 982,76 грн скасовано та постановлено у цій частині нове судове рішення. Стягнуто з Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (за вирахуванням всіх необхідних платежів і податків) у розмірі 104 982,76 грн. В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 січня 2023 року залишено без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що Департамент освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради, не врахувавши поважності причин відсутності ОСОБА_1 на робочому місці, а саме пов`язаних із агресією російської федерації проти України, не надавши оцінки обставинам, викладеним у заявах позивачки, безпідставно видав наказ про її звільнення з роботи за прогул, з підстав відсутності на робочому місці з 26 лютого 2022 року. Доводи відповідачів щодо правомірності наказів не спростовують обставин, встановлених під час розгляду справи, яким суд дав повну, всебічну та об`єктивну оцінку у своєму рішенні.
Отже, висновки суду першої інстанції про незаконність звільнення позивача за прогул обґрунтовані й доводи апеляційної скарги цього не спростовують.
Розмір середнього заробітку позивача суд визначив правильно, проте не врахував, що нарахування заробітної плати позивачу здійснювалося Управлінням освіти Деснянської районної державної адміністрації в місті Києві, з якого й підлягає стягненню середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністраціїпросить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з управління середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу й поновлення позивача на роботі, посилаючисьна неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Інші учасники справи судові рішення не оскаржили, тому Верховний Суд відповідно до вимог статті 400 ЦПК України переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Шевченківського районного суду м. Києва. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено
пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України. У задоволенні клопотання Управління освіти Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про зупинення виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва
від 18 січня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 27 липня 2023 року відмовлено.
У грудні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 травня 2024 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2024 року вищевказану справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 липня 2024 року вищевказану справу прийнято до розгляду та призначено її розгляд Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Відповідно до вимог частини сьомої статті 404 ЦПК України Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду отримано наукові висновки членів Науково-консультативної ради при Верховному Суді щодо застосування норм права.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації мотивована тим, що суди не врахували, що перед звільненням
з позивачем були призупинені трудові відносини, а тому відновлення становища не може бути здійснено шляхом поновленням на роботі, так як з нею призупинено трудові відносини, що відповідає положенням Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Тому суди дійшли помилкового висновку про поновлення її на роботі та стягнення на її користь середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Крім того, суд апеляційної інстанції безпідставно поклав на Управління освіти Деснянської районної державної адміністрації в місті Києві обов`язок відшкодувати позивачці середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, оскільки управління не здійснює безпосередніх виплат, яке здійснює заклад освіти, а лише затверджує бюджетні асигнування на поточний рік.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2024 року ОСОБА_1 подала заперечення на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. Суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що звільнення позивачки з роботи є незаконним, оскільки вона була позбавлена можливості приступити до роботи, так як під час повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України перебувала на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим. У 2014 році вона була вимушена під тиском окупаційної адміністрації отримати російський паспорт, що є воєнним злочином держави-окупанта.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_1 працювала на посаді директора школи І-ІІІ ступенів № 292
імені гетьмана України Івана Мазепи Деснянського району міста Києвана підставі контракту, укладеного 02 липня 2018 року з Департаментом освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на строк до 03 липня 2023 року.
У період з 21 лютого по 25 лютого 2022 року ОСОБА_1 перебувала
в щорічній основній відпустці, що підтверджується наказом Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 10 лютого 2022 року № 74-к (а.с. 21, т. 1).
Судом установлено, що 19 лютого 2022 року через пункт пропуску Каланчак позивач виїхала до Автономної Республіки Крим.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє станом на час розгляду справи.
Про неможливість свого своєчасного повернення у зв`язку із цими обставинами, ОСОБА_1 24 лютого 2022 року повідомила керівництво відповідачів шляхом направлення повідомлень через месенджер Viber.
Також 24 лютого 2022 року позивач надіслала на електронну адресу Управління освіти Деснянськоїрайонної в місті Києві державної адміністрації заяву на погодження продовження частини щорічної відпустки за 2021-2022 pоки
з 28 лютого до 04 березня 2022 року, а згодом до 31 березня 2022 року. Зазначені обставини відповідачі не заперечували.
13 квітня 2022 року на електронну пошту позивача надійшов лист Управління освіти Деснянськоїрайонної в місті Києві державної адміністрації від 11 квітня 2022 року про відмову в задоволенні її заяв щодо погодження щорічної основної відпустки.
Наказом Департамента освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12 квітня 2022 року № 114-к призупинено трудовий договір (контракт) зі ОСОБА_1 з 24 березня
2022 року та призупинено виплату їй заробітної плати до моменту відновлення можливості виконувати обов`язки керівника закладу освіти.
Наказом Департамента освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12 квітня 2022 року № 115-к звільнено ОСОБА_1 12 квітня 2022 року з посади директора школи № 292 за прогул.
Підставою для цього наказу зазначено подання Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 11 квітня 2022 року № 35-907.
На виконання наказів департаменту Управлінням освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації видано наказ від 18 квітня 2022 року № 187-к про призупинення трудового договору (контракту) з директором школи № 292 ОСОБА_1 та наказ № 188-к від 18 квітня 2022 року про звільнення ОСОБА_1 за прогул.
Відповідно до довідки про заробітну плату від 15 липня 2022 року
заробітна плата ОСОБА_1 за два останні місяці роботи, тобто за січень - лютий 2022 року, перед звільненням складала 56 086,60 грн (а.с. 59, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної
адміністрації підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Передаючі справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з посиланням на частину другу статті 403 ЦПК України, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду виходила з того, що необхідно відступити від правового висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2023 року у справі № 940/181/22 (провадження № 61-7485св23).
Необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у вказаній постанові, викликана тим, що колегія суддів у вказаній постанові дійшла висновку про те, що належним відповідачем
за позовом директора навчального закладу про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу є відповідний відділ освіти, з яким директор такого закладу уклала трудовий договір (контракт) та з яким відповідно й перебуває у трудових відносинах.
Разом з тим, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 березня 2021 року у справі
№ 731/115/20 (провадження № 61-15526св20) дійшов висновку про те, що належним відповідачем за позовом директора навчального закладу про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу є навчальний заклад, оскільки директор школи перебуває у трудових відносинах безпосередньо із таким навчальним закладом. Саме з цим висновком погодилась колегія суддів при передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Отже, наведене свідчить про застосування судом касаційної інстанції
принципово різного підходу до вирішення справ, що випливають з одних і тих самих правовідносин, різне застосування положень закону, що викликає необхідність усунення виявлених розбіжностей у практиці їх розгляду Верховним Судом.
Мотиви з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині другій статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині не відповідає.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).
Відповідно до статті 21 КЗпП України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
При ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП України).
Відповідно до частини одинадцятої, пункту 2 частини тринадцятої статті 39 Закону України «Про повну загальну середню освіту» протягом трьох робочих днів з дня оприлюднення рішення про переможця конкурсу посадова особа засновника (голова відповідної ради чи керівник державного органу) або керівник уповноваженого ним органу (структурного підрозділу з питань освіти) призначає переможця конкурсу на посаду та укладає з ним строковий трудовий договір.
Припинення трудового договору з керівником державного чи комунального закладу загальної середньої освіти у зв`язку із закінченням строку його дії або його дострокове розірвання здійснюється відповідною посадовою особою засновника (головою відповідної ради чи керівником державного органу) або керівником уповноваженого ним органу (структурного підрозділу з питань освіти) з підстав та у порядку, визначених законодавством про працю.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України «Про повну
загальну середню освіту» засновник закладу загальної середньої освіти
(далі - засновник) - орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа, рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад загальної середньої освіти або які в інший спосіб відповідно до законодавства набули прав і обов`язків засновника;
До працівників підприємств, установ, організацій можуть застосовуватись будь-які заохочення, що містяться в затверджених трудовими колективами правилах внутрішнього трудового розпорядку (стаття 147-1 КЗпП України).
Отже, під поняттям роботодавець у контексті положень законодавства про освіту слід розуміти, що засновником закладу середньої освіти є відповідні рада, державний орган чи уповноважений ним орган, його структурний підрозділ, від імені якого укладено і підписано трудовий договір з керівником закладу середньої освіти.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Судом установлено, що позивачка у 2016 році за результатами конкурсного відбору була призначена директором школи І-ІІІ ступенів № 292 імені гетьмана України Івана Мазепи Деснянського району міста Києва та у подальшому працювала на цій посаді на підставі контракту укладеного з Департаментом освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Таким чином, роботодавцем позивача є саме Департамент освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Зазначене підтверджується і тим, що у преамбулі контракту від 02 липня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та Департаментом освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),
є посилання на те, що контракт укладено на підставі частини третьої статті 21 КЗпП України. Тобто контракт укладено між роботодавцем і працівником.
Більше того, у пункті 1.2 контракту зазначено, що на підставі цього контракту виникають трудові відносини між директором та департаментом.
Зміст розділу ІІІ контракту дає підстави Верховному Суду зробити висновок, що заробітну плату директору виплачує саме роботодавець, яким є Департамент освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
У пункті 4 частини другої статті 54 Закону України «Про повну загальну середню освіту» передбачено, що центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки: здійснює повноваження головного розпорядника бюджетних коштів для закладів освіти, що перебувають у сфері його управління.
Згідно з частиною третьою статті 30 Закону України «Про дошкільну освіту» оплата праці педагогічних працівників, спеціалістів, обслуговуючого персоналу та інших працівників закладів дошкільної освіти здійснюється згідно з КЗпП України та іншими нормативно-правовими актами.
Положеннями частини другої статті 59 Закону України «Про повну загальну середню освіту» визначено фінансову автономію закладів загальної середньої освіти в частині використання бюджетних коштів, яка передбачає самостійне здійснення витрат у межах затверджених кошторисами обсягів, зокрема на оплату праці працівників.
Фінансування закладів загальної середньої освіти здійснюється з державного та місцевих бюджетів відповідно до Бюджетного кодексу України.
Іншими джерелами фінансування закладів загальної середньої освіти можуть бути: доходи від надання платних освітніх та інших послуг; благодійна допомога відповідно до законодавства про благодійну діяльність та благодійні організації; гранти; інші джерела фінансування, не заборонені законодавством.
Отримані із зазначених джерел кошти використовуються закладами загальної середньої освіти відповідно до затвердженого кошторису.
Одержання закладом загальної середньої освіти власних надходжень не є підставою для зменшення обсягу його бюджетного фінансування.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд у порушення вищевказаних положень закону не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах не зі школою І-ІІІ ступенів № 292 імені гетьмана України Івана Мазепи Деснянського району міста Києва, а з Департаментом освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), оскільки
02 липня 2018 рокупозивачка уклала трудовий контракт та безпосередньо Департамент освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)відповідно до статті 21 КЗпП України виплачував їй заробітну плату.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 стосувалися виключно прав та обов`язків Департамента освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), з яким у неї й виник спір щодо звільнення, отже, Департамент освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)і є тією юридичною особою, яка має відповідати за позовними вимогами ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, оскільки саме за рахунок Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)можливо задовольнити ці позовні вимоги, а тому останній є належним відповідачем у спірних правовідносинах.
Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що саме на Департамент освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) законом покладено обов`язок щодо виплати позивачці середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, розмір якого визначено відповідно до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Посилання Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації на те, що нарахування заробітної плати, премій, відпускних та інших виплат здійснюється Управлінням освіти Деснянської районної
в місті Києві державної адміністрації, а безпосередню виплату здійснює
школа І-ІІІ ступенів № 292 імені гетьмана України Івана Мазепи Деснянського району міста Києва, на увагу не заслуговують, оскільки вищевказані обставини не свідчать про зміну правового зв`язку працівника, ОСОБА_1 , та роботодавця, Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як і їх взаємних прав та обов`язків.
Ураховуючи викладене, Департамент освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), укладаючи трудовий договір з позивачкою, одночасно прийняв на себе обов`язки, передбачені трудовим законодавством для роботодавця.
Отже, постанова апеляційного суду у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Департамента освіти і науки виконавчого органу
Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа - Освітній омбудсмен України, про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу підлягає скасуванню із залишенням у цій частині у силі судового рішення суду першої інстанції.
Доводи касаційної скарги щодо незаконності поновлення позивачки на роботі є безпідставними, так як такі вимоги заявлені до Департамента освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а не до Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації і суди цю вимогу задовольнили, визнавши саме наказ Департамента освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про звільнення ОСОБА_1 незаконним.
При цьому Департамент освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) судові рішення не оскаржував в касаційному порядку і не надавав Управлінню освіти Деснянської районної
в місті Києві державної адміністрації процесуальних повноважень представляти його інтереси в суді.
З урахуванням того, що висновки колегії судів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду не суперечать правовим висновкам Об`єднаної палати, зробленим в цій постанові, тому відсутні підстави для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2023 року
у справі № 940/181/22 (провадження № 61-7485св23).
Висновки про застосування норм права (частина друга статті 416 ЦПК України)
Згідно з частиною другою статті 416 ЦПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.
Належним відповідачем у цій конкретній справі за вимогами директора школи про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу є Департамент освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), з яким директор безпосередньо перебував у трудових правовідносинах і з яким укладено відповідний трудовий договір.
При цьому склад сторін таких трудових спорів буде різним залежно від виду та порядку створення конкретного закладу середньої освіти, структури органів управління і джерела їх фінансування.
Щодо розподілу судових витрат
Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частинами першою-другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції у частині стягнення з Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та залишення у силі рішення суду першої інстанції, яким стягнуто
з Департамента освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, тому слід змінити розподіл судових витрат, стягнути з Департамента освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)на користь Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанцій,
у розмірі 2 099,64 грн.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 27 липня 2023 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу скасувати, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 січня 2023 року у цій частині залишити у силі.
В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 січня
2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 липня 2023 року (щодо вирішення позовної вимоги про поновлення на роботі) залишити без змін.
Стягнути з Департамента освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)на користь Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції
у розмірі 2 099 (дві тисячі дев`яносто дев`ять) грн 64 коп.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Б. І. Гулько
Судді: А. І. Грушицький
В. І. Крат
Д. Д. Луспеник
Є. В. Синельников
І. М. Фаловська
М. Є. Червинська
