Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 580/9551/23
адміністративне провадження № К/990/24752/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді- доповідача - Бевзенка В.М.,
суддів: Тацій Л. В., Шарапи В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18.01.2024 (у складі судді Гаврилюка В.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2024 (у складі колегії суддів: Файдюка В.В. (суддя-доповідач), Губської Л.В., Мєзєнцева Є.І.) у справі № 580/9551/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач-1, ВЧ НОМЕР_1 ), Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач-2, ВЧ НОМЕР_2 ), Військової частини НОМЕР_3 (далі - відповідач-3, ВЧ НОМЕР_3 ), в якому просив:
- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо не включення в довідку на військовослужбовця ОСОБА_1 про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-XII) та абзацу 8 пункту 7 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 (далі - порядок № 393) суми отриманої додаткової винагороди, встановленою постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 (далі - постанова № 168 тут і надалі в редакції, чинній станом на момент звільнення позивача з військової служби);
- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 виготовити та направити до ІНФОРМАЦІЯ_1 довідку на військовослужбовця ОСОБА_1 про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону №2262-XII та абзацу 8 пункту 7 порядку № 393, до якої включити суму отриманої додаткової винагороди, встановленою постановою № 168;
- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_2 щодо не включення в довідку на військовослужбовця ОСОБА_1 про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону №2262-XII та абзацу 8 пункту 7 порядку № 393 сум отриманої додаткової винагороди, встановленою постановою № 168;
- зобов`язати ВЧ НОМЕР_2 виготовити та направити до ІНФОРМАЦІЯ_1 довідку на військовослужбовця ОСОБА_1 про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії відповідно до статті Закону №2262-XII та абзацу 8 пункту 7 порядку № 393 до якої включити суму отриманої додаткової винагороди, встановленою постановою № 168;
- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_3 щодо не включення в довідку на військовослужбовця ОСОБА_1 про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону №2262-XII та абзацу 8 пункту 7 порядку № 393 сум отриманої додаткової винагороди, встановленою постановою № 168;
- зобов`язати ВЧ НОМЕР_3 виготовити та направити до ІНФОРМАЦІЯ_1 довідку на військовослужбовця ОСОБА_1 про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону №2262-XII та абзацу 8 пункту 7 порядку № 393 до якої включити суми отриманої додаткової винагороди, встановленою постановою № 168.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачеві нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода, установлена постановою № 168, однак таку додаткову винагороду відповідачі не включили у довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії. Вважаючи такі дії відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Короткий зміст рішень судів І та ІІ інстанцій
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18.01.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2024, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з позицією якого погодився й суд апеляційної інстанції, за встановлених у цій справі обставин дійшов висновку, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
З огляду на зміст пункту 1 постанови № 168, яким регламентовано порядок та умови виплати додаткової винагороди, така винагорода виплачується лише у період дії воєнного стану, її розмір не є сталим та визначається наказами командирів (начальників), що сукупно свідчить про тимчасовий характер такої додаткової винагороди.
Враховуючи зазначене суди вважали, що додаткова винагорода, установлена постановою № 168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення і така винагорода не підлягає включенню до довідки на військовослужбовця ОСОБА_1 про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону №2262-XII та пункту 7 порядку № 393, оскільки приписами цих норм законодавства чітко визначений перелік складових грошового забезпечення, який враховується при призначені пенсії і до такого переліку не входять одноразові додаткові види грошового забезпечення.
У підсумку суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність дій відповідачів та відмову у задоволенні позовних вимог.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Короткий зміст вимог касаційної скарги
27.06.2024 до Суду надійшла касаційна скарга позивача (направлена засобами поштового звя`зку 24.06.2024) на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18.01.2024 та постанову.
Ухвалою Верховного Суду від 08.07.2024 касаційну скаргу залишено без руху, з підстав недотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції документа про сплату судового збору в розмірі 6441,60 грн або зазначити підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір».
В установлений судом строк скаржник подав заяву про усунення недоліків, указаних в ухвалі Верховного Суду від 08.07.2024.
Ухвалою Верховного Суду від 16.07.2024 відкрито касаційне провадження у цій справі. Окрім того, вказаною ухвалою запропоновано відповідачам подати відзив на касаційну скаргу позивача та витребувано з Черкаського окружного адміністративного суду справу № 580/9551/23.
30.07.2024 до Верховного Суду надійшла адміністративна справа № 580/9551/23.
Підставою для відкриття касаційного провадження у справі є оскарження судових рішень, які визначено частиною 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з посиланням у касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
У касаційній скарзі позивач просить:
- скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18.01.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2024, натомість постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу.
Позивач у касаційній скарзі посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень у цій справі.
Загалом доводи касаційної скарги позивача зводяться до того, що згідно з абзацом першим пункту 8 Постанови № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України. Зокрема, постановою № 168 передбачено виплату військовослужбовцям додаткової винагороди, яка включається до складу грошового забезпечення вказаних осіб.
Вказує, що та обставина, що виплата зазначеної винагороди, здійснюється під час дії воєнного стану жодним чином не спростовує притаманних їй ознак щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, позаяк воєнний стан, як правовий режим, не є одномоментним за своєю суттю, триває певний період до його скасування у встановленому порядку і протягом цього періоду виплата додаткової винагороди відповідно до постанови № 168 здійснюється щомісячно.
Вважає, що додаткова винагорода, передбачена постановою № 168, не може вважатись одноразовою, оскільки вона мала систематичний характер, а відтак вона має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія.
Окрім того, у касаційній скарзі позивач зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій, під час постановлення оскаржуваних судових рішень, висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а та висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 та від 06.02.2024 у справі № 640/13029/22.
Позиція інших учасників справи
Відповідач-1 та відповідач-2 подали відзиви на касаційну скаргу позивача, в якому просять відмовити у задоволені касаційної скарги, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18.01.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2024 у цій справі залишити без змін.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно відомостей військового квитка серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 у період з 29.03.2022 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , ВЧ НОМЕР_2 , ВЧ НОМЕР_3 .
Відповідно до витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_3 від 06.07.2023 № 158 позивач звільнений з військової служби у запас (відповідно до наказу від 21.06.2023 № 72-РС) та виключений зі списків особового складу частини.
Позивачеві призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 2262-ХІІ, що підтверджується протоколом призначення пенсії від 17.08.2023.
ВЧ НОМЕР_1 , ВЧ НОМЕР_2 та ВЧ НОМЕР_3 видали довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону №2262-XII та пункту 7 Порядку № 393. Проте до вказаних довідок відповідачами не включено суми отриманої позивачем додаткової винагороди, установленою постановою № 168.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин першої та другої статті 341 КАС України відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Приписами частини п`ятої статті 17 Конституції України визначено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Предметом розгляду у цій справи є дії відповідачів щодо не включення до довідок на військовослужбовця ОСОБА_1 про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону №2262-XII та пункту 7 Порядку № 393 сум отриманої додаткової винагороди, установленою постановою № 168.
Щодо доводів касаційної скарги з приводу віднесення додаткової винагороди, установленої постановою № 168, до щомісячного додаткового виду грошового забезпечення.
У частині другій статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ, тут і надалі в редакції, чинній станом на момент звільнення позивача з військової служби) наведений перелік складових грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За умовами частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та має забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших, утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Суд зазначає, що частина четверта статті 9 Закону № 2011-ХІІ є бланкетною, оскільки розміри грошового забезпечення визначає Кабінет Міністрів України, а право визначити порядок виплати грошового забезпечення законодавець, зокрема, делегував Міністру оборони України.
Відповідно такими нормативно-правовими актами є: постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова КМУ № 704) та Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 № 260 (далі - порядок № 260) Порядок № 260
Пунктом 2 постанови № 704, передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, крім посадового окладу, окладу за військовим званням включає і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразові додаткові види грошового забезпечення;
Порядок № 260, встановлює механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Відповідно до пункту 2 розділу І порядку № 260 грошове забезпечення, зокрема, включає:1) щомісячні основні види грошового забезпечення; 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
1) До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
2) До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
3) До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Пунктом 16 розділу І порядку № 260 передбачено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
Статтею 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан. Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє по сьогоднішній день.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 168.
За позицією ОСОБА_1 , викладеною у позовній заяві, апеляційній та касаційній скаргах, додаткова винагорода, передбачена постановою №168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, адже така винагорода виплачувалась позивачеві щомісячно з моменту її установлення та до моменту його звільнення з лав Збройних сил України, а отже має постійний характер та підлягає включенню в довідку на військовослужбовця ОСОБА_1 про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону №2262-XII та пункту 7 порядку № 393.
За позицією відповідача-1 та відповідач-2, викладеною у відзивах на позовну заяву, апеляційну та касаційну скаргах, додаткова винагорода, передбачена постановою №168 не відноситься до щомісячного додаткового виду грошового забезпечення, оскільки не має постійного характеру, з огляду на те, що така винагорода виплачується лише на період дії воєнного стану.
Суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу по суті та ухвалюючи судові рішення дійшли висновку, що додаткова винагорода, передбачена постановою №168 не відноситься до складу щомісячного додаткового грошового забезпечення, оскільки їй не притаманна така ознака як постійність, натомість констатували, що така винагорода є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, з огляду на приписи пункту 2 розділу Порядку № 260. Враховуючи правову природу додаткової винагороди (одноразовий додатковий вид грошового забезпечення), суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вимога позивача про включення розмірів додаткової грошової винагороди передбаченої постановою № 168 до довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для обчислення пенсії є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню з огляду на те, що положення статті 43 Закону №2262-XII та пункту 7 порядку № 393 встановлюють вичерпний перелік грошового забезпечення з якого обчислюється пенсія і до такого переліку одноразові додаткові види грошового забезпечення не входять.
Отже, у випадку що розглядається, спірним також є питання чи є грошова винагорода, установлена постановою №168, щомісячним додатковим видом грошового забезпечення чи така винагорода є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.
Відповідь на вказане питання є передумовою для формування Верховним Судом відповідного висновку, в межах розгляду цієї справи: чи підлягає включенню/невключенню суми отриманої додаткової грошової винагороди, установленою постановою № 168, до довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону №2262-XII та пункту 7 порядку № 393.
Відповідаючи на це питання, Верховний Суд зазначає таке.
Пунктом 1 постанови № 168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Також пунктом 1 постанови № 168 визначено, що: нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення; виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Колегія суддів наголошує, що пункт 1 постанови № 168 чітко і однозначно передбачає, що:
- додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою військовослужбовця, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану. При цьому, в Академічному тлумачному словнику слово «постійний» визначається, зокрема, як: який триває ввесь час, не припиняючись і не перериваючись;
- розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання військовослужбовцем участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;
- визначається наказами командирів (начальників).
Отже за відсутності принаймні однієї із вказаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється.
При цьому Суд враховує, що частина 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ відносить до складу грошового забезпечення щомісячні додаткові види грошового забезпечення (зокрема винагороди, які мають постійний характер).
Водночас, додаткові щомісячні види грошового забезпечення військовослужбовців є чітко унормованими та передбачені пунктом 2 розділу І Порядку № 260, до яких спірна додаткова винагорода, установлена постановою № 168, з огляду на її характер та особливості не включається.
Зазначене сукупно свідчить про тимчасовий характер такої додаткової винагороди, а тому така винагорода, установлена пунктом 1 постанови № 168, не є складовою щомісячного додаткового виду грошового забезпечення.
Окрім цього, таке тлумачення вказаної норми (пункт 1 постанови № 168) підтверджується й підходом Держави до вказаної виплати, адже наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 44 «Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 № 177/39233, перелік одноразових додаткових видів грошового забезпечення доповнено додатковою винагородою на період дії воєнного стану.
Так пунктом 2 розділу І порядку № 260 встановлено, що додаткова винагорода на період дії воєнного часу належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Таким чином Суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою, додаткова винагорода, установлена пунктом 1 постанови № 168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.
Поряд із цим Суд відхиляє доводи позивача про те, що Верховним Судом у постанові від 06.02.2024 (справа № 640/13029/22) сформовано правовий висновок стосовно того, що додаткова винагорода, установлена постановою № 168, має регулярний щомісячний характер, оскільки у зазначеній постанові суд касаційної інстанції не досліджував та не з`ясовував правову природу додаткової винагороди, установленої пунктом 1 постанови № 168. В межах розгляду справи № 640/13029/22 підлягало з`ясуванню питання виключно щодо наявності у військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій, права на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168.
Окрім того не можуть бути узяті до уваги посилання позивача на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 10.11.2021 у справі № 825/997/17, з огляду на те, що вони не є релевантними до спірних правовідносин, адже при вирішенні цієї справи (№825/997/17) з`ясуванню підлягало питання чи входить щомісячна додаткова грошова винагорода за участь в АТО/ООС до складу грошового забезпечення військовослужбовців Військової прокуратури об`єднаних сил, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.
Натомість колегія суддів зазначає, що Верховний Суд ухвалюючи судове рішення у від 08.08.2024 у справі № 240/26703/23 досліджував та з`ясовував правову природу додаткової винагороди (установленої пунктом 1 постанови № 168) та за результатами розгляду справи дійшов наступного висновку: « 29. Отже, за своєю правовою природою, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.».
Застосовуючи вказану правову позицію колегія суддів не стверджує про подібність правовідносин у справі № 240/26703/23 та у справі що розглядається, а використовує вказаний підхід для з`ясування правової природи додаткової винагороди, установленої пунктом 1 постанови № 168.
Щодо доводів касаційної скарги з приводу включенню сум отриманої додаткової грошової винагороди, установленої постановою № 168, до довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону №2262-XII та пункту 7 порядку № 393.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, зокрема, які перебували на військовій службі є Закон № 2262-ХІІ.
Законом № 2262-ХІІ держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Суди попередніх інстанцій з протоколу призначення пенсії від 17.08.2023 встановили, що позивачу призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
Також судами встановлено, що ВЧ НОМЕР_1 , ВЧ НОМЕР_2 та ВЧ НОМЕР_3 видали позивачеві довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону № 2262-ХІІ та пункту 7 порядку № 393. Проте до вказаних довідок відповідачами не включено суми отриманої позивачем додаткової винагороди, установленою постановою № 168.
Згідно з частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються: з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 7 порядку № 393 пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 р. - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів:
- відповідного окладу за посадою (для поліцейських, відряджених до органів державної влади, установ та організацій із залишенням на службі в Національній поліції, які отримували при цьому грошове забезпечення та звільнені із служби безпосередньо з посад у таких органах, установах та організаціях, - відповідних окладів, установлених за рівнозначними (аналогічними) посадами в Національній поліції), окладу/доплати за військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту - щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки/доплати за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням;
- щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Аналізуючи наведені норми законодавства колегія суддів дійшла висновку про те, що при обчисленні пенсії відповідно до статті 43 Закону №2262-XII та пункту 7 Порядку № 393 не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення, як одноразові додаткові види грошового забезпечення. Суд також зазначає, що перелік видів грошового забезпечення, який підлягає врахуванню при обчислені пенсії є вичерпним.
Враховуючи те, що Суд за наслідками розгляду цієї справи дійшов висновку про те, що оскільки додаткова винагорода, установлена пунктом 1 постанови № 168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, то її включення при обчислені пенсії буде суперечити приписам статті 43 Закону №2262-XII та пункту 7 порядку № 393, адже положеннями цих норм законодавства чітко визначений перелік складових грошового забезпечення, який враховується при обчислені пенсії і до такого переліку не входять одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Суд зазначає, що факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону № 2262-ХІІ, який є вичерпним.
Посилання позивача на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а Суд уважає необґрунтованими, оскільки їх висновки сформульовані за іншого правового регулювання та інших фактичних обставин справи (предмет спору стосувався перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ "Про державну службу"), отже вони не є релевантними до спірних правовідносин.
Керуючись зазначеними раніше мотивами під час розгляду цієї справи, Суд формулює такий правовий висновок:
Суми отриманої додаткової грошової винагороди, установленою постановою № 168, не підлягають включенню до довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону №2262-XII та пункту 7 порядку № 393.
Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів для висновку, що відповідачі під час відмови позивачу у врахуванні додаткової винагороди, установленою постановою № 168, діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
За такого правового регулювання Суд дійшов висновку, що вимога позивача про включення сум додаткової грошової винагороди, установленою постановою № 168 до довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону №2262-XII та пункту 7 порядку № 393 є необґрунтованою, а доводи касаційної скарги позивача спростовані висновками Суду та нормативно-правовим обґрунтуванням.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, Суд бере до уваги висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якій зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Колегія суддів вважає, що Судом надано відповідь на всі доводи касаційної скарги, які можуть вплинути на правильність розгляду цієї справи на стадії касаційного оскарження.
Інші доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, висловленою судами попередніх інстанцій.
Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань крім тих, які були наведені у позовній заяві та апеляційній скарзі та з урахуванням яких судами вже надавалась оцінка встановленим обставинам справи.
Доводи ОСОБА_1 про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час розгляду цієї справи у суді касаційної інстанції не підтвердились.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що судами попередніх інстанцій прийняті правильні по суті рішення про відмову у задоволені позовних вимог, такі рішення є законними, обґрунтованими і не можуть бути скасовані, оскільки суди попередніх інстанцій, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на результат розгляду цієї справи розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 242, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18.01.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2024 у справі № 580/9551/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя - доповідач В. М. Бевзенко
Судді Л. В. Тацій
В. М. Шарапа
