Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 757/37682/23-к
провадження № 51-4070км24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 червня 2024 року про повернення апеляційної скарги особі, що її подала.
Вступ
Печерський районний суд вироком від 26 жовтня 2023 року ОСОБА_6 визнав винуватим та засудив за ч. 2 ст. 205-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнив ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік, і з покладенням певних обов`язків, передбачених
ст. 76 КК України.
На вказане рішення захисник подала апеляційну скаргу, яку Київський апеляційний суд ухвалою від 10 червня 2024 року повернув особі, що її подала.
Своє рішення суд апеляційної інстанції обґрунтував тим, що скарга подана захисником, який належним чином не підтвердив своїх повноважень на звернення зі скаргою на оскаржуваний вирок суду першої інстанції у кримінальному провадженні № 72023000120000072 від 22 серпня 2023 року, оскільки ордер від 21 квітня 2024 року, який долучений до апеляційної скарги, не містить посилання, у якому саме кримінальному провадженні адвокат має повноваження на надання правничої допомоги, і на процесуальний статус особи, якій надається відповідна допомога, що позбавило суд можливості пересвідчитися, що апеляційну скаргу подано дійсно уповноваженою на те особою.
Не погоджуючись із таким рішенням суду, захисник подала касаційну скаргу,
в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд матеріалів провадження в суді апеляційної інстанції.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду в цьому провадженні має відповісти на доводи щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості постановленого апеляційним судом рішення про повернення апеляційної скарги особі, яка не має права подавати таку скаргу.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
Суть доводів касаційної скарги захисника зводиться до того, що вона, посилаючись на безпідставне повернення її апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції через відсутність в ордері, долученому до апеляційної скарги, посилання на конкретне кримінальне провадження, де вона має повноваження на надання правничої допомоги, і на процесуальний статус особи, якій надається ця допомога, просить скасувати рішення апеляційного суду та призначити новий розгляд матеріалів провадження в суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх вимог касатор зазначає, що ухвала апеляційного суду постановлена усупереч приписам п. 1 ч. 1 ст. 393 КПК України, оскільки вона здійснювала захист ОСОБА_6 на підставі договору про надання правової допомоги останньому від 13 березня 2023 року, укладеного до постановлення щодо її підзахисного вироку від 26 жовтня 2023 року, а тому вона мала право подавати в його інтересах апеляційну скаргу на вирок суду першої інстанції.
До того ж вважає висновки апеляційного суду про те, що вона не є особою, яка має право подати апеляційну скаргу, у розумінні вимог п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України, є передчасними з огляду на те, що відповідно до ч. 1 ст. 399 КПК України, у разі долучення захисником до апеляційної скарги неналежним чином оформлених документів на підтвердження своїх повноважень є лише підставою для залишення апеляційним судом такої скарги без руху, а не для її повернення особі, що її подала.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу
не надходили.
У судовому засіданні захисник підтримав подану касаційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника, перевіривши матеріали провадження та наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Як визначено ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Крім того, відповідно до ст. 436 КПК України, суд касаційної інстанції залишає судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення в разі відсутності підстав, передбачених ст. 438 КПК України, для його скасування або зміни.
Щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості постановленого апеляційним судом рішення про повернення апеляційної скарги особі, яка не має права подавати таку скаргу, колегія суддів дійшла таких висновків.
За приписами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України).
Право особи на апеляційне оскарження спрямовано насамперед на реалізацію гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) права на справедливий суд.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини також неодноразово зазначав, що ст. 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.
За змістом ст. 24 КПК України кожному гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод, законних інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 396 КПК України встановлено, що якщо апеляційну скаргу подає захисник, представник потерпілого, то до неї додаються оформлені належним чином документи, що підтверджують його повноваження відповідно до вимог цього Кодексу.
Як передбачено ч. 1 ст. 50 КПК України, повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються: 1) свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю; 2) ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Також згідно з ч. 2 ст. 50 КПК України встановлення будь-яких додаткових вимог, крім пред`явлення захисником документа, що посвідчує його особу, або умов для підтвердження повноважень захисника чи для його залучення до участі в кримінальному провадженні не допускається.
Понад те, з висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 18 листопада 2019 року
(справа № 648/3629/17, провадження № 51-9792кмо18) випливає, що відповідно до чинного національного законодавства повноваження адвоката у кримінальному провадженні слід вважати належним чином підтвердженими, якщо захисник до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю надав хоча б один із документів, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 50 КПК України, а саме: або ордер, виданий відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», або договір із захисником, або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги).
Крім того, необхідно зазначити, що згідно з п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо вона подана особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
Для прийняття процесуального рішення про повернення апеляційної скарги із зазначеної підстави апеляційному суду необхідно з`ясувати, чи має особа, яка звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою, право на таке звернення.
Лише належне встановлення цієї обставини може бути процесуальним приводом для повернення апеляційної скарги на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України.
Указаних вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції дотримано не було.
Стосовно матеріалів цього кримінального провадження колегія суддів зазначає, що, обґрунтовуючи своє рішення про повернення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції послався на те, що скарга подана захисником, який належним чином не підтвердив своїх повноважень на звернення зі скаргою на оскаржуваний вирок суду першої інстанції у кримінальному провадженні
№ 72023000120000072 від 22 серпня 2023 року, оскільки ордер від 21 квітня 2024 року, долучений до апеляційної скарги, не містить посилання на те, у якому саме кримінальному провадженні адвокат має повноваження на надання правничої допомоги, і на процесуальний статус особи, якій надається відповідна допомога, що позбавило суд можливості пересвідчитися, що апеляційну скаргу подано дійсно уповноваженою на те особою.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про необхідність повернення апеляційної скарги захисника як такої, що подана особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
Однак, на переконання колегії суддів, зазначені висновки суду апеляційної інстанції спростовуються матеріалами провадження.
У свою чергу колегія суддів нагадує, що згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Відповідно до Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41, ордер має містити, зокрема:
- прізвище, ім`я, по батькові або найменування особи, якій надається правнича допомога;
- посилання на договір про надання правничої допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правничої допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа;
- назву органу, у якому надається правнича допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
- прізвище, ім`я, по батькові адвоката, який надає правничу допомогу на підставі ордера, номер та дату його свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав (КДКА відповідного регіону, з 01 січня 2013 року радою адвокатів відповідного регіону); номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане;
- ким ордер виданий (назву організаційної форми): адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально (із зазначенням адреси робочого місця); адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням (повне найменування адвокатського бюро/адвокатського об`єднання та його місцезнаходження);
- адресу робочого місця адвоката, якщо вона відрізняється від адреси місцезнаходження адвокатського бюро/адвокатського об`єднання, яке видає ордер;
- обмеження повноважень, якщо такі передбачені договором про надання правничої допомоги.
Отже, в ордері на надання правничої (правової) допомоги не має бути зазначено номер кримінального провадження, в якому адвокат має повноваження на надання правничої допомоги, і процесуального статусу особи, якій надається відповідна допомога, тож він має містити конкретні дані у відповідності до згаданого вище Положення.
Повертаючись до матеріалів цього кримінального провадження, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції констатував, зокрема, те, що апеляційну скаргу на вирок Печерського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_6 подала адвокат ОСОБА_5 .
Повноваження цього адвоката підтверджено копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордером на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_6 .
Отже, адвокат ОСОБА_5 підтвердила свої повноваження на участь у кримінальному провадженні відповідно до норм КПК України.
Таким чином, ухвалюючи рішення про повернення апеляційної скарги захисника, апеляційний суд не врахував вимог процесуального закону та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для її повернення.
Варто зазначити, що апеляційний суд за результатами перевірки відповідності поданої апеляційної скарги вимогам ст. 396 КПК України в разі існування підстав, зокрема наявності обґрунтованих сумнівів щодо повноважень особи, яка звернулася до суду зі скаргою, має постановити ухвалу про залишення скарги без руху з установленням достатнього строку для усунення недоліків, як того вимагають приписи ч. 1 ст. 399 КПК України.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів зауважує, що апеляційний суд дійшов передчасного висновку про те, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_5 на вирок Печерського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_6 подана особою, яка не має права її подавати.
Таким чином, суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, адже це перешкодило ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для його скасування і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
За таких обставин касаційна скарга захисника підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Отже, ухвалюючи рішення про повернення апеляційної скарги захисника, суд апеляційної інстанції порушив вимоги кримінального процесуального закону, у зв`язку з чим касаційна скарга захисника є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суду слід ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення із дотриманням вимог кримінального процесуального закону.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 10 червня 2024 року скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
