Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 148/2355/16-ц
Провадження № 22-ц/801/1908/2024
Категорія: 58
Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондар О. В.
Доповідач:Панасюк О. С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2024 рокуСправа № 148/2355/16-цм. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),
суддів Ковальчука О. В., Сала Т. Б.,
з участю секретаря судового засідання Куленко О. В.,
розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гайсинського районного суду Вінницької області у складі судді Бондар О. В. від 19 червня 2024 року,
встановив:
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом, за яким, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просила:
- зобов`язати ОСОБА_2 спростувати відомості, поширенні нею 04 травня 2016 року у статті «Вчителька з Тульчина вимагає від батьків вибачень та 50 тисяч гривень», яка була опублікована газетою «33-й канал», у спосіб найбільш близький до способу їх поширення, шляхом публікації офіційного вибачення перед нею, ОСОБА_2 про те, що нею поширена недостовірна, така, що не відповідає дійсності, порушує права свободи, ганьбить честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_1 інформація, яка була опублікована у статті «Вчителька з Тульчина вимагає від батьків вибачень та 50 тисяч гривень» та розповсюджена 04 травня 2016 газетою «33-й канал», не пізніше п`ятнадцяти днів з дня набрання рішення суду законної сили;
- стягнути з ОСОБА_2 на її користь 50000 грн 00 к. у відшкодування моральної шкоди;
- стягнути з ОСОБА_2 на її користь понесені судові витрати.
В обґрунтовування вимог позову покликалась на те, що вона працює на посаді вчителя історії Навчально-виховного комплексу загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3 гімназії м. Тульчина Вінницької області (далі НВК ЗШ І-ІІІ ст. № 3 гімназія м. Тульчина Вінницької області), її педагогічний стаж складає понад 41 рік, має вищу освіту за спеціальністю «історія і педагогіка», є спеціалістом вищої категорії. Вказувала, що викладала у сина ОСОБА_2 . ОСОБА_3 історію в 10-а класі цієї школи. Будь-яких конфліктів чи непорозумінь у школі між ними не було.
09 жовтня 2015 року на ім`я директора НВК надійшла заява ОСОБА_2 зі звинуваченнями у неприязному відношенні та непедагогічних методах роботи до її сина ОСОБА_3 16 листопада 2015 року у черговій заяві до директора ОСОБА_2 вказувала про довготривале перевантаження нервової системи та стійку втрату здоров`я її сином внаслідок цькування вчителькою ОСОБА_1 протягом довгого періоду. Такі ж скарги із зазначенням того, що ОСОБА_1 здійснює моральний тиск на учнів, принижує їх та їх батьків ОСОБА_2 адресувала до начальника відділу освіти Тульчинської районної державної адміністрації, міністра освіти і науки України. У відповідях про результати розгляду вказаних заяв зазначено про те, що наведені ОСОБА_2 факти не мають підтвердження, не спостерігається психологічне насилля з боку вчительки по відношенню до учня на уроках історії і правознавства.
Крім того ОСОБА_2 розповсюджувала про неї недостовірну інформацію через засоби інформації, газети та телебачення:
- в газеті «33- й канал» 4 травня 2016 року в статті «Вчителька з Тульчина вимагає від батьків учня вибачень та 50 тисяч гривень» ОСОБА_2 вказувала: «Тепер всі батьки просять мене, щоб я до кінця року відвідувала уроки історії, бо ця вчителька вже пішла «врознос»… «фахівці вже помітили низку різноманітних порушень у її роботі»..., «діти відчувають, як вона їх ненавидить»…, «мами пам`ятають цей жах ще зі свого шкільного минулого, тому й підписали колективну заяву за те щоб вчительку звільнити»;
- за допомогою інтернет видань у публікації «Освітянська українофобія» у своїй заяві від 25 лютого 2016 року на ім`я директора ОСОБА_2 зазначала: «…цькування та приниження честі та гідності мого сина з боку вчителя історії ОСОБА_1 не припиняється, вчора 24 лютого 2016 року на уроці правознавства ОСОБА_1 дозволила собі у вкрай цинічній та зловтішній формі коментувати стан здоров`я мого сина, його лікування та прийом ліків, чому були свідками всі учні класу, вважаю поведінку вчителя неприпустимою, непедагогічною та вкрай не етичною, прошу надати оцінку діям вчителя, а також прийняти міри по запобіганню таких ситуацій у майбутньому». Вказане звернення розглянуто дирекцією школи та встановлено, що факт цькування та приниження честі та гідності ОСОБА_4 , учня 10-А класу, не підтверджено, а дирекція школи просить ОСОБА_2 звернути увагу на необхідність виконання її сином учнівських правил під час навчально-виховного процесу;
- в сюжетах «События» на каналі «Україна» за 22 квітня 2016 року, «Надзвичайні новини» каналу ІCTV, у випуску ТСН о 12 год 00 хв. 25 квітня 2016 року ОСОБА_2 дала інтерв`ю, в якому вказала що ОСОБА_1 обзиває батьків і дітей.
Зазначала, що таким чином протягом тривалого часу ОСОБА_2 поширює про неї як учителя історії, недостовірну інформацію, принижує своїми діями її честь, гідність, ділову репутацію, а тому вважає, що дії ОСОБА_2 завдали їй моральної шкоди, яка полягає в тому, що розповсюдивши інформацію про її нібито непедагогічні методи роботи, цькування дітей, образи як батьків та дітей, це паплюжить її честь, гідність, ділову репутацію, як учительки, людини. Внаслідок її незаконних дій вона перенесла моральні страждання та хвилювання, втратила сон та спокій, змушена надавати письмові пояснення керівництву навчального закладу, пояснювати ситуацію що склалась, як колегам по роботі так і іншим людям, яким вона стала відома, звертатися за захистом своїх прав до суду. Все це потребує від неї вжиття додаткових зусиль для організації свого життя та завдає моральних страждань. Внаслідок дій ОСОБА_2 погіршився стан її здоров`я, вона перенесла нервовий стрес, змушена була звернутись за медичною допомогою.
Завдану їй моральну шкоду оцінює в розмірі 50000 грн 00 к.
Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 19 червня 2024 року у позові відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 30000 грн 00 к. у відшкодування витрат на правничу допомогу.
Рішення судупершої інстанціїмотивовано тим,що позивачкою не доведено заявлених позовних вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючисьна порушеннясудом нормпроцесуального права,неправильне застосуваннянорм матеріальногоправа,невідповідність висновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи,просила рішенняГайсинського районногосуду Вінницькоїобласті від19червня 2024року скасувати і ухвалити нове про задоволення позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалася на ті ж обставини, що і в позовній заяві. Зазначала, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення вийшов за межі позовних вимог, зокрема щодо звернення відповідачки до державних органів та розповсюдження інформації журналістами, оскільки такі вимоги нею не ставились. Вказувала, що суд зробив взаємовиключні висновки щодо того, ким була розповсюджена інформація та чи була вона оціночним судженням. Суд першої інстанції також помилково вказав, що розповсюджена інформація є оціночним судженням відповідачки, а не фактичним твердженням. Вважала, що заявлена до відшкодування сума витрат на правничу допомогу є необґрунтованою.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Частинами першою четвертою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що в газеті «33-й канал» від 04 травня 2016 року опублікована стаття «Вчителька з Тульчина вимагає від батьків вибачень та 50000 гривень», авторами якої є Т. Кондратьєва та ОСОБА_5 про конфлікт між батьками учнів десятого класу Тульчинської школи-гімназії і вчителькою історії ОСОБА_6 , де журналістами викладено позицію батьків, з посиланням на слова ОСОБА_7 , з приводу конфлікту а також позицію вчителя історії та права ОСОБА_8 , а також пояснення не зазначеної особи чи осіб управління районної освіти.
ОСОБА_1 працює на посаді вчителя історії НВК ЗШ І-ІІІ ст. № 3 гімназії м. Тульчина Вінницької області з 06 вересня 1982 року, має позитивні характеристики з місця роботи, почесні грамоти і подяки.
09 жовтня 2015 року та 16 листопада 2015 року ОСОБА_2 звернулася із заявами на ім`я директора НВК з проханням вжити заходів до вчительки історії ОСОБА_1 , яка має неприязне відношення до її сина ОСОБА_9 , 2000 року народження, та непедагогічні методи роботи.
Відповідно до відповідей відділу освіти Тульчинської РДА, директора школи № 3, для перевірки звернень ОСОБА_2 була створена комісія, яка провела опитування учнів 10 класу, жодних порушень у поведінці вчительки історії ОСОБА_1 . комісія не виявила, як і упередженого ставлення педагога до учня ОСОБА_10 .
У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Відповідно до частини першої статті 201 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Під поширенням інформації необхідно розуміти опублікування її у пресі, передавання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення у мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
У пункті 15 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Отже предметом доказування у справах про захист честі, гідності та ділової репутації особи є доведення суду наявності в сукупності всіх зазначених обставин, а відповідно і складу правопорушення у діях відповідача, що дає підстави для задоволення позову.
Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення призводить як до відсутності самого правопорушення, так і до відмови в задоволенні позову.
Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права (пункт 18 Постанови Пленуму).
Частиною четвертою статті 277ЦК України установлено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
Як роз`яснено в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позов пред`явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації. У разі, коли редакція друкованого засобу масової інформації не має статусу юридичної особи, належним відповідачем є юридична особа, структурним підрозділом якої є редакція. Якщо редакція не є структурним підрозділом юридичної особи, то належним відповідачем виступає засновник друкованого засобу масової інформації. У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 просила зобов`язати ОСОБА_2 спростувати відомості, поширенні нею 04 травня 2016 року у статті «Вчителька з Тульчина вимагає від батьків вибачень та 50 тисяч гривень», яка була опублікована газетою «33-й канал», авторами якої є ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , де останніми викладено інформацію про конфлікт між батьками учнів десятого класу Тульчинської школи-гімназії і вчителькою історії ОСОБА_6 , з посиланням на слова ОСОБА_2 , а також позицію вчителя історії та права ОСОБА_8 і пояснення не зазначеної особи чи осіб управління районної освіти.
Відтак з огляду на вищевикладені роз`яснення у цій справі відповідачами мають бути автор статті та редакція відповідного засобу масової інформації, яка наведену статтю опублікувала (поширила).
При цьому звертаючись з цим позовом ОСОБА_1 зазначила відповідачем, тобто особою, яка має відповідати за поширення недостовірної інформації, лише ОСОБА_2 .
Клопотань про заміну відповідача чи залучення співвідповідачів позивачка у суді першої інстанції не заявляла.
Суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі в справі позивачкою.
У разі пред`явлення позову до частини відповідачів чи неналежного відповідача, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі в справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Установивши, що ОСОБА_1 пред`явила позов не до всіх осіб, чиїх прав та інтересів стосується предмет спору, зокрема без залучення до участі у справі як відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю редакція газети «33-й канал», яка опублікувала у виданні статтю, інформацію з якої позивачка просила визнати недостовірною, апеляційний суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити саме з таких підстав.
Виходячи з наведених вище обставин, апеляційний суд вважає, що визначений ОСОБА_1 у позові склад сторін не відповідає реальному складу учасників спору у цих правовідносинах.
У разі, якщо питання про залучення усіх належних відповідачів у справі про захист честі та гідності фізичної особи судом першої інстанції не вирішено суд відмовляє у позові з цих підстав, а достовірність поширеної інформації, спростування якої є предметом позову, судом не перевіряється.
Аналогічний правовий висновок висловив Верховний Суд в постановах від 30 вересня 2019 року у справі № 742/1159/18 та від 18 грудня 2019 року у справі № 742/286/17.
З урахуванням викладеного не підлягають задоволенню і позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди, які є похідними від вимоги про спростування недостовірної інформації.
Переглядаючи рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 19 червня 2024 року в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу апеляційний суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом 1 частини третьої вказаної статті до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом частин першої шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
За змістом частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (частини перша, друга статті 15 ЦПК України).
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Як видно з матеріалів справи представник ОСОБА_2 адвокат Чудак В. Д. до завершення судових дебатів зазначив про понесені витрати на правничу допомогу в строк, визначений частиною восьмою статі 141 ЦПК України.
На підтвердження надання та понесення витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Чудаком В. Д. надано суду:
- договір про надання правової допомоги від 15 грудня 2016 року;
- додаток № 1 до угоди від 15 грудня 2016 року про надання правової допомоги ОСОБА_2 , відповідно до умов якої визначено розмір винагороди за виконання дій по наданню допомоги в цивільній справі, зокрема: усна консультація замовника з правових питань 1 година / 604 грн 00 к.; ознайомлення та вивчення правової бази та судової практики 3 години / 1920 грн 00 к..; підготовка та подання до суду заперечення на позовну заяву 3 години / 1920 грн 00 к.; представництво інтересів в суді першої інстанції 3 години / 1920 грн 00 к. Загалом 6400 грн 00 к.;
- квитанцію № 21/12 від 21 грудня 2016 року про оплату ОСОБА_2 гонорару адвокату Чудаку В. Д. в розмірі 6400 грн 00 к.;
- додаток № 2 до угоди від 15 грудня 2016 року про надання правової допомоги ОСОБА_2 , згідно з умовами якої визначено розмір винагороди за виконання дій по наданню допомоги в цивільній справі, зокрема: усна консультація замовника з правових питань 1 година / 604 грн 00 к.; ознайомлення та вивчення правової бази та судової практики 3 години / 1920 грн 00 к.; підготовка та подання до суду заперечення на позовну заяву 3 години / 1920 грн 00 к.; представництво інтересів замовника в судах першої інстанції по 1 годині кожне засідання: 26 грудня 2016 року, 30 січня 2017 року, 10 березня 2017 року, 07 квітня 2017 року, 16 травня 2017 року, 29 червня 2017 року, 19 липня 2017 року, 19 листопада 2018 року, 23 січня 2019 року, 02 травня 2019 року, 14 серпня 2019 року, 28 жовтня 2019 року, 16 грудня 2019 року, 20 лютого 2020 року, 02 липня 2020 року, 22 грудня 2020 року, 11 травня 2021 року, 09 вересня 2021 року, 27 жовтня 2021 року, 14 грудня 2021 року, 24 лютого 2022 року, 07 квітня 2022 року, 09 серпня 2022 року, 03 жовтня 2022 року, 10 листопада 2022 року, 27 грудня 2022 року, 13 лютого 2023 року, 30 березня 2023 року, 25 липня 2023 року, 20 вересня 2023 року, 20 листопада 2023 року, 25 січня 2024 року. З розрахунку 40 % мінімальної заробітної плати за 1 годину роботи, визначеної на день проведення судового засідання. Загалом на суму 62062 грн 80 к.;
- квитанцію № 25/01 від 25 січня 2024 року про оплату ОСОБА_2 гонорару адвокату Чудаку В. Д. в розмірі 30000 грн 00 к.
Таким чином заявником надано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), а також у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
В справі що розглядається апеляційний суд прийшов до висновку, що заявлена сума витрат на правничу допомогу частково не доведена належними доказами.
Зокрема, зазначені у справі матеріали містять розбіжності між договором про надання правової допомоги, додатками до договору та дійсними обставинами справи, зокрема, в наступному.
Як встановлено судові засідання 30 січня 2017 року, 10 березня 2017 року, 29 червня 2017 року, 19 липня 2017 року, 19 листопада 2018 року, 23 січня 2019 року, 02 травня 2019 року, 14 серпня 2019 року, 28 жовтня 2019 року, 16 грудня 2019 року, 20 лютого 2020 року, 02 липня 2020 року, 11 травня 2021 року, 27 жовтня 2021 року, 14 грудня 2021 року, 24 лютого 2022 року, 07 квітня 2022 року, 09 серпня 2022 року, 10 листопада 2022 року, 27 грудня 2022 року не відбулись або проводились у відсутності представника відповідачки адвоката Чудака В. Д., відтак представництво інтересів в суді не відбулось, а тому не може бути стягнута вартість за останні.
Крім того адвокатом Чудаком В. Д. зазначена тривалість всіх судових засідань 1 година, натомість вказане не відповідає дійсності, тому що судові засідання, зокрема: 22 грудня 2020 року тривало 16 хв., 09 вересня 2021 року 5 хв., 03 жовтня 2022 року 28 хв., 13 лютого 2023 року 29 хв., 30 березня 2023 року 48 хв., 25 липня 2023 року 25 хв., 20 листопада 2023 року 6 хв., 25 січня 2024 року 9 хв., а тому у вказаній частині необхідно зменшити заявлений представником розмір пропорційно тривалості відповідного засідання.
Так відповідно пропорційна тривалість судового засідання складає: 22 грудня 2020 року 26,67 %, 09 вересня 2021 року 8,33 %, 03 жовтня 2022 року 46,67 %, 13 лютого 2023 року 48,33 %, 30 березня 2023 року 80 %, 25 липня 2023 року 41,67 %, 20 листопада 2023 року 10 %, 25 січня 2024 року 15 %.
З огляду на викладене вартість наданих послуг за вказані засідання складає: 22 грудня 2020 року 26,67 %, (2000 х 26,67 % = 533 грн 40 к.), 09 вересня 2021 року 8,33 % (2400 х 8,33 % = 199 грн 92 к.), 03 жовтня 2022 року 46,67 %(2600 х 46,67 % = 1213 грн 42 к.), 13 лютого 2023 року 48,33 % (2680 х 48,33 % = 1295 грн 44 к.), 30 березня 2023 року 80 % (2680 х 80 % = 2144 грн 00 к.), 25 липня 2023 року 41,67 %, (2680 х 41, 67 % = 1116 грн 75 к.), 20 листопада 2023 року 10 % (2680 х 10 % = 268 грн 00 к.), 25 січня 2024 року 15 %. (2840 х 15 % = 426 грн 00 к.). Загалом 7196 грн 93 к.
Разом з цим в додатку № 1 до угоди про надання правової допомоги ОСОБА_2 від 15 грудня 2016 року зазначено про представництво інтересів замовника в Тульчинському районному суді Вінницької області 3 години / 1920 грн 00 к., при цьому станом на момент подання до суду вказаної угоди засідання у суді не відбувались.
Ця розбіжність свідчить про те, що фактичний обсяг та вартість наданих правничих послуг не відповідають заявленим вимогам, що ставить під сумнів обґрунтованість усієї суми витрат, на яку посилається позивачка. Тому частина витрат на правничу допомогу, яка перевищує фактично підтверджену суму, не може бути відшкодована.
Підтвердженою ж тривалістю, зокрема в одну годину відбулись судові засідання 26 грудня 2016 року, 07 квітня 2017 року, 16 травня 2017 року, 20 вересня 2023 року. Загалом 5880 грн 00 к. (640 грн 00 к.. + 1280 грн 00 к. + 1280 грн 00 к. + 2680 грн 00 к.).
Також підтверджені надані послуги, зокрема усна консультація замовника з правових питань 1 година / 604 грн 00 к.; ознайомлення та вивчення правової бази та судової практики 3 години / 1920 грн 00 к.; підготовка та подання до суду заперечення на позовну заяву 3 години / 1920 грн 00 к. Загалом 4444 грн 00 к.
З огляду на викладене з позивачки на користь відповідачки підлягали стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 17520 грн 93 к.
Отже обставини, на які посилається позивачка в апеляційній скарзі, як на підставу перегляду рішення суду в частині порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права частково знайшли своє підтвердження.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина четверта статті 376 ЦПК України).
Таким чином, враховуючи те, що суд першої інстанції правильно визначив наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , при цьому навів помилкові мотиви для такої відмови, а також частково неправильно застосував норми матеріального права щодо визначення розміру витрат на правничу допомогу, то рішення суду у вказаній частині необхідно змінити, зазначивши мотиви відмови у задоволенні позову в редакції цієї постанови та зменшивши розмір витрат на правничу допомогу.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381 384 ЦПК України апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 19 червня 2024 року в частині відмови у задоволенні позову змінити у мотивувальній частині, виклавши її у редакції цієї постанови.
Рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 19 червня 2024 року в частині стягнення витрат на правничу допомогу змінити, зменшивши розмір стягуваних з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу з 30000 грн 00 к. до 17520 грн 93 к.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 ,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .
(Повний текст судового рішення виготовлено 18 листопада 2024 року).
Головуючий О. С. Панасюк
Судді О. В. Ковальчук
Т. Б. Сало
