Єдиний державний реєстр судових рішень
РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 жовтня 2024 року
м. Рівне
Справа № 570/5184/23
Провадження № 22-ц/4815/1043/24
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчук Н. М.,
суддів: Боймиструка С.В., Хилевича С. В.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач Комунальне підприємство «Дитячий заклад санаторного типу «Сигнал»
Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дитячий заклад санаторного типу «Сигнал» Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 13 червня 2024 року в складі судді Штогуна О.С., ухвалене у м. Рівне,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Дитячий заклад санаторного типу «Сигнал» Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області про стягнення компенсації за невикористану відпустку. Свої вимоги мотивував тим, що з 29 жовтня 2013 року по 30 червня 2023 року перебував у трудових відносинах з Комунальним закладом «Дитячий заклад санаторного типу «Сигнал» Олександрійської сільської ради Рівненської області. 30 червня 2023 року був звільнений з посади директора вказаного комунального закладу. На момент звільнення він не використав 149 днів основної відпустки за вищевказаний період роботи, а тому за неї мала бути виплачена компенсація, розмір якої становить 32 411 грн. 97 коп.. З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив стягнути з відповідача на свою користь компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 46 775 грн. 57 коп..
РішеннямРівненського районного суду Рівненської області від 13 червня 2024 року вказаний позов задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства «Дитячий заклад санаторного типу «Сигнал» Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області на користь ОСОБА_1 46 775 гривень 57 копійок компенсації за дні невикористаної основної відпустки, із подальшим утримання із цих нарахувань податків та зборів. Стягнуто з Комунального підприємства «Дитячий заклад санаторного типу «Сигнал» Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області на користь Державного бюджету України 1 073 грн. 60 коп. судового збору.
Рішення суду першої інстанції вмотивоване передбаченим законом обов`язком власника підприємства, установи, організації виплатити працівникові у разі його звільнення компенсацію за усі невикористані ним дні щорічної відпустки, та обґрунтоване тим, що позивач за період роботи у відповідача не використав 149 днів щорічної основної відпустки компенсація яких у грошовому виразі належить йому до виплати.
Вважаючи рішення суду незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, Комунальне підприємство «Дитячий заклад санаторного типу «Сигнал» Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської областіоскаржило його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що місцевий суд необґрунтовано визнав надані позивачем розрахунки заробітної плати належними доказами та безпідставно задовольнив вимогу про стягнення компенсації за невикористану відпустку в розмірі 24874,80 грн. та коштів у сумі 30000,00 грн. відповідно до договору про фінансову допомогу № 05/01 від 05.01.2023 року. Звертає увагу суду, що з моменту переходу КП «Дитячий заклад санаторного типу «Сигнал» від Рівненської районної ради Рівненської області до Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської областіта до моменту звільнення директора, посаду якого обіймав позивач, заробітну плату та усі належні директору суми виплачувала Олександрійська сільська рада Рівненського району Рівненської області як орган управління майном. Наголошує, що усі належні позивачу суми при звільненні, в тому числі і компенсація за невикористану відпустку, були виплачені у день звільнення Олександрійською сільської ради Рівненського району Рівненської області. Зазначає, що судом не давалася оцінка наявності вини чи бездіяльності працівника у невикористанні відпусток, адже позивач займав керівну посаду й імовірно умисно не використовував відпустки з метою заміни її на грошову компенсацію. З наведених міркувань просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві представник ОСОБА_1 адвокат Казбулатова Оксана Миколаївна вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.
Дослідивши матеріали та обставини справина предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що сторони перебували у трудових правовідносинах.
29 жовтня 2013 року ОСОБА_1 призначено виконуючим обов`язки директора Санаторно-оздоровчого комплексу «Сигнал» відповідно до наказу № 312-0 від 25.10.2013 року.
Розпорядженням № 8-К від 13 березня 2015 року його призначено на посаду директора Санаторно-оздоровчого комплексу «Сигнал» Рівненської районної ради.
24 квітня 2017 року в зв`язку перереєстрацією Комунального підприємства «Санітарно-оздоровчий комплекс «Сигнал» ОСОБА_1 переведено на посаду директора Комунального підприємства «Дитячий заклад санаторного типу «Сигнал» Рівненської районної ради. В подальшому, з цих же причин, позивача переведено на посаду директора Комунального підприємства «Дитячий заклад санаторного типу «Сигнал» Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області.
Розпорядженням № 110-К від 30 червня 2023 року ОСОБА_1 звільнений з посади директора Комунального підприємства «Дитячий заклад санаторного типу «Сигнал» Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області.
Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, встановленіст. 116 КЗпП України.
В свою чергу, ст.116КЗпП України встановлює, що при звільненні працівника проводиться виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 стверджував, що при звільненні з роботи йому не була виплачена компенсація за невикористані дні відпустки.
Відповідно до ст. 75 КЗпП України працівникові надається щорічна основна відпустка тривалістю не менше як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
Згідно з ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
ОСОБА_1 перебував із Комунальним закладом «Дитячий заклад санаторного типу «Сигнал» Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області у період з 29 жовтня 2013 року по 30 червня 2023 року та за цей час набув право на щорічну основну відпустку загальною тривалістю 232 дні, з яких: 24 дні за період з 29 жовтня 2013 року по 29 жовтня 2014 року; 24 дні за період з 29 жовтня 2014 року по 29 жовтня 2015 року; 24 дні за період з 29 жовтня 2015 року по 29 жовтня 2016 року; 24 дні за період з 29 жовтня 2016 року по 29 жовтня 2017 року; 24 дні за період з 29 жовтня 2017 року по 29 жовтня 2018 року; 24 дні за період з 29 жовтня 2018 року по 29 жовтня 2019 року; 24 дні за період з 29 жовтня 2019 року по 29 жовтня 2020 року; 24 дні за період з 29 жовтня 2020 року по 29 жовтня 2021 року; 24 дні за період з 29 жовтня 2021 року по 29 жовтня 2022 року; 16 днів за період з 29 жовтня 2022 року по 30 червня 2023 року.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 вказував, що при звільненні йому не була виплачена компенсація за 149 дні щорічної основної відпустки. Наведене не спростовано відповідачем ні у суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі, атому береться судом до уваги як доведена обставина.
Згідно Інформаційної довідки про середню заробітну плату (дохід) №8 від 13 березня 2024 року, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 на момент звільнення становила 313 грн. 93 коп..
З урахуванням зазначеного, грошова компенсація за дні невикористаної відпустки, яка підлягає виплаті позивачу відповідачем, становить 46 775 грн. 57 коп. (313 грн. 93 коп. х 149 днів = 46 775 грн. 57 коп.).
Оцінюючи встановлені обставини справи в сукупності та взаємозв`язку із нормами закону, що їх регулюють, апеляційний суд приходить до переконання про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Комунального підприємства «Дитячий заклад санаторного типу «Сигнал» Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської областікомпенсації за невикористану відпустку тривалістю 149 днів у розмірі 46775 грн 57 коп..
Покликання апеляційної скарги на те, що при звільненні з роботи позивача йому були виплачені усі необхідні виплати, включаючи компенсацію за невикористану відпустку, апеляційним судом відхиляються, оскільки не підтверджені жодними належними доказами в розумінні ст.ст.77,79 ЦПК України.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Таким чином,апеляційний судприходить довисновку,що судомпершої інстанції булиправильно,всебічно іповно встановлені обставинисправи,характер правовідносин,які виниклиміж сторонамита застосованоправові норми,які підлягализастосуванню привирішенні даногоспору,в зв`язкуіз чимрішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дитячий заклад санаторного типу «Сигнал» Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області залишити без задоволення.
Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 13 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 31 жовтня 2024 року.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Боймиструк С. В.
Хилевич С. В.
