ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 483/717/21
провадження № 61-5143св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідачі (позивачі за зустрічним позовом): ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа - Очаківська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду в складі колегії суддів: Яворської Ж. М., Базовкіної Т. М., Царюк Л. М. від 27 лютого 2024 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Очаківська міська рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Позовні вимоги мотивовані тим, що йому на праві приватної власності належить житловий будинок і земельна ділянка, площею 0,0812 га кадастровий номер 4810300000:04:023:0019 за цільовим призначенням будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Власником будинку АДРЕСА_2 , що розташована поруч з його будинком є ОСОБА_2 .
Вже понад рік відповідачі, без його дозволу користуються його земельною ділянкою, на якій знаходяться інженерні споруди, а саме: проходять по ній до свого будинку. Він, як власник земельної ділянки має намір встановити по її межі паркан, однак відповідачі забороняють реалізувати це законне право. Оскільки вирішити дане питання в позасудовому порядку неможливо, він змушений звернутися з позовом до суду.
Ураховуючи викладене, позивач просив усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,0812 га з кадастровим номером 4810300000:04:023:0019, що розташована по АДРЕСА_1 , шляхом встановлення заборони ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в її користуванні (переміщення, користування воротами для проходу тощо) та заборонити їм перешкоджати йому у встановленні паркану на межі земельних ділянок.
Не погодившись із цим позовом, відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до ОСОБА_1 із зустрічним позовом про встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїзду на велосипеді по земельній ділянці.
В обгрунтування вимог за зустрічним позовом зазначили, що вони з 1994 року використовували частину земельної ділянки позивача для проходу від їх будинку, оскільки іншої можливості пройти або проїхати немає. Суперечок з попередніми власниками земельної ділянки щодо користування цим проходом у них не виникало.
Після того, як позивач набув у власність будинок АДРЕСА_1 , вони у письмовій формі звернулися до нього з приводу оформлення договору про встановлення земельного сервітуту, однак він цей лист проігнорував. Оскільки погодити варіант проходу до свого будинку у позасудовому порядку їм не вдалося, вони вирішили звернутися до ОСОБА_1 з позовом про встановлення земельного сервітуту на частині належної останньому земельної ділянки.
Ураховуючи викладене, просили встановити на їх користь земельний сервітут, який полягає у праві проходу та проїзду на велосипеді та можливості проїзду транспортним засобом наявним шляхом, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4810300000:04:023:0019, яка належить ОСОБА_1 . Встановити, що земельний сервітут поширюється на частину земельної ділянки, яка була раніше позначена як земельна ділянка загального користування.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 грудня 2023 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Зустрічний позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 задоволено. Встановлено для власника земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 4810300000:04:023:0018 відповідно до варіанту № 2 , викладеному у висновку судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи № КСЕ19/115-23/9286 від 05 жовтня 2023 року, безстроковий безоплатний земельний сервітут для проходу, проїзду на велосипеді на частині земельної ділянки з кадастровим номером4810300000:04:023:0019 по АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами факт незаконного використання відповідачами частини належної йому земельної ділянки, з огляду на те, що судом встановлений і сторонами не заперечується той факт, що належна відповідачу земельна ділянка є ізольованою від земельних ділянок загального користування, суд дійшов висновку про необґрунтованість первісного позову та відсутність підстав для його задоволення.
Задовольняючи вимоги за зустрічним позовом, суд виходив із того, що позивачі за зустрічним позовом довели належними та допустимими доказами, що задоволення їх потреб неможливо здійснити іншим способом, ніж встановлення земельного сервітуту по земельній ділянці ОСОБА_1 .
Суд зазначив, що встановлення земельного сервітуту у цій справі є пропорційним його меті, оскільки у позивачів за зустрічним позовом дійсно відсутній інший спосіб задоволення своїх потреб (право проходу, проїзду на велосипеді до належної земельної ділянки), окрім як шляхом встановлення сервітуту.
Обираючи з-поміж запропонованих експертом варіантів встановлення сервітуту, суд виходив із того, що саме другий варіант є найменш обтяжливим для власника, на чому останній наполягав під час розгляду справи, тоді як обидва варіанти дозволяють задовольнити однаковий обсяг прав - право проходу і проїзду на велосипеді.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задоволено. Рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 грудня 2023 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення земельного сервітуту змінено. Встановлено для власника земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 4010300000:04:023:0018 відповідно до варіанту № 1 , викладеному у висновку комплексної судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи № КСЕ19/115-23/9286 від 05 жовтня 2023 року (зображення № 2 до цього висновку, зона дії сервітуту (виділено жовтим) безстроковий безоплатний земельний сервітут для проходу, проїзду на велосипеді на частині земельної ділянки з кадастровим номером 4810300000:04:023:0019 по АДРЕСА_1 , яка перебуває у приватній власності ОСОБА_1 , а саме: частину земельної ділянки у створі з північно-західної сторони, має ширину 3,14 м., наприкінці біля основної ділянки - ширина 4, 49 м, довжина цього проїзду (проходу) - 17,63 м, далі прохід звужується від кута господарської споруди (суміжного землекористувача ОСОБА_1 , відповідно до технічного паспорту літ. Б кухня-котельня) з північно-західної сторони має ширину 2,96 м, поступово розширяючись до 3,49 м. до кінця земельної ділянки. Вхід на дану земельну ділянку здійснюється через залізні ворота, які є власністю ОСОБА_1 . Вирішено питання про судові витрати. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що враховуючи обставини цієї справи, апеляційний суд вважав, що наявні підстави для обрання першого варіанту встановлення земельного сервітуту, який більшою мірою захистить права позивачів за зустрічним позовом.
Обираючи вказаний варіант апеляційний суд зазначив, що через земельну ділянку по АДРЕСА_3 раніше існував та існує прохід до земельної ділянки по АДРЕСА_2 , яким ОСОБА_2 та ОСОБА_3 користувалися, і його технічно можливо використовувати і надалі, що підтверджено укладеним між позивачами та попереднім землевласником договору земельного сервітуту у простій письмовій формі, а також те, що на час розгляду справи не встановлено обставин, що частина земельної ділянки АДРЕСА_4 , яка входить до площі земельного сервітуту за другим варіантом судової комплексної експертизи надана відповідачу ОСОБА_1 у приватну власність.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У квітні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Вуїв О. В. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Миколаївського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду в частині зміни рішення суду першої інстанції та в цій частині залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 01 листопада 2018 року в справі № 642/3165, від 16 січня 2019 року в справі № 351/1146/16-ц, від 22 березня 2023 року в справі № 509/5080/18, від 26 березня 2020 року в справі № 383/153/17, від 17 січня 2019 року в справі № 607/12777/17, від 13 листопада 2019 року в справі № 133/305/17-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Судові рішення в частині відмови в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою сторонами до суду касаційної інстанції не оскаржено, а тому предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України).
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У травні 2024 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали до суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просять відмовити в задоволенні зазначеної касаційної скарги. Зазначає, що земельні ділянка, яку пропонує позивач, не відповідає вимогам пункту 15.3.1 ДБН Б 2.2-12:2019 «Планування і забудова територій», її розмір складає - на початку 1,72 м та в кінці - 1,25 м, відстань від тумби газового опалення - 0,5 м. Також значну частину цієї ділянки займає відмостка, яка належить ОСОБА_4 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 483/717/21 з Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка з кадастровим номером № 4810300000:04:023:0019, що розташована за цією ж адресою.
Суд також установив, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером № 4810300000:04:023:0018, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначені земельні ділянки межують між собою.
12 травня 2021 року ОСОБА_3 зверталась до ОСОБА_1 з проханням оформити договір про встановлення земельного сервітуту по частині його земельної ділянки, оскільки з 1994 року вони використовували її як єдиний можливий прохід, під`їзд до їхнього будинку.
Відповідно до висновку експерта № СКЕ19/115-23/9286 від 08 серпня 2023 року, складеного експертами Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС, у власників житлового будинку АДРЕСА_1 відсутня можливість проходу, під`їзду (на велосипеді, легковим автотранспортом) до своєї земельної ділянки з кадастровим номером 4810300000:04:023:0018 без обмеження прав власників (землекористувачів) суміжних земельних ділянок. До такого висновку експерти дійшли з огляду на те, що вказана земельна ділянка знаходиться в середині житлового масиву, з усіх сторін цієї земельної ділянки знаходиться зона суміжних землевласників (землекористувачів), що унеможливлює вільний доступ до неї і до самого домоволодіння. А тому, з врахуванням таких особливостей, технічна можливість влаштування самостійного в`їзду та заїзду на території цієї земельної ділянки чи під`їзд до земельної ділянки з будь-якої із сторін без встановлення сервітуту на право проходу, проїзду по суміжній земельній ділянці не є можливим.
Експертом також зазначено, що відсутність проїзду (проходу) до житлового будинку АДРЕСА_1 порушує п. 15.3.1 ДБН Б.2.2- 12:2019 «Планування і забудова територій», а саме: «Під час проектування проїздів і пішохідних маршрутів необхідно забезпечувати можливість проїзду пожежних автомобілів до житлових і громадських будинків, у тому числі із вбудовано-прибудованими приміщеннями і доступ особового складу пожежно- рятувальних підрозділів з автодрабин і автопідйомників у будь-яку квартиру чи приміщення. Для пожежних автомобілів слід передбачати проїзди завширшки не менше ніж 3,5 м. При огляді досліджуваної земельної ділянки та дослідженні геодезичної зйомки встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 4810300000:04:023:0018, яка належить ОСОБА_2 і знаходиться за адресою АДРЕСА_1 знаходиться в глибині кварталу житлової забудови, обмежена з усіх сторін присадибними ділянками. Враховуючи особливість розміщення ділянки Технічна можливість влаштувати самостійний вхід та заїзд на територію цієї земельної ділянки чи під`їзд до земельної ділянки з будь-якої зі сторін без встановлення сервітуту на право проходу, проїзду по суміжній земельній ділянці не є можливим.
З висновку експерта вбачається технічна можливість виділити земельну ділянку під сервітут для проходу, під`їзду на велосипеді до житлового будинку АДРЕСА_1 по земельній ділянці по АДРЕСА_1 кадастровий номер 4810300000:04:023:0019, що належить ОСОБА_1 , і запропоновано два варіанти встановлення земельного сервітуту.
Так відповідно до першого варіанту сервітуту з проїзду та проходу до житлового будинку з західної сторони, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 є частина земельної ділянки власником якої є ОСОБА_1 , яка має форму видовженого прямокутника та є сполучником між земельними ділянками, які належать ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ). Дана частина земельної ділянка має бетонне замощення і придатна для переміщення по ній землевласників та суміжних землекористувачів.
Дана частина земельної ділянки у створі з північно-західної сторони, має ширину 3.14 метрів, наприкінці біля основної ділянки - ширина 3.49 метрів, довжина цього проїзду (проходу) -17.63 метрів; далі прохід звужується від кута господарської споруди (суміжного землекористувача ОСОБА_1 , відповідно до технічного паспорту Літ.Б- кухня-котельна) з північно-західної сторони має ширину 2.96 м, поступово розширяючись до 3.49 метрів до кінця земельної ділянки.
Вхід на цю земельну ділянку здійснюється через залізні ворота, які є власністю ОСОБА_1 . Також на цій частині земельної ділянці знаходиться нежитлове приміщення (кухня-котельна відповідно до технічного паспорту літ.Б), яке також є власністю ОСОБА_1 .
Вказана частина земельної ділянка може бути використана тільки для проходу, під`їзду( на велосипеді).
Відповідно до другого варіанту сервітуту проїзду та проходу до житлового будинку з східної сторони, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є частина земельної ділянки (власник якої ОСОБА_1 ). Дана частина земельної ділянки є сполучником між земельними ділянками, які належать ОСОБА_2 (Додаток 1 Зображення 1.8-1.9-1.10). Дана частина земельної ділянки, яка розглядається для виділення під сервітут, має форму видовженого прямокутника, яка у створі земельної ділянки з східно- південної сторони має ширину 1,50 метрів (дана земельна ділянка знаходиться в межах земельної ділянки власником якої являється ОСОБА_1 ), наприкінці біля основної ділянки - ширина 1,72метра, довжина цього проїзду (проходу) - 18,82 метрів. Далі прохід звужується, від кута житлового будинку ( ОСОБА_2 ) з східно-південної сторони має ширину 1,25 м, поступово розширюючись до 1,72м, до кінця земельної ділянки (див. Зображення 3). На даній частині земельної ділянки замощення відсутнє (ґрунтовий покрив), але це також надає придатність для переміщення по ній землевласників та суміжних землекористувачів. Вхід на дану земельну ділянку здійснюється через залізну хвіртку (Додаток 1 Зображення 1.7), яка є власністю ОСОБА_1 . Над залізною хвірткою розміщується труба газопроводу вздовж всієї частини земельної ділянки і тому використання частини земельної ділянки не повинно порушувати Наказ 15.05.2015 №285 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.06.2015р. за №674/27119 «Про затвердження Правил безпеки систем газопостачання.
2.Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Стаття 98 ЗК України визначає право земельного сервітуту як право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.
Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 395 ЦК України, одним із видів речових прав на чуже майно є право користування (сервітут).
Стаття 99 ЗК України визначає перелік, який не є вичерпним, земельних сервітутів, встановлення яких можуть вимагати власники або землекористувачі земельних ділянок.
Статтею 100 ЗК України встановлено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Відповідно до статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Положеннями статті 403 ЦК України передбачено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном, а збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.
Результат аналізу наведених норм цивільного і земельного законодавства України дає підстави для висновку, що земельний сервітут може бути встановлений судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, у разі недосягнення домовленості між цією особою та власником (володільцем) земельної ділянки.
Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що: правове регулювання дій щодо встановлення сервітуту має здійснюватися тільки між власником (володільцем) земельної ділянки та особою, яка має намір нею користуватися, а тому необхідно визначити суб`єктний склад спірних правовідносин відповідно до частини другої статті402, частини другої статті 404 ЦК України (правовий висновок, викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 листопада 2018 року у справі № 642/3165/17 (провадження № 61-14776св18)); метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задоволення такої потреби в інший спосіб, тобто якщо власник земельної ділянки відмовляється укласти угоду про встановлення земельного сервітуту або сторони не можуть дійти згоди про його умови (правовий висновок, викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 351/1146/16-ц (провадження № 61-16854св18)).
Встановивши, що у власності сторін знаходяться різні земельні ділянки, які є суміжними; земельна ділянка АДРЕСА_1 знаходиться в середині житлового масиву, з усіх сторін цієї земельної ділянки знаходиться зона суміжних землевласників (землекористувачів), що унеможливлює вільний доступ до неї і до самого домоволодіння; добровільно сторони не досягли домовленості щодо встановлення сервітуту; суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зробив правильний висновок про наявність підстав для встановлення сервітуту.
Проте апеляційний суд обгрунтовано не погодився з обраним судом першої інстанції варіантом земельного сервітуту з огляду на те, що наявні підстави для обрання першого варіанту встановлення земельного сервітуту, який більшою мірою захистить права позивачів за зустрічним позовом та власника земельної ділянки.
Так, суд установив, що 23 квітня 2018 року ОСОБА_2 та Вельгошею, яка діяла в інтересах ОСОБА_5 у простій письмовій формі складено договір про встановлення постійного користування земельного сервітуту. Однак вказаний договір не було зареєстровано ні у Державному кадастровому реєстрі, ні у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Пропонувалася зона дії сервітуту на право проходу площею 0,0049 з врахуванням частини земельних ділянок № 13 та частини земельної ділянки АДРЕСА_4 . По фасаду земельна ділянка № 13 має довжину 23,97 м (з врахуванням земельної ділянки, яка раніше використовувалася для проходу до земельної ділянки № 11 ) з яких: 2108 м від пункту 1 до пункту 24 та 2,89 м від пункту 24 пункту 23.
Обираючи вказаний варіант апеляційний суд правомірно врахував, що через земельну ділянку по АДРЕСА_1 раніше існував та існує прохід до земельної ділянки по АДРЕСА_2 , яким ОСОБА_2 та ОСОБА_3 користувалися, і його технічно можливо використовувати і надалі, що підтверджено укладеним між позивачами та попереднім землевласником договору земельного сервітуту у простій письмовій формі, а також те, що на час розгляду справи не встановлено обставин, що частина земельної ділянки АДРЕСА_4 , яка входить до площі земельного сервітуту за другим варіантом судової комплексної експертизи, надана відповідачу ОСОБА_1 у приватну власність.
Висновки апеляційного суду не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, які викладені у постановах, що зазначені заявниками у його касаційній скарзі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій та стосуються переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України знаходяться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Постанову Миколаївського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення земельного сервітуту залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
