ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2024 Справа № 922/1631/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Пугачові Д.І.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 40121452) Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (адреса: 03057, м. Київ, вул. Сім`ї Бродських, 19, код ЄДРПОУ 39369133); 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (адреса: 03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, 44, код ЄДРПОУ 42795490); 3) Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (адреса: 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12Г; код ЄДРПОУ 00032129) до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (адреса: 61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, буд. 1; код ЄДРПОУ 03359500) про стягнення 34295381,40 грн. за участю представників сторін:

позивача Овчарук О.О. (довіреність);

третьої особи-1 - не з`явився;

третьої особи-2 - Панченко Ю. В. (довіреність);

третьої особи-3 - не з`явився;

відповідача - Батракова О.Ю. (довіреність);

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (далі - відповідач) 34295381,40 грн, з яких:

24232169,59 грн - основного боргу;

6032396,49 грн - пені;

1103613,01 грн - 3% річних;

2927202,31 грн - інфляційних втрат.

Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем зобов`язань за типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії", який затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501, щодо оплати вартості спожитого природного газу у період з 23.06.2022 по 31.07.2022.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.05.2024 відкрито провадження у справі № 922/1631/24; призначено підготовче засідання на 17.06.2024, розгляд справи постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, за наявними в справі матеріалами; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на позов.

Підготовче засідання неодноразово відкладалося.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.06.2024 задоволено клопотання відповідача (вх. № 14066 від 30.05.2024) про залучення третіх осіб, зобов`язання надати відповіді на поставлені питання в порядку ст. 90 ГПК України (викладені у відзиві на позовну заяву); залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

- Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (третя особа - 1);

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (третя особа - 2);

- Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (третя особа - 3);

В процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 14066/24 від 30.05.2024) в якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач, зокрема, вказує на те, що АТ "Харківгаз" протягом спірного періоду здійснювало діяльність з розподілу природного газу на території Харківської області (без м. Харкова) на підставі ліцензії на розподіл природного газу, виданої згідно постанови НКРЕКП № 809 від 19 червня 2017 року (зі змінами). При цьому відповідач вважає, що з 01 червня 2022 року між сторонами виникли договірні правовідносини за договором купівлі-продажу природного газу № 101/ПГ-3759-ОГРМ від 20.12.2022, укладеним між позивачем та відповідачем на виконання Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 222 від 06 березня 2022 року (далі Положення ПСО), умови якого розповсюджують свою дію на правовідносини сторін, що виникли до його укладення, а саме з 01 червня 2022 року, а тому ціна за кубічний метр природного газу згідно умов цього договору складає 7,42 грн, а не та, яка вказана позивачем в актах та рахунках за спірний період.

Відповідач зазначає, що з метою реалізації права на укладання договору у відповідності до Положення АТ "Харківгаз", як Оператор ГРМ, вчинило всі дії, спрямовані на виконання в повному обсязі умов, встановлених Положенням, необхідних для придбання у ТОВ "ГК "Нафтогаз України" з 01.06.2022 та протягом дії воєнного стану, а також протягом шести місяців після його припинення або скасування, природного газу на умовах, встановлених Положенням. Зокрема, на виконання вимог Положення ПСО, та з метою отримання починаючи з 01 червня 2022 року у ТОВ "ГК "Нафтогаз України" обсягів природного газу у розмірі, визначеному у підпункті 1.2.4. додатку 2 до Положення ПСО, АТ "Харківгаз" до 01 січня 2023 року підписало, зокрема договір купівлі-продажу природного газу № 101/ПГ-3759-ОГРМ від 20 грудня 2022 року та договір про договірне списання № 2. Зазначені дії, на переконання АТ "Харківгаз", вказують на приєднання АТ "Харківгаз" до договору про утворення балансуючої групи з 01 червня 2022 року, де стороною, відповідальною за добовий небаланс групи є ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України". Пунктом 10.2 Договору купівлі-продажу природного газу № 101/ПГ-3759-ОГРМ від 20 грудня 2022 року визначено, що відповідно до ст. 631 ЦК України умови цього договору поширюють свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами до його укладення, а саме з 01 червня 2022 року. Положення цього підпункту не застосовуються у разі надання одного з видів забезпечення, передбачених підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 цього договору після 01 січня 2023 року.

Відповідач зазначає, що незважаючи на вказані факти, позивач у листі за вих. №119/07-538-2023 від 05 січня 2023 року повідомив АТ "Харківгаз", що АТ "Харківгаз" на виконання умов Положення ПСО включений до балансуючої групи, де стороною відповідальною за добовий небаланс групи є ТОВ "ГК "Нафтогаз України", лише з 01 січня 2023 року. Відповідач вважає, що дії позивача, пов`язані з не включенням АТ "Харківгаз" з 01 червня 2022 року до балансуючої групи згідно договору про утворення балансуючої групи № БГ-3 та невизнання поширення умов даного договору на період з 01 червня 2022 року є порушенням прав АТ "Харківгаз", яке вплинуло на можливість покриття обсягів природного газу, відібраних з газотранспортної системи з 01 червня 2022 року за цінами та на умовах, передбачених Положенням ПСО.

Водночас відповідач вважає, що типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії", про укладення якого зазначає позивач у позовній заяві та який став підставою для заявлення позовних вимог про стягнення грошових коштів за період червень липень 2022 року, є нікчемним правочином в силу закону, оскільки за наявності у відповідача перед позивачем як постачальником "останньої надії" простроченої заборгованості за спожитий природний газ за період за попередній період згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України "Про ринок природного газу" новий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладатися не міг та позивач зобов`язаний був припинити постачання природного газу споживачеві згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України "Про ринок природного газу" та розділу VI Правил постачання природного газу.

Позивач надав суду відповідь на відзив (вх. № 14169/24 від 31.05.2024) в якому вважає заявлений позов законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Щодо укладання типового договору та наявності основної заборгованості позивачем зокрема зазначається, що реєстрація споживачів в реєстрі постачальника "останньої надії" (відповідача) здійснюється в автоматичному режимі, без вчинення будь-яких дій з боку відповідача або Оператора ГТС, щодо внесення таких споживачів до цього реєстру ТОВ "ГК "Нафтогаз України". Відповідачем не було підтверджено, що у нього (як споживача природного газу) був наявний інший постачальник природного газу (укладений договір постачання природного газу з будь-яким постачальником), який би у свою чергу вніс його до свого Реєстру споживачів, як наслідок були відсутні підтверджені номінації/реномінації з обсягами природного газу на виробничо-технологічні витрати для нього, тому у відповідності до положень п. 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи та п. 3 розділу VI Правил постачання природного газу такого споживача (Оператор ГРМ) було автоматично включено (зареєстровано) в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", тобто відповідача, відносно покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі. Таким чином, на думку позивача, в силу норм Закону України "Про ринок природного газу" та нормативно-правових актів, типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" між сторонами був укладений автоматично з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу, тобто з 01.08.2022. Факт укладання типового договору з 01.08.2022 (включення позивача до реєстру споживачів відповідача, як постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого позивачем, до портфеля відповідача) підтверджується листом оператора ГТС від 04.07.2023 № ТОВВИХ-23-9006 з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56X330000000001V.

Щодо посилання відповідача на ч. 2 ст. 15 Закону України "Про ринок природного газу" позивачем зазначається, що період безперервного постачання природного газу та включення в Реєстр споживачів постачальника "останньої надії" обмежений строком може тривати до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу, однак кількість таких періодів не обмежена, а отже і кількість типових договір не обмежена.

Позивач наполягає, що відповідач не виконав Положення ПСО та, відповідно, не був включений до балансуючої групи, де стороною, відповідальною за добовий небаланс групи, є ТОВ "ГК "Нафтогаз України", у спірний період споживав природний газ з ресурсу позивача, як постачальника "останньої надії", що підтверджується фактичними обставинами та доказами у справі, та в силу норм законодавства має наслідком факт укладання типового договору між сторонами, що спростовує твердження відповідача про те, що типовий договір є нікчемним в силу закону.

Позивачем також зазначається, що в межах даної справи відповідачем не заявлялась вимога щодо визнання недійсним договору постачання природного газу (в типовій формі), укладеного між позивачем та відповідачем на спірний період, відповідно відсутні підстави відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення основної заборгованості за правочином, який не визнавався недійсним.

Відповідач надав суду заперечення (вх. № 14546/24 від 05.06.24) в яких наполягає на безпідставності заявленого позову, та спростовує доводи позивача, викладені у відповіді на відзив. Зокрема відповідач зазначає, що позивач стверджуючи про нібито укладання нового типового договору з 01.08.2022, вводить суд в оману та намагається уникнути передбачених чинним законодавством наслідків нікчемності правочину, штучно розділяючи дію типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" на двомісячні періоди. Відповідач також звертає увагу на те, що договір між постачальником "останньої надії" та споживачем не може бути укладений за наявності простроченої заборгованості у такого споживача перед таким постачальником "останньої надії".

Третя особа 2 надала суду письмові пояснення (вх. № 17070/24 від 02.07.24) в яких зазначено зокрема, що обсяги природного газу, використані споживачем з ЕІС-кодом 56X330000000001V за періоди: з 23.06.2022 по 31.07.2022, внесені в алокацію постачальника "останньої надії" - ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (ЕІС-код 56Х930000008780В) та становлять: з 23.06.2022 по 30.06.2022 - 92 654,79тис.м3; з 01.07.2022 31.07.2022 - 202 387,14 тис.м3., при цьому вказана інформація містить дані відносно обсягів відбору природного газу АТ "Харківгаз" на віртуальній точці з ЕІС-кодом 56ZG-DSO-330000S.

Щодо доводів відповідача про його приєднання до договору про утворення балансуючої групи з 01 червня 2022 року, де стороною, відповідальною за добовий небаланс групи, є ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", третя особа 2 зазначає, що ні положення глави 7 розділу ХІV Кодексу ГТС, ні інші норми Кодексу ГТС не покладають на Оператора ГТС повноваження з вчинення дій щодо акцептування чи відхилення поданих замовниками послуг заяв про приєднання до договору про утворення балансуючої групи, оскільки повноваження з вчинення відповідних дій з цього приводу належать виключно стороні, відповідальній за добовий небаланс, в даному випадку - ТОВ "ГК "Нафтогаз України", при цьому у Оператора ГТС відсутні відомості щодо включення АТ "Харківгаз" до балансуючої групи, відповідальною стороною якої є ТОВ "ГК "Нафтогаз України", у спірний період.

Супровідним листом (вх. № 18458/24 від 22.07.2024) позивач надав суду заяву свідка з відповідями на поставлені питання.

Третя особа 3 надала суду письмові пояснення (вх. 18843/24 від 26.07.24) в яких зокрема зазначається, що АТ "Харківгаз" не вчинило дій, необхідних для укладення договору про договірне списання №№ 1, 2 на виконання Положення ПСО.

Відповідач надав суду додаткові пояснення (вх. № 20172/24 від 12.08.24) в яких, зокрема, зазначає, що У період з березня 2022 року АТ «Харківгаз» здійснювало всі можливі заходи, надсилало відповідні листи ТОВ "ГК "Нафтогаз України", укладало договори з позивачем та третіми особами, надавало проекти договорів та вчиняло інші дії задля включення в балансуючу групу. При цьому, у листі № 119/07-14325-2022 від 13 вересня 2022 року ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" зазначено, що «ТОВ "ГК "Нафтогаз України" усвідомлює, що АТ "Харківгаз", як Оператор ГРМ, вчинило всі дії, спрямовані на виконання в повному обсязі умов, встановлених Положенням, необхідних для придбання у ТОВ "ГК "Нафтогаз України" з 01.06.2022 та протягом дії воєнного стану, а також протягом шести місяців після його припинення або скасування, природного газу на умовах, встановлених Положенням, однак ТОВ "ГК "Нафтогаз України" не наділено повноваженнями та можливостями зміни положень нормативно-правових актів».

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.08.2024 відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 04.09.2024.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.09.2024 підготовче засідання відкладено на 16.09.2024.

В процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у порядку та строки, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської від 05.08.2024.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.08.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.09.2024.

Розгляд справи по суті неодноразово відкладався.

В процесі розгляду справи по суті позивач надав суду додаткові пояснення (вх. № 23762/24 від 20.09.24) в яких зокрема зазначає, що в силу положень статті 11 Закону України «Про ринок природного газу», п. 3 та п. 4 розділу 7 глави XIV Кодексу ГТС України Балансуюча група вважається утвореною з моменту її реєстрації на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та починає діяти на наступний день після її реєстрації. При цьому, оскільки з червня 2022 року АТ «Харківгаз» правомірно не було включене до балансуючої групи, відповідно ТОВ «ГК «Нафтогаз України» не могло здійснювати реалізацію природного газу АТ «Харківгаз» з 01.06.2022 на умовах Положення ПСО.

Відповідач надав суду додаткові письмові пояснення (вх. № 24085/24 від 25.09.2024) в яких зокрема зазначає, що позивачем, на його думку, порушено норми законодавства та безпідставно невключено АТ «Харківгаз» до балансуючої групи з 01 червня 2022 року. Відтак, позивачем невірно визначено розмір заборгованості АТ «Харківгаз» за поставлений в червні-липні 2022 року природний газ. Також відповідач вважає наявними підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст. 551 ЦК України.

У судове засідання 25.09.2024 прибули представники позивача, відповідача та третьої особи 2.

Представник позивача просить суд заявлений позов задовольнити.

Представник третьої особи 2 підтримує позицію позивача у даній справі.

Представник відповідача просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.

Третя особа 1 та третя особа 3 на судове засідання своїх представників не направили, хоча належним чином повідомлені про час та місце проведення засідання.

Оскільки неявка на судове засідання представників третіх осіб не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за їх відсутності.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

За твердженнями позивача, між позивачем як постачальником "останньої надії" та відповідачем як споживачем був укладений типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії", який затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501 (далі типовий договір).

Згідно з п. 1.1. типового договору цей типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - Договір) є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу Споживачу постачальником "останньої надії" (далі - Постачальник).

Відповідно до п. 1.2. типового договору умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" та Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року N 2496 (далі - Правила постачання), та є однаковими для всіх споживачів України.

Відповідно до п. 1.4. Договору терміни, що використовуються в цьому Договорі, мають такі значення:

ЕІС-код - персональний код ідентифікації Споживача як суб`єкта ринку природного газу, присвоєний йому в установленому порядку Оператором ГРМ / Оператором ГТС (для прямих споживачів), до газових мереж якого підключений об`єкт Споживача;

Оператор ГРМ - оператор газорозподільної системи, до газових мереж якого підключений об`єкт Споживача;

особистий кабінет - особиста веб-сторінка Споживача на веб-сайті постачальника, що містить персоніфіковані дані Споживача, статистичні дані про ціни та нарахування і сплату за Договором та іншу інформацію, що пов`язана з виконанням Договору;

персоніфіковані дані - персоніфіковані дані щодо Споживача (прізвище, власне ім`я та по батькові, назва (для споживача, що не є побутовим), ЕІС-код, поштова адреса об`єкта Споживача, ЄДРПОУ (для споживача, що не є побутовим));

постачальник "останньої надії" (далі - Постачальник) - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

Згідно з п. 1.3. типового договору цей Договір є договором приєднання. При укладенні цього Договору зі Споживачем ураховуються вимоги статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та укладення відбувається шляхом публічної оферти Постачальника та її акцептування Споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Цей Договір вважається укладеним зі Споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

За умовами п. 2.1. типового договору за цим Договором Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

За змістом п. 3.1. типового договору постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Відповідно до п. 3.2. типового договору підстави для здійснення Постачальником постачання природного газу Споживачу визначені положеннями Правил постачання.

Згідно з п. 3.3. типового договору період безперервного постачання природного газу Постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

В силу п. 3.4. типового договору Постачальник не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за природний газ, що не визначена відповідно до пункту 4.1 розділу IV цього Договору.

Відповідно до п. 4.1. типового договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.

Відповідно до п. 4.2. типового договору об`єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Відповідно до пункту 4.3. типового договору Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено).

За умовами п. 4.4. типового договору Споживач зобов`язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Згідно з умовами пп. 1 п. 5.1. та пп. 1 п. 5.2. типового договору Споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому Договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 8.1. типового договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.

Як зазначає позивач, в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56X330000000001V (Відповідач) був закріплений за постачальником «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В) (Позивач) у т.ч. у період з 23.06.2022 по 31.07.2022.

Позивач стверджує, що Обсяг природного газу, використаний Відповідачем у вказаний період та внесений в алокацію Позивача як постачальника «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В), становить:

з 23.06.2022 по 30.06.2022 - 92 654,79тис.м3;

з 01.07.2022 31.07.2022 - 202 387,14 тис.м3.

Факт включення Відповідача до реєстру споживачів Позивача як постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого Відповідачем, до портфеля Позивача як постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується: - листом оператора ГТС від 04.07.2023 № ТОВВИХ-23-9006 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56X330000000001V;

З 1 жовтня 2021 р. ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою КМУ від 30 вересня 2015 р. № 809 в редакції Постанови КМУ № 1102.

Позивач зазначає, що він проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/ спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС. Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

Як свідчать матеріали справи, на виконання п. 4.3. типового договору позивач направив на адресу відповідача акт приймання передачі природного газу № 9571 від 30.06.2022 (за період постачання з 23.06.2022 по 30.06.2022) на суму 5857584,85 грн, № 10447 від 31.07.2022 (за період постачання з 01.07.2022 по 31.07.2022) на суму 18356584, 74 грн., рахунки на оплату природного газу №19673 від 12.07.2022 та 21537 від 11.08.2022.

Проте за твердженням позивача, відповідач за отриманий у спірному періоді природний газ кошти не сплатив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за спожитий природний газ у сумі 24232169,59 грн за період з 23.06.2022 по 31.07.2022.

Обставини щодо стягнення зазначеного боргу стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Крім того, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов`язань, позивачем на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства нараховано до стягнення з відповідача 6032396,49 грн пені, 1103613,01 грн - 3% річних, 2927202,31 грн - інфляційних втрат.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

На підставі ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Щодо укладення типового договору та вимог позивача про стягнення основного боргу, суд зазначає наступне.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

У ст. 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як передбачено ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За умовами п. 2.3. типового договору відносини сторін, що є предметом цього договору, але не врегульовані ним, регулюються згідно із Цивільним кодексом України, Законом України "Про ринок природного газу", Правилами постачання, Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2493 (Кодекс газотранспортної системи), Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494 (Кодекс газорозподільних систем).

Згідно з п. 1.3. типового договору цей Договір є договором приєднання. При укладенні цього Договору зі Споживачем ураховуються вимоги статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та укладення відбувається шляхом публічної оферти Постачальника та її акцептування Споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Цей Договір вважається укладеним зі Споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору є однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Згідно з пунктом 26 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу, що також відображено і у п. 1.4. типового договору.

За змістом статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до абз.1 та 2 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про ринок природного газу" у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника "останньої надії", постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника "останньої надії", та на умовах типового договору постачання постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу.

Згідно з п. 3.1. типового договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи (п. 3.1. Договору).

Відповідно пункту 5 глави 1 розділу I Кодексу ГТС, прямий споживач споживач, об`єкти якого приєднані безпосередньо до газотранспортної системи.

Враховуючи, що газорозподільна система відповідача безпосередньо приєднана до газотранспортної системи Оператора ГТС, обсяги споживання природного газу визначаються Оператором ГТС.

Згідно з п. 3 глави 4 розділу IV Кодексу газотранспортної системи порядок формування Реєстру споживачів постачальника та процедура зміни постачальника на інформаційній платформі визначаються у главі 5 цього розділу.

Відповідно до п. 1 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2496 (далі - Правила постачання природного газу), та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника "останньої надії", не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Згідно з абз. 1 та абз. 4 п. 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником "останньої надії" та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником "останньої надії" здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України "Про ринок природного газу" та Правилами постачання природного газу.

Постачальник, за винятком постачальника зі спеціальними обов`язками, має право визначити по споживачу, крім побутового, в інформаційній платформі кінцеву дату постачання природного газу такому споживачу (з якої споживач буде виключений з Реєстру споживачів такого постачальника) та/або визначити періоди постачання природного газу такому споживачу. При цьому у випадку постачання природного газу постачальником "останньої надії" кінцева дата постачання визначається автоматично інформаційною платформою оператора газотранспортної системи відповідно до граничного строку постачання, визначеного Законом України "Про ринок природного газу" та Правилами постачання природного газу. Кінцева дата постачання природного газу не може бути визначена постачальником (у випадку постачання природного газу постачальником "останньої надії" автоматично на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи) раніше ніж через три дні (п`ять днів по споживачах, які належать до підприємств металургійної та хімічної промисловості) після дати внесення відповідної інформації.

З аналізу вказаних норм законодавчих актів не передбачено вчинення постачальником "останньої надії" дій, спрямованих, у тому числі, на включення/виключення до/з реєстрів постачальників природного газу відповідних споживачів такого газу, оскільки вказане здійснюється автоматично інформаційною платформою оператора газотранспортної системи.

Отже реєстрація споживачів в реєстрі постачальника "останньої надії" здійснюється в автоматичному режимі, без вчинення будь-яких дій з боку постачальника "останньої надії" або Оператора ГТС, щодо внесення таких споживачів до цього реєстру ТОВ "ГК "Нафтогаз України".

Тобто, позивач не приймає участі у визначенні яких саме споживачів та у який час необхідно включати до реєстру постачальника "останньої надії" (та і будь-якого іншого постачальника).

Відповідачем не було підтверджено, що у нього (як споживача природного газу) був наявний іншій постачальник природного газу (укладений договір постачання природного газу з будь-яким постачальником), який би у свою чергу вніс його до свого Реєстру споживачів.

Оскільки у відповідача був відсутній інший постачальник, як наслідок були відсутні підтверджені номінації/реномінації з обсягами природного газу на виробничо-технологічні витрати для нього, тому у відповідності до положень п. 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи та п. 3 розділу VI Правил постачання природного газу такого споживача було автоматично включено (зареєстровано) в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", відносно покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі.

Отже в силу норм Закону та нормативно-правових актів, типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" між сторонами був укладений автоматично з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу, тобто з 01.08.2022.

Факт укладання Типового договору з 23.06.2022 (включення позивача до реєстру споживачів відповідача, як постачальника «останньої надії», та віднесення газу, спожитого позивачем, до портфеля відповідача) підтверджується листом оператора ГТС від 04.07.2023 № ТОВВИХ-23-9006 з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56X330000000001V.

В той же час, ч. 2 ст. 15 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що постачальник "останньої надії" постачає природний газ споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії".

Аналогічні положення містяться в абз. 2 п. 2 розділу VI Правил постачання природного газу, які затверджені постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №2496 від 30.09.2015 (далі - Правила).

Також, п. 3.3 типового договору передбачено, що період безперервного постачання природного газу Постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

Як зазначено вище, постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу тим споживачам, які включені на Інформаційній платформі до його реєстру споживачів, при чому таке включення відбувається автоматично.

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1378/27823 (далі Кодекс ГТС).

Так, відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

При цьому Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Відповідно до підпункту 16 пункту 2 частини 4 Розділу IV Кодексу газотранспортної системи до вимоги до наповнення інформаційної платформи поточними та статистичними даними включено вимогу, що інформація про споживачів в інформаційній платформі має містити інформацію про періоди постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії".

Отже з аналізу норм законодавства слідує, що період безперервного постачання природного газу та включення в Реєстр споживачів постачальника "останньої надії" обмежений строком може тривати до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу, однак кількість таких періодів не обмежена, а отже і кількість типових договір не обмежена.

Суд також зазначає, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Автоматичність включення у вказаний реєстр є запорукою справедливого і зрозумілого функціонування ринку природного газу (у випадку відсутності у споживача укладеного договору постачання природного газу з будь-яким постачальником (відповідно відсутність такого споживача у реєстрах таких постачальників) він автоматично включається в реєстр постачальника "останньої надії").

Фактично між позивачем та відповідачем виникли спірні правовідносини з поставки природнього газу з 23.06.2022 (спірний період), що в тому числі підтверджується даними Інформаційної платформи.

Обов`язок відповідача укласти з позивачем договір купівлі-продажу (поставки) природного газу визначені законом, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин. Укладення договору та умови договору, які на підставі актів цивільного законодавства набули юридично обов`язкового значення, є обов`язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно з ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Така пряма вказівка закону міститься зокрема у п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015, де зазначено, що договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника останньої надії та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Цивільний кодекс України у ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів, разом з тим, закріпивши принцип свободи договору, ЦК України визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положень цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 3, 4, 7 ст. 179 ГК України).

Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори (ст. 179 ГК України).

Типові договори є формою державного регулювання договірних відносин у сфері господарювання, головною ознакою типових договорів є їх обов`язковість (типові договори можуть мати форму самостійного нормативного акту або виступають як додаток до нормативних актів і відтворюють окремі його положення, примірний договір має рекомендаційний характер).

З аналізу змісту абз.2 ч. 3 ст. 6 ЦК України вбачається, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ст. 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Дана норма відображає співвідношення норм загального та спеціального права, в даному випадку норм, що регулюють відносини з постачання природного газу.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 12 ГК України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Відповідно до преамбули Закону України "Про ринок природного газу" цей Закон визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.

Отже відносини у сфері використання природного газу регулюються Законом України "Про ринок природного газу", який є спеціальним нормативно-правовим актом по відношенню до Цивільного та Господарського кодексів України.

Відповідно до частини 1 та пункту 17 частини 3 статті 4 Закону державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства. До компетенції Регулятора на ринку природного газу належить, зокрема, затвердження правил постачання природного газу.

На виконання вказаної норми Закону, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі Регулятор) від 30.09.2015 № 2496 затверджено Правила постачання природного газу (далі Правила), які регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (пункт 1 Розділу І Правил). Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС (пункт 2 Розділу І Правил).

Розділом VI Правил постачання природного газу та ст. 15 Закону України Про ринок природного газу врегульовано порядок (автоматичне включення (реєстрація) в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії) та строк укладання Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" (60 діб безперервного постачання).

Тобто правовідносини суб`єктів ринку природного газу зазнають імперативного регулятивного впливу держави, яка приймає нормативно-правові акти щодо функціонування ринку природного газу України. На виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти, до яких належать і Правила постачання природного газу, які, зокрема, визначають поняття збитків у сфері постачання природного газу, порядку розрахунку та відшкодування таких збитків.

Отже незалежно від того, що загальні правила поставки та купівлі-продажу товарів викладені в положеннях Цивільного та Господарського кодексів України, порядок та строки постачання природного газу постачальником "останньої надії" у правовідносинах між постачальниками та споживачами природного газу імперативно регулюються Розділом VI Правил постачання природного газу, застосування яких є обов`язковим до даного виду правовідносин.

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії", укладений на підставі та у відповідності з Законом України "Про ринок природного газу", Правилами постачання природного газу, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496, Кодексом газотранспортної системи, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2493.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 16.08.2023 по справі № 640/15656/20 вказав: "59. Аналіз вказаної норми дає підстави погодитись з висновком суду апеляційної інстанції про те, що завданням постачальника "останньої надії" є страхування побутових та непобутових споживачів на певний період від раптового припинення газопостачання, якщо постачальник газу не зможе виконувати свої обов`язки перед споживачем. Постачальник "останньої надії" не конкурує за клієнта, не рекламує свої послуги, не змагається за споживача. Він підтримує клієнтів, які опинилися у скрутному становищі не з власної волі.

62. Таким чином, у разі виникнення ситуації, яка передбачена у частині 1 статті 15 Закону про ринок газу постачання природного газу споживачам всієї території України повинно здійснюватися постачальником "останньої надії", тому постачальник "останньої надії" повинен забезпечити максимум місячного споживання для задоволення потреб будь-якого споживача незалежно від виду та маршруту."

Враховуючи зазначене судом встановлено, що відповідач у спірний період споживав природний газ з ресурсу позивача, як постачальника "останньої надії", що підтверджується фактичними обставинами та доказами у справі та в силу норм законодавства має наслідком факт укладання типового договору між сторонами, та спростовує твердження відповідача, що типовий договір є нікчемним в силу закону.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У даному випадку матеріали справи не містять доказів визнання недійсним типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", укладеного між позивачем та відповідачем на спірний період.

Статтями 526 ЦК України, 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 4.1. типового договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.

Позивач проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 1 жовтня 2021 р. ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою КМУ від 30 вересня 2015 р. № 809 в редакції Постанови КМУ № 1102.

Відповідно до п. 4.2. типового договору об`єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Абзацом 2 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що для кодування використовується ЕІС-код, при цьому згідно з абзацом 4 вказаного пункту глави 2 розділу IV Кодексу ГТС кожному суб`єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС-код. Зазначене обумовлює відсутність в інформаційній платформі найменувань споживачів, у зв`язку з чим їх ідентифікація здійснюється виключно за присвоєними ЕІС-кодами.

Враховуючи викладене, в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56X330000000001V (Відповідач) був закріплений за постачальником «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В) (Позивач) у т.ч. у період з 23.06.2022 по 31.07.2022.

Обсяг природного газу, використаний Відповідачем у вказаний період та внесений в алокацію Позивача як постачальника «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В), становить:

з 23.06.2022 по 30.06.2022 - 92 654,79тис.м3.

з 01.07.2022 31.07.2022 - 202 387,14 тис.м3.

Факт включення Відповідача до реєстру споживачів Позивача як постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого Відповідачем, до портфеля Позивача як постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується: - листом оператора ГТС від 04.07.2023 № ТОВВИХ-23-9006 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56X330000000001V.

Отже об`єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

З урахуванням викладеного, позивач проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Згідно з п. 4.3. типового договору Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Згідно з п. 4.4. типового договору Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Судом установлено, що позивач у період з 23.06.2022 по 31.07.2022 поставив відповідачу природний газ в таких об`ємах з 23.06.2022 по 30.06.2022 - 92 654,79тис.м3., з 01.07.2022 31.07.2022 - 202 387,14 тис.м3. всього на загальну суму 24232169,59 грн, що підтверджується відомостями з в інформаційній платформі споживача з ЕІС-кодом 56X330000000001V (Відповідач) та актами приймання передачі природного газу № 9571 від 30.06.2022 (за період постачання з 23.06.2022 по 30.06.2022) на суму 5857584,85 грн, та № 10447 від 31.07.2022 (за період постачання з 01.07.2022 по 31.07.2022) на суму 18356584, 74 грн., які підписані та скріплені печаткою лише з боку позивача. Відповідач в процесі розгляду даної справи відповідних відомостей не спростував, належних доказів наявності підстав для не підписання актів суду не надав.

На оплату зазначених обсягів поставленого природного газу позивачем у порядку п. 4.3. типового договору направлялися на адресу відповідача рахунки на оплату природного газу за №19673 від 12.07.2022 та 21537 від 11.08.2022.

Матеріали справи не містять доказів наявності у відповідача зауважень до вказаних рахунків на оплату, виставлених позивачем на виконання типового договору.

Проте відповідач в порушення договору не здійснив жодної оплати вартості спожитого газу у період з 23.06.2022 по 31.07.2022, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за типовим договором за спожитий природній газ на загальну суму 24232169,59 грн.

Враховуючи викладене, заявлений позов в частині стягнення зазначеної заборгованості є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Щодо доводів відповідача про те, що його в спірний період має бути включено до балансуючої групи у відповідності з положеннями ПСО, та відповідно розмір боргу за спожитий природний газ має здійснюватися з урахувань зазначених обставин.

17.06.2022 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №699 «Про внесення змін до Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (далі постанова №699), якою у новій редакції було викладено Додаток 2 до Положення ПСО.

В подальшому постановами КМУ України до додатку 2 Положення вносено зміни постановою № 1362 від 06.12.2022.

Згідно підпункту 2 пункту 4 Положення ПСО на ТОВ "ГК "Нафтогаз України" покладено спеціальний обов`язок щодо продажу природного газу операторам газорозподільних систем на умовах, передбачених пунктом 6 цього Положення. Відповідно до пункту 6 Положення (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 699 від 17 червня 2022 року), з 1 червня 2022 р. та протягом дії воєнного стану, а також протягом шести місяців після його припинення або скасування ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" реалізує природний газ операторам газорозподільних систем у розмірі нормативних, понаднормованих втрат та виробничо-технологічних витрат, втрат, зумовлених воєнними діями та понесених у зв`язку із запобіганням/врегулюванням гуманітарних кризових ситуацій, на підставі договору купівлі-продажу природного газу за цінами та на умовах згідно з додатком 2.

Згідно з додатком 2 до Положення (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 699 від 17 червня 2022 року) з 1 червня 2022 р. та протягом дії воєнного стану, а також протягом шести місяців після його припинення або скасування ТОВ "ГК "Нафтогаз України" реалізує природний газ операторам газорозподільних систем у розмірі нормативних, понаднормованих втрат та виробничо-технологічних витрат, втрат, зумовлених воєнними діями та понесених у зв`язку із запобіганням/ врегулюванням гуманітарних кризових ситуацій, на підставі договору купівліпродажу природного газу за цінами та на умовах згідно з додатком 2 до Положення.

Реалізація природного газу в період з 1 червня 2022 р. та протягом дії воєнного стану, а також протягом шести місяців після його припинення або скасування здійснюється у разі, коли оператор газорозподільної системи:

- приєднується до договору про утворення балансуючої групи, де стороною, відповідальною за добовий небаланс групи, є ТОВ "ГК "Нафтогаз України", за типовою формою, розробленою та затвердженою ТОВ "ГК "Нафтогаз України";

- підписує договір купівлі-продажу природного газу за формою, розробленою ТОВ "ГК "Нафтогаз України";

- станом на дату підписання договору купівлі-продажу природного газу має підписаний та чинний договір про договірне списання з поточних рахунків такого оператора газорозподільної системи строком дії до повного виконання ним зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу, укладеним з ТОВ "ГК "Нафтогаз України" у період з 01 березня 2022 року по 30 квітня 2022 року;

- до 30 червня 2022 року надає одне з вищезазначених видів забезпечення своїх платіжних зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу:

1) банківську гарантію на суму грошових зобов`язань, які для зазначених цілей розраховуються виходячи із середньомісячного обсягу втрат та виробничотехнологічних витрат природного газу оператора газорозподільної системи протягом 2021 року за ціною 7420 гривень з урахуванням податку на додану вартість за 1000 куб. метрів газу; або

2) здійснює повну оплату вартості обсягу I (фіксований) за червень 2022 р. відповідно до умов підписаного договору купівлі-продажу природного газу, а також щомісяця до 25 числа місяця, що передує місяцю передачі, здійснює у повному розмірі попередню оплату вартості обсягу I (фіксований) за кожен наступний місяць відповідно до умов підписаного договору купівлі-продажу природного газу; або

3) підписує договір про договірне списання з власних поточних банківських рахунків строком дії до повного виконання зобов`язань такого оператора газорозподільної системи за договорами, укладеними відповідно до пунктів 1.1 і 1.2 цього додатка, яким повинно бути передбачено, що в разі одночасного надходження до банку кількох документів, на підставі яких здійснюється списання грошових коштів, банк списує кошти з рахунка оператора газорозподільної системи в такій черговості:

у першу чергу - списуються грошові кошти для розрахунків щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють за трудовим договором (контрактом);

у другу чергу - списуються грошові кошти за розрахунковими документами, що передбачають платежі до бюджету та інші обов`язкові відрахування, передбачені законодавством, у зв`язку із оплатою праці;

у третю чергу - списуються грошові кошти для виконання грошових зобов`язань оператора газорозподільної системи перед ТОВ ГК Нафтогаз України за договором купівлі-продажу природного газу в розмірі, що повинен дорівнювати відсотку складової нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат у тарифі на розподіл, затвердженому НКРЕКП.

Відповідно до умов Положення (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1362 від 06 грудня 2022 року) у разі належного виконання до 01 січня 2023 року зазначених умов, договір купівлі-продажу природного газу з таким оператором газорозподільної системи діє з 1 червня 2022 року.

В даному випадку відповідач зазначає, що у період з березня 2022 року АТ «Харківгаз» здійснювало всі можливі заходи з метою вступу до балансуючої групи в порядку визначеному Положенням ПСО, а саме надсилало відповідні листи ТОВ "ГК "Нафтогаз України", укладало договори з позивачем та третіми особами, надавало проекти договорів та вчиняло інші дії задля включення в балансуючу групу. При цьому, у листі № 119/07-14325-2022 від 13 вересня 2022 року ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" зазначено, що «ТОВ "ГК "Нафтогаз України" усвідомлює, що АТ "Харківгаз", як Оператор ГРМ, вчинило всі дії, спрямовані на виконання в повному обсязі умов, встановлених Положенням, необхідних для придбання у ТОВ "ГК "Нафтогаз України" з 01.06.2022 та протягом дії воєнного стану, а також протягом шести місяців після його припинення або скасування, природного газу на умовах, встановлених Положенням, однак ТОВ "ГК "Нафтогаз України" не наділено повноваженнями та можливостями зміни положень нормативно-правових актів».

Відповідач зазначає, що з цією метою та на виконання вимог Положення, з метою отримання починаючи з 01 червня 2022 року у ТОВ "ГК "Нафтогаз України" обсягів природного газу у розмірі, визначеному у підпункті 1.2.4. додатку 2 до Положення (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 699 від 17 червня 2022 року), АТ "Харківгаз":

- у червні 2022 року підписало заяву-приєднання до договору про утворення балансуючої групи № БГ-3 від 21 червня 2022 року (лист № 610-Сл-7457-0622 від 23 червня 2022 року), та надіслало її на адресу ТОВ "ГК "Нафтогаз України";

- у червні 2022 року підписало з ТОВ "ГК "Нафтогаз України" договір купівлі-продажу природного газу № 101/ПГ-3290-ОГРМ від 21 червня 2022 року в редакції, запропонованій ТОВ "ГК "Нафтогаз України". Період передачі природного газу за цим договором червень 2022 року - вересень 2022 року (включно);

- у грудні 2022 року підписало заяву-приєднання до договору про утворення балансуючої групи № БГ-3 від 09 грудня 2022 року (лист № 610-Сл-15430-1222 від 15 грудня 2022 року), та надіслало її на адресу ТОВ "ГК "Нафтогаз України";

- у грудні 2022 року підписало з ТОВ "ГК "Нафтогаз України" договір купівлі-продажу природного газу № 101/ПГ-3759-ОГРМ від 20 грудня 2022 року в редакції, запропонованій ТОВ "ГК "Нафтогаз України". Період передачі природного газу за цим договором червень 2022 року - травень 2023 року (включно);

- у грудні 2022 року підписало тристоронній договір № 1 про договірне списання з поточних рахунків АТ "Харківгаз" строком дії до повного виконання АТ "Харківгаз" зобов`язань за укладеним між ТОВ "ГК "Нафтогаз України" та АТ "Харківгаз" договором купівлі-продажу природного газу № 101/ПГ-3159-ОГРМ від 22 березня 2022 року та надіслало його для підписання на адресу АТ "Ощадбанк";

- у грудні 2022 року підписало тристоронній договір № 2 про договірне списання з поточних рахунків АТ "Харківгаз" строком дії до повного виконання АТ "Харківгаз" зобов`язань за укладеним між ТОВ "ГК "Нафтогаз України" та АТ "Харківгаз" договором купівлі-продажу природного газу № 101/ПГ-3759-ОГРМ від 20 грудня 2022 року та надіслало його для підписання на адресу АТ "Ощадбанк".

Таким чином, відповідач стверджує, що до 01 січня 2023 року підписало договір купівлі-продажу природного газу № 101/ПГ-3290-ОГРМ від 21 червня 2022 року, договір про договірне списання № 1, договір купівлі-продажу природного газу № 101/ПГ-3759-ОГРМ від 20 грудня 2022 року та договір про договірне списання № 2.

Зазначені дії, на переконання відповідача, вказують на його приєднання до договору про утворення балансуючої групи з 01 червня 2022 року, де стороною, відповідальною за добовий небаланс групи, є ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України".

У свою чергу, третя особа - 3 у власних письмових поясненнях зазначило, що АТ "Харківгаз" не вчинило дій, необхідних для укладення договорів про договірне списання №№1, 2 та наполягала, що вказані договори не підписані з її боку.

Однак, як стверджує позивач, відповідачем не виконано вимогу п. 1.3. Додатку 2 Положення, який кореспондується з п. 4.3 Договору № 101/ПГ-3759-ОГРМ купівлі-продажу природного газу не здійснено розрахунків за придбані обсяги газу в строк що встановлений Положенням.

Відповідно до п. 2.1.2 Договору продавець не розпочинає реалізацію (передачу) природного газу до моменту вступу Покупця до балансуючої групи, де стороною відповідальною за добовий небаланс групи є ТОВ ГК «Нафтогаз України» та виконання Покупцем вимог підпункту 2.1.1 пункту 2.1 цього договору.

Позивач зазначає, що на підставі вищенаведених обставин, він включив Відповідача до балансуючої групи з 01.01.2023, а отже і договір №101/ПГ-3759-ОГРМ почав свою дію з 01.01.2023, а не з 01.06.2022.

Позивач зазначає, що відповідач не виконав положення п. 1.3. Додатку 2 Положення, а саме здійснення розрахунку за придбані обсяги природного газу в розрахунковому періоді не пізніше ніж через 30 (тридцять) днів після закінчення розрахункового періоду.

Також в відповідно до п. 3.4. Договору про утворення балансуючої групи (що є загальнодоступним на сайті Позивача) - обов`язковою умовою приєднання до цього Договору та участі у балансуючій групі є наявність у Учасника: - ліцензії на здійснення розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління; - дотримання вимог Положення.

Відповідно до п. 1, п. 2 розділу 7 глави XIV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493 (далі- Кодекс ГТС) України декілька замовників послуг транспортування мають право об`єднатися в балансуючу групу і визначити одного замовника послуг транспортування між собою як сторону, відповідальну за сплату/отримання плати за добовий небаланс усіх учасників балансуючої групи перед оператором газотранспортної системи (далі - сторона, відповідальна за добовий небаланс групи). Замовник послуг транспортування по одному портфоліо балансування може бути учасником тільки однієї балансуючої групи.

Замовник послуг транспортування, на якого в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» покладено спеціальні обов`язки, по окремому портфоліо балансування, створеному в межах виконання ним таких спеціальних обов`язків, має право об`єднатися в балансуючу групу виключно із замовниками послуг транспортування, на яких в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» покладено спеціальні обов`язки, по окремому портфоліо балансування, створеному в межах виконання ними таких спеціальних обов`язків.

Умови договору про утворення балансуючої групи поширюються на всі подачі та відбори природного газу до/з газотранспортної системи, що становлять портфоліо балансування замовника послуг транспортування, який є учасником балансуючої групи. Договір про утворення балансуючої групи може бути укладений у формі договору приєднання. Предметом договору про утворення балансуючої групи є визначення сторони, відповідальної за добовий небаланс групи.

Балансуюча група вважається утвореною з моменту її реєстрації на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та починає діяти на наступний день після її реєстрації.

Відповідно до п. 3 та п. 4 розділу 7 глави XIV Кодексу ГТС України з метою реєстрації на інформаційній платформі створення балансуючої групи замовники послуг транспортування зобов`язані не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати, з якої утворюється балансуюча група, внести такі дані:

1) власний ЕІС-код;

2) кількість учасників балансуючої групи та EIC-коди інших учасників (для сторони, відповідальної за добовий небаланс групи);

3) ЕІС-код сторони, відповідальної за добовий небаланс групи;

4) строк, на який утворюється балансуюча група, що не може перевищувати найменший з усіх строків дії договорів транспортування природного газу замовників послуг, що є учасниками балансуючої групи;

5) дату утворення балансуючої групи, яка не може бути раніше ніж за п`ять календарних днів до дати подання заяви щодо створення балансуючої групи замовником послуг транспортування, який є стороною, відповідальною за добовий небаланс групи.

Внесення таких даних скріплюється електронним цифровим підписом уповноваженої особи замовника послуг транспортування, авторизованого на інформаційній платформі.

Оператор газотранспортної системи здійснює перевірку даних для реєстрації на інформаційній платформі створення балансуючої групи з моменту внесення даних усіма учасниками балансуючої групи та у випадку відповідності даних положенням цієї глави здійснює реєстрацію балансуючої групи протягом п`яти календарних днів.

Розрахунок обсягу добового небалансу здійснюється оператором газотранспортної системи відповідно до глави 6 цього розділу для кожного учасника балансуючої групи окремо та для балансуючої групи в цілому.

Загальний обсяг добового небалансу балансуючої групи є різницею між сумою обсягів добового позитивного небалансу учасників балансуючої групи та сумою обсягів добового негативного небалансу учасників балансуючої групи ( п.12 розділу 7 глави XIV Кодексу ГТС України).

Відповідно до п. 6 розділу 7 глави XIV Кодексу ГТС України до існуючої балансуючої групи можуть бути приєднані нові замовники послуг транспортування без зміни замовника послуг транспортування, який є стороною, відповідальною за добовий небаланс групи.

Для цього за п`ять календарних днів до дня включення до балансуючої групи:

- замовник послуг транспортування подає стороні, відповідальній за добовий небаланс групи, через інформаційну платформу заяву (із зазначенням портфоліо балансування), форма якої розміщується на сайті оператора газотранспортної системи, на включення його до балансуючої групи;

- сторона, відповідальна за добовий небаланс, до якої має намір приєднатися замовник послуг транспортування, через інформаційну платформу акцептує/відхиляє подану заявку. 10.09.2022 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №1017 «Про внесення змін до Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» (далі Постанова №1017), якою передбачено наступне:

- З 1 червня 2022 р. та протягом дії воєнного стану, а також протягом шести місяців після його припинення або скасування ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз України реалізує природний газ операторам газорозподільних систем у розмірі нормативних, понаднормованих втрат та виробничо-технологічних витрат, втрат, зумовлених воєнними діями та понесених у зв`язку із запобіганням/врегулюванням гуманітарних кризових ситуацій, на підставі договору купівлі-продажу природного газу за цінами та на умовах згідно з додатком 2 (п. 6 Положення ПСО);

- Оператори газорозподільних систем здійснюють розрахунок за придбані обсяги природного газу в розрахунковому періоді не пізніше ніж через 30 (тридцять) днів після закінчення розрахункового періоду (п. 1.3 додатку 2 до Положення ПСО).

На виконання вимог Положення ПСО, ТОВ «ГК «Нафтогаз України» було розроблено та затверджено типову форму договору про утворення балансуючої групи. Договір є договором приєднання у відповідності до ст. 634 ЦК України і може бути укладений лише шляхом приєднання учасника до всіх його умов в цілому. Для реалізації можливості приєднання ТОВ «ГК «Нафтогаз України» було розміщено підписану редакцію договору про утворення балансуючої групи «БГ-3 від 09.12.2022 на офіційному сайті останнього, за посиланням: https://gas.ua/Content/Entities/LegalBasis/254/document.

Як свідчать матеріали справи, Між ТОВ «ГК «Нафтогаз України» та АТ «Харківгаз» було укладено договір купівлі-продажу природного газу №101/ ПГ-3759-ОГРМ від 20.12.2022, відповідно до умов якого сторони погодили наступне:

- цей договір (включаючи усі зміни та доповнення) регулює відносини сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу на умовах, встановлених цим договором та положенням (п. 1.1 договору);

- з 1 червня 2022 року (а у разі укладення цього договору після 01.01.2023 з дати надання забезпечення виконання зобов`язань, передбаченого у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цього договору, а саме:

1) у разі надання банківської гарантії з дня її оформлення банком покупця, або

2) у разі здійснення попередньої оплати з дня зарахування попередньої оплати у повному обсязі на рахунок продавця, або

3) у разі укладення договору про договірне списання з власних поточних банківських рахунків з дня набрання його чинності) та протягом дії воєнного стану, а також протягом шести місяців після його припинення або скасування, продавець реалізує природний газ покупцю у розмірі нормативних, понаднормових втрат та виробничотехнологічних витрат, втрат, зумовлених воєнними діями та понесених у зв`язку із запобіганням/врегулюванням гуманітарних кризових ситуацій, за цінами та на умовах визначених цим договором та положенням (п. 2.1 договору);

- Втрати зумовлені воєнними діями та понесені у зв`язку із запобіганням/ врегулюванням гуманітарних кризових ситуацій розраховуються на підставі методики визначення вартості втрат (витоку) природного газу у разі пошкодження газопроводів та газорозподільних станцій, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, розробленої Міненерго на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326 «Про затвердження Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (п. 2.1 договору);

- реалізація природного газу в період з 01.06.2022 (а у разі укладення договору після 01.01.2023 з дати надання забезпечення виконання зобов`язань, передбаченого у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цього договору, а саме: 1) у разі надання банківської гарантії з дня її оформлення банком покупця; або 2) у разі здійснення попередньої оплати з дня зарахування попередньої оплати у повному обсязі на рахунок продавця або 3) у разі укладення договору про договірне списання з власних поточних банківських рахунків з дня набрання його чинності) та протягом дії воєнного стану, а також протягом шести місяців після його припинення або скасування, здійснюється за умови якщо: · покупець приєднався до договору про утворення балансуючої групи, де стороною, відповідальною за добовий небаланс групи є ТОВ ГК «Нафтогаз України», за типовою формою, розробленою та затвердженою ТОВ «ГК «Нафтогаз України»; · покупець станом на дату підписання цього договору має підписаний, чинний, діючий договір про договірне списання з поточних рахунків такого покупця строком дії до повного виконання ним зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу, укладеним з ТОВ «ГК «Нафтогаз України» у період з 01.03.2022 року по 30.04.2022. Положення цього пункту не застосовуються у разі відсутності станом на дату підписання цього договору заборгованості покупця перед ТОВ «ГК «Нафтогаз України» за договором купівлі-продажу природного газу, укладеним з ним у період з 01.03.2022 року по 30.04.2022 року; · покупець станом на дату укладення договору надано одне з наступних видів забезпечення виконання своїх платіжних зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу:

А) банківську гарантію на суму грошових зобов`язань, які для цих цілей розраховуються виходячи із середньомісячного обсягу втрат та виробничотехнологічних втрат природного газу оператора газорозподільної системи протягом 2021 року за ціною 7 420, 00 грн з урахуванням податку на додану вартість за 1000 куб. метрів газу. Банківська гарантія має бути видана банком-резидентом України, який відповідає встановленим вимогам та оформлений за примірною формою, встановленою додатком №2 до цього договору, або

Б) здійснено у повному розмірі оплату вартості обсягу 1 (фіксований) за червень 2022 року та інші місяці, що передують даті надання даного виду забезпечення, а також щомісяця до 25 числа здійснює у повному розмірі попередню оплату вартості обсягу І (фіксований) за кожен наступний місяць відповідно до умов договору. Якщо покупець уклав цей договір після 1 січня 2023 року, у такому разі він здійснює у повному розмірі оплату вартості обсягу 1 (фіксований) за перший місяць передачі за договором у день укладення договору, а також щомісяця до 25 числа здійснює у повному розмірі попередню оплату вартості обсягу 1 (фіксований) за кожен наступний місяць відповідно до умов договору або

В) підписує договір про договірне списання з власних поточних банківських рахунків строком дії до повного виконання зобов`язань такого покупця за цим договором та договором. Що передбачений до укладення п.1.2 цього договору.

- продавець не розпочинає реалізацію (передачу) природнього газу до моменту вступу покупця до балансуючої групи, де стороною відповідальною за добовий небаланс групи є ТОВ «ГК «Нафтогаз України» та виконання покупцем вимог п.2.1.1 пункту 2.1 цього договору (п. 2.1.2 договору);

- у разі неналежного виконання умов підпункту 2.1.1 пункту 2.1 цього договору продаж природного газу за цим договором не здійснюється. У разі належного виконання умов підпункту 2.1.1 пункту 2.1 цього договору до 01.01.2023 договір починає свою дію з 1 червня 2022 року, у разі виконання умов, встановлених підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 цього договору після 01.01.2023 договір починає свою дію у день надання забезпечення, передбаченого підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 цього договору (п. 2.1.3 договору);

- цей договір укладений сторонами з відкладальною умовою відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України та набуває чинності з дати надання покупцем одного з видів забезпечення виконання своїх платіжних зобов`язань за договором у порядку та відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 цього договору та діє впродовж дії воєнного стану, а також протягом шести місяців після його припинення або скасування, а в частині здійснення розрахунків між сторонами до їх повного та належного здійснення (п. 10.1 договору).

- відповідно до ст. 631 ЦК України, умови цього договору поширюють свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами до його укладення, а саме з 01.06.2022 року. Положення цього підпункту не застосовуються у разі надання одного з видів забезпечення, передбачених підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 цього договору після 01.01.2023 (п.10.2 договору).

Пунктом 3.4 договору про утворення балансуючої групи від 09.12.2022 № БГ-3, визначено, що обов`язковою умовою приєднання до цього Договору та участі у балансуючій групі є, зокрема, дотримання вимог Положення ПСО.

За умовами пункту 1.3 Положення ПСО, які кореспондуються з пунктом 4.3 договору, оператори газорозподільних систем здійснюють розрахунок за придбані обсяги природного газу в розрахунковому періоді не пізніше ніж через 30 днів після закінчення розрахункового періоду.

В той же час, як зазначає позивач, за його розрахунками борг відповідача за червень-листопад 2022 року (Обсяг 1) складав би 70 013 117,27 грн, що відповідно до вище наведеного пункту 3.4. договору про утворення балансуючої групи від 09.12.2022 № БГ-3, обумовило відсутність підстав для включення останнього до Балансуючої групи з червня 2022 року та поширення умов договору на період з 01.06.2022 року.

Відповідно до п. 3.11 договору № БГ-3 про утворення балансуючої групи балансуюча група вважається утвореною з моменту її реєстрації на інформаційній платформі Оператором ГТС та починає діяти на наступний день після її реєстрації.

Відповідно до п.п. 2.1.2. п.2.1. договору купівлі-продажу природного газу №101/ПГ-3759-ОГРМ від 20.12.2022 Продавець не розпочинає реалізацію (передачу) природного газу до моменту вступу Покупця до балансуючої групи, де стороною відповідальною за добовий небаланс групи є ТОВ ГК Нафтогаз України.

З огляду на зазначене, позивач не міг здійснювати реалізацію природного газу АТ «Харківгаз» з 01.06.2022 на умовах Положення ПСО, оскільки такі умови є однаковими для всіх Операторів ГРМ, а тому позивачем не міг надавати перевагу будь-яким суб`єктам, які відмовляються їх виконувати.

Таким чином, в даному випадку позивачем не було включено відповідача до балансуючої групи з червня 2022 року, відповідно реалізація йому природного газу з 23.06.2022 по 31.07.2022 не здійснювалася позивачем на умовах Положення ПСО. Доказів оскарження відповідних дій позивача щодо не включення до балансуючої групи в передбаченому Законом порядку матеріали справи не містять.

За таких обставин у суді відсутні підстави вважати, що позивачем при визначенні вартості спожитого природного газу з 23.06.2022 по 31.07.2022 безпідставно застосовано ціну за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою КМУ від 30 вересня 2015 р. № 809 в редакції Постанови КМУ № 1102.

Щодо позову в частині стягнення 3% річних, інфляційних та пені, суд зазначає.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Крім того, стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 4.5. Договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

В даному випадку, матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань з оплати вартості спожитого природного газу. Зазначене в свою чергу надає позивачу право на нарахування інфляційних, річних та пені за весь час такого прострочення.

Як вже зазначалося, з посиланням на зазначені обставини позивачем нараховано до стягнення з відповідача 6032396,49 грн пені, 1103613,01 грн - 3% річних та 2927202,31 грн - інфляційних втрат за загальний період прострочення кожного з платежів з 02.08.2022 по 29.02.2024.

Перевіривши складений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних та пені, суд констатує його арифметичну невірність. Перевірка розрахунку судом здійснював за допомогою інструменту Юридичний калькулятор (https://calc.sitebuy.pro/).

За таких обставин, заявлений позов в даній частині вимог також підлягає заждоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню річні, інфляційні та пені в наведених вище сумах.

Щодо доводів відповідача про те, що в даному випадку наявні підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною другою статті 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічні положення також містить частина третя статті 551 ЦК України, положення якої України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити

У цих висновках слід звернутись до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20 (Провадження № 14-224цс21) з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, (провадження № 12-79гс19) (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, (провадження № 14-623цс18) (пункт 85).

У визначенні підстав для зменшення розміру неустойки Суд виходить з такого.

Так, положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).

У вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Крім цього категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).

В даному випадку, відповідач, зокрема у додаткових поясненнях, вважає, що при винесенні даного рішення має бути застосовано положення ст. 551 ЦК України, ст. 233ГК України. Зокрема відповідач зазначає, що оскільки його віднесено до підприємств критичної інфраструктури, та із урахуванням здійснення ним діяльності в умовах воєнного стану, слід врахувати дану обставину з метою дотримання балансу інтересів сторін при розгляді питання заявлених позивачем сум пені, 3% річних, інфляційних втрат.

Однак, з цього приводу суд зазначає, що нараховані позивачем до стягнення інфляційні та 3% річних за своєю правовою природою не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання. З огляду на правову природу інфляційних їх зменшення судом на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України є неможливим.

Окрім того нарахування позивачем пені здійснено у відповідності до умов укладеного між сторонами договору.

При цьому, розмір нарахованих позивачем 3% річних та пені відповідають ступеню допущеного відповідачем порушення своїх зобов`язань, дозволять позивачу компенсувати майнові втрати, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку відповідача, не можуть розглядатися як спосіб отримання позивачем доходів.

Суд також враховує, що відповідач не сплачуючи існуючу заборгованість понад 2 роки тим самим порушує права та інтереси позивача, а тому зобов`язаний компенсувати понесені позивачем майнові втрати.

Посилання відповідача на введення в Україні воєнного стану та його вплив на діяльність відповідача суд також відхиляє, оскільки позивач також здійснює свою діяльність в Україні, та відповідно зазнає від війни таких же негативних наслідків як і відповідач.

Лист ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, на який посилається відповідач, не засвідчує факт наявності форс-мажорних обставин саме у відповідача, оскільки адресований всім, кого це стосується, носить загальний інформаційний характер.

До того ж, відповідач посилаючись на зазначений лист, не надав доказів існування в нього форс-мажорних обставин (про які йдеться в цьому листі) в правовідносинах з позивачем.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для зменшення нарахованих позивачем до стягнення з відповідача санкцій з власної ініціативи. До того ж, відповідач зазначаючи про необхідність застосування до спірних правовідносин ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України тим не менше в передбаченій формі не заявляв суду клопотання про зменшення розміру нарахованих санкцій.

Крім того, з урахуванням вимог ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України, за наслідками розгляду справи з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 411544,58 грн витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 130, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (адреса: 61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, буд. 1; код ЄДРПОУ 03359500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 40121452):

24232169,59 грн - основного боргу;

6032396,49 грн - пені;

1103613,01 грн - 3% річних;

2927202,31 грн - інфляційних втрат;

411545 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "03" жовтня 2024 р.

СуддяО.І. Байбак